БЛОГИ

Озираючись на рік, що минає, можемо говорити про кілька тенденцій і фактів, які стали визначальними в діяльності волинських журналістів і медіа загалом. З одного боку, частина із них має негативне забарвлення, зумовлене впливом власника на діяльність видання та неповагою владних органів до діяльності журналістів. З іншого, маємо сплеск журналістської солідарності та активності у захисті своїх професійних прав.

Солідарність людей, котрі належать до певного середовища / соціуму є одним із найважливіших механізмів впливу, змін і захисту інтересів. Власне, чи не найбільшим її проявом став Майдан 2013-14 років. Однак чимало процесів стосуються певних суспільних сфер і вимагають цехової солідарності.

Більше року тому (у вересні 2015) Верховна Рада прийняла, а Президент підписав закон про прозорість медіавласності (повна назва - “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості власності засобів масової інформації, а також реалізації принципів державної політики в сфері телебачення і радіомовлення”). Згідно цього документу, теле- і радіокомпанії повинні були оприлюднити інформацію про своїх бенефіціарів (тих, хто безпосередньо впливає на редакційну політику медіа - власників, акціонерів тощо).

Із трьох найважливіших професійних стандартів (достовірність, баланс думок і відокремлення фактів від коментарів) найменше волинські медіа дотримуються балансу думок. Він присутній у 9-13 новинах із 25 в кожному виданні. Такими є результати другого етапу моніторингу 100 суспільно важливих новин чотирьох волинських інтернет-видань – Волинські новини, ВолиньPost, Волинський інформаційний портал і Волинь24, – проведеного 24 жовтня – 6 листопада 2016 року.

Із трьох найважливіших професійних стандартів – достовірність, баланс думок і відокремлення фактів від коментарів – найменше волинські медіа дотримуються балансу думок. Він присутній всього лише в 50% матеріалів. Інших двох критерії дотримано на 98%. Такими є дані моніторингу ста суспільно важливих новин чотирьох інтернет-видань (по 25 у кожному) – Волинські новини, ВолиньPost, Волинський інформаційний портал і Волинь24, – проведеного упродовж 15–25 серпня 2016 року.

Час від часу роблячи радикальні кроки в своєму розвитку, суспільство покладає надії на кардинальні зміни в усіх сферах. Однак відсутність чіткого плану дій для досягнення візії (далекого блага, коли всім буде добре) зазвичай призводить до купи помилок, а відтак – розчарувань.

Іще в далекому 1986, коли я, 13-річна, із широко розплющеними очима вперше перетнула україно-польський кордон, на базі відпочинку десь під Хелмом мала розмову з одним літнім поляком. Розпитував мене – звідки, де вчуся… І почувши, що з Волині, та ще й прикордонної, впевнено сказав: «А-а-а-а, то ти наша. Настане час, коли Волинь знову стане польською». На мої заперечення й «докази» він тільки лукаво посміхався…

Швидкість поширення історій під хештегом #ЯНеБоюсьСказати, який запустила редакторка журналу «Жила», голова громадської організації «Студена» Анастасія Мельниченко, можна порівняти хіба з благодійном марафоном #Ice Bucket Challenge. От лише реакція суспільства на них – різна. Це й зрозуміло: по приколу вилити відро води на себе куди веселіше (можна і не знати про справжній зміст крижаного «душу»), ніж читати жорстоку правду. Це як із війною: на Сході України вона є, а в інших областях – салюти. Мозок блокує негатив, мозок хоче ілюзій.

Довгий час спостерігаючи за роботою журналістів у різних областях України, спілкуючись із колегами з громадського сектору, прийшла до висновку, що, попри певні регіональні відмінності, українська журналістика має чимало однакових проблем.

«На знак солідарності з Савіком Шустером та як форма протесту проти свавілля тимчасового керівника виконавчої влади Волині Гунчика «Волинська газета» 28 квітня оприлюднила принципову заяву, а 5 травня не випускатиме в світ друкованого носія інформації".

Координаторка Волинського прес-клубу, представниця ІМІ у Волинській областi, громадська активістка

Розслідування

Рівненщина

Волинь

Консультації

в Україні та світі

вгору