Взяти кредит – це як напі…ти собі у взуття
Усміхнені дяді і тьотя роблять ремонт, з немовлям на руках купують машину/будинок/техніку. Загадково посміхаючись, симпатична пані в лікарському халаті пропонує нам «швидку фінансову допомогу» у вигляді пачки свіжонадрукованих купюр, котру тримає у руці. Молода пара ледве не купається у морі грошей, що сиплються у супермаркетський возик. Упевнена в собі бізнес-леді поглядає на нас посеред зливи грошових купюр. Такими рекламними образами нас намагаються переконати у принадах споживчого, чи то пак споживацького кредиту. З рекламних щитів нам обіцяють здійснення наших матеріальних мрій, на котрі ми ще не встигли заробити.
Байдуже, що з часу отримання чужих грошей під відсоток частку свого життя нам доведеться подарувати нашому «благодійнику», відпрацьовуючи борг. Байдуже що кожного з нас при цьому зроблять трішки біднішими, збагативши сучасних гобсеків ( багатий багатшає, бідний бідніє). Байдуже що для декого це стане не підйомним тягарем, через який можна втратити і здобуте раніше житло, машину тощо, а то й позбутися душевного спокою на роки. Байдуже, що розраховуватися за сумнівний комфорт доведеться борговим ярмом часом і третину свого життя.
– Взяти споживчий кредит – це як сц…ти собі у взуття в лютий мороз, – ділиться зі мною товариш і пояснює. – Спочатку, протягом короткого відрізку часу, дуже тепло і приємно, а потім довго холодно і боляче. Цей же товариш колись підрахував: щоб придбати квартиру, значно економніше її тривалий час винаймати, щомісяця при цьому відкладаючи кошти на депозит, ніж відразу придбати житло у кредит. Тобто коштів за найм квартири плюс покладених на депозит зрештою витратиться при купівлі квартири значно менше, ніж при сплаті кредиту.
– Позичаєш чужі гроші на трохи, а віддаєш свої і назавжди, – колись десь почула.
Ми тонемо у своїй нетерплячості. Ми хочемо все і зараз. Наші споживацькі апетити ростуть поперед наших фінансових можливостей. І на цьому чудово грають ті, хто знає, як заробити на нашій слабкості.
– Прийдіть, будь ласка, у відділення банку, мені мій начальник пообіцяв підписати відпустку тільки тоді, якщо я переконаю ряд наших клієнтів у перевагах підключення до кредитного ліміту, – таке прохання висловив телефоном керівник одного з банківських відділень. – Для мене це мінус, якщо ви знаєте про таку можливість кредиту і не підключені до неї.
Ну просто серце кров’ю обливається, як подумаю про відпустку цього начальника. Особливо після того, як кілька місяців, тричі усно звертаючись безпосередньо до нього і отримуючи чергові обіцянки-цяцянки, не могла закрити платну послугу смс-інформування про рух коштів на рахунку. Допомогла тільки письмова заява.
Тепер банки наполягають на подарунках. Візьміть кредит, будь ласка. Можете не знімати кошти, і відсотки не стягуватимуться. Просто підключіться. Про всяк випадок. Зробіть покупку на суму від 200-х гривень, розрахувавшись кредиткою, і кредитний ліміт збільшиться до трьох тисяч. Розраховуйтесь кредиткою і сплачуйте комунальні без відсотків, а до того ж маєте шанс виграти якийсь там суперприз. Ну не банк, а благодійна установа.
Знають добре його власники про людську ненаситність, яка привчає ставитися до грошей на кредитці, як до своїх власних. Тягнутися до неї щоразу при якійсь забаганці, щоб уже й негайно. Радіти збільшенню кредитного ліміту і не намагатися якнайшвидше повернути позичене. І не рахувати, навіть не задумуватись над щомісячними втратами завдяки «безпроцентній» кредитці. Так, моя знайома була впевнена, що після закінчення пільгового періоду, з кредитки стягується близько 7-ми відсотків на рік у гривнях. Коли ж я повідомила, що щомісяця з неї вираховують 50-60-ти гривень за близько тритисячний кредит – довго сумнівалася. А щоб отримати виписку про рух коштів на кредитці за кілька місяців від початку року, в банку зажадали 30 гривень.
Ми справно підставляємо свої голови, своє життя, життя своїх рідних під боргове ярмо. Перші кредити в 500 гривень переростають у тисячу, дві, вісім тисяч. Потім підхоплюємо новий борг на машину, квартиру ets., де суми на порядок вищі. І роки, а то й десятки років хто десяту частину, хто п’яту, а хто й половину свого робочого часу віддає на відпрацювання відсотків. А потім ще дивуємося, а чому ж життя так швидко летить? З’їдає його податок на нетерплячість та споживацький апетит.
Святослав | 95.135.127.***
До всього треба ставитись з розумом, до кредиту теж. Якщо ти робиш ремонт, тратиш 10 000 грн, і не вистачає 5000 щоб довести його до пуття, і мусиш робити через ж, тоді варто взяти кредит. Якщо брати його щоб пробухати, чи поїхати відпочити, то не варто. Усі багаті люди працюють з кредитами, тільки не всі хто має кредити багатий.
Володимир | 46.247.225.***
Згоден. Головне не впадати в залежність. А світовий досвід (та й досвід знайомих), особливо споживчого кредитування, свідчить, що багато хто таки впадає.
Святослав | 95.135.127.***
Кредитні картки відомого банку це просто епідемія якась, і чудовий винахід для банку. Люди, вчіться рахувати гроші, це не вища математика, це набагато легше і набагато важливіше...
До Святослава | 193.41.185.***
Зауваж, що стаття про СПОЖИВАЦЬКИЙ кредит. Усі багаті люди працюють з кредитами з інвестиційною метою - вигоди від інвестиції співрозмірні або й перевершують втрат по сплаті відсотків. Не завжди виходять в плюс негайно, часто щоб проникнути на новий ринок або утриматися на існуючому. Але в довгостроковому періоді вигоди більші втрат.\n\nСпоживацький кредит за визначенням не інвестиційний, він проїдається і в короткостроковому і в довгострокому періодах.\n\nПриклад з ремонтом носить інвестиційну складову. \"Зробити ремонт через ж\" в догостроковому періоді призведе до додатокивх збитків (прийдеться колись переробляти і нести додаткові витрати, або менш вигідно продати).\nЗменшити ці збитки - це можна сказати інвестиція.
