БЛОГИ  »  Іван Мельник

До лав УПА зарахували майже всіх чоловіків села Дроздів на Рівненщині

26.10.2016, 13:31      Іван Мельник      Переглядів: 1671

1944-го року німецько-радянська війна ще тривала. Нацисти вже відступали із загарбаних територій, а на їхнє місце поверталися «совєти». Проте в містечках і селах Західної України вони наштовхувалися на опір з боку українського підпілля. Наявні джерела повідомляли органи НКВД про особливості й масштаби цього руху опору.

- На підставі агентурних відомостей стало відомо, що в селі Дроздів Тучинського району існує зорганізована банда УПА сільського проводу, яку очолює представник ОУН Семенюк Юхим Йосипович, 1908 року народження, котрий перебуває на нелегальному становищі, і один з активних його помічників Буняк Андрій Максимович, – повідомляли з Тучинського районного відділу НКВД в Управління НКВД Рівненської області у березні 1944 року.

Щоб зреалізувати агентурні матеріали й заарештувати учасників УПА, зорганізували оперативну групу з числа працівників Тучинського районного відділу НКВД і Станіславського Управління НКВД. Незабаром група затримала Буняка Андрія Максимовича, 1903 р.н.

11 березня 1944 року, провівши спецоперацію в с. Дроздів,  затримали ще 70 осіб, які ухилялися від мобілізування до лав Червоної Армії. Після допитання скерували до військового комісаріату 67-х, а 3-х – заарештували.

Цього ж дня на околиці Дроздова, на відстані 50 м в напрямку до яру від будинку Єфимчука Михайла Іларіоновича, виявили харчовий склад УПА. За склад слугувала спеціально облаштована яма розмірами 1,5х2,0 м та глибиною 1,5 м. Дно й стіни ями були вимощені з соломи. У ній зберігано 110 кг пшениці, 1782 кг жита, 81 кг ячменю. Зверху зерно було накрите соломою і засипане шаром землі товщиною близько 0,75 м.

- Як свідчать наявні матеріали та проведене слідство, бандами УПА охоплено більшість сіл Тучинського району, зокрема, Сінне, Пустомити, Шубків, Люцинів, Малятин та инші, де є факти зіткнень і перестрілок з бандами, за даними видно, що у селах фігурує, як організатор і командир куреня, активний учасник УПА під кличкою «Недоля», як ми з’ясували, Трохимчук Степан Климович (Климентійович – моя прим.), – зазначено у спеціальному повідомленні від 11.03.1944, що його надіслали Управлінню НКВД Рівненської області.

13 березня 1944 року оперативна група НКВД вкотре провела спецоперацію в с. Дроздів і затримала ще двох підпільників.

Виявляли українських повстанців далеко й за межами Дроздова. Зокрема, у місті Бежиця Брянської області Росії у травні 1944 року відділ контррозвідки «Смерш» 9-ої запасної стрілецької дивізії затримав 50 військовиків, які служили у лавах 66-го запасного стрілецького полку цієї дивізії. Усі затриманці раніше мешкали у селі Дроздів і належали до українського підпілля. Після повернення радянської влади на початку 1944 року, їх змобілізували до лав Червоної армії. Однак згодом про минуле цих людей дізнався «Смерш». Отож, усі 50 затриманців стали фігурантами однієї кримінальної справи – «справи п’ятдесятьох».

Як з’ясували під час слідства, націоналістичне підпілля у Дроздові існувало ще під час панування Польщі на цих землях. Зокрема, дроздівець Буняк Андрій Максимович ще 1934 року приєднався до наявної тоді підпільної організації, яку очолював тутешній дяк Іван Кульчицький. Для роботи організації Кульчицький надавав свою квартиру, розташовану неподалік від церкви.

Під час німецької окупації оунівці Дроздова почали створювати у своєму селі загони Української Повстанської Армії. Час від часу населений пункт відвідували представники ОУН(б) й УПА, які пропагували, щоб населення долучалося до їхніх лав. У травні 1943-го сюди вкотре прибув такий представник, провів збори оунівців та оголосив, що станичним ОУН(б) села Дроздів призначено Семенюка Юхима Йосиповича, а його заступником – Семенюка Андрія Адамовича.

- Бандерівська контрреволюційна організація нашого села з’явилась, тобто зорганізованою, десь від травня 1943 року <…>, – засвідчив Романчук Петро Микитович, 1925 р.н., під час допиту 08.05.1944.

Виконання инших важливих напрямків у роботі станичної організації ОУН(б) забезпечували:

Єфимчук Іван Лук’янович – начальник Служби безпеки ОУН (б) сільського проводу;

Буняк Андрій Максимович – заступник начальника Служби безпеки;

Марчук Гнат Ясонович – завідувач складами УПА;

Новасюк Іван Ясонович – заступник завідувача складами УПА;

Пастернак Текля Федорівна – особа, відповідальна за роботу з жінками;

Малюванчик Агафія Миколаївна – господарча (відповідала за збір продуктів, одягу тощо).

