РІВНЕНЩИНА

Головний редактор ЧЕТВЕРТОЇ ВЛАДИ Володимир Торбіч розповів про свої статки та доходи (інтерв’ю)

06.06.2013, 14:13      charivne.info      Переглядів: 6021

Усі фото – з особистого архіву Володимира Торбіча

Володимир Торбіч – досвідчений журналіст-розслідувач, відомий не лише у Рівному, а й далеко за його межами. Близько 10 років тому у професійній пресі вийшла перша його стаття. З тих пір багато чого досягнуто, і нині Володимир Торбіч є не лише головним редактором Рівненського інформаційного агентства журналістських розслідувань, а й головний редактором Рівненсько-Волинського порталу «Четверта влада».

Саме сьогодні, 6 червня, усі журналісти святкують своє професійне свято – День журналістаПортал «ЧаРівне.інфо» довго думав, з ким із місцевих журналістів зробити тематичне інтерв’ю до цього свята. І наш вибір зупинився саме на Володимирові Торбічу, адже він найбільше відомий у Рівному як абсолютно незалежний та непідкупний журналіст.

Тож спеціально для «ЧаРівне.інфо» Володимир Торбіч ексклюзивно розповів не лише про свою журналістську діяльність, а й про те, про що раніше ніколи нікому не розказував – про сімейний побут, дружину, чотирьох синочків та вподобання у їжі. Отже,як і за що живе найпринциповіший журналіст-розлідувач Рівненщини – читайте нижче.

Володя, ти вже багато років працюєш журналістом. А як ти прийшов в журналістику? І чому обрав для себе таку важку нішу як розслідування?

– Взагалі-то в дитинстві я мріяв бути адвокатом. Дивився американський серіал, де в хорошому образі був один адвокат. Вже дорослим я побачив, що адвокат в Америці і адвокат в Україні – це трішки різні професії. Так трапилося, що я чотири рази вступав на юридичні факультети різних університетів. До того ж, через юнацький максималізм хотів відразу в якийсь престижний університет Києва чи Харкова. Один раз вступив у місцевий, але навчання було платним і моя сім’я не подужала.

У проміжку між цими спробами навчатися на юриста я вирішив тимчасово пересидіти на факультеті, де навчали на вчителя історії та української філології. Думав, що підучусь, а потім знову вступатиму на юридичний. Але, як відомо, немає нічого постійнішого за тимчасове. Тому зараз маю диплом вчителя історії, української мови та літератури.

Взагалі не планував ставати журналістом. Але так трапилось, що на третьому курсі університету з однодумцями заснували приватну безкоштовну студентську газету. Вона була переважно розважального характеру та вийшла всього три чи чотири рази, але, власне, після цього я й зацікавився журналістикою.

А журналістськими розслідуваннями я почав займатися, мабуть, через гостре несприйняття обману, зловживань і несправедливості. Мабуть, оте бажання бути адвокатом тут і далося взнаки. Розслідувальна журналістика – це ж і є, по суті, сукупність права і журналістики, тому, очевидно, це було щось близьке мені.

"Ну в якого хлопа немає фотографії зі зброєю – це якась чоловіча «манічка» :)) Попри те, що не вийшло послужити у війську, не раз вдавалося постріляти з різних видів зброї: від пістолета Макарова, до гранатомета. Але найулюбленіший – кулемет Калашникова" (В. Торбіч)

Ти відомий у Рівному як незалежний журналіст, тому часто можеш писати про те, про що інші мовчать. Через це у тебе, як відомо, часто виникають конфлікти з владою, бізнесменами та навіть з колегами по цеху. Чи не заважає тобі це у приватному житті та як тобі вдається виходити з таких конфліктів?

– Я б не сказав, що мені це заважає у професійному розвитку. Це ж не те, що я навмисно з кимось конфліктую! Просто коли ти сповідуєш певні принципи, то завжди доводиться стикатись з тими, хто сповідує якісь інші принципи або ж не сповідує жодних. Тому або ти відстоюєш ці принципи, або, як співає Макаревич, прогинаєшся під цей світ. Власне, моє небажання прогинатися і створює, очевидно, якісь конфлікти.

Щодо приватного життя, то я якось спілкувався з одним рівненським адвокатом, і він розповів про американських суддів. Там суддя має законодавчі обмеження на приватне спілкування з різними людьми, зокрема, і з адвокатами. Це означає, що він не може з цими людьми сидіти десь, святкувати щось разом, випивати тощо. Таким чином, американці захищають своїх суддів від корупційних зв’язків. І тому мені здається, що журналісти, які займаються розслідуваннями, мають також перебувати в подібній ситуації – не мати зв’язків, які б заважали їхній професійній роботі.

У мене є знайомі у різних галузях, але це просто знайомі, з якими я бачуся рідко. Але я не маю близьких друзів у галузях, в яких би я міг з ними перетинатися у професійному плані – у депутатських, чиновницьких, правоохоронних чи бізнесових колах.

Щодо журналістів, є деякі, з якими в мене нормальні товариські стосунки, але не настільки, що цей журналіст завтра продасться, а я це схвалюватиму. Там, де є конфлікт інтересів з друзями, як на мене, є два прийнятних варіанти: або ти про це відмовляєшся писати, або коли пишеш – не зважаєш на особу.

