БЛОГИ  »  Інна Білецька

Про розмір мозку, патріархальне суспільство, праматір та найголовнішу гендерну відмінність

08.03.2017, 07:30      Інна Білецька      Переглядів: 4606

– В мене син?

– Ні.

– А хто?

Це так природньо по-особливому вітати з народженням «козаків», плескаючи по плечу і додаючи «ну, ти мужик. Груди поплесканого вигинаються колесом від гордості за свою швидку і спритну ігрек-хромосому. Так-так, це лише вони, чоловіки, відповідальні за стать дитини, це їхня «заслуга», або «поразка».

В патріархальних суспільствах з вічною потребою в продовжувачі роду, «провину» за народження не-хлопчиків покладали на жінок. Не здатна народити королю/князю/імператору наслідника йшла плакати в далекі покої в кращому випадку, або в ще дальший монастир – в гіршому. З розвитком цивілізації, звинувачення у «нездатності» не призводять до відселення в іншу кімнату чи в село до мами, але так чи інакше частенько, особливо, в не досить емоційно зрілих індивидів, викликають роздратування. Здавалося б, така реакція – еволюційний рудимент, як зуб мудрості або куприк. Та чи так це? Чоловіки менше живуть, менше про себе дбають, ходять воювати. Радіти хлопчику – це цивілізаційний самозахист, а не рудимент. Радіти в будь-якому випадку – це емоційна зрілість.

– Та шо ж воно так їде, дідько б його забрав, ну ти вже ріши – право-ліво, о, я так і знав, курка за рульом.

– Це сексизм, – обурюємось ми.

– Не кажіть на неї водій або член організації, вона – водійка і членкиня, – йдуть далі гендерно просунутіші.

Звідки ж ця потреба у нас, емоційно зрілих, доводити рівність? Звідки гендерні вболівання і страждання? Де корінь потреби бути не гіршою?

Бо ми слабші. Хоча б фізично. Самка гомо-сапіенса білогічно дрібніша за самця. Усереднена самка за усередненого самця. В усередненої самки менше м`язевої і більше жирової тканини. І ше там багато різного, детально описаного в популярних журналах, починаючи з «Работніци» і закінчуючи усім тим мотлохом типу «чергового відкриття британських учених». Нами керують трохи різні гормони. Але найголовніша історія – це історія про розум, інтелект і вагу мозку. Так вже прийнято вважати, що чоловіки розумніші.

Чоловіки, які часто, якщо вони не лікарі, не хроніки і не іпохондрики, не здатні запам`ятати, що таке аденоїди і з якого боку в людини печінка, лише раз почувши, що мозок у них важче, ніж у жінок, ніколи вже про це не забудуть. Вага мозку – це те, чим можна мірятися так само як тестикулами, але не ризикуючи, що твій власний мозок зважать і порівняють з вагою мозку твоєї чи чужої жінки.

Жіночий і чоловічий мозок влаштований і працює по-різному. І якщо, за оцінками вчених, у чоловіків в середньому на дев`ять відсотків більше сірої речовини, то це аж ніяк, на превеликий чоловічий жаль і неминучу скупу сльозу, не дає їм гарантій бути розумнішими. Справа в тому, що далеко не увесь мозок працює на те, щоб думати, аналізувати, планувати, рефлексувати, писати романи, музику чи картини, орієнтуватись на місцевості і конструювати ракети. Велика частина мозку займається забезпеченням життєдіяльності тіла – вживання і перетравлювання їжі, терморегуляцією, статевою активністю.

Не вдаючись в подробиці, залежність величини інтелекту від ваги мозку, в вузьких колах спеціалістів, і широких колах тих, хто вважає себе інтелектуалами, давно вже, як вони кажуть, не предмет дискусії. Адже прямого беззаперечного зв`язку встановити так і не вдалося. Хоча, я припускаю, що усереднений чоловічий інтелект таки вище за жіночий. Усереднений по планеті. Зважаючи на суспільства, де жінки і досі позбавлені можливості здобувати освіту на рівні з чоловіками, зважаючи на схильність багатьох навіть наших з вами співвітчизниць, навіть поза робітничими колами, дути губи замість того, щоб читати книжки. Зважаючи на нашу жіночу майже повальну схильність спершу емоціонувати, а потім, може, аналізувати, а може, емоціонувати ще раз.

Та це не відміняє того, що і розмір мозку, і інтелект Василя, який в Х5 мчить, щоб купити новий 7+ айфон – жителя якогось з рівненських мікрорайонів, будуть суттєво поступатися розміру мозку і інтелекту якоїсь там, ну скажімо, Лінн Маргуліс, яка є автором ендосимбіотичної теорії походження евкаріот та їхніх органел.