У травні 1943 року до Дроздова завітав Трохимчук Степан Климентійович, псевдо «Недоля», який провів тут роботу щодо залучення селян до лав УПА.

- Організація українських націоналістів мала свою армію – УПА, яка була озброєна і перебувала у лісі. Поза тим, у селі Дроздів усі чоловіки віком від 18 до 50 років були зараховані до лав УПА, але перебували вдома і в обов’язковому порядку проходили військову підготовку – стройові заняття один раз на тиждень, але жодної зброї вони не мали. Агітатори ОУН, які приїжджали до нас у село, казали, що ця армія отримає зброю лише тоді, коли настане час піднімати повстання проти Червоної армії і радянської влади. І ця частина армії має влитися до лав уже наявної УПА, – зазначено у протоколі допиту Буняка від 11.03.1944.

Насправді ж під час вишколів вивчали ще й тактичну підготовку та матеріальну частину гвинтівки. Зброю зазвичай мав лише той, хто проводив вишкіл.

- У серпні 1943 року Єфимчук Іван Лук’янович і Єфимчук Михайло зібрали усіх з нашого села, хто належав до УПА, і проводили заняття зі стройової підготовки, з тактичної підготовки. Заняття відбувалися увечері, на лузі, поряд з нашим селом Дроздів. Такі заняття проводили п’ять разів, на яких був присутній і я <…>. У серпні чи вересні 1943 року на кожному зібранні для занять спочатку приймали присягу. Єфимчук Іван читав, а решта за ним повторювали, – засвідчив Романчук Петро Мефодійович, 1921 р.н., під час допиту 12.03.1944.

Для жінок також проводили вишколи, на яких готували їх стати санітарками і зв’язковинями. А ще жінки в’язали светри для повстанців.

- Бандерівська організація мала на меті побудувати самостійну незалежну Україну, а зорганізовувала Українську Повстанську Армію для збройної боротьби з німцями, а також збройної боротьби з Червоною армією, тобто не допустити, щоб в Україні була радянська влада, – засвідчив під час допитів Єфимчук Григорій Мойсейович, 1921 р.н.

Те ж саме засвідчили й инші заарештовані дроздівські підпільники.

На запитання про те, де повстанці брали зброю, Романчук Петро Микитович відповів:

- Бойову зброю і боєприпаси організація здобувала самотужки, виділяли окремий рій для пошуків трофейної зброї і боєприпасів, а також нападали на німецькі обози, де відбирали зброю <…>.

Керівний склад Дроздівської УПА був такий:

- військовий керівник – Єфимчук Михайло Іларіонович;

- чотові: Марчук Гнат Ясонович, Єфимчук Іван Лук’янович, Семенюк Андрій Адамович;

- ройові: Романчук Петро Мефодійович, Вознюк Артем Йосипович, Дубич Андрій Григорович, Марчук Афанасій Якович, Демчук Василь Костянтинович, Семенюк Соловей Селівестрович, Марчук Петро Іванович, Мартинчук Михайло Власович, Васильчук Іван Михайлович, Кравчук Йосип Трохимович, Дубич Степан Власович, Малюванчик Павло Сазонович, Лежнюк Петро Павлович, Єфимчук Василь Адамович, Буняк Андрій Максимович (призначили ройовим після того, як припинив виконувати обов’язки заступника начальника Служби безпеки).

Кожен рій мав у собі керівника (ройового) та 12 бійців.

Учасники українського підпілля, брати Бугай Андрій Григорович, 1922 р.н., та Бугай Павло Григорович, 1925 р.н., мешканці с. Дроздів

Щоб забезпечити потреби Української Повстанської Армії, на території Дроздова заклали низку харчових складів. Зокрема, у різний час такі склади влаштовували у дворі Марчука Гната Ясоновича, біля садиби Єфимчука Михайла Іларіоновича, у хліві Наконечного Марка Юхимовича, у господарстві Хомуйло Бенедикта Зиновійовича тощо.

Зерно та инші продукти харчування для потреб УПА здавало усе населення Дроздова. У вересні 1943 року питання щодо здавання й зберігання зерна навіть розглядали на сільських зборах.

Перевірку повстанських складів у Дроздові здійснював Струк Петро Дмитрович, 1909 р.н., мешканець Тучина.

Згодом навіть найменша причетність до створення й наповнення складів УПА стане одним із пунктів звинувачень багатьох заарештованців.

Цікаві відомості щодо цього містить протокол допиту від 18.05.1944 Новосада Івана Адамовича, 1924 р.н. Його, зокрема, звинуватили в тому, що охороняв харчовий склад УПА. Новосад це заперечив:

- Не визнаю себе винним в тому, що нібито я охороняв харчовий склад УПА. Продуктового складу я жодного не знаю і не охороняв.

- Скажіть, хліб, <…> для УПА у вас зберігали? – наполіг допитувальник.

