РОЗСЛІДУВАННЯ

Розшматований парк-заповідник ч.2 : як Рівненська влада землі центрального парку роздавала

20.09.2011, 00:04      Світлана Калько, ІА «Рівненське агентство журналістських розслідувань»      Переглядів: 5544

Колишнє кафе «Домінус». Підприємець платить громаді міста за цю площу в центрі парку та за дерев’яне приміщення колишнього кафе «Вітерець», що поруч 344 гривні в місяць

Як Рівненська міська влада землі центрального парку роздавала

 Закінчення. Початок читайте тут: Дерибан центрального парку у Рівному

Міські чиновники впевнені у своїй правоті, що свого часу віднесли землю парку імені Тараса Шевченка у Рівному не до природно-заповідного фонду, а до рекреаційного. У той час, як норма Закону України «Про природно-заповідний фонд» чітко вказує, що землі парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення належать до категорії земель природно-заповідного фонду. На це ж вказує й норма Земельного Кодексу України. Чому так сталося: це помилка, незнання законів, чи навмисні дії? Сумнівно, щоб стільки державних чиновників та депутатів одночасно помилилися чи не знали законів.

 Прокурор депутатам – не указ

28 липня 2005 року Рівненська міськрада, ухвалюючи рішення про затвердження переліку земельних ділянок рекреаційного призначення у межах Рівного, віднесла земельну ділянку парку імені Шевченка до земель рекреаційного призначення. Як пояснив начальник рівненського управління земельних відносин Василь Парчук, відповідно до «Державного земельного кадастру» та «Державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду», земельна ділянка, на якій створили парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва, вважалася землями житлової та громадської забудови. Відомостей про те, що це землі природно-заповідного фонду, не було, запевняє він. Таке твердження не може не викликати сумнів, адже статус пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення рівненському парку імені Шевченка надано Постановою колегії Держкомітету Ради Міністрів УРСР по охороні природи №14 від 25 липня 1973 року. А передувало цьому рішення виконкому Ровенської обласної ради депутатів трудящих №317 від 20 червня 1972 року з відповідним клопотанням. Після реконструкції, яку здійснювали у 1978 році фахівці центрального Республіканського ботанічного саду Академії наук УРСР згідно з укладеною угодою, Постановою колегії Держкомприроди УРСР №14 від 25 липня 1979 року було створено об’єкт природно-заповідного фонду – парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Рівненський Парк імені Тараса Шевченка».

Відповідні документи є у Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області, та й у самому парку. Ці рішення зберігаються й у Державному архіві Рівненської області та міському архіві. Чи не тому перед тим, як видати парку Держакт на землю, десь «загубився» статус парку? Два роки тому, коли журналіст цікавилася землею парку, для міських чиновників слова про його особливий статус були одкровенням, мовляв, якщо такий статус колись і був, то нині він нічим не підкріплений. А начальник управління земельних відносин Василь Парчук заявив, що те, що парк має «якийсь там статус пам’ятки, то це таке...».

Прокуратура Рівненської області дійшла висновку, що неправильно вказана категорія землі парку потягла за собою інші порушення. Відтак, оскаржують рішення Рівнеради у суді. А передував цьому протест (у листопаді 2009 року) прокурора області на рішення сесії Рівнеради № 290 від 17 листопада 2006 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання і вилучення земельної ділянки», яким визначалася в тому числі категорія землі парку. Однак міські депутати протест прокурора відхилили.

Як розповіла прокурор відділу обласної прокуратури Людмила Сандер, наразі прокуратура через суд вимагає усунути порушення чинного законодавства при використанні земель рівненського Парку культури і відпочинку імені Шевченка. Прокуратура області в інтересах Державного управління охорони навколишнього природного середовища в області пред’явила позов до Рівненської міської ради про скасування рішень та визнання недійсним реєстрації Державного акту на право власності Державного комунального підприємства «Міське об’єднання парків культури та відпочинку міста Рівного» на землю.

За словами Людмили Сандер, Рівненський міський суд своєю ухвалою від 23 вересня 2010 року закрив провадження по справі у зв’язку з непідсудністю – не в той суд звернулися. Хоча, як зазначила пані прокурор, чіткого розмежування, хто має розглядати такі справи, немає. Як пояснив Рівненському агентству журналістських розслідувань один з юристів-практиків, вочевидь судді у цьому випадку скористалися своєю головною заповіддю: отримав справу – подумай як її швидше позбутися. Апеляційна скарга щодо цього рішення очікує розгляду у Львівському Адміністративному апеляційному суді уже рік – з вересня 2010-го. Хоча передбачені законом терміни вже минули, коли її буде розглянуто, Людмила Сандер прогнозувати не береться.

