Небезплатна медична реабілітація у Рівному

Чому у Рівненській центральній міській лікарні немає належних медичних послуг з реабілітації після інсультів? Це при тому, що в рік вона проліковує понад 700 пацієнтів з цією хворобою. І гроші від Національної служби здоров'я України ніби надходять, але в певний момент щось пішло не так. «Четверта влада» з'ясовувала що саме.

Дивіться про це у відеорозслідуванні або читайте більш розширену текстову версію.

Жителі Рівненщини Дмитро Луганський та Ігор Чечелюк у 2022 році лікувалися у Рівненській міській лікарні. Після цього їм радили пройти реабілітацію, щоб відновити втрачені після ураження мозку функції. Проте ці пацієнти не змогли отримати цю послугу безоплатно у Рівненській міській лікарні, хоча вона займається реабілітацією через фінансування від Національна служба здоров’я.

Тобто НСЗУ платить лікарні замість пацієнта, який має електронне направлення на реабілітацію.

Чому ж родини пацієнтів Луганського та Чечелюка шукали гроші на реабілітацію, щоб заплатити їх приватним центрам замість того, щоб отримати цю послугу за програмою медичних гарантій?

Чому у Рівненській міській лікарні кажуть, що можуть надати реабілітацію лише одному пацієнту в місяць по неврологічному напрямку? У яких ще медзакладах таку послугу надавали у 2022-му, та у яких лікарнях це можна зробити у 2023-му?

Сім'я Ігоря Чечелюка: після інсульту

Зустріч рівнянина Ігоря Чечелюка з родиною в один із вересневих днів тривала трохи більше двох хвилин. Чоловік тоді перебував на реабілітації у приватному реабілітаційному центрі «Реавіта».

– Яка нога? – запитує дочка Юлія Рехтман у батька.

– Ця? Тут болить, да? Чшш… Не сердься. Не сердься. Не сердься. Якийсь сьогодні взагалі втомлений, – заспокоює Ігоря Чечелюка його дружина Інна.

– Злий, – дочка Юлія. 

– Бачу, йому сьогодні взагалі важко сидіти. Рука дуже набрякла сьогодні щось, – каже дружина.

– На заняттях що кажуть? – запитує у матері дочка.

– Та нема адміністраторки. Я говорила з ерготерапевткою Наталею. Каже, що він не хоче займатися, втомлений якийсь сьогодні такий.

Час від часу Ігор Чечелюк важко зітхає. Він заново вчиться ходити, говорити і загалом керувати тілом після того, як влітку 2022-го переніс інсульт.

Сім'я Луганських: після російської ракети

В одному з сіл на Березнівщині живе багатодітна сім’я Луганських. Вони співають не лише на Різдво, а й у кожну вільну хвилину – радісну, чи сумну. Наприклад, коли вимикають світло.

– Сьогодні вимкнули на 4 хвилини раніше. З десяти до двох і з шести до десяти. В темряві співаємо, – розповідає старша дочка Люда.

От і цього разу колядують (російською, – авт): 

– В небі ангели радіють і співають, і співають
Неупинно славу Богу воздають, воздають
Гей, радійте! Диво! Диво!
Зустрічайте Святого Сина 
Вифлиєм, Вифлиєм!

Війна забрала у сім‘ї спочатку дім. У 2014-му Луганські втекли… із Луганщини від російської агресії та осіли на Березнівщині.

Виплатили частку за будинок. Завели господарство. Тут народили двох наймолодших дітей – Катю і Сашка.

Цього року колядують у неповному складі: дочки Настя, Люда, Катя, син Сашко та їхня мама Тетяна. Війна забрала у сім‘ї і батька, Дмитра Луганського.

Навесні у станцію техобслуговування, де працював Дмитро, влучила російська ракета. Його доправили у лікарню із черепно-мозковою травмою, потім він впав у кому.

Лікарі боролися за його життя майже два місяці, а сім’ї повідомили, що чоловік потребуватиме тривалої реабілітації.

Дружина Тетяна вже починала збирати гроші. Та Дмитро до реабілітації не дожив.

– Просто менінгіт стався. І він помер від того, що організм не впорався із цим менінгітом, – розповідає дружина Дмитра Луганського Тетяна. 

