РІВНЕНЩИНА

Чому не варто у 2013 році знімати мораторій на продаж земель: думка експерта

22.02.2012, 00:00      Антоніна Торбіч      Переглядів: 1890

Заступник керівника проекту USAID Агроінвест Олександр Каліберда розповідав у Рівному про недоліки законопроекту про ринок земель. Фото most-dnepr.info

Можливо, вже за рік громадяни України зможуть вільно купувати та продавати свої сільськогосподарські угіддя. Принаймні, це передбачає законопроект про ринок земель, опублікований наприкінці минулого місяця в «Голосі України». Та цей законопроект залишає більше запитань, ніж пропонує відповідей, вважає заступник керівника проекту USAID Агроінвест Олександр Каліберда.

Кого ущемляє розроблений законопроект, чому сто гектарів землі у власність або сто тисяч гектарів в оренду – це мало, чого не вистачає для ефективного впровадження ринку земель – про це Олександр Каліберда розповів нещодавно під час прес-конференції у Рівному.

Рівненські та волинські журналісти під час прес-конференції ознайомилися з перспективами розвитку ринку земель в Україні. Фото 4vlada.com. 

Я для себе задаюсь питанням, чи потрібно взагалі знімати мараторій. Чому? Тому що, що робить цей закон, якщо він буде прийнятий.

В першу чергу, він знімає в першого січня 2013 року той мораторій, ту заборону на продаж земель сільськогосподарського призначення, яка була введена в нинішній редакції, з першого січня 2002 року, тобто 10 років тому. І це вводилося на той момент як тимчасовий захід, для того щоб дати можливість людям краще зрозуміти, що ж вони набувають у власність . Державі – краще підготуватися до ринку. І вводилося це в дію на три роки до 2005-го року, а далі відтерміновували, відтерміновували і відтерміновували. І тут я погоджуся с тим, що, як на мене, десять років достатньо для того, щоб хоч трохи розібратися , а хто ж що отримав. Десять років достатньо, мабуть, державі щоб приготуватися до запровадження ринку.

Але закон не варто приймати у нинішньому його вигляді, тому що для мене він закладає, знаєте, у мене є таких кілька  питань, на які відповіді я не маю. Але я спробую поставити ці питання. Але перед тим, як я перейду до цих питань, що я хотів би сказати, що дуже позитивно, що закон не прийнятий наприкінці минолого року і він не набув чинності  з першого січня цього року, тому що наскільки складний законопроект і наскільки чутливо і соціально, і політично, і економічно чутливе питання – краще все-таки такий закон прийняти і давати час на  підготовку його впровадження, для того, щоб ці краще підготувалися. Потрібен час і на осмислення, потрібен час обов’язково на інформування і потрібен час і державним органам на підготовку до впровадження цього закону.

Але чого не вистачає мені? Ну ось особисто мені. Ви знаєте, а я не чув останнім часом якесь довгострокове бачення розвитку сільського господарства і сільських територій в нашій країні. Ось як ми бачимо сільське господарство, наше село, наше сільське населення через п’ять або десять років?Відбуваються дуже складні і важливі процеси. Частина сіл зникає, падає зайнятість в  сільському господарстві . І взагалі на селі не дуже ростуть зарплати і доходи. І, як на мене,немає тієї динаміки розвитку у села, яку я хотів би бачити для себе і для своєї країни , немає. І ось яке  наше довгострокове бачення? Чи хочемо ми бачити наше село таким, що створює зайнятість, в якому утримується молодь,в якому є інфраструктура, чи ми бачимо його трохи по-іншому, можливо як великі території, в якій індустріально обробляються тракторами та комбайнами, що приїжджають з півдня, закінчують на півночі і повторюється цей цикл і наступний рік. І ось відповіді на це питання у мене немає. Але у зв’язку з тим, що я  не маю відповіді на ці питання, то я не можу сказати, чи допомагає  чи заважає запропонований закон положенню досягнення цієї мети. Стратегічно я хотів би, щоби перед прийняттям такого закону у нас десь в країні серед тих, хто приймає рішення, серед тих, то допомагає прийняти ці рішення, відбулася така дискусія, інакше ми цей закон будемо розглядати  у дуже вузьких позиціях і не зможемо іти до цього питання достатньо виважено .