Насправді, вважаю, що у людини не може бути багато справжніх друзів. Мої друзі – це, в основному, друзі шкільних і студентських часів. З тими, хто мене сприймає таким, яким я є, я спілкуюся без проблем. Хоча я не пригадаю жодного випадку, коли хтось колись намагався скористатися знайомством зі мною заради власної вигоди.

Рівненське агентство журналістських розслідувань отримало першу премію в конкурсі на кращий журналістський матеріал, що висвітлює питання журналістської відповідальності, професійної етики та саморегуляції. Конкурс організували ОБСЄ та Комісія з журналістської етики .

До теми про корупцію. Я знаю, що в тебе є така тверда позиція щодо того, щоб принципово не приймати ні від кого жодних нагород, відзнак тощо. Поясни, чому так, адже це може бути просто подякою за твою багаторічну працю і все?

– Насправді така позиція є класичною у західній журналістиці, і вона мені здається правильною. Я порівнюю це якби, наприклад, якийсь державний фінансовий інспектор отримав нагороди чи подарунки від тих, кого він інспектує. А журналісти – це ті ж інспектори, вони здійснюють певний громадський нагляд. Ми працюємо для громадськості – пишемо для людей про те, що відбувається насправді. Один комунальний редактор якось дорікнув: «А тебе що, громадськість якось вповноважувала?». Мене вповноважує моя читацька аудиторія – тисячі людей – цього вже достатньо (навіть сотні достатньо). І відповідно, якщо ми за кимось наглядаємо, а він дарує нам щось – то це чистої води підкуп. Навіть на психологічному рівні: якщо ти щось зробив для людини чи щось подарував, то тій людині вже навіть просто незручно щось негативне писати чи розповідати про тебе, і навпаки. Тоді ми починаємо займатися самоцензурою. Тому я вважаю, що краще дистанціюватись і відмовитися від таких подарунків чи грамот. Адже журналістська робота не полягає у тому, щоб отримувати грамоти чи подарунки.

А щодо нагород серед журналістів від медіа-профспілок чи НСЖУ, наприклад?

– Якраз нагороди професійні, там, де визначає компетентне журі, медіа-експерти – то це нормально. Адже вони оцінюють тебе професійно, а не для того, щоб купити. А якщо говорити конкретно про рівненський рейтинг «Журналістська перемога», то ми кілька разів (здається, в другому та третьому рейтингу) брали участь як співорганізатори, і я знаю зсередини цю всю кухню. В нас були деякі суперечки з іншими співорганізаторами, бо я наполягав на внесенні певних змін для того, аби оцінювання було справедливим. Пізніше вони врахували деякі речі, наприклад, що не можна голосувати за свою редакцію – цілком, по-моєму, логічний принцип. Але я ще був і за те, щоб показувати загальні результати голосування, адже будь-який конкурс має бути максимально відкритим. Я вважаю, що треба показувати, скільки саме голосів віддали за переможців. Здається, цього, на жаль, досі не змінили. Тому я не беру участі саме в цьому конкурсі. Тим паче, що подарунки там роздають теж політики і прес-секретарі. Хоча минулого року я в інтернеті читав, що порталу «Четверта влада» присудили якусь номінацію. Але нам ніхто нічого не вручав. Я, в принципі, не проти цього рейтингу, але, на мою думку, він мав би бути іншим, з іншими, більш прозорими та справедливими правилами.

Щодо НСЖУ, то я краще не говоритиму (бо можу говорити довго). Ця організація з радянських часів потребує кардинального реформування. Це нонсенс, коли чиновники, наприклад, заступник начальника ДПА чи начальники управлінь отримують посвідчення журналістів від НСЖУ.

«В житті доводилось займатися різним спортом - дзюдо, самбо, легкою атлетикою та рукопашним боєм в шкільні роки. Карате – в студентські. Але найбільше скучаю за спортивними тренуваннями з айкідо. І вже третій рік мрію до них повернутись»

Ти часто зачіпаєш у своїх розслідуваннях дуже резонансні теми. Чи бувало, що тобі пропонували певну суму грошей, аби змінити свою позицію або ж зняти матеріал з сайту?

– В мене було тільки два рази щось подібне. При чому, перший раз я ще не займався розслідуваннями – в той час я працював в газеті і був членом прес-клубу, який тоді організовував прес-конференцію одного підприємця, якому управління будівництва однієї з атомних станцій заборгувало мільйон. На неї ми запросили усі сторони конфлікту. На конференції він звинувачував виконавчу службу, що вона з нього вимагає хабар. Але в цій темі був зацікавлений й інший підприємець. Він перед прес-конференцією просив нас, щоб ми її не проводили, але ми, звісно, не погодились. Тоді на сам захід прийшов один журналіст, який переписав з прес-листа контакти усіх присутніх журналістів. Потім усім цим журналістам чи їх редакціям були дзвінки. І в газетах або нічого не вийшло, або вийшли статті під тим кутом, які потрібні були цьому підприємцю. Ми обдзвонювали усіх журналістів тоді, і вони приватно розказали, що, мовляв, в редакцію подзвонили, ми нічого не можемо зробити, бо замовили рекламу. Ми тоді не мали свого ЗМІ, тому зробили розсилку серед рівненських ЗМІ, але ніхто нічого з того не опублікував. Єдиний, хто нашу інформацію поставив, це Український правозахисний портал. А перед тим ще до нас телефонував той журналіст, який списав собі усі контакти. Дзвонить телефон, а в нас висвітлюється, що це номер зацікавленого підприємця, беремо трубку, а це – той журналіст! Він запропонував нам певну компенсацію, щоб ми нічого свого журналістам не розсилали. Ми, звісно, не пристали на таку пропозицію. До речі, потім цей журналіст отримав звання «Золоте перо» у вже згадуваному рейтингу «Журналістська перемога».

