Контроль, в якому зацікавлені лише пасажири: чому в Рівному досі немає системи електронного квитка

Один з видів валідаторів у транспорті, які приймають безготівкову оплату
Джерело
Фото Івана Фурлета

Рівне могло отримати 15 мільйонів доларів на те, щоб встановити у громадському транспорті систему єдиного електронного квитка. Така система у повноцінному сенсі слова значить не лише можливість заплатити за проїзд карткою, а й можливість чесно розподіляти гроші між перевізниками, вимагаючи від них якісної роботи.

Цю можливість місто спустило на гальмах ще чотири роки тому. Можливо, тому, що якісні перевезення вигідні лише пасажирам.

«Четверта влада» поцікавилася, чому саме в Рівному досі немає єдиного електронного квитка, який досвід в інших містах України та що потрібно змінити у законодавстві, щоб перевізники не займалися свавіллям.

Якісний громадський транспорт важливий для комфортного і безпечного життя в містах. Особливо якщо саме ним обирає пересуватися більшість мешканців. 

Найпоширеніший комунальний громадський транспорт Рівного. Фото з архіву 2018-го
Найпоширеніший приватний громадський транспорт Рівного. Фото з архіву 2018-го

Зараз перевізники в Рівному більше дбають про гроші, ніж про пасажирів. Тому, наприклад, не зацікавлені перевозити пільговиків.

Цей сюжет наших колег з UA: Рівне – яскравий приклад. У ньому вдова загиблого героя Небесної Сотні Вікторія Опанасюк каже, що 12-го листопада її діти приблизно півтори години у передвечірній час стояли на зупинці, щоб сісти у 58-у маршрутку, але три водії поспіль відмовилися везти їх за посвідченням.

Оскільки номерів маршруток діти не запам’ятали, водіїв, які лишили їх на зупинці, зараз шукають. Міське управління транспорту, зі слів головного спеціаліста Дмитра Царука, «вимагатиме, щоб їх звільнили».

– У таких випадках водія максимум звільнять, і він просто перейде до іншого перевізника. І продовжуватиме так робити надалі, – каже містопланувальник Андрій Шевчук.

Інша проблема, пов’язана з гонитвою перевізників за грошима, – їхні «змагання» в межах одного маршруту.

Так виглядає теперішня мережа руху громадського транспорту в Рівному (клікабельна ілюстрація з дослідження Андрія Шевчука):

– Теперішні правила гри на ринку перевезень мотивують водіїв думати не про дотримання графіків руху і правил дорожнього руху, а часто навпаки – про те, як порушити, щоб зібрати більше пасажирів.

Тому водії обганяють одне одних, намагаючись першими зібрати людей на зупинках, і порушують графік руху. Потім через це пасажирам довго доводиться чекати на свій транспорт.

Крім того, водії зацікавлені й у найвигідніших маршрутах.

– Маршрути з меншою протяжністю, але більшим пасажиропотоком є більш прибутковими. Міські чиновники визначають, хто на якому маршруті їздитиме, і їхні рішення впливають на те, хто які прибутки отримуватиме, – каже Андрій Шевчук.

Рівненський містопланувальник Андрій Шевчук перелічує проблеми, пов’язані з громадським транспортом. Фото з архіву 2017-го

Він та завідувач сектором контролю та моніторингу Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міськради Іван Васючков кажуть, що вирішити ці проблеми може запровадження єдиного електронного квитка. Зараз цю систему намагаються втілювати у різних містах України, але наразі лише частково.

Що таке цей єдиний електронний квиток?

– Єдиний електронний квиток – це комплексна система регулювання обігу коштів та контролю громадського транспорту, – розповідає Андрій Шевчук.

Ця система складається з таких сервісів:

  • електронна оплата – тобто можливість платити за проїзд банківською чи проїзною карткою, мобільними додатками тощо;
  • система автоматичного контролю за роботою громадського транспорту – тобто обрахунок, скільки кожен автобус чи перевізник працював. Зокрема, скільки кілометрів вони проїхали і скільки виконали рейсів із дотриманням графіку руху;
  • система збору, накопичення та розподілу грошей між перевізниками, відповідно до визначеного попередньо тарифу за їхню роботу.