Тепер я хотів би зупинитися на кількох положеннях цього закону. Як на мене закон має занадто багато обмежень.

Ось перше обмеження – хто може набувати землю у власність

1) громадяни України – дуже гарно, згоден. Це повинно бути кожен громадянин України  повинен мати змогу  набути землю у власність.

2) державний іпотечний банк – гарне питання  - хто той банк і скільки він має коштів для того, щоби  набувати землю у власність.

А чи не виникне таке питання , що державний іпотечний банк зараз так чи інакше  набуде ті землі, що належать місцевим громадам, і забере у місцевих громад певні можливості фінансування свого розвитку

3)Державна або місцева громада -  також згоден, але так все складається , що  ні держава, ні місцеві наші громади не мають зараз великих коштів для того, щоб хоч якісь серйозні  площі земель отримувати у власність.

А як, так скажемо, така структура громадян, держава по суті, відповідає тим формам господарювання у сільському господарстві, які склалися? А господарюють у нас юридичні особи - фірми, компанії, товариства, підприємства, фермерські господарства. Але всі вони юридичні особи.  

Ось чи дасть це можливість  досягти того, чого ми хочемо досягти. Ми кажемо , що хочемо використати землю як ресурс фінансування, але ж набуває  землю у власність громадянин. Господарює і по суті бере кредит  юридична особа. Зв’язку немає. І відповіді на питання в мене немає. Чому? Тому що, як на мене,  тут закладена певне протиріччя .

Друге питання, друге обмеження . Сто гектарів у власності одного громадянина. І тут я абсолютно згоден, що 100 гектарів  це мало. Чому сто? Чому не п’ятдесят?Або не триста? Або не дві тисячі сто? Відповіді немає. Чомусь цифра «сто» здається менш безпечною, ніж цифра «триста», наприклад.

Обмеження в оренді. Я особисто поділяю хвилювання того, що в Україні створюються і створилися вже  занадто великі господарства. А крім нашого північного сусіда, де також є приклади таких великих  господарств, в світі немає жодної іншої  країни, де є сільськогосподарські підприємства такого великого розміру. Вони у нас виникли за умови існування  мораторію - відсутності  продажу землі - і, як на мене, їх розвиток чи не розвиток не повністю визначається самим ринком землі. У нас ринку ще немає, а вони вже великі. А чому десять відсотків від території району? Чому не п’ять або не тридцять? Тридцять – це антимонопольне обмеження – можна якось обґрунтувати. Чому десять? Чому розмір таких господарств в країні пропонується обмежити лише ста тисячами гектарів? Ну, сто тисяч виглядає, мабуть, краще, ніж триста. А чому не 50? І знову відповіді на питання немає. Така цифра, знаєте, і сто, і сто тисяч базується на відчуттях! На відчуттях того, що доцільно і того, що прийнятно ніби то для суспільства. Але якогось обґрунтування немає.

У нас є з десяток підприємств, які взяли кошти на іноземних ринках, або в міжнародних та українських банках, і їх розмір уже більше ста гектарів. Що їм робити? Частина з них дуже непогано господарює. А тепер у них будуть закінчуватися терміни оренди землі ,і десь посеред поля буде 2 чи 4, чи 6 гектарів звільнятися. І це підприємство уже не зможе продовжити договір оренди. Що буде з цією землею, яка отам, посеред поля? Чи знайдеться хтось, хто захоче її взяти в оренду?

Відповіді на питання, а які наслідки ось такого обмеження, я такої відповіді не чув.

Повернуся до фермерства. Мені абсолютно не зрозуміло, чому в переліку тих, хто може набувати землю у власність, немає фермерських господарств. Фермерські господарства засновуються приватними особами. Громадянами України. Якщо громадянин може набувати у власність землю, то чому б не дозволити підприємству цього громадянина також набути землю у власність. Можливо, з якимись  обмеженнями. Наприклад, давайте скажемо, для тих, хто створився до 1 січня чи 1 липня якогось року.