Сім’ї Ігоря Чечелюка та Дмитра Луганського ніде не перетиналися, окрім Рівненської міської лікарні, там лікувалися обидвоє. Обоє потребували реабілітації, але в цій лікарні її не отримали.

Втратити і почати заново

– В нього була паралізована вся права сторона, – такими були наслідки після інсульту в Ігоря Чечелюка, розповідає його дочка Юлія Рехтман.

І чим швидшою та якіснішою буде реабілітація, тим більше шансів відновити втрачені функції, каже експертка із благодійного фонду «Пацієнти України» Анастасія Бойчук. І додає, за статистикою, реабілітації потребує більшість тих, хто переніс інсульт:

– У третини пацієнтів після інсульту є таке, як спонтанне відновлення. А дві третіх потребують реабілітації різної тривалості, різної інтенсивності. Враховуючи, що в розвинених країнах значно краще надається допомога у випадку інсульту, тобто протягом 4-х годин, надається послуга тромболізису, то передбачаємо, що в Україні це точно більше, ніж 66%.

У Рівненській міській лікарні, де лікувався Ігор Чечелюк, лікарі не повідомили, що заклад займається реабілітацією та співпрацює із Національною службою здоров’я у програмі медичних гарантій.

Це означає, що не пацієнт особисто платить за своє лікування, а НСЗУ. Перед цим уряд затверджує, якою ж має бути середня сума на лікування одного пацієнта.

У 2022 році це було 10 тисяч 820 гривень. У 2023-му вартість послуги підвищили вдвічі, а по деяких напрямках – і втричі. Але про це – дещо пізніше.

Тоді ж, у вересні 2022-го, дочка Ігоря Чечелюка почала самостійно шукати можливості пройти реабілітацію.

– Після лікарні, ми завезли батька в неврологічне відділення «Чорнобильської лікарні», – розповідає Юлія Рехтман.

Дочка Ігоря Чечелюка Юлія так описує зрушення, які вдалося досягнути у цій лікарні:

– Там почав ходити з палицею, тобто це все було поступово. Міг розмовляти, якщо просять щось повторити. Тобто свою думку він не висловлював. Рукою він не рухав взагалі. Людини, яка займається суто рукою, там не було в цьому відділенні, ми почали шукати якийсь реабілітаційний центр, де є всі спеціалісти.

Зупинилися на приватному «Абілісі», який знайшли за відгуками в інтернеті. Заплатили 30 тисяч гривень за два тижні реабілітації. Спочатку все було добре. А потім Ігор Чечелюк у цьому реабілітаційному центрі отримав травму.

– Зателефонував лікар, що він разом з татом знаходиться у травмпункті і що в тата перелом шийки бедра.

Після цього пацієнту зробили складну операцію, яка коштувала 120 тисяч гривень. Замінили суглоб. Потім – відновлювали функції ноги, – теж за гроші. За цей період пацієнт втратив ті функції, які вже вдалося відновити після інсульту.

У реабілітаційному центрі повідомили, що згодні компенсувати тільки половину вартості операції та реабілітації ноги. А про компенсацію завданої шкоди – і мови не йшла, каже Юлія Рехтман: 

– Виходить, що все те, що було два місяці, всіх тих сил, зусиль, витрачених його, навіть не людей тих, які старалися, – його, суто його зусиль, вони всі перекреслились тільки через те, що хтось не може виконати свої обов’язки нормально.

Після цього випадку дочка пацієнта звернулася у поліцію, адже вважає, що її батька залишили без нагляду та не дотрималися заходів безпеки. 

Колишній лікуючий лікар Ігоря Чечелюка Олексій Левківський – співзасновник «Абіліса». Проте каже, що ні на що в закладі не впливає. Хоча саме його номер телефону в реєстрах зазначений, як контактний. І саме на його ФОП-рахунок родина перераховувала гроші за реабілітацію.

– Я в «Абілісі» не працюю. Я там і не працював в принципі. На сайті може писатися, що тільки хочеш. Лікар, який надає приватні послуги, паралельно з роботою, з роботою реабілітаційного центру. 