Щоб цю систему провадити і щоб вона якісно працювала, потрібен оператор – окремий відділ чи підприємство. Оператор займається обслуговуванням карток оплати, терміналів або сервісів поповнення та устаткування, яке зчитує інформацію з карток. Також він розподіляє зібрані за проїзд гроші між перевізниками, відповідно до роботи, яку вони виконали.

Утримання оператора разом з окупністю, амортизацією системи, витратами на банківські транзакції – це зазвичай 5-15% від обороту коштів системи громадського транспорту.

Система електронного квитка дозволяє зробити громадський транспорт більш якісним, оскільки впливає на ринок перевезень. 

– В цій системі водію неважливо, яких і скільки пасажирів він везе. Йому важливо проїхати по gps-трекеру із пункту А в пункт Б, дотримуючись всіх режимів і зупинок. Водій не збирає гроші. Конфлікти між пільговиками та водіями також вирішуються, – розповідає експерт у галузі транспорту Іван Васючков.

Також, коли є електронний квиток, водій не мусить збирати оплату за проїзд готівкою і подовгу затримуватися для цього на зупинках, каже Андрій Шевчук.

Крім того, пасажирам зручно, бо можна одним платежем розрахуватися за проїзд із кількома пересадками. Доходи стають прозорими й перерозподіляються за встановленими критеріями – наприклад, в залежності від кількості кілометрів, які проїхав водій, або від того, чи дотримався він графіку руху. 

А влада може відстежувати пасажиропотоки, аналізувати їх і враховувати це для покращення транспортної системи. 

– Картки для проїзду дозволяють бачити мапу пересувань. Наприклад, людина сідає на зупинці Північний і їде до Ювілейного. Ми бачимо, як і де вона пересідає, та розуміємо, як їй зручніше їздити. Може, варто змінити маршрут та пускати його не через центр, а в об’їзд, – каже ініціатор впровадження електронного квитка у Рівному Роман Чокан.

Чому тоді електронні квитки не встановлять у кожному місті? 

Андрій Шевчук перелічує такі причини:

  • немає політичної волі до реформ: міські політики з популістичною метою затверджують занижені тарифи, які не покривають собівартість послуг перевезення, усвідомлюючи, що перевізники їздитимуть, як їм вигідно;
  • відсутні ефективні управлінські інституції, які здатні реформувати транспортну систему;
  • в бюджеті бракує грошей навіть на компенсацію пільг, які існують зараз.

Тому коли в містах на кшталт Рівного кажуть «електронний квиток», мають на увазі не всю цю комплексну систему, а лише можливість безготівково платити за проїзд. 

– Решта лишається без змін: місто і далі лише дає дозвіл на надання послуг, але не може реально контролювати їх якість. Перевізники і далі змагаються за вигідніший маршрут і їздять на ті рейси і на тому транспорті, який їм вигідний. Правда, тепер частину грошей вони отримують на банківський рахунок – це певна прозорість, і в перспективі це плюс, – розповідає Андрій Шевчук.

А що з електронним квитком у Рівному?

У 2014 році Рівненська міськрада підписала з корейськими інвесторами угоду про запровадження системи єдиного електронного квитка. Але домовитися про співпрацю й розпочати її так і не вдалося. 

– Коли прийшли підписувати договір із тролейбусним управлінням, почалась якась незрозуміла тяганина, додаткові вимоги. Потім це затягнулося. Коли корейці приїхали у кінці 2015 року і сказали, що готові працювати, мер відповів, що в нас важка економічна ситуація, тому інвестиції не потрібні, – розповідає ініціатор впровадження електронного квитка у Рівному Роман Чокан.

Роман Чокан розповів, як про невтілений договір між міськрадою та корейськими інвесторами. Фото з архіву 2015-го

Усього інвестори пропонували місту на систему електронного квитка 15 мільйонів доларів.