Чому доцільно повернутися до цього питання? Деякі фермери дуже непогано господарюють. Вони створюють робочі місця, диверсифікують сільськогосподарське виробництво. Це дуже важливий прошарок в нашому сільському господарстві. То чому ми їх виключаємо зараз з обігу землі?

Ще кілька аспектів пов’язані як з розвитком сільського господарства, так і з розвитком села і сільських територій. Чому? Тому що ми чуємо що закон про ринок земель повинен сприяти не лише розвитку сільського господарства, але й розвитку сільських територій. Але чомусь у дискусіях щодо закону ми не чуємо про державні програми підтримки малих господарств. Давайте скажемо, наприклад, що починаючи зі ста тисяч гектарів землі в оренді, підприємства втрачають будь яке право на отримання державних дотацій. Чому не виключити їх з державних програм замість того, щоб обмежувати їх право оренди?

Друге. Питання місцевих податків і фінансування розвитку місцевої громади. Як на мене, це питання набагато важливіше, ніж питання ринку землі, про те скільки коштів залишається місцевій громаді для свого власного розвитку.

І ще один момент. Чомусь в контексті підготовки цього закону ми не говоримо про процедуру оформлення власності на землю. Про вартість цих процедур і про те ,скільки часу вони займають. Про який ефективний і прозорий ринок землі ми говоримо, якщо оформлення права власності на землю може тривати і 6 місяців, і 9, і 12. Уявімо собі, що хтось, захотівши купити землю, повинен ув’язатися в бюрократичну процедуру терміном до 12 місяців. Вартість цієї процедури, як на мене, в певні періоди може навіть перевищувати потенційну вартість одного гектара землі. І я би хотів, щоб у контексті прийняття закону і підготовки, в разі його прийняття, до його впровадження, ми говорили б і про це.

І останнє. Проект «Агроінвест» збирається активно брати участь в інформуванні громадськості про всі аспекти земельної реформи. Якщо Закон про ринок земель буде прийнятий, то ми докладемо всіх зусиль для того, щоб усі учасники ринку, в першу чергу, селяни, мали максимум інформації про положення закону і про те, як ними скористатися.

Довідка:

Проект USAID АгроІнвест – проект технічної допомоги, що фінансується Американським агентством з міжнародного розвитку (USAID) і впроваджується компанією Кімонікс Інтернешнл.

Проект працюватиме в Україні протягом 5 років (з 2011 по 2016 рр.). Метою проекту є сприяння розвитку сільського господарства України та підвищення конкурентоспроможності агробізнесу незалежно від організаційно-правової форми та масштабів виробництва. Крім того проект ставить за мету сприяти зміцненню експортного потенціалу України як учасниці глобальної ініціативи з забезпечення продовольчої безпеки. Проект також покликаний допомогти українським селянам краще розуміти та захищати свої права на землю і продумано розпоряджатися своєю власністю для зміцнення добробуту своїх сімей та України в цілому.

Проект USAID АгроІнвест працює в трьох напрямах:

Підтримка стабільного законодавчого середовища, яке сприятиме розвитку ринкової економіки

Стимулювання доступу аграріїв до фінансування

Сприяння розвитку ринкової інфраструктури для малих і середніх виробників

Очікувані результати проекту

(1) Більш стійка, орієнтована на ринок сільськогосподарська політика, що сприятиме зростанню інвестицій,

 (2) Стійкий доступ до фінансових послуг, особливо для МСВ,

 (3) Більш ефективна ринкова інфраструк-тура для МСВ та інших учасників ланцюжка доданої вартості.


КОМЕНТАРІ

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію, яку не встигли видалити чи пропустили адміністратори. Якщо у вас є докази, що наведені в коментарях факти не відповідають дійсності – звертайтесь на редакційну пошту з конкретними зауваженнями і коментарі будуть адміністровані. Разом з тим нагадуємо, що згідно із українським законодавством, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за оціночні судження.

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором

Розслідування

Рівненщина

Волинь

Консультації

в Україні та світі

вгору