– Але ви були лікуючим лікарем Ігоря Чечелюка, все ж таки? – журналістка.

– Так. Єсть така вимога від реабілітаційного центру, що родичі заключають договір, щоб лікар щодня оглянув пацієнта перед заняттями і дав призначення лікування. Отака моя задача й була, – каже Олексій Левківський.

Директор реабілітаційного центру – Роман Захарчук. Його контактів ми не знайшли. За номерами, вказаними на сайті «Абіліса», слухавки не взяли. Його колега Левківський каже:

– Під Бахмутом він якраз зараз воює, можете з’їздити, поговорити, поспілкуватися.

Поліція наразі проводить досудове розслідування.

Сім’я знову зібрала гроші. Цього разу все коштувало дорожче – місяць реабілітації у приватному реабілітаційному центрі «Реавіта» – понад 70 тисяч гривень. Та починати відновлюватися заново було важко не тільки фінансово. Фізично та морально Ігорю Чечелюку – ще складніше, каже його дочка Юлія Рехтман.

Рівненська міська лікарня сама себе не рекомендує

– Говорили, що його потрібно переводити в реабілітаційний центр і що на нього чекає тривала реабілітація. Нам тоді говорили, що 60 тисяч. А коли торкнулося, то нам сказали, що 80 тисяч. А потім зробили знижку, якщо не помиляюся, 72 тисячі, – пригадує розмову із лікарем Рівненської міської лікарні Тетяна Луганська.

– Нам говорили, що його візьмуть тільки в «Реавіту». Тому що так, як у нього слабкий стан, ніяка інша... Ніякий інший центр його не візьме, от.

Чому Рівненська міська лікарня не розповідає пацієнтам, що займається реабілітацією пацієнтів, які мають ураження опорно-рухового апарату та нервової системи, а відправляє їх в інші центри лікуватися за власний кошт?

Ось що відповідає лікуючий лікар Дмитра Луганського Володимир Ярославський: 

– Я не можу радити якийсь там саме центр. Ми кажемо, що треба реабілітація. А людина вже вирішує, куди вона собі вже хоче їхати. Наскільки на той час відомо, реабілітації в нас, у міській лікарні, я не готовий сказати, чи в нас є взагалі реабілітаційний центр, на той момент чи він був в нашій лікарні.

Директор Рівненської міської лікарні Євген Кучерук на цю тему на камеру говорити відмовився.

Проте у телефонній розмові прохопився, що реабілітація у лікарні, якою він керує – неякісна. Та скерував детальніше спілкуватися зі своєю заступницею Лілією Королюк.

Лілія Королюк зустрітися і поговорити на камеру також відмовилася. Мовляв, вона не фотогенічна... Тож відповідала на питання по телефону.

– Це добре, що вона (реабілітація, – авт.) розвивається, і держава ставить весь час більші вимоги, щоб  це була дійсно реабілітація, а не профанація. І тому ми робимо це відділення. А в нас була фізіотерапія.

Фізіотерапевтичне лікування – це не реабілітація. Це дві різні різниці. Реабілітація – це величезний комплекс послуг. А фізіотерапевтичне лікування – це є додаткове лікування. Ми хочемо, щоб не тільки фізіотерапія, а й реабілітація була.

Тож чому відділення роблять тільки тепер? Чим займалися раніше? Повернімося у 2021 рік.

Втрачена реабілітація 

У лікарні до березня 2021-го працювало фізіотерапевтичне відділення, в якому і проводили реабілітацію.

– Наше відділення працювало на поліклініку, на стаціонар, і ми забезпечили, фактично, все місто, – розповідає ексзавідувач фізіотерапевтичним відділенням Рівненської міської лікарні Петро Важовський.

Попри таку, здавалося б, затребуваність, у 2021-му Національна служба здоров’я не продовжує із лікарнею договори на медичну реабілітацію.

Тобто лікарня не отримує грошей, щоб далі продовжувати цю діяльність. Відтак, у березні 2021 року керівництво лікарні закриває відділення.

Для того, щоб підготуватися і відповідати усім критеріям, у лікарні був щонайменше рік.