– Шість мільйонів – на впровадження електронного квитка, а ще дев’ять протягом року мали дати на закупівлю нового міського транспорту. За це вони хотіли 6,5% від виручки – за погашення інвестицій та обслуговування. Всі ризики по облаштуванню системи брала на себе корейська компанія, – каже Роман Чокан.

На заваді впровадженню електронного квитка в різних українських містах, на думку Романа, – «корупційна складова».

– Мери хочуть дуже великих пільг для себе в грошовому еквіваленті. Вони зацікавлені, щоб у транспорті залишалася оплата готівкою за проїзд. Спочатку ми думали, що впровадження єдиного квитка не хочуть приватні перевізники. Згодом вони всі погодились, але хотіли, щоб спочатку систему запустили у тролейбусах, – розповідає Роман Чокан.

Він вважає, що впровадження єдиного електронного квитка залежало від міської влади, але мер Рівного чомусь не захотів цього робити.

Ми намагалися запитати про це міського голову Рівного Володимира Хомка, але прессекретар Рівненської міської ради Микола Прокопчук повідомив, що мер у відпустці до 6-го грудня.

Тому ми запитали у заступника міського голови з питань економічного розвитку, транспорту і зв’язку Сергія Васильчука, що потрібно для впровадження системи електронного квитка у Рівному.

Сергій Васильчук каже, що у Рівному планують встановлювати валідатори у транспорті, щоб можна було розрахуватися безконтактними картками

– Щоб запровадити єдиний електронний квиток, треба робити це за кошти держбюджету і монетизувати пільги, щоб всі платили гроші за проїзд. Коли вирішиться питання пільговиків, треба наймати перевізників на конкурсній основі і сплачувати їм кілометри, а кошти за квиток мають йти у міську казну, – каже Сергій Васильчук.

– Тоді водії мають возити людей по певному графіку, з такими інтервалами руху, як ми хочемо. Тоді є сенс робити єдиний електронний квиток і проводити модернізацію транспортної системи.

Він каже, що у Рівному будуть запроваджувати таку систему, коли будуть вирішені ці питання на державному рівні.

Призначений у листопаді цього року начальник управління транспорту і зв'язку Рівного Володимир Пилипчук розповідає, що місто вчитиметься на помилках інших.

Начальник управління транспорту і зв'язку Рівного Володимир Пилипчук вчитиметься на досвіді сусідніх обласних центрів як впроваджувати електронну плату за проїзд. Фото з особистої сторінки у фейсбук

– Наскільки мені відомо, на сьогоднішній день немає ніяких домовленостей з інвесторами стосовно запровадження єдиного електронного квитка. Але зараз я особисто вивчаю досвід Луцька і Житомира, які займаються його впровадженням. Візьмемо від них все найкраще, а тоді почнемо говорити з інвесторами, щоб зробити таку систему в Рівному.

– Ми не хочемо зробити помилки, які робить Луцьк. Поїдемо туди 11-го грудня і побачимо, як там це працює. Треба все зробити правильно, щоб було комфортно саме людям. В Луцьку, наприклад, збільшилася вартість проїзду з 6-ти до 10-ти гривень.

Луцький журналіст-розслідувач Юрій Горбач, який вивчав тему впровадження електронного квитка, каже, що вартість проїзду для місцевих не зросла.

– Для лучан залишається такою ж, як і до впровадження системи – 6 гривень в маршрутках і 4 в тролейбусах (при користуванні карткою е-квитком). Незначно здорожчає проїзд для гостей міста. Тепер в терміналах продаватимуть так звані одноразові квитки на дві (15 гривень) та три поїздки (20 гривень). Це для тих, хто не має потреби купувати картку.

Як виглядає робота електронного квитка там, де він уже є?

Ігор Драч мешкає у Варшаві. Розповідає, що там люди можуть придбати квитки на 20, 70 або 90 хвилин з можливістю пересадки або без.

Громадський транспорт Варшави. Якщо розраховуватися проїзним на всі види транспорту, в середньому на день виходить 3,6 злотих або 22.8 гривень. Фото з архіву 2015-го

– Ще є квиток на 24 години, на групу осіб та квиток на вихідні. Я користуюсь проїзним, який можна придбати на 1 або 3 місяці з безлімітом на всі види транспорту в межах міста – на трамвай, автобус, метро та поїзд.