Насправді, найголовніша гендерна відмінність – здатність жінки бути мамою. Не просто навпіл брати участь у створенні нового життя, поступаючись чоловікові і його ігрек-хромосомі. Але й виношувати плід, готуючи його до самостійного існування, і народжувати. Ось це те, чого чоловіки ніяк-ніяк не можуть. Всі їхні досвіди зводяться до яскравих науково-популярних відео, накладних важких животів і руки з вухом, прикладених до малесенької п`яточки, яка горбиком випирає шкіру, штовхаючи маму – то під ребра, то в сечовий. З цієї відмінності, навіть у випадку її гіпотетичності і не зреалізованості і випливають усі без винятку, за моїм твердим переконанням, інші відмінності.

Але процес створення нового життя, так чи інакше, як би не хотілося протилежного стародавнім і сучасним амазонкам, без чоловічих 23 трьох хромосом не можливий, яким би шляхом – природнім чи штучним – вони би не потрапили до яйцеклітини. А отже відповідальність, принаймні, на цьому початковому етапі, за якість відтворення ділиться рівнесенько навпіл.

Якщо чоловік, на УЗД чи уже в пологовому чує: «у вас хлопчик», то може бути впевнений – він доніс свою ігрек-хромосому, виконав свою виняткову гендерну здібність і гіпотетичне зобов`язання перед праотцем – молекулярно-біологічним Адамом. Якщо ж почув: «буде принцеска» (і таке, уявіть, кажуть, присюсюкуючи, деякі доброзичливі медики, в ментальному прагненні втішити), то міг би знати, якби поцікавився, що дозволив продовжити справу праматері усіх сучасних людей – мітохондріальної Єви.

Ця жінка, за різними оцінками, жила в Африці 125-200 тисяч років тому і передала усім сучасним жителям Землі мітохондріальну ДНК. Мітохондрії – клітинні органели, такі собі внутрішньоклітинні акумулятори з власною ДНК, яка не піддається рекомбінації і передається виключно по материнській лінії, вчать нас підручники з генетики. Але не варто уявляти нашою прамамою темношкіру широконосу жіночку. В той час в Африці ймовірно було досить прохолодненько.

І ось, передавши малюку ДНК клітинних органел-акумуляторів, свої 23 хромосоми, прийнявши ще 22 і одну ікс або одну ігрек-хромосому, при благополучному перебігу вагітності і пологів, ми стаємо мамами. При цьому ми цілком можемо продовжувати читати і писати книжки, розвивати свій інтелект, малювати картини або записувати нотами нові мелодії. Але наші гормони роблять усе, щоб така діяльність не була для нас пріоритетною. Наше потомство ще довго потребує піклування, хворіє і капризує, і в переважній частині випадків, ми хоч і тимчасово, але стаємо менш працездатними. І тут стикаємося з купою усього, що вважаємо дискримінаціями, якщо ми фемінистки, одночасно вимагаючи до себе особливого ставлення, якщо ми лише хочемо такими здаватися.

Зрештою, усі наші дискримінаційні проблеми, усі гендерні утиски – це те, в чому ми самі, внутрішньогендерно винні. Бо природа зробила усе необхідне для того, щоб своєю статтю ми могли насоджуватися. Чого не додумала природа, те доробила цивілізація.

Але чи не наші сестри примусили чоловіків до зверхності в оцінках? Чи не вони активно і по досі займаються проституцією, яка як не крути, все ще залишається переважно жіночою професією? Чи не вони шукають і досі успішного принца, щоб подарувати йому свої гендерні принади і мітохондріальну ДНК його потомству, взамін розраховуючи отримати шуби, машини, тигрові креветки, спа-процедури? Чи не вони довго визначаються з поворотом на перехресті, підфарбовучи при цьому губи і витираючи засохле пюре з дитячого автокрісла? Чи не вони частіше за чоловіків емоціонують в соцмережах, не задумуючись про рівень шкоди від своїх істерик?

Бути інтелектуально рівними з чоловіками і щоденно доводити, що ні гіпотетично на 12 процентів в середньому менший внутрішньочерепний простір, ні менший об`єм сірої речовини, не завадять нам цього, цілком можливо. Вдосконалювати водійські навички і концентруватись на дорозі, не продавати тіло, рости і здобувати спа-переваги своєю, а не чужою працею, ставати фахівцями в своїй галузі, перевершуючи колег-чоловіків також цілком можливо.

Мати гендерні проблеми чи використовувати гендерні переваги – вибір кожної з нас. Вибір бути розчиненою у дітях мамою чи успішною і бездітною, або намагатися поєднувати – також за нами. Так само як і вибір – голосити чи ні про недотримання саме жіночих прав в суспільстві, де розтоптані права людини.


КОМЕНТАРІ

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію, яку не встигли видалити чи пропустили адміністратори. Якщо у вас є докази, що наведені в коментарях факти не відповідають дійсності – звертайтесь на редакційну пошту з конкретними зауваженнями і коментарі будуть адміністровані. Разом з тим нагадуємо, що згідно із українським законодавством, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за оціночні судження.

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором

Журналістка

Розслідування

Рівненщина

Волинь

Консультації

в Україні та світі

вгору