РІВНЕНЩИНА

Що не так із журналістською освітою в Україні: відповідають студенти, викладачі і журналісти

12.09.2017, 20:07      Євгенія Вернидуб, Поліна Малюк      Переглядів: 4199

Чи відповідає університетська журналістська освіта тому рівню, який очікує від неї суспільство? Чи задоволені випускниками журфаків у ЗМІ? Чому журналістський диплом знецінюється на ринку медіа? Ми з’ясовували це разом з журналістами, роботодавцями, викладачами і студентами.

Забагато майбутніх журналістів

Катерина Шевченко закінчила третій курс Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Журналістика». Вона вважає, що майбутніх журналістів забагато в кожному ВНЗ. Підтвердженням цього є статистика, яку озвучив ще в 2011 році на той час голова Комісії журналістської етики Володимир Мостовий: «Навчальних закладів, де виховують журналістів в Україні – 71, щороку їх закінчує понад 10 тисяч випускників, але 80% із них не йдуть у журналістику».

Катерина Шевченко вважає, що студентів-журналістів забагато. Фото з її сторінки у Фейсбуці

Відсоток тих, хто дійсно працює за спеціальністю після закінчення свого навчального закладу, навдивовижу низький. Отже, Катерина робить висновок, що більшість вчиться на журналіста лише заради отримання диплома.

– Занадто багато предметів. Як на мене, краще б у нас було їх не більше п’яти на два семестри, ми б присвячували їм багато часу і знали б все досконало. Так можна стати експертом в певній області і реально бути обізнаним в чомусь. Також хвилює технічне забезпечення. Здавалося б, найпрестижніших виш країни, а нашій телестудії вже понад 10 років. Камер та іншого оснащення не вистачає на всіх охочих, – розповідає Катерина. 

В долоні однією рукою не поплескаєш

Іван Бондаренко вже має диплом бакалавра зі спеціальності «Журналістика» Сумського державного університету і наразі вчиться на магістра. Вважає, що не можна проблеми вищої освіти звалювати тільки на студента чи тільки на викладача. І та, і інша сторона мають прагнути до якісної журналістської освіти. Його ж стан цієї освіти більше задовольняє, ніж обурює.

Іван Бондаренко вважає, що і викладачі і студенти мають прагнути до кращого. Фото з його сторінки у Фейсбуці

– Матеріально-технічне забезпечення нашої кафедри дозволяє опановувати потрібні вміння і навички, а вже хто як цим скористається – то вже інша справа. Далеко не всі випускники кафедри працюють за спеціальністю, але ті, хто дійсно хотів займатися журналістикою, досягли в цій сфері непоганих результатів, – каже Іван. 

– Отримання освіти, а тим паче вищої, – це процес двосторонній, де по один бік – адміністрація і викладачі університету, а з іншого – студенти, вже повнолітні люди, які теж мають свою думку і бачення. В ідеалі одні мають хотіти навчати, а інші – вчитись. І якщо якусь із цих сторін щось не влаштовує, треба виходити на конструктивний діалог і вирішувати проблему. Нехай молоде покоління вносить інновації, а старше допоможе з іх впровадженням, якщо це необхідно.

Чи справді держава зацікавлена вчити «сторожових псів», які потім її і кусатимуть?

Анна Калаур отримала ступінь бакалавра-журналіста в Острозькій академії і залишила університет. Вважає, що магістратура за цією спеціальністю непотрібна. Ще будучи студенткою вона працювала в Агенції журналістських розслідувань «Четверта влада». Говорить, що в університеті зі студентів намагаються зробити філологів, літературознавців − кого завгодно, лише не журналістів. 

На думку Анни, ввиші не недають сучасних знань і не націлені виховувати так званих «вочдогів». Фото з її сторінки у Фейсбуці

– Коли приходиш на роботу – варто забути майже все, що тобі розповідали на парах. Я вже переконалася, що в університеті мало уявляють як функціонують сучасні редакції. Зате знають як писати наукові роботи, навчать відрізняти памфлет від фейлетона і ще багато всього, що насправді непотрібно. Зате не навчать шукати інформацію в реєстрах, навряд розкажуть які сучасні сервіси і девайси можуть полегшити твою роботу, як захистити себе. Уявіть собі, що було б, аби за таким принципом навчали лікарів? Аби майбутнього лікаря в 21 столітті вчили проводити операцію так, як це робили багато років тому? А журналістів чомусь так і вчать, – каже Анна. – На жаль, не всі помічають як неякісна журналістська робота впливає на нас. Помилку лікаря видно одразу, а наслідки роботи журналіста прослідкувати важче, але негативний (або позитивний) вплив його може стосуватися більшої кількості людей. Україна як ніколи потребує професійних журналістів. 