Другий випадок був, коли ми знімали програму про те, як землю рівненських шкіл передають підприємцям. То один з підприємців (незадоволений, що ми знімаємо) спочатку натякав який він крутий і скільки в нього юристів, і які зв’язки, а потім каже: «може у вас рекламу замовити?».

Більше не було такого, щоб хтось пропонував підкупити. Думаю, що вже просто знають, що не варто навіть пробувати.

Через свою діяльність у тебе, звісно, часто виникають судові конфлікти. Цікаво, скільки разів тобі доводилось подавати на когось до суду, а скільки разів подавали позови на тебе? Який судовий процес запам’ятався тобі найбільше? Скільки виграних справ було?

– Насправді, цього року вперше за всю діяльність на нас подали до суду. Суд вже двічі переносився і зараз позивачі вже пропонують домовлятися «полюбовно». Причому звинувачення абсурдні – хочуть, що ми спростовували оціночні судження, та ще й не наші оціночні судження.

В усіх інших випадках ми подавали до суду. Скільки разів, точно навіть не скажу. В цьому році, наприклад, в нас триває шість судових позовів в різних інстанціях, з яких точно виграних вже два. А загалом, ми подавали десь близько 10 позовів. Усі вони стосуються перешкоджання у доступі до публічної інформації. Також ми подавали і десятки скарг в прокуратуру з цього приводу. У нас один позов вже поданий до Європейського суду і ще один готується в цей суд. Один стосується Рівненської ОДА, а інший Центрвиборчкому, який вважає, що біографії кандидатів у депутати – це конфіденційна інформація. Але це – повний маразм, адже ці біографії надруковані висіли на стінах виборчих дільниць, а вони все одно вважають, що це – конфіденційна інформація! Юристи Інституту розвитку регіональної преси стверджують, що це – виграшна справа у Євросуді. Коли її візьмуть до розгляду, вона ніби-то називатиметься «Торбіч проти України» (сміється – авт.). Хоча я не проти України, я – проти незаконних рішень судів та незаконних дій чиновників.

Виходить, ти вже собаку з’їв на таких судових справах. Чи не думав змінити свою спеціальність на медіа-юриста?

– (сміється – авт.) Я думав вже, чесно кажучи, піти довчитись на юриста, але коли я спілкуюся з юристами, адвокатами, то всі вони кажуть, що в Україні принцип права рідко коли діє. Тобто ти можеш бути сто разів правий, але все одно можеш програти. Тому що для того, щоб вигравати, треба, щоб в країні було верховенство права і закону, а в наших судах, на жаль, це – винятки. Тому після цього відпадає бажання бути юристом. Тут треба, в першу чергу, змінити всю судову систему, і сам юрист цього всього зробити не зможе. Тому наразі задовольняюся правовою самоосвітою.

«Зазвичай, неділю проводжу із сім’єю і не люблю, коли хтось в цей час турбує»

Тепер перейдемо до трішки побутовішого. Розкажи про свій середньостатистичний день.

– Встаю, зазвичай, не дуже рано – приблизно о 10-й годині. Сідаю за комп і встаю від нього часто о 22-ій, 23-ій годині чи в 12 ночі. Це якщо говорити про будні. А у вихідні я намагаюсь не працювати (за комп᾽ютером), особливо не люблю, коли мене турбують по робочих питаннях в неділю. Субота для мене – це день, присвячений домашньому господарству. Ми будуємося, і є багато ручної роботи на подвір’ї. Вона добра тим, що відволікає від комп’ютера і допомагає розвантажити мізки. Щодо обіду і вечері, то чітко визначеного часу для цього у нас немає – коли вийде, тоді і їмо. Часто буває, що обід проходить за монітором.

А ти гурман взагалі? Перебірливий до їжі? Сам готуєш?

– Ну... яєчню приготую. Якщо треба щось приготувати собі чи комусь, в екстремальних умовах (коли немає кому більше зготувати), то можу зготувати, взявши або вигадавши якийсь рецепт. Але готувати я не люблю. А в їжі не перебірливий. Хоча все ж більше м’ясоїдний (сміється – авт.).

«У нас з Тонею немає визначеного графіку для сніданку, обіду чи вечері, часто доводиться їсти за монітором комп’ютера»

Хоч ти кажеш, що на вихідних намагаєшся не працювати в офісі, але часто помічала, що у вихідні дні, коли більшість ЗМІ відпочивають, твій портал продовжує публікувати матеріали. То коли ти відпочиваєш і як?

– Кілька годин у суботу і неділю доводиться попрацювати за комп’ютером. Хоча останній місяць-два цим переважно займається мій заступник і помічник – Тоня (дружина – авт.). В суботу намагаюся більше працювати фізично, а не розумово, для того, щоб хоч трохи відволіктися. Визнаю, що фізично працювати – легше. Наприклад, у студентські роки я сам частково заробляв собі на навчання, тому що вчився не за державні кошти. Зокрема, працював будівельником, і іноді доводилось 12 годин поспіль бетонувати, то це – значно легше, ніж 12 годин працювати над розслідуванням. Тому що ти приходиш після таких важких робіт, прийняв душ – і розслабився. А тут голова постійно завантажена, і психологічно розслабитися значно складніше. А ще у вільний час люблю читати і дивитися фільми.