Квитки можна придбати у кожному автобусі або трамваї. Також їх можна купити на зупинках, де стоять автомати, або за допомогою різних мобільних додатків, – каже Ігор Драч.

Контролери періодично перевіряють квитки та проїзні картки.

– Проїзний контролери сканують, тому що на вигляд важко визначити, дійсний він чи ні. Вони мають спеціальні прилади, до яких потрібно прикласти картку, щоб побачити, активний квиток чи ні, – розповідає Ігор Драч.

У Варшаві квиток на 20 хвилин коштує 3.40 злотих – 20.95 гривень, на 70 хвилин – 4.40, тобто 27.12 гривень, а на 90 – 7 злотих, тобто 43.14 гривні.

Проїзний можна придбати за 110 злотих – 677.91 гривень – на місяць. Для студентів він коштує 55 злотих, тобто 338.95 гривень.

Якщо розраховуватися проїзним, в середньому на день людина витрачає 3,6 злотих або 22.8 гривень. Для порівняння, в Рівному пасажири у середньому витрачають в день 12 гривень.

Із Рівним та Варшавою більш-менш ясно, а в що в решті українських міст?

У Луцьку, за інформацією Центру журналістських розслідувань «Сила Правди», вже вдруге намагаються запровадити електронний квиток у громадському транспорті. Перша спроба відбулася на початку 2017 року. Однак після смерті міського голови Миколи Романюка нова влада зупинила процес.

Вдруге його намагались запустити 11-го листопада 2019 року.

– На цю дату обладнання та технічне забезпечення в транспорті було тільки в тролейбусах та 7-ми автобусах із 200. Перевізники відмовлялися укладати тристоронні угоди з міськрадою та оператором: зокрема, й тому, що не хочуть втрачати частину доходу, який мають сьогодні, та наймати контролерів, – каже журналіст-розслідувач Юрій Горбач.

Додає, що з перевізниками тривають переговори, а оператор, якого обрали, не встиг багато чого зробити вчасно. Через це, зі слів Юрія, запуск зірвався.

Луцький журналіст-розслідувач Юрій Горбач розповів, з якими проблемами зіштовхнулися місцеві жителі під час запуску електронного квитка. Фото ІРРП

За чотири дні до старту системи пільгові квитки отримала лише третина пільговиків – 18 тисяч. Конфліктним виявилося і питання права на пільговий проїзд людей з-поза Луцька: місто відмовилося видавати пільгові квитки всім, хто в ньому не зареєстрований.

У Харкові теж зривався запуск системи у метро, тролейбусах та трамваях.

– Восени 2017 року у Харківському метро автомати не приймали купюри по 5 гривень. Тоді міськрада провела пресконференцію щодо запуску єдиного електронного квитка. Але система не була готова. Не провели інформаційну кампанію, не було технічної підготовки. Загалом ця робота була провалена, а 95-98% харків’ян продовжували розраховуватися готівкою або картками, – сказав член Харківського антикорупційного центру Євген Лісічкін.

Антикорупціонер Євген Лісічкін розповів, як система запроваджується у Харкові. Фото з особистої фейсбук-сторінки Євгена Лісічкіна.

Він розповідає, що в метро систему повинні були ввести з січня 2018 року, але це декілька разів відкладалося, тому що вона не була готова до запуску.

– Де-факто зараз електронним квитком у метро користується більше людей, ніж у 2018 році. Поки тільки розпочинається масове використання. Оскільки на станціях встановили багато валідаторів квитків, у харків’ян з’явилася добровільно-примусова мотивація купувати квиток. Кажуть, що з весни 2020 року всі автомати будуть для карток E-ticket. Зараз на деяких станціях метро залишили 1-2 турнікети з валідатором для звичайних карток, – розповів Євген Лісічкін.