 Меж немає, але вони є?

Незрозуміла ситуація й з межами парку. Те, що вони залишаються не винесеними в натуру, на думку прокурора Рівненської області Василя Присяжнюка може призвести до незаконного захоплення земель природно-заповідного фонду та об’єктів, або ж навіть до загрози їх втрати. Адже деякі власники цих об’єктів, каже він, використовують частину земель без відповідних документів та проекту організації території, а також без охоронних зобов’язань.

У 2010 році прокуратура звернулася до Рівненської міської ради з вимогою виділити 32 тисячі гривень на винесення меж парку в натуру (поставити межові знаки). Але кошти не виділено, зазначають у прокуратурі. Однак теперішній директор об’єднання парків Андрій Мощанецький каже, що кошти виділили, просто ними не скористалися. Чому? Це запитання він переадресував своєму попередникові на місці директора об’єднання Тарасові Максименку. А Тарас Максименко у свою чергу, розповів, що вирішив не освоювати ці кошти, щоб його не звинуватили в нецільовому використанні фінансів. Бо, зі слів пана Максименка, фахівці-земельники його переконали в тому, що межі в натуру вже фактично винесені. Мовляв, свідченням цьому є Державний акт на землекористування.

Водночас, відповідно до чинного законодавства, межі в натурі закріплюються межовими знаками, а після цього складається акт про перенесення меж земельної ділянки в натуру і видається Державний акт. Межових знаків на території парку немає й досі.

 Чи ходитимуть до парку через шлагбаум?

Питання зміни категорії землі парку, а точніше приведення її у відповідність із законодавством, чомусь викликає чи не найбільший спротив місцевих чиновників. Аргументують вони свою позицію страшилками на кшталт того, що, мовляв, якщо повернути землям парку природно-заповідний статус, то вхід буде тільки через шлагбаум, не зможуть працювати атракціони, не можна буде проводити масових заходів тощо.

– Місто чітко визначилося: землі парку мають рекреаційне призначення, тобто для відпочинку. Так для міста і мешканців вигідніше, – каже начальник Держкомзему у Рівному Роман Гресько. – А от якщо буде змінено на землі природно-заповідного фонду, то матимемо труднощі з експлуатацією парку як загальнодоступного об’єкту відпочинку. Це буде особлива зона, має бути шлагбаум.

Такої думки були й депутати Рівнеради минулого скликання (2006-2010 років), які вивчали проблеми рівненського парку.

Нинішній директор об’єднання парків Андрій Мощанецький також дотримується такої думки. Та й загалом, на його переконання, наявність статусу пам’ятки у парку також є неправильним. Бо, як він вважає, це позбавляє парк самостійності, накладає певні обмеження. Наприклад, нарікає пан директор, не можна без актів спеціальних комісій зрубати жодного дерева.

Така позиція чиновників викликає щонайменше подив у фахівців Держуправління охорони навколишнього природного середовища.

Зі зміною категорії землі пропускний режим до парку не зміниться, жодних обмежень для організації відпочинку у парку, який має статус пам’ятки, законом не передбачено. Звісно, якщо ця діяльність не несе шкоди, запевнили в управлінні. Рівненський парк отримав особливий статус завдяки своєму унікальному природному ландшафту, який не змінювався упродовж віків. На його території росте понад 160 цінних і рідкісних для нашого краю видів дерев, кущів, чагарників з різних континентів, у тому числі, занесених до Червоної Книги України. У парку збереглися 200-річні каштани та граби, а також найстаріше дерево нашого міста – дуб, якому понад 300 років. Як запевняють в управлінні, парк від повернення йому категорії заповідника тільки виграє. Принаймні може розраховувати на фінансову підтримку держави. Щоправда, ускладнить незаконні махінації із землею. Не можна буде так просто «відскубнути» ділянку, вирубувати насадження. Натомість можна буде контролювати орендарів і землекористувачів, бо всі вони муситимуть укласти природоохоронні зобов’язання і неухильно їх дотримуватися. Когось, вочевидь, це дуже не влаштовує. 