«У студентські роки доводилось переробити багато фізичної праці: копати траншеї, мурувати, бетонувати, розвалювати старі будівлі, вставляти вікна, класти плитку, копати колодязі, мити машини, фарбувати, мити підлоги, працювати на полі, клеїти коробки для яблук, працювати вантажником, але по-справжньому важка праця чекала попереду – це розумова праця з психологічними перевантаженнями»

Знаю, що рік тому ти стажувався у США. Як тобі вдалося туди потрапити і чи не виникло у тебе бажання після того переїхати в Америку. Взагалі, які враження тобі залишила ця країна?

– Якби я хотів вибратися кудись із цієї країни, то я б давно уже вибрався, тому що мав таку можливість. Наприклад, у Чехію, де я колись працював. Але мені завжди хотілося в Україні жити і працювати. Хоча останній рік почали деколи з’являтися такі думки: «а чи не кинути це все і виїхати звідси в якусь нормальну країну».

На стажування до США я потрапив завдяки конкурсу Інституту розвитку регіональної преси, який проводився для Рівненської і Тернопільської областей. Там, окрім журналістів, в основному подавалися чиновники та депутати. Для журналістів квота була меншою. Там було кілька етапів відбору. І, очевидно, той мій досвід у журналістиці додав свій плюс у тому, що я потрапив на це стажування.

Щодо вражень від Америки, то це – наче я потрапив на іншу планету. Там зовсім інше життя. Ми там вивчали особливості місцевого самоврядування. І коли бачиш наш рівень і їхній, то це – як лопата і суперсучасний екскаватор. І тому, коли ти бачиш це, то, звісно, дуже хочеться, щоб і в нас так було.

Ми там були 21 день. Я побачив, як вони добре живуть, і хочеться, щоб і ми жили не гірше, тому намагаєшся тут щось робити, аби хоч трохи наблизити Україну до тих стандартів. В першу чергу щодо відкритості влади перед людьми і повазі її до громадян. Я не вірю, що в Україні буде так як в США, за мого життя, але принаймні, хочу, щоб воно хоч трошки якось просувалося в кращий бік.

«Вивчаючи, як діє місцеве самоврядування в США, стало так сумно за те, що в нас називають місцевим самоврядуванням. Якщо там всі основні проблеми громада вирішує через своїх представників на місцевому рівні – в Україні жорстка централізація, часто без жодного врахування думки місцевих громад. На фото - аналог нашої обласної ради в штаті Огайо»

Всі знають Торбіча як журналіста, але мало хто знає Торбіча як сім’янина. У тебе – четверо синів. Поділись секретом, як тобі з дружиною вдається і працювати, і давати раду усій своїй малечі?

– Так, у мене четверо синів і ще четверо хрещеників. Мій секрет – у хорошій дружині, адже більшість часу ними займається саме Тоня. Я тільки на вихідних намагаюся проводити час із дітьми. Коли я щось роблю по дому, то вони люблять мені допомагати, щось там крутити, приносити-відносити. Тому субота в нас виходить робочо-сімейним днем. А так у нас Тоня, в основному, випроводжає дітей у садок і школу, забирає із садка, тому тут секрет – саме у хорошій дружині! Пощастило! (сміється – авт.).

«Як мені вдається знаходити час і для сім’ї і для роботи? В мене хороша дружина, яка бере на себе левову частку у догляді за дітьми, а ще допомагають наші мами»

А яку роль кожен з вас займає у сім’ї? Хто у вас, так би мовити, голова? Хто приймає важливі сімейні рішення?

– У нас голова – однозначно, чоловік, а жінка, як то кажуть, – шия (сміється – авт.). У нас класична сім’я. Ми намагаємося усі важливі, стратегічні речі обговорювати і разом приймати рішення.

У вас з Тонею така ситуація, що ви перебуваєте 24 години на добу разом. Чи не заважає це вам? Чи впливає це на вашу роботу, чи виникають сімейні або робочі конфлікти? Взагалі, чи трапляється між вами відношення «керівник-підлеглий»?

– Я б не сказав, що це якось сильно заважає. Взагалі я не вірю, що є такі подружжя, які ніколи не сперечаються. Звісно, що якісь конфліктні ситуації, непорозуміння чи дрібні суперечки виникають. Вважаю, що це – нормально. Адже якщо люди кохають одне одного, то вони, зазвичай, гідно виходять з усіх конфліктів. Хоча, звісно, тут також Тоні треба віддати належне, тому що я і в житті, і в роботі більш прямолінійний і суворий, а вона все-таки більше психолог, вміє згладжувати гострі кути. Можливо, якби вона ставала в незмінну позицію, і я так само, то у нас був би постійний конфлікт. Але Тоня – мудра жінка, і я це ціную. Частіше у нас виникають робочі суперечки. Коли ми відпочиваємо, то ми, як правило, не сваримось. Гарячкую, в першу чергу, я, але в той же час і швидко відходжу. А Тоня мене намагається контролювати, щоб я у статтях, блогах чи коментарях не перегинав палицю і був м’якшим. Вона вміє знайти до мене підхід у тій чи іншій ситуації.

«Часом доводиться поєднувати сім’ю і роботу ось таким чином, особливо, коли діти були меншими»

Чи часто ти критикуєш матеріали Тоні як журналіст?