Ось так виглядають валідатори у харківському метрополітені. Джерело: сайт 057.ua

За інформацією пресслужби Харківської міськради, в наземному транспорті електронним квитком користуються до 40% мешканців, а в метро – до 10%. Щойно видадуть 100% пільгових карток, в місті заборонять розраховуватися готівкою в трамваях і тролейбусах.

За оцінкою Харківського антикорупційного центру, це станеться приблизно в березні 2020 року.

Також у міськраді обіцяли, що E-ticket з’явиться і в маршрутках, але поки що це тільки в планах.

Директор комунального підприємства «Житомиртранспорт» Іван Фурлет розповів, як єдиний електронний квиток запроваджують у Житомирі. Фото з особистої фейсбук-сторінки Івана Фурлета

Як було в Житомирі, розповідає директор комунального підприємства «Житомиртранспорт» Іван Фурлет:

– З кінця 2016 року провели тендер, закупили систему, відновили діяльність одного з комунальних підприємств. Спочатку перевели всю готівкову оплату у комунальному транспорті в квитки, які видавали валідатори. Потім перевели картонні проїзні в транспортні картки. Це були перші безготівкові платежі, які в нас почалися.

Приблизно з серпня 2017 року запровадили оплату банківськими картками, поставили термінали самообслуговування. Ми їх називаємо стаціонарними валідаторами з друком квитка. У 2018 році зробили місячні проїзні по календарних днях – на 30-90 днів. Також впровадили «гаманець», щоб можна було розрахуватися не поїздками, а закидати безготівково на транспортну карту відповідну суму.

Наприкінці 2018 року розробили проекти рішень, які б дозволили запровадити картку житомирянина для пільговиків, встановити валідатори на весь громадський транспорт, мали б запровадити диференційований тариф, коли готівкою платити дорожче, а безготівкою – дешевше. Протягом останнього року ці рішення не прийняли та не втілили.

Пільговики у Житомирі їздять у комунальному транспорті не за картками, а за посвідченням. У приватному транспорті вони їздять за 3 гривні з 10 до 16 години (непіковий час), а в години пік – за повну вартість – 5 гривень.

Щоправда, водії маршруток возять у непіковий час по 3 гривні пенсіонерів за віком, інвалідів II та III групи всупереч рішеннню виконавчого комітету. Згідно з цим рішенням, вони повинні безоплатно возити з 10 до 16 годин всіх пільговиків, визначених законом.

Перевізники кажуть, що, як місто хоче возити безоплатно всіх, треба або доплачувати з бюджету, або підвищувати вартість проїзду, розповідає Іван Фурлет. 

Що потрібно змінити, щоб запровадити єдиний квиток?

Зараз спеціалісти Дніпровської міської ради намагаються пришвидшити процес впровадження єдиного квитка у містах України. Вони зібрали команду юристів, фінансистів, бухгалтерів і управлінців, які розробили формулювання правок до деяких законів. Свої пропозиції вони подали до Міністерства інфраструктури України. Потім їх повинні розглянути у Кабміні.

– По-перше, потрібно прописати в Законі України «Про автомобільний транспорт», що міськрада є не організатором, а замовником послуги перевезення, – каже завідувач сектором контролю та моніторингу Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міськради Іван Васючков.

На думку дніпровського експерта Івана Васючкова, покращити якість перевезень можна завдяки змінам у законах. Джерело: gorod.dp.ua 

Зараз у законі прописано, що перевізників визначають за допомогою конкурсів. Експерт з транспорту каже, що треба було би робити це через відкриті майданчики, наприклад, через «Prozorro». 

У цей закон правки можуть внести тільки депутати Верховної Ради. Подавати їх до розгляду повинно Міністерство інфраструктури, тому що з цим йому треба працювати.

– В законі про електронний квиток є термін «уповноважена особа». Це людина, яка збирає гроші за проїзд. Щоб ця особа могла платити в бюджет, а потім муніципалітет міг оплачувати транспортну роботу, повинна бути фраза в Наказі міністерства фінансів України «збір коштів за оплату транспортних перевезень», зараз її немає. Але ці зміни вже опрацьовують на рівні міністерства, – каже Іван Васючков.

Також експерт говорить, що Верