РІВНЕНЩИНА

Володимир Торбіч: «Начальник міліції Рівненщини зізнався, що з журналістами на одному полі с…ти не сяде»

20.11.2007, 00:00      telekritika.ua      Переглядів: 2604

Про перспективи проведення розслідувань у регіональних ЗМІ – розмова кореспондента «Телекритики» з головним редактором Рівненського інформаційного агентства журналістських розслідувань Володимиром Торбічем.

Досьє:

Володимир Торбіч, 27 років, народився в Рівному. У 2004 році закінчив історико-соціологічний факультет Рівненського державного гуманітарного університету, спеціальність: «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія, українська мова і література». Шкільним учителем не працював жодного дня. Відвідав близько десятка різних тренінгів із практичної журналістики. 3 2004 по 2006 рік працював журналістом у рівненських газетах «Панорама», «ОГО», «Рівненська газета», власкором волинської газети «Сім’я і дім». З 2006 року – координатор, керівник проектів Рівненського прес-клубу, вільний журналіст. З 2007 року –  головний редактор Рівненського інформаційного агентства журналістських розслідувань.

– Володимире, коли виникла ідея створення агентства журналістських розслідувань?

– Ще під час роботи в «Рівненській газеті» у 2005 році в мене з’явилося бажання зайнятися розслідуваннями. Проте на той час у щоденній газеті займатися такою роботою було практично неможливо: на це не вистачало ані коштів, ані часу. А в 2006 році я перейшов на роботу у Рівненський прес-клуб і почав думати про окрему організацію, яка би спеціалізувалася саме на цьому журналістському жанрі. Перший крок – 7 липня 2006-го ми зареєстрували Рівненське агентство журналістських розслідувань як громадську організацію з метою організовувати і проводити журналістські розслідування, сприяти розвитку правозахисної діяльності журналістів та розвитку професійної розслідувальної журналістики. Другий крок – пошук можливих джерел фінансування. І вже в лютому 2007 року агентство розпочало роботу над телепроектом журналістських розслідувань «Четверта влада» за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

– Яку роботу проводить агентство зараз?

– На сьогодні основний пріоритет – телевізійні розслідування. У лютому ми почали працювати над «Четвертою владою», а в липні на телеканалі «Рівне 1» вийшла перша програма проекту. З того часу ми щомісяця випускаємо в ефір дві програми розслідувань тривалістю до 20 хвилин кожна. Тематика розслідувань стосується порушень прав людини, випадки корупції, хабарництва, зловживань владою в різних галузях суспільного життя на Рівненщині.

– Які теми в Рівному та Рівненській області вимагають нагального журналістського втручання?

– Простіше сказати, які не потребують. Зокрема ми отримуємо інформацію про корупцію і хабарництво в міліції, прокуратурі, судах, лікарнях, автошколах, ДАІ, судмедекспертизі, серед місцевих депутатів та в інших галузях. Я б міг говорити про конкретні факти, але ми лише братимемося за ці розслідування, тому після їх озвучення нам можуть перекрити канали інформації.

– Що саме було в уже відзнятих програмах? Які випадки розслідувано? Як проходили зйомки? З якими труднощами зіткнулися під час зйомок?

– У двох програмах ми розслідували корупцію в освіті, зокрема говорили про ситуацію в кількох рівненських вузах. За нашими висновками, корупція виявляється вигідна студентам не менше, ніж викладачам. В одній програмі проводили паралельне розслідування (поряд із міліцейським) ситуації з погрозою нашому колезі з газети «Рівне вечірнє». Саме тоді зіштовхнулися з міліцейською бюрократією і непрофесіоналізмом. Зокрема, ми зловили на брехні одну з працівниць Центру громадських зв’язків обласного УМВС і розвінчали її брехню на камеру. Також отримали від обласного начальника міліції «зізнання», що з журналістами він на одному «полі с…ти не сяде». Таке ставлення обласних міліцейських чинів Рівненщини до мас-медіа типове. Особливо до тих, хто не висвітлює їхню діяльність на зразок: «ціною неймовірних зусиль… ризикуючи власним життям…».

Також ми розслідували ситуацію з використанням дітей у жебрацтві, ситуацію зі збільшенням в області випадків домашнього насильства. Але найскладнішою була програма з двох частин про те, як уже більше року розслідується справа про зґвалтування батьком своєї п’ятирічної доньки. Після цього розслідування я зрозумів, що корупція в освіті – це дитячі забавки порівняно із корупцією в судових та так званих правоохоронних органах. І що практично не існує сфери, де «не беруть». Це розслідування дало ниточки для ще п’яти-шісти тем.

– Скільки журналістів працює над розслідуваннями в агентстві?

– Чи не найбільша проблема у роботі виникає саме з кадрами. Як виявилося, журналісти не дуже хочуть займатися розслідуваннями. Коли розпочинав проект, то звернувся з пропозиціями співпраці до багатьох журналістів рівненських ЗМІ. Кілька з них відмовилися за браком часу, інші – ніби погодилися, проте так і не почали працювати. В результаті більшість роботи доводиться робити самотужки. Наразі у підготовці розслідувань, пошуку та зборі інформації допомагають молоді журналісти Тетяна Закордонець, Павло Шамшин, Олександр Шевчук та Антоніна Торбіч. Якщо з пошуком та збором інформації проблеми хоч якось вдалося вирішити, то людини, яка би займалася саме аналітичною обробкою інформації для розслідування, дуже бракує. Взагалі, для роботи над розслідуваннями людина повинна не просто працювати за гроші, а й відчувати, що це їй цікаво, якщо хочете – відчувати задоволення від виконання свого професійного обов’язку. Тільки в такому разі журналіст добре справлятиметься із усіма завданнями.