– Ми не могли створити її (реабілітацію, – авт). Тому що ми лікарня ургентна, яка надає допомогу в гострих станах в більшості. Ми одна-єдина лікарня в місті велика. В нас не було можливості займатися цим, – каже заступниця директора Рівненської міської лікарні Лілія Королюк.

У 2022 році, після повномасштабного вторгнення росії в Україну реабілітація стала ще актуальнішою – і для військових, і для цивільних.

Тож після року перерви у Рівненській міській лікарні цей напрямок знову відновили і підписали договір із НСЗУ. 

Проте, у тому ж таки 2022-му, ні родині Ігоря Чечелюка, ні сім’ї Дмитра Луганського не сказали, що така послуга у лікарні є. 

Заступниця директора Рівненської міської лікарні Лілія Королюк цю ситуацію пояснює так:

– Вивчивши наші можливості, НСЗУ дає можливість нам проліковувати тільки одного хворого в місяць. І сума договору в нас в місяць 10 тисяч 820. Якщо інсультів 717, а одне місце було підписане у нас у цьому році. То яка людина? От як вибрать цю людину? От як її вибрати? Ми і так їх більше пролікували. За це додаткове фінансування ми не отримали.

У минулому році за реабілітацію одного пацієнта НСЗУ лікарні платила 10 тисяч 820 гривень.

Не залежно від виду реабілітації. Та у зв’язку із воєнним станом, лікарням щомісяця почали платити фіксовані, однакові суми. 

Найоптимальнішу суму для кожної лікарні вивели на основі середнього показника пролікованих пацієнтів, яких реабілітували у двох попередніх роках.

І ось тут криється основна причина, чому у 2022-му році Рівненській міській лікарні платили лише за одного пацієнта 

Скільки саме з цих 22 тисяч пацієнтів проходили власне реабілітацію – в лікарні не рахували окремо. 

В НСЗУ розповідають, що на етапі підписання угоди лікарня вказала свою «пропускну спроможність» – 21 пацієнт у місяць. Тобто 252 пацієнти у рік. 

Відтак, спроможність вказали, але фактично у 2020-му році лікарня подала звіт, що пролікувала лише… одного пацієнта по неврологічному напрямку. 

До березня 2021 року, поки відділення ще існувало, в НСЗУ не прозвітували про жодного пацієнта.

Колишній керівник фізіотерапевтичного відділення Петро Важовський каже, що лікарня не дала йому комп’ютер, щоб вводити пацієнтів. 

Заступниця директора Рівненської міської лікарні Лілія Королюк розповідає, що для цього «бажання має бути», що «зараз вводять без проблем», і що можливо колишній керівник відділення не пояснив підлеглим, що це потрібно робити.

Тому якщо раніше фінансування отримали, «виїхавши» на попередніх показниках, то у 2022-му, після того, як була відновлена реабілітаційна діяльність, лікарня пожинає плоди того, за що прозвітувалася перед НСЗУ.

– Якщо це стаціонар то, звичайно, перебування в стаціонарі і харчування, так. Входить також навчання родини, близьких пацієнта певним, ну, методам догляду, як допомогти пацієнтам, навчання пацієнта, і входить також підготовка та консультації щодо протезування (не саме протезування, а те, що стосується підготовки до нього).

– Психологічна підтримка іде окремим пунктом. Обов’язково вона має бути у людини, яка проходить цю реабілітацію. Це теж дуже важливо.

Це те, що пацієнт має отримати безоплатно, якщо хоче пройти реабілітацію у медичному закладі, який підписав договір із Національною службою здоров’я України.

У минулому році на це лікарні отримували він НСЗУ 10 тисяч 820 гривень, незалежно від того, якої саме реабілітації потребував пацієнт.

Деякі медзаклади скаржилися, що їм цього мало, особливо ті, які займалися реабілітацією пацієнтів після множинних травм. 

Наприклад, військових та цивільних, які постраждали внаслідок вибухів.

Тож у 2023 році, за реабілітацію тих, у кого випадки складніші і вони потребують постійно бути у лікарні, мають сплачувати майже 19 тисяч 769 гривень.