Згідно із законом «Про природно-заповідний фонд України» землі парків-пам’яток садово-паркового мистецтва державного значення мають бути віднесені до природно-заповідного фонду із відповідними природоохоронними зобов’язаннями того, хто користується цими землями. Таке роз’яснення надали у Міністерстві екології та природних ресурсів України.

 Як держава охороняє парк

Декларуючи на папері охорону заповідних територій, держава на місцях в особі відповідних інституцій, схоже, ні на що не впливає. Принаймні запитання щодо землі рівненського парку-пам’ятки заскочили фахівців Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області. Там довго не могли вирішити, хто ж візьметься надати інформацію по цій ситуації. Зрештою після того, як журналіст наголосила, що звертатиметься до їхнього профільного міністерства зі скаргою, доручили це зробити головному спеціалісту відділу державної екологічної експертизи, моніторингу, зв’язків з громадськістю та заповідної справи управління Людмилі Табачук.

Її здивували пояснення земельників про те, що земля, на якій розташовані орендовані й викуплені у парку об’єкти, не належить парку.

– Парк імені Шевченка, як об’єкт природно-заповідного фонду, був створений у 1979 році, і його площа була 32 гектари, – каже Людмила Табачук. – Щоб змінити площу об’єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, має бути указ Президента. А передувати йому має відповідне звернення обласної ради. Те ж саме стосується й статусу. Ми переглядали документи в архіві, й ніяких рішень щодо зміни площі парку не виявили. Втім, межі парку нині чітко не означені й на план не винесені. А щоб юридично узаконити межі, відповідно до постанови Кабміну, потрібно розробити проект землеустрою з виносом меж на план. Це має зробити міська влада. Згідно з документами, які є нині, площа об’єкту природно-заповідного фонду «Парк імені Шевченка» не змінилася і складає 32 гектари.

За словами пані Табачук, жодного разу з їхнім управлінням не погоджували ані оренди, ані будь-яких робіт, будівництва тощо на території парку. Ніхто не узгоджував й експертизи негативного впливу, як це належить за законом. У відповідь на запитання журналіста, чому ж управління не реагує на ці порушення, Людмила Табачук зазначила, що в них забрали інспекторські функції.

– Відтак, жодних засобів впливу до порушників застосувати не можемо – констатує Людмила Табачук. – Такі функції має екологічна інспекція.

Головний спеціаліст відділу біоресурсів природно-заповідного фонду, охорони та використання земель та надр екоінспекції Олег Семенюк каже, що питання щодо землі парку в них на контролі, але все нагадує ходіння по колу, бо на їхні приписи ніхто не реагує. Зокрема, щодо необхідності винесення меж парку в натуру, а саме – виділення коштів на розробку проекту землеустрою. Припис щодо цього вони подавали на міську раду Рівного ще торік. З міського фонду охорони навколишнього природного середовища було виділено на це 32 тисячі гривень. Проте, зі слів Олега Семенюка, міська рада поінформувала про недоцільність розроблення такого проекту, оскільки у парку є Державний акт на землекористування.

Щодо категорії землі парку, то в екоінспекції вважають, що до природно-заповідного фонду її мали віднести ще в 1973 році, коли парк отримав статус пам’ятки, але не зробили цього з незрозумілих причин. А те, що нині посилаються на труднощі з експлуатацією парку у разі переведення землі в природно-охоронну категорію, то це, на думку фахівців екоінспекції, не що інше як відмовки. Олег Самсонюк та його колега по кабінету, який не захотів назвати свого прізвища, висловили обережні сумніви й щодо площі парку. На їхню думку, замість встановити, скільки ж насправді гектарів має парк, міська влада хоче піти легшим шляхом – зменшити площу парку. «Узаконять 22 гектари і буде крапка», – резюмували вони.

Чиновниця з Мінекології, яка надала інформацію телефоном (044 206 21 92), не побажавши назвати прізвище і посаду (представилася як пані Леся з Держдепартаменту заповідної справи) зазначила наступне:

– Ситуації, як з рівненським парком, нині в Україні непоодинокі. Чиновники часто списують все на те, що при СРСР були інші закони, документи загубилися тощо… У реєстрі парків-памяток Мінекології рівненський парк площею 32 гектари зареєстрований у 1973 році. Щоб вилучити землю з парку, треба звернутися до Президента про зняття статусу з парку, інакше – незаконно. Щодо рівненського парку такого рішення Президента не було. Відтак міська влада не мала права самостійно вирішувати земельні питання – змінювати межі парку.

