Чому Ви до мене на «ти»?

Я завжди звертаюсь до малознайомих на «ви». Так вимагає етикет. Я вважаю це звичним правилом у спілкуванні. 

Коли співрозмовник пропонує перейти на «ти» – переходиш. Не пропонує – не переходиш. Проблем тут не виникає. 

Загалом, звертання на «ви» трохи застаріла традиція. Але сьогодні я ще не можу прийти до мера, наприклад, і «тикати» йому. Бо скаже, що я не ввічлива. Скаже, що я «непрофесійно виконую свої обов'язки». А ще образиться і не захоче спілкуватись у майбутньому. Та і я сама не можу дозволити собі звертатись так до чиновника. 

Коли ти до людей з повагою, на «ви», а до тебе – без пропозицій – на «ти». Це – ображає. Це – ейджизм. Це – не ввічливо. 

Поясню чому. 

Перше – це образа. 

Я хочу бути на рівних. І коли мене «опускають» – це ображає. 

Коли я до вас на «ви» – я виказую свою повагу. Показую вам свою вихованість. Намагаюсь бути толерантною. А ви цього не бачите. 

Не треба так. 

Друге – це ейджизм. 

Ейджизм – це дискримінація за віком.

Коли ви звертаєтесь до мене на «ти», не запитуючи мене – я вважатиму вас ейджистом (кою). Живіть тепер з цим :) 

Я – молодша. І якщо від вас не було пропозицій перейти на «ти», але ви вже так мене називаєте – то ви не вважаєте за потрібне мене запитати. Через мій вік, для вас є нормальним звертатись до мене на «ти».

Ніт! Не робіть так. Мій вік – не причина для дискримінації. 

Третє – це не ввічливо. 

Якщо ви не врахували те, що я можу образитись. Не звернули увагу на те, що молодших за себе теж треба поважати. То, будь ласка, просто будьте ввічливими. 

Як писало у моєму нещодавньому пості з картинкою телеграм-каналу #theytoldme: «Жодна освіта не завадить тобі бути бидлом». Чудове слово для оцінки людей, які звертаються до мене на «ти», не запитавши. 

 Ви ж не «бидло» із мого посту. Ви ж на «ви». Правда?