– Більшість моїх знайомих, які навчалися на журфаці не працюють за спеціальністю. І питання – чи справді держава зацікавлена навчати так званих «сторожових псів», які потім її і кусатимуть? – говорить Анна

– Як на мене, в університетах мало викладачів-практиків. Як предмет «журналістське розслідування» може викладати теоретик? Це суто практична дисципліна. Важливо знати як працювали інші, але треба спробувати самому і зробити невелике розслідування точно так само як курсову – під наглядом викладача-практика. А у нас виходить, якщо хочеш цьому навчитися – йди в редакцію, – говорить Анна. – На жаль, зараз крутизна кафедри вимірюється кількістю професорів і докторів наук, а не журналістами-практиками, які знають потреби часу.

Викладачі також помічають прогалини у вищій освіті і вважають, що вона далеко не досконала, та все ж дивляться на це під іншим кутом.

Хочеш знань – прийди і візьми

Алла Федорина – викладач Сумського державного університету, член Національної спілки журналістів України, заслужений журналіст України, багато років очолювала Сумський прес-клуб. Вона погоджується, що у вишах мало практики. І роботодавці чекають не стажерів, яких треба вчити, а професіоналів. Окрім того вбачає суттєву проблему в підході студента до навчання. За словами пані Алли, той хто дійсно хоче – завжди знайде і де практикуватися, і чому повчитися.

Алла Федорина вважає, що студенти невмотивовані і мало хто хоче бути журналістом. Фото з її сторінки у Фейсбуці

– Постійно бачу, як вітають студентів – переможців наукових олімпіад чи конкурсів і значно менше пригадую, щоб когось вітали за вдалі професійні роботи у професійних мас-медіа, – говорить Алла. – Освіта не зовсім професійно орієнтована. Мене часом вражає, як важко подолати в студентах  вже/ніби/журналістах авторів шкільних творів. Ти йому кажеш «замітка», «розширена замітка», «репортаж», «звіт», а він тобі пише шкільний твір, шкільний твір, шкільний твір… Студенти невмотивовані. Щонайменше половина їх НЕ ХОЧЕ ставати реальними журналістами.

За словами Алли, якою б затереотизованою не була б освіта, але їй варто приділяти увагу. 

– Принаймні треба відвідувати заняття, щоб взяти хай лише 20%, але – ВЗЯТИ. І як у соцмережах студенти не обурюються, що їх погано вчать, у мене відповідь одна: я зі своїм 37-річним журналістським стажем тебе чогось навчу, але для початку – прийди на заняття, – говорить Алла.

Науковці замість практиків

Старший викладач Києво-Могилянської школи журналістики Юрій Панін важає, що вища освіта занадто формалізована і бюрократизована. На жаль, доктори наук важливіші за практиків-журналістів, а з таким підходом, каже викладач, нам ще довго не бачити громадської журналістики.

Юрій Панін каже, що більшість викладачів далекі від реальної журналістики і це є великою проблемою. Фото з його сторінки у Фейсбуці

– Більшість викладачів журналістики в українських вишах ніколи не працювали в професії, або працювали ще в радянські часи, тому більшість стандартів і навичок несуть в голови студентів звідти. Журналістика змінюється майже щодня. Ті інструменти, що актуальні в Україні, наприклад, вже давно не працюють і забуті на Заході. А всі тенденції і знання йдуть звідти, – говорить Юрій. 

Юрій переконаний, що не можуть відмовитись від «баластових» теоретичних курсів, які є обов`язковими і давно не актуальними, але все залежить від керівника кафедри і вишу. Всі формальності можна обійти і робити реально хорошу програму. Він вважає, що це складно, небезпечно, але можливо.

За логікою, випускники журфаків мали би йти працювати в медіа – в газети, журнали, на радіо, на телебачення, в інтернет-ЗМІ та інформагентства. Кого ж насправді чекають роботодавці, спілкуємось із керівниками медіа.

Справжнім журналістом можна стати скоріше всупереч навчанню, а не завдяки йому

Головний редактор Видавничого дому «ОГО» в Рівному Віталій Голубєв. Окрім основної роботи він ще організовує Школи універсального журналіста для молоді і викладає в Острозькій академії.

Пан Голубєв зізнається, що підготовку журналістів у вишах України вважає незадовільною. Також акцентує увагу на тому, що сучасний світ надзвичайно швидко змінюється і тому весь час потрібно змінювати навчальні плани, йти в ногу з часом.