– Які, на вашу думку, причини кадрового голоду: немає журналістів, вони не хочуть ризикувати, їм краще писати «замєткі» з Інтернету і отримувати за це стабільну зарплатню, їм бракує амбіцій?

– Перша причина загальна – у будь-якій галузі, чи то журналістика, чи то асенізаторська робота (до речі, в чомусь подібні професії :)) – брак класних фахівців, адже професіонали у меншості. Не кожен журналіст готовий підійти до начальника міліції і запитати, чому його підлеглі затягують розслідування справи, а від нього жодної реакції. Не кожен готовий підійти до голови облради і запитати, чому саме йому виділили 15 соток землі, а не тим сотням малозабезпечених, багатодітних, інвалідів, що вже стоять у черзі понад 10 років. Не кожен може і хоче місяць гортати стоси документів, потрапляти в стресові ситуації, засиджуватися на роботі до ночі. Ліпше отримати грамоту і матеріальне заохочення на день журналіста від міліції чи інших чиновників. Ліпше отримати купу знайомих «хороших» депутатів та посадовців і з ними дружити – так вигідніше. А ще (редакторам) вигідніше не сваритися з рекламодавцями, які поголовно пішли в політику і депутатство. Взагалі кожен шукає простішої дороги.

– Тобто колеги, яким ви пропонували співпрацю, відмовлялися від розслідувань?

– Чесно кажучи, відмовлялися журналісти від розслідувань лише двічі – через «відсутність часу цим займатися». Інші вісім людей не відмовили, зацікавились, планували (принаймні на словах) долучитись, але я вже стомився їм телефонувати.

– Як реагують колеги, влада та громадськість на ваші журналістські розслідування?

– Деякі знайомі запитували: «Невже хтось дозволив це показувати?», «Ти не боїшся?». А от представники влади реагують мляво – особисто мені свою точку зору не висловлювали. Хоча… нещодавно та працівниця ЦГЗ УМВС в Рівненській області, яка нам збрехала, сказала мені по телефону приблизно таке: «О, дуже дякую за класний піар. Я навіть готова пляшку шампанського виставити». Їй дуже весело, бо, очевидно, вона не читала закону «Про боротьбу з корупцією». Згідно цього закону, надання неправдивої інформації на офіційний запит (усний чи письмовий) посадовою особою вважається корупційним діянням.

– У якому форматі працюватиме агентство в майбутньому?

– Ми вже розробляємо інтернет-сайт агентства. Там будуть не лише наші телепрограми, але й газетні розслідування, дослідження, новини, фото, бази даних (яких саме – побачите на сайті) та інша інформація. Плануємо, що буде багато ексклюзивної інформації – в сенсі такої, про що інші ЗМІ не пишуть і не досліджують. Також сподіваємося запровадити практику підготовки журналістських розслідувань для газет. Загалом, усе залежатиме від коштів... Тому шукатимемо й надалі фінансової підтримки, переважно у різних міжнародних благодійних фондах. Таке джерело дозволяє робити по-справжньому професійні незалежні розслідування, а інших робити не хочемо і не будемо.

– Чи можливий варіант, коли агентство буде саме заробляти на себе, приймаючи замовлення на розслідування?

– Раніше мені здавався справедливим такий принцип: «можна замовити розслідування, проте не можна замовити його результат». Зараз я сумніваюся, що розслідування можна замовити. Журналістика тим і відрізняється від детективної роботи, що журналіст висвітлює інформацію, важливу для суспільства, а не те, як два сусіди посварилися й один шукає компромат на іншого. Тому якщо тема справді важлива, то її й «замовляти» не треба, бо висвітлити її – це професійний обов’язок журналіста.  До речі, сварка між сусідами за шмат землі і сварка між бізнесменами за якийсь завод – це одне й те саме, лише в другому випадку масштаби більші. Хоча якщо їхні розбори супроводжуються підкупом чиновників і правоохоронців, зачіпають інтереси тисяч працівників підприємства, цікавлять мешканців міста (або загрожують їхнім правам), то цю ситуацію варто розслідувати. Але брати гроші від котроїсь зі сторін конфлікту неприпустимо.

– А як збираєтесь захищатися від судових позовів? Чи є у вас юридична підтримка?

– Наразі юридичну підтримку оплачує Міжнародний фонд «Відродження». Також, на щастя, в Україні поки що працює кілька громадських організацій та проектів з юридичної підтримки журналістів, що займаються розслідуваннями. Зокрема, проект «Гідна Україна». У крайньому разі шукатимемо підтримки в української та міжнародної спільноти. Але найкращий захист – це профілактика. В нашому разі це юридична допублікаційна експертиза. Це обов’язкова процедура для наших програм.

 Юрій Дюг, Рівне, для «Телекритики»

«Телекритика» продовжує моніторинговий проект, що проводиться за фінансової підтримки Посольства Сполучених Штатів Америки. У проекті передбачено обмін матеріалами і досвідом між «Телекритикою» та низкою громадських організацій і видань у кількох регіонах України (Львів, Донецьк, Сімферополь, Рівне, Кременчук (Полтавська область), Запоріжжя). Предметом моніторингу є стан регіонального медіаринку, становлення медіа як бізнесу, рівень свободи слова, правового захисту журналістів та професійних стандартів у період виборчої кампанії та у післявиборчий період.


КОМЕНТАРІ

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію, яку не встигли видалити чи пропустили адміністратори. Якщо у вас є докази, що наведені в коментарях факти не відповідають дійсності – звертайтесь на редакційну пошту з конкретними зауваженнями і коментарі будуть адміністровані. Разом з тим нагадуємо, що згідно із українським законодавством, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за оціночні судження.

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором

Розслідування

Рівненщина

Волинь

Консультації

в Україні та світі

вгору