- Був лише один випадок – восени 1943 року <…> до мене в дім бандерівці принесли випечений хліб кількістю близько 60 кг. Того ж дня ввечері цей хліб я, Єфимчук Михайло, Буняк Андрій навантажили на підводу й відправили до лісу членам УПА, – відповів Новосад.

- Отже, Ви зберігали цей хліб, призначений для УПА, у своєму домі?

- Так <…> хліб зберігали у моєму домі кілька годин.

Ці кілька годин, упродовж яких хліб зберігали у домі Новосада, радянські розслідувачі все таки розтлумачать як охорону складу.

Під час окупації німці формували органи місцевої влади й поліцію переважно з тутешнього населення. Поліціянтом, зокрема, служив і Дубич Костянтин Якович, 1921 р.н. Під час допиту, що відбувся 14.03.1944, він зазначив:

- У числі поліціянтів було багато учасників так званих УПА, через що німці їх заарештовували.

Щоб убезпечити село у нічний час, хлопці почергово несли варту – з 23:00 год. до світанку. У разі появи небезпеки мусили подавати сигнал: удари по рейсі.

У своїх лавах УПА об’єднала людей різного політичного досвіду. Зокрема, Демчук Василь Костянтинович, 1899 р.н., протягом двох місяців служив у петлюрівському війську. Єфимчук Г.М. та Марчук Никанор Яковлевич, 1914 р.н., під час польського панування на західноукраїнських землях належали до нелегальної Комуністичної партії Західної України. Через це їх навіть затримувала польська поліція. Чимало дроздівських повстанців свого часу служили у польському війську.

Потрапивши до лав УПА, кожен отримав свою ділянку роботи: Єфимчук Г.М. допомагав лікареві доглядати за хворими й пораненими бійцями УПА у повстанському шпиталі, розташованому біля хутора Гутвин Деражненського (нині – Костопільського) району Рівненської області; Дубич Володимир Яковлевич, 1923 р.н., та Яремчук Олексій Савович, 1923 р.н., виконували обов’язки зв’язковиків; Вознюка Артема Йосиповича, 1909 р.н., як кравця, залучили до шиття одягу повстанцям тощо.

Мешканці Дроздова були учасниками українського підпілля не лише у своєму селі, а й в инших місцевостях.

Щоб довести антирадянський характер УПА, розслідувачі, звісно ж, шукали інформацію про її антирадянську діяльність. Проте иноді допитувані особи свідчили про инше – антинімецьку діяльність УПА. Зокрема, під час допиту, що відбувся 18.05.1944, Єфимчука Г.М. запитали:

- Скільки разів і з ким загони УПА брали участь у збройних зіткненнях?

- Мені відомо, що один із загонів УПА <…> мав збройне зіткнення з німцями під містечком Костопіль. Більше ще з ким – не знаю, – відповів Єфимчук.

Зрештою, заарештовані дроздівські повстанці постали перед радянським правосуддям: когось позбавили волі, когось – життя. Усіх фігурантів «справи п’ятдесятьох» ув’язнили на різні терміни – від 7 до 20 років.

Чимало в’язнів з місць неволі не повернулися, зокрема:

Буняк Андрій Максимович помер 19.01.1945 у Воркутинському виправно-трудовому таборі. Його поховав земляк-дроздівець Дубич Степан Власович, невільник цього ж табору;

Наконечний Марко Юхимович, 1898 р.н., помер 1945 року;

Дубича Костянтина Яковича, 1921 р.н., стратили 20.10.1944 за рішенням вироку Трибуналу.

З фігурантів «справи п’ятдесятьох» знайшли смерть в ув’язненні 24 бранці:

 

Унаслідок спецоперацій, що їх провели органи НКВД у Дроздові впродовж першої половини 1944 року, українське підпілля зазнало тут значних втрат. Проте знищити повністю його не змогли. Відчайдушна й виснажлива боротьба з радянським режимом триватиме ще кілька років після завершення Другої світової війни.

 

 

 Використані джерела:

1.    УСБУ в Рівненській області, фонд № 29, опис № 15/12.

2.    УСБУ в Рівненській області, справа № 10435.

3.    ДАРО, фонд Р-2771, опис 2, справи №№ 5192, 5193, 5194, 5195.

 Примітка. Під час писання цієї статті намагався дотримуватись вимог стандарту:

«Культура авдиторного мовлення. Частина 1. Слововживання відповідно до українськомовного способу мислення. Ст. ДА 10.003-2011.»


КОМЕНТАРІ

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію, яку не встигли видалити чи пропустили адміністратори. Якщо у вас є докази, що наведені в коментарях факти не відповідають дійсності – звертайтесь на редакційну пошту з конкретними зауваженнями і коментарі будуть адміністровані. Разом з тим нагадуємо, що згідно із українським законодавством, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за оціночні судження.

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором

Нехай кожен зробить, що може. І цього буде достатньо! [email protected]

Розслідування

Рівненщина

Волинь

Консультації

в Україні та світі

вгору