– Я критикую матеріали усіх, хто пише на нашому сайті (сміється – авт.). Це – моя редакторська робота: дивитися, що не так, і казати про це. І тут мені немає різниці, чи дружина це написала, чи ні. Дружина – в позаробочий час, а на роботі – заступник головного редактора. Тобто тут – нічого особистого. Тоня дуже швидко вчиться, і порівняно з іншими робить менше помилок у статтях.

Герої матеріалів «Четвертої влади» деколи намагаються вбачати у публікаціях щось особисте, якусь неприязнь, дехто каже, що це – моя помста. Я органічно не переношу публічної брехні, нахабності, злодійкуватості і глупства, а не окремих політиків, чиновників чи інших людей. У таких ситуаціях я завжди згадую жарт, який стосувався політиків: «Не лестіть собі, я ненавиджу вас усіх однаково». Тобто я намагаюсь не дивитись на особу, а на її справи, так само і в журналістських матеріалах – я дивлюся не на автора, а на зміст.

До речі, цікаво – а як ви з Тонею познайомилися?

– Як би то так сказати, щоб без пафосу? (посміхається – авт.) Тоня – це моє перше кохання. Ми навчались разом в школі. Хоча, якщо брати об’єктивно, то немає першого кохання, а є перша закоханість, яка вже може або перерости в кохання, або не перерости. Я Тоню вперше побачив у 6-му класі і, як я тоді відчув, закохався у неї. Але зустрічатися ми почали в 11-му класі. І досі ще не набридли одне одному (посміхається – авт.).

«Моя дружина Тоня – це моє перше кохання ще з 6-го класу школи»

Ваш офіс фактично знаходиться вдома. Як Вам вдається розділяти домашні побутові та робочі справи?

– Ну, офіс 30 метрів від дому. Як вдається розділяти? Та ніяк не вдається, все на купу перемішано (сміється – авт.). У нас приватний старий будинок (точніше півбудинку), 50 метрів загальної площі на 8 осіб (разом з Тоніними батьками). Але працюємо лише ми з Тонею. Нині добудовуємо помаленьку вже другий рік. Зараз роблю вольєр для собаки. Біля хати роботи завжди вистачає. А щодо домашніх справ, то цим, в більшості, займається Тоня. Їй допомагають наші мами.

«Ні я, ні Тоня не маємо рідних братів чи сестер, можливо, це одна з причин, чому ми захотіли мати велику сім’ю»

В одному зі своїх блогів, присвяченому своїй дружині, ти зауважив, що більшість думають, що ви «сидите на золотій іноземній жилі». А як воно є насправді? За рахунок чого поповнюється сімейний бюджет сім’ї Торбічів?

– Пишемо «заказні статті», проїдаємо гроші американців (сміється – авт.). Принаймні таке можна прочитати у коментарях в нас на сайті та, мабуть, ще понаписують і в коментах тут, до цієї статті різні «герої» наших публікацій.

Насправді ми з Тонею заробляємо журналістикою і медіа-діяльністю. Як керівники громадської організації, подаємо проекти на різні відкриті для всіх конкурси. Фінансовою і організаційною стороною займається Тоня, а я відповідаю більше за творчу частину. На нашому сайті вказані усі організації, гранти, яких ми вигравали чи виграємо. Там же ж вказані і назви проектів.

Останній рік основний дохід давало виконання проекту «Розвиток порталу «Четверта Влада» Рівненського агентства журналістських розслідувань» за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку через неурядову організацію «Інтерньюс Нетворк». Проект передбачав проведення і публікацію журналістських розслідувань та розвиток інформаційно-аналітичного порталу. Велика перевага такого фінансування в тому, що ми абсолютно незалежні в редакційній політиці. Грантодавці не вказують, що і як розслідувати і про що писати чи не писати. Головне – професійно виконувати свою роботу.

Наразі цей проект фактично закінчився. З травня 2012 року по травень 2013 року я, після сплати податків та відрахувань, в середньому отримував 4 тисячі 300 гривень. Негатив у залученні грантових коштів (по суті соціальних інвестицій) в тому, що трапляються кількамісячні перерви між проектами. Також зараз в нас на сайті з’явилося трохи реклами. Правда, її вистачає хіба на оплату праці контент-менеджера (відсотків 10 від всього місячного бюджету редакції). Останнім часом мене запрошують проводити тренінги з журналістських розслідувань, за які я іноді отримую гонорари. З травня цього року у мене немає стабільного доходу. Наразі це весь мій заробіток.

А будинок у нас не збудований за гранти, як дехто пліткує. Він – успадкований. Його побудував прадід Тоні у 1958 році. А офіс (десь 65 кв.м. загальної площі) ми побудували за кошти з проданої двокімнатної квартири, яку мама Тоні отримала ще в радянські часи на роботі. Двір (5 соток разом з будівлями) упорядковуємо за власний кошт.

Зараз робимо прибудову до будинку (ця інформація особливо цікавитиме моїх недоброзичливців) (сміється – авт.). Коробку першого поверху добудували за кошти з проданої в селі хати моєї бабусі. На другий поверх і внутрішній ремонт добудови поки коштів немає. Багато відкладати не вдається, але трохи заощаджуємо, то потихеньку втілюємо господарсько-побутові справи.

А! Ще згадав! Прабабуся мені свого часу залишила у спадок земельний пай в селі, то за його оренду, згідно з договором, нам в рік дають мішок цукру і, здається 400 чи 800, точно не пам’ятаю, кілограмів зерна. Це теж можна назвати доходом, хоча якщо його в гроші перевести, то це буде десь трохи більше тисячі гривень в рік. Ще моя мама з вітчимом мають в селі ділянку і хату, то допомагають нам звідти продуктами. Здається, про все відзвітував, з чого живемо (посміхається – авт.).