Віталій Голубєв переконаний, що підготовка журналістів у вишах незадовільна, тому більшість потрібних знань студенти здобувають не на парах. Фото зі сторінки Віталія у Фейсбуці

– Вища освіта України – зарегламентована, забюрократизована, задавлена величезною кількістю нікому не потрібних регламентів, паперів, звітів та іншої бюрократичної писанини. Якщо ж говорити про суто професійні навички, то на практиці потрібні й цінуються ті, які студенти здебільшого здобувають самостійно, – на тренінгах, під час сертифікатних програм, майстер-класів практиків тощо. А також шляхом участі в міжнародних обмінних навчальних програмах. Тобто в багатьох випадках не «завдяки» навчанню, а всупереч йому, «за дужками» обов`язкової академічної програми, – говорить Віталій

За словами Віталія Голубєва, попит на знання, вміння та навички випускників журфаків «шліфуватиме» сам ринок. І вишам доведеться або адаптовуватися до нових реалій – або змиритися з роллю «контори з видачі дипломів» на периферії.

Студентам-журналістам не вистачає логічного мислення

Керівниця UA:Суми Оксана Кириленко, в підпорядкуванні якої журналісти радійники і телевізійники, каже що в університеті слабка підготовка за цими напрямками. І що студенти з дипломами інших спеціальностей часто корисніші за дипломованих журналістів.

Оксана Кириленко переконана, що студентам-журналістам не вистачає логічного мислення. Фото з її сторінки у Фейсбуці

– Після університету людям не вистачає досвіду, вони не спроможні працювати з оператором, не розуміють що таке – працювати з камерою, як працювати на камеру. Про прямоефірні передачі я взагалі мовчу.
Людина повинна мислити і аналізувати. Логічне мислення хотілося б розвивати, щоб студентів спонукали до цього постійно. Не просто, наприклад, реферати писати, а правильно розробляти теми, – каже Оксана

– Студенти з інших спеціальностей до нас потрапляють часто і ми любимо з ними працювати по тій причині, що їх можна вчити з нуля, вони не мають в голові шаблонів і страхів. Студенти зазвичай мобільні, легкі на підйом та ініціативні, – говорить Кириленко

Як викорінювати застарілі моделі навчання

Український журналіст, викладач Школи журналістики Українського католицького університету Отар Довженко у своїх публікаціях згадує про неправильну медіаосвіту.

Він вважає, що вже давно потрібно позбутися радянської моделі ЗМІ і докорінно змінити систему навчання. Тому зараз має чітку позицію, конкретні пропозиції і намагається їх втілювати у своїй роботі.

Отар Довженко вважає, що освіта на журфаці не заважає, але й не допомагає стати журналістом. Фото з його сторінки у Фейсбуці

– Журфак можна закінчити, не створивши жодного гідного журналістського матеріалу, а натомість написавши псевдонаукову розвідку про публіцистику Французької революції, – говорить Довженко.

За словами Отара, освіта є цілковитою формальністю, яка не заважає стати журналістом. Зміною поколінь це не вирішується – люди, що йдуть в аспірантуру, за рік-два вже нічим не відрізняються від професорів-теоретиків.

– Як на мене, слід на законодавчому рівні відокремити медійні студії (журналістикознавство) від власне журналістики, й залишити перші як нішеву теоретичну освіту, а другу – перевести у формат одно-дворічних практичних освітніх програм на зразок нашої, яку ми вже сьомий рік успішно розвиваємо у Школі журналістики УКУ. Тоді на медійні студії йтиме невелика кількість охочих займатись наукою про комунікації, а на журналістику – ті, хто вже має якусь змістовну освіту і за рік-два буде готовий працювати в редакції. Але, звісно, цього не відбудеться, адже така реформа зруйнує паразитичну структуру журфаків, яка годує сотні викладачів і штампує щороку тисячі нікому не потрібних дипломів. Хіба що знайдеться в уряді якийсь дуже сміливий реформатор, – переконаний Отар Довженко.


КОМЕНТАРІ

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію, яку не встигли видалити чи пропустили адміністратори. Якщо у вас є докази, що наведені в коментарях факти не відповідають дійсності – звертайтесь на редакційну пошту з конкретними зауваженнями і коментарі будуть адміністровані. Разом з тим нагадуємо, що згідно із українським законодавством, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за оціночні судження.

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором

Розслідування

Рівненщина

Волинь

Консультації

в Україні та світі

вгору