Оплату за інших пацієнтів, яким достатньо реабілітації амбулаторної, тобто прийти на годинку-дві кілька разів у тиждень, залишили на тому ж рівні – 10 тисяч 820 гривень.

І ввели новий пакет – комплексної реабілітаційної допомоги дорослим та дітям у стаціонарі, розповідає керівниця пресслужби НСЗУ Лілія Гудзь. 

Тариф за цей пакет складає 33 тисячі гривень.

– Тобто скільки пацієнтів вони пролікують, стільки разів вони цей тариф отримають. Це стимуляція, щоб вони не відмовлялися, щоб вони приймали пацієнтів, щоб вони надавали допомогу, правильно вносили дані в електронну систему і отримували за це кошти.

– Людині повинні надати всю необхідну реабілітацію за кількома напрямками. Наприклад, вона потребує респіраторної реабілітації, кардіо реабілітації, реабілітації опорно-рухового апарату. Тобто в лікарні повинні бути такі умови, яка законтрактована на цей пакет, щоб вони могли людину повністю, за усіма напрямками реабілітувати.

Чи вистачить цих грошей? До прикладу, Корецька обласна лікарня відновного лікування отримала одне із найбільших фінансувань від НСЗУ в галузі реабілітації на Рівненщині. Це понад 8 мільйонів гривень. Заступниця директора лікарні Ірина Джурелюк каже, що «можна сказати, що вистачить».

Бо у минулому було непереливки.

Експертка з питань реабілітації благодійного фонду «Пацієнти України» Анастасія Бойчук пояснює, що кошти на реабілітацію «заховані» в коштах на сферу охорони здоров’я.

– І якщо сфера недофінансовується загалом, то і реабілітація також недофінансовується.

Чи зможуть пацієнти отримати повноцінну реабілітацію у Рівненській міській лікарні у 2023 році – не відомо. Бо заявку, що хочуть займатися цим напрямком, подали. Але планують відкрити відділення «з нуля» на 20 ліжок, каже заступниця директора Рівненської центральної міської лікарні лікарні Лілія Королюк.

– Коли ми його відкриємо – важко сказати. Тому що там треба докупляти обладнання і ще, по перше. Там ремонти треба робити. Я не знаю, можливо півроку пройде, що ми зможемо його повноцінно відкрити, – каже Лілія Королюк.

Експертка з питань реабілітації благодійного фонду «Пацієнти України» Анастасія Бойчук вважає, що все залежить від правильного планування реабілітаційного відділення:

– І від розуміння, що таке доказова, активна реабілітація. Тоді не буде потрібно якогось шалено дорогого обладнання. Зараз в Україні ці ресурси готові забезпечувати міжнародні організації, вони дуже сильно допомагають.

Щоб не потрапити в таку ситуацію, як герої нашого розслідування, та безоплатно отримати всю реабілітаційну допомогу, яку покриває тариф НСЗУ, експертка радить не мовчати.

– Потрібно завжди запитувати, як отримати реабілітаційну допомогу, і отримати на неї скерування, направлення власне, – каже Анастасія Бойчук.

Направлення можна взяти або у сімейного лікаря, або у лікуючого лікаря.

Якщо це внутрішньо переміщена людина, то можна і не укладати декларацію з сімейним лікарем. Достатньо просто звернутися до будь-якого лікаря первинної ланки.

У минулому році на Рівненщині реабілітацію надавали 10 медичних комунальних закладів: шість у Рівному, два у Клевані, по одному у Корці та Дубні.

Сім’я ж Ігоря Чечелюка за місяць перебування у приватному реабілітаційному центрі заплатила майже 72 тисячі гривень.

– Він не відновився до того періоду, який був до травми. Зараз рукою він не рухає взагалі, по мові він повторює те, що ми йому говоримо, але чи він розуміє те, що він повторює, ми не знаємо. Говорити словами, що він хоче, він не говорить. Ми це все вгадуємо. І він там махає: чи так, чи ні. І тоді ми отак виходимо з отих ситуацій, – розповідає дочка пацієнта Юлія Рехтман.

Не побачивши результатів, знову переводять тата у «чорнобильську лікарню» де, як і минулого разу, частково змогли відновити ходьбу. Усе решту – ні, бо лікарня не має відповідних фахівців.