«Перший раз святкував свій день народження в США і вперше святкував у діловому костюмі (змушений був його купити навмисне для поїздки – це частина дрес-коду навчальної програми). Американці кепкували зі світлих костюмів нашої групи. Виявляється, що в них і влітку носять костюми темних тонів, адже всюди стоять кондиціонери. Однак, чимало міських чиновників і депутатів-американців зустрічали нас у звичайних футболках, не заморочуючись на всілякі дрес-коди :) »

Ти кажеш, що останнім часом проводиш тренінги. А як ти ставишся до того, щоб безкоштовно ділитися своїм досвідом з бажаючими?

– Погоджуюся! Більше того, частіше це відбувається саме безкоштовно, ніж за гроші (сміється – авт.). У нас постійно хтось стажується, здебільшого молодь і студенти, навіть з інших міст приїжджають, зокрема, вже двічі були студенти із Запоріжжя. Звісно, що я намагаюся робити так, щоб вони не просто навчалися, але й готували матеріали для сайту.

«Попри те, що маю вчительський диплом, ніколи не мріяв викладати. Але життя змусило ділитися накопиченою практикою з розслідувальної журналістики. Коли бачиш молодих людей, які хочуть чогось навчитися і зробити щось добре у цьому житті, – це надихає»

І наостанок. Сьогодні – День журналіста. Що ти як професійний досвідчений журналіст хотів би побажати молодим журналістам, які лише починають свій професійний шлях?

– Обираючи свій шлях, важливо керуватися, перш за все, своїми відчуттями, бажаннями і переконаннями, а не слідувати чиїмось настановам чи вказівкам. Навіть якщо це наполягання батьків. Людина повинна любити свою роботу. А журналістика – це навіть щось більше, ніж робота. Тому, якщо ти не відчуваєш цього – то краще займайся чимось іншим, тим, до чого ти відчуваєш хист і прихильність. Якщо відчуваєте, що вам мало платять, то шукайте іншого роботодавця або іншу роботу, але ніколи не продавайтеся. Чесний двірник завжди кращий за нечесного журналіста!

«Основне побажання молодим журналістам та й будь-кому: ніколи не припиняйте вчитися – змалечку і до глибокої старості. Але також не припиняйте пробувати робити те, що вам здається важливим. І ще, вважаю, що якби кожен намагався добросовісно виконувати свою роботу, то ми б жили найкраще в світі»

Спілкувалася Марина НАЗАРЧУК

ТАКОЖ ДИВІТЬСЯ:

Визначено переможців конкурсу серед журналістів волинських медіа: перше місце в кореспондента «Четвертої влади»

Рівненське агентство журналістських розслідувань отримало першу премію в конкурсі ОБСЄ та Комісії з журналістської етики

ТАКОЖ ДИВІТЬСЯ:

КОМЕНТАРІ

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію, яку не встигли видалити чи пропустили адміністратори. Якщо у вас є докази, що наведені в коментарях факти не відповідають дійсності – звертайтесь на редакційну пошту з конкретними зауваженнями і коментарі будуть адміністровані. Разом з тим нагадуємо, що згідно із українським законодавством, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за оціночні судження.