Пані Леся наголосила, що якщо землі по контурах входять до території парку, то вони є територією парку. Але чиновники користуються тією нормою, що, якщо в натуру не винесені межі, то, мовляв, ця земля не належить до території парку. І суди приймають рішення, що це законно.

А ось роз’яснення Міністерства екології та природних ресурсів України щодо ситуації з рівненським парком за підписом заступника міністра-керівника апарату Дмитра Мормуля, надіслане як відповідь на запит:

«Відповідно до статті 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд» (далі – ПЗФ), парки-памятки можуть перебувати як у власності українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законом. У разі зміни форми власності на землю, на якій знаходиться парк-пам’ятка, землевласник зобов’язаний забезпечити режим його охорони і збереження, відповідно перереєструвавши охоронне зобов’язання.

Відповідно до статті 44 Земельного Кодексу України, парки-пам’ятки відносяться до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Територія, яка отримала статус об’єкту ПЗФ, повторно підтвердження цього статусу не потребує.

Міська влада не може змінювати межі території чи об’єкту ПЗФ загальнодержавного значення. Відповідно до статті 51-54 закону «Про природно-заповідний фонд України», рішення про зміну меж, категорій та скасування статусу територій та об’єктів ПЗФ загальнодержавного значення приймає Президент України.

Державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про території та об’єкти ПЗФ здійснює Державна екологічна інспекція України».


Міський голова Рівного Володимир Хомко так пояснив ситуацію із землею парку:

– Що я маю робити з тими підприємцями, які там вже побудувалися? Наприклад, ресторан «Ліон». Порушення законодавства було допущено ще тоді, коли давали дозвіл на будівництво цього ресторану. Але суд визнав за власником ресторану його право власності. Адже законом передбачено, що майно від землі ніхто не має права забрати. Інша річ, поки я міський голова, – не дам власнику цього ресторану виносити на сесію міської ради питання про приватизацію землі під рестораном. Але це не вихід, адже він за користування землею нічого не платить.

Така ж, на думку пана Хомка, і ситуація з кафе «Домінус». Оскільки воно в оренді, то знести його влада міста не має права. Проте зазначив, що наразі юристи міської ради працюють над розірванням орендної угоди. Міський голова каже, що такі грубі порушення із землею були допущені в часи, коли в усій державі, й нашому місті зокрема, панував хаос.

– Тоді будувалися, хто де хотів. Більше такого не буде, – запевняє міський голова Рівного. – Усе, що пов’язано із землею, має пройти через міську раду. Ви уявляєте, що тепер хтось захотів би «відщепити» від парку шматок землі й виніс це питання на сесію? Сумніваюся, що хтось із депутатів міської ради нинішнього скликання, незалежно від політичної приналежності, за це проголосував би.

Однак, попри запевнення і очільника міста, і правоохоронних органів ситуація із землею парку залишається невирішеною. За земельні маніпуляції досі ніхто не відповів. А зволікання із наведенням порядку сприяє тому, що рівненський парк і в подальшому не застрахований від земельного дерибану.

Списувати гріхи на попередників – найпростіше. А от перервати ланцюжок сумнівних рішень – для цього треба зробити конкретні кроки. Утім, чомусь досі їх ані влада міста, ані правоохоронці не зробили.

Матеріал підготовлений за підтримки Данської асоціації журналістів-розслідувачів та проекту SCOOP в Україні.

Консультування журналіста за підтримки Американської неурядової організації «Інтерньюз-Нетворк» та Міжнародного фонду "Відродження"

ДИВІТЬСЯ ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ:

Землю у Рівненському парку імені Шевченка продовжують безкарно «дерибанити»

Ресторан захопив землю рівнян: влада і прокуратура імітують боротьбу


КОМЕНТАРІ

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію, яку не встигли видалити чи пропустили адміністратори. Якщо у вас є докази, що наведені в коментарях факти не відповідають дійсності – звертайтесь на редакційну пошту з конкретними зауваженнями і коментарі будуть адміністровані. Разом з тим нагадуємо, що згідно із українським законодавством, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за оціночні судження.

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором

04.10.2011, 15:36 91.204.95.*** ПАПАРАЦЦІ
От клоун Хомко:\"...– Тоді будувалися, хто де хотів. Більше такого не буде...\". А сам як свою (точніше швагра, в якій сам живе) хату збудував? )))
22.09.2011, 11:06 91.209.118.*** автору
КЛАС!!!!

Розслідування

Рівненщина

Волинь

Консультації

в Україні та світі

вгору