– Він рухається з палицею за допомогою когось по хаті. Самостійно він не ходить, не встає, не сідає. Тобто зараз ми даємо йому руку і він сідає, встаємо, ми спускаємо ногу, встає, і так уже ноги спускає до підлоги, – каже Юлія Рехтман.

Чи могло все закінчитися краще, а Юлин тато самостійно ходити? 

Чи пройшов би він реабілітацію швидше, якісніше, якби вона таки відбулася у Рівненській міській лікарні? 

Чи був би Ігор Чечелюк застрахований від травми, якби реабілітацію проходив там, чи в будь- якому іншому закладі, який уклав договір із НСЗУ? 

Ніхто цього не знає.

Але реабілітація на місці, одразу після стаціонарного лікування в тій самій лікарні має низку переваг, вважає експертка з фонду «Пацієнти України» Анастасія Бойчук:

– Щоб тобі не треба було їхати заради неї не зрозуміло, куди і також не отримувати, не стояти в черзі на МСЕК (Медико-соціальна експертна комісія, – ред) і не отримувати статус особи з інвалідністю. А отримувати цю послугу тоді, коли вона тобі потрібна.

Наприклад, з приватного реабілітаційного центру на рентген Ігоря Чечелюка повезли лише на наступний день після того, як він впав. І повезли… у Рівненську міську лікарню. Бо приватний центр не мав власного апарата, розповідає дочка пацієнта.

Операцію потім робили теж у міській лікарні, бо приватний реабілітаційний центр на такому не спеціалізується.

Але Рівненська міська лікарня спочатку за підсумками 2020-го втрачає цей напрямок. Потім гає 2021-й, мало що виправивши.

І заходить у 2022-й без достатньої кількості фахівців і належно облаштованого приміщення, з фінансуванням лише на одного пацієнта по неврологічному напрямку в місяць. В такому випадку, напевно, дійсно краще було пройти реабілітацію в іншому закладі.

– Просто якщо це було відділення а-ля відновного лікування, де був електрофорез, парафінотерапія і так далі, – воно факт, що ефекту не дасть, каже експертка з реабілітації Анастасія Бойчук.

Реабілітація 2023: де і на що розраховувати

Нагадаємо, у 2022-му році реабілітацію надавали 10 комунальних лікарень Рівненської області, які підписали договори із НСЗУ на цю послугу.

У 2023 році таких закладів – 14. Один із них – приватний.

Тепер реабілітацію для дорослих та дітей надають у семи медзакладах у Рівному, а також у лікарнях в Дубні, Радивилові, Вараші, Корці та селищі Олександрія.

І стаціонарну, й амбулаторну реабілітацію можна пройти в:

► Рівненській обласній лікарні.

► Вараській багатопрофільній лікарні.

► Рівненській міській лікарні №2.

► Дубенській міській лікарні.

► Рівненському обласному спеціалізованому будинку дитини з центром реабілітації дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи з порушенням психіки та паліативної допомоги дітям.

► Корецькій обласній лікарні відновного лікування.

► Рівненській міській дитячій лікарні.

► Рівненській обласній дитячій лікарні.

Реабілітуватимуть виключно амбулаторно у:

► Приватній клініці «Мед ОК».

► Лікарні села Олександрія.

► Радивилівській міській лікарні.

Лише стаціонарну реабілітацію надаватимуть у:

► Рівненській міській лікарні.

Ще у двох закладах, які ми не називаємо, проходять реабілітацію військові.

Дочка пацієнта Чечелюка Юлія Рехтман каже, якби знала, що у Рівненській міській лікарні проводили реабілітацію, то скористалися б такою можливістю: 

– Я думаю, ми б погодилися б на реабілітацію тут. І тоді б собі щось паралельно шукали. Дивились на результати, які тут, і далі щось шукали. Ми стикнулися із цим вперше. Зрозуміло, ми не знаємо, куди іти, куди бігти.

Стежте за матеріалами про оплачені платниками податків медичні послуги за тегом: безкоштовна медицина

---

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.

Підтримайте ЗСУ

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське ЗМІ – підтримайте «Четверту владу»