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором

14.11.2013, 14:25 213.174.12.*** Володимир
Для 37.55.42.*** - Вважатиму, що ви поговорили самі із собою перед дзеркалом :) Судячи з вашого коментаря, якщо у вас є діти, то я б на вашому місці переживав би за їхнє виховання.
18.06.2013, 21:37 37.55.42.*** Читач
Торбічі може досить займатися брехнею? Чи це сутність Вашого єства, це вже сімейне? Головне дітей не заразити підлістю.
18.06.2013, 17:15 213.174.12.*** Володимир
Може досить тролити? Чи ума на більше не вистачає?
18.06.2013, 17:06 91.124.34.*** читач
А де і що написано про статки? Здається що ця сім`я живе не подоходам. ОБМАН навіть у самому заголовку.
13.06.2013, 15:02 213.174.12.*** Володимир Торбіч
Я вам відповів під іншим матеріалом.
13.06.2013, 14:47 91.124.41.*** Тетяна Миколаївна
Не перший раз читаю ваші коментарі,в яких ви викриваєте людей через IP-адресу:) Вам нарешті потрібно самому розібратись які ті адреси бувають -статичні і динамічні! Як вони присвоюються,а то самі себе дурнем робите і людей дурите. Всім користувачам інтернету через локальну мережу (ого,уарнет, київстар і т.д.)присвоюються IP-адреси автоматично при кожному з\'єднані.
13.06.2013, 14:20 91.124.41.*** Тетяна Миколаївна
Я вам тут нічого не писала, так що не марте
13.06.2013, 14:01 213.174.12.*** Володимир
Є дві безмежні речі — Всесвіт і людська дурість, хоча щодо Всесвіту я маю сумніви. (Альберт Ейнштейн)
13.06.2013, 13:42 46.211.180.*** to рівнянка
Сильно сказано!)) Правильно, у нас можна писати всяку чухню навіть нее купуючи диплом журналіста:) А нащо? І так лохи хавають все, що їм впарюе преса, телебачення, не задумуючись абсолютно правда це чи не првда. А якщо вас,\n рівнянка, навіть Торбічі можуть навчити відрізняти біле від чорного,) то я вам співчуваю. Вам справді можна втюхати все що завгодно. На це і розраховують їх заокеанські господарі. Чи ви наївно думаете, що у нас може бути незалежна преса, і незалежні Торбічі без диплому:)
13.06.2013, 12:59 213.174.12.*** Володимир Торбіч
Ну так :))) Ви ж знаєте як це важко бігати по різним знайомим, по різним інтернет-клубам і з їхніх компютерів писати собі хвалебні оди :))) А скільки довелося зробити телефонних дзвінків і скількох людей переконати, щоб написали тут щось хороше. А ось ви не надто потрудились написати з якогось іншого ай-пі (з якого ви тут ще не коментували), пане свободівець. Але нічого, дастьбі і ви колись не лінуватиметесь відриватися від стільця :)) Всього вам!
13.06.2013, 10:03 188.0.91.*** читач
Торбіч ти переховав свою, оду про себе? Дописувати почали тільки ті кого ти просиш, але відкритих підпісів, справжніх журналістів про те ким тиє насправді, більше ніж ти нашкрибеш чи сам собі напишеш похвали.
12.06.2013, 23:49 213.174.12.*** Володимир Торбіч
Дякую.
12.06.2013, 22:38 77.123.14.*** ВИКЛАДАЧ НУВГП
Я Вам дякую, що піднімаєте питання нашого університету і показуєте людям правду. Жму вам руку!
12.06.2013, 14:06 unknown, 91.209.118.*** to 37.55.43.***
КОЛИ ВИ ПИШЕТЕ ПРАВДУ(БЕЗ РОЗДВОЄННЯ СТАТІ ТА ОСОБИСТОСТІ)?-11 бер. 2013 ... Той, що греблю рве | 37.55.43.*** Думаю, що весь цей срач замутив горе- любовнік та недовчений попик в одній особі - Сашик Лащук.\n
12.06.2013, 13:35 37.55.43.*** Рівнянка
Поважаю Торбічів за їхню активну громідянську позицію, за те що вчать нас називати біле-білим, а чорне-чорним. \nПоважаю людину, яка відверто зізнається що має диплом вчителя і не купує за кабана диплом журналіста.
12.06.2013, 12:12 10.13.2.38, 91.223.*** Роман
всім крім Володимира :) , бо похвала часом потрить людей - \"промінь чистого світла долає пітьму і ріже в очі тим кому вигідна мутна вода\"
12.06.2013, 08:33 213.174.12.*** Володимир
прот.Тарас, дякую
11.06.2013, 21:09 5.248.89.*** прот.Тарас
Тобто, не \"критикував\", але -\"не погоджуюся \". Я - не критик...
11.06.2013, 21:04 5.248.89.*** прот.Тарас
Критикував(і критикую)позицію брата Володимира щодо не зовсім чистого\"очищення Церкви\", але поважав і поважаю подружжя Торбічів за принциповість та чесність. Особливо з теперішньою проффесурою та какадеміками у владі. Хай Вам Господь допомагає.
11.06.2013, 18:17 213.174.12.*** Володимир
Фоток із заробітків немає, бо тоді не було цифрових фотоапаратів, але за окрему плату, я можу для вас їх відсканувати :)
11.06.2013, 17:58 unknown, 91.209.118.*** тролю
ПЕРЕБІГ НА ІНШИЙ КОМП?25 трав. 2013 ... Рівнянин | 93.183.248.*** Вихід вірний. Тільки чи зробить так влада? Це можуть зробити і активісти Рівненських громадських організацій ...\n
11.06.2013, 17:53 93.183.248.*** читач
А чому нема фоток Володимира, на закардоних заробітках? Хіба це соромно працювати в чужих садках?
11.06.2013, 10:13 unknown, 91.209.118.*** to Читач | 93.183.232.***
7 трав. 2013 ... sasha | 93.183.232.*** А что учитель не мог Линукс установить бесплатный? прям заготовка какая то, вообще директора надо было он ... НЕВДАХА-ТОЙ ХТО МІНЯЄ ЧОЛОВІЧІ ТА ЖІНОЧІ НІКИ,МОВИ і т.д., для того щоб дзявкнути як моська на щось помітне(що відрізняється від тебе,троль....)\n
11.06.2013, 10:07 213.174.12.*** Володимир Торбіч
Читач | 93.183.232.*** - лише дурень оцінює себе по відгуках у коментарях :)))
11.06.2013, 09:44 93.183.232.*** Читач
Торбіч Чому тобі засліпило і ти непомічаєш те що ти невдаха? Саме тому ти заздриш всім і поливаєш їх брудом. Знай що від того що іньших поливатимеш брудом сам кращим нестанеш. Кількість коментарів говорить про те що ти невдаха.
10.06.2013, 13:28 46.211.122.*** Мудак
Ну ти батенька і мудак! Причому тут Сороки, депутати і всі інші партійні мудаки, від яких ти мало чим відрізняешся. Тобі ж говориться, що крім того,щоб займ атися плітками і клепати дітей, мужику потрібно мати клепку в голові і бути трохи скромнішим,не так відверто піаритися. Хай краще про тебе щось добре люди скажуть. А ти все, бідаку думаеш, що то твоя \"професійна\" діяльність така небезпечна, що аж визивае сміх у адекватних людей)))
10.06.2013, 12:48 213.174.12.*** Володимир Торбіч
Ще щось немає ще коментарів від людей з найпатріотичнішої партії :)) , які не співпрацюють з рухом ЧЕСНО :)
10.06.2013, 12:45 213.174.12.*** Володимир Торбіч
рівне | 46.211.122.*** - це людина, яка вважає, що не можна писати про те, що депутат (в гаслі партії якого згадується Бог) довів свою дружину до того, що вона понесла заяву в міліцію та звернулася до журналістів.
10.06.2013, 12:42 unknown, 91.209.118.*** Володимиру
Класний матеріал! Реально цікаво...УСПІХІВ!!!!
10.06.2013, 12:22 213.174.12.*** Володимир Торбіч
читач | 95.135.1.*** - це людина, яка вважає, що звітуватися комунальному дитсадку №14 перед громадою Рівного не слід і всі хто пише щось інше - бєздарі і продалися Матчуку :))
10.06.2013, 12:20 213.174.12.*** Володимир Торбіч
Читач | 188.0.74.*** - це людина, що захищає чесного вічного чиновника (тепер нардепа), який став на чиновницьких хлібах мільйонером Миколу Сороку.
10.06.2013, 11:46 46.211.122.*** рівне
Подивіться на цього нарциса!)) Хвалебна ода самому собі!)Назбирав мабуть найкращі свої і жінчині фотографії і сам собою любуеться. Здоровий бугай встае о десятій ранку, сідае за комп і строчить всяку фігню. А в суботу заливае бетон і їсть м\'ясо)) А ще вчить всіх, як правильно треба жити. Маразм вищої категорії! Щось не пригадую жодної статті професійних журналістів України,які б писали самі про себе! Це вже справжня криза жанру)) Закінчився контракт?\n \n
08.06.2013, 23:02 188.0.74.*** читач
Торбічі а чому не вставили звернення де про Вас свою думку висловили справжні журналісти Рівненщини? Ці люди написали про Вас відкрито все що про Вас думають і підписи поставити не посоромилися.
08.06.2013, 22:58 188.0.74.*** Читач
Враховуючи той факт що це явно самопрославлення організоване Торбічами на свому сайті, то коментарів мало бути сотні, при чому від колег журналістів. А виглядає що повага до героя статейки невелики а журналісти взагалі мовчать.
07.06.2013, 14:11 77.123.20.*** Сергій
Цікаве інтерв\'ю. Дякую Вам за чесну журналістську працю, яка дуже потрібна взагалі, а на сучасному етапі в Україні, то й поготів. \nНа недоброзичливців не зважайте. Головне, щоб їхні звинувачення і надалі залишалися безпідставними. Вітаю зі святом. Бажаю віри в Бога і добро, надії на краще, любові до людей, щастя, а також професійного зростання і мужності. ЛУПАЙТЕ СЮ СКАЛУ, КАМЕНЯРІ!\n
07.06.2013, 12:26 85.90.193.*** Домовик
Тримайте планку порядності і чесності, яку поставили. Кожен з нас недосконалий але не кожен має мужність \"не опускати\" в своїх очах інших.
07.06.2013, 11:25 46.211.124.162, 82.*** петро
4 влада прийми вітання з професійним святом. Професіоналом є той, хто виконує якісно свою роботу, а не той хто має диплом \"професіонала\". Володимиру бажаю якомога довше дотримуватись своїх принципів і не зраджувати своїм переконанням та батьківщині.
07.06.2013, 10:27 213.174.12.*** Володимир Торбіч
Дякую за вітання.
07.06.2013, 09:24 37.19.205.*** ААМ
Читачу! А чому би Вам не знайти і не писати, чи в школі букви не вивчили, от люди все вміють обгадити, самі при цьому нічого не створивши для людей!
06.06.2013, 22:42 46.185.67.*** роман коваль
Всіх журналістів, що не бояться біле називати білим,а чорне -чорним, з професійним святом. Мужності, натхнення і успіхів на ниві сіячів мудрого і вічного. Так тримати!
06.06.2013, 21:56 37.229.118.*** Юрій Бобровський
Вітаю із професійним святом!Кожна компанія успішна завдяки своїм працівникам-тож натхнення Торбічам і Ко,здорового блиску в очах та професійного росту...Нових грантів від емігрантів 8)
06.06.2013, 21:23 46.211.121.*** &&&&
Абзац! Сам собі режисер!) Сам себе похвалю,а інших обгаджу,бо ж я самий чесний і справедлиивий. Цікаво, як би прокоментували весь оцей самопіар спеціалісти-психологи,а ще краще психіатри
06.06.2013, 17:23 95.135.1.*** читач
Торбічі журналісти аматори, без відповідної освіти. Кожен хто знайде грантодавців може стати такими журналістами і писати замовні статейки.
06.06.2013, 17:01 194.44.173.*** Віктор
Цікаве інтервю! Молодці! Зі святом!!!
06.06.2013, 16:25 91.124.120.*** Мешканець Рівного
Прийміть вітання з Днем журналіста. Наснаги у діяльності.
06.06.2013, 16:00 95.135.56.*** Катя
Ой, зараз тролі набіжать :)))\nМолодець, Вова. Успіху. І Тоню бережи.
06.06.2013, 15:22 176.8.160.*** Читачка
Володю,ви дуже змінилися! А от Тоня - цвіте й пахне! Більш чуйної та доброї жінки я не бачила! Бережіть її і ПОВАЖАЙТЕ!

Розслідування

Рівненщина

Волинь

Консультації

в Україні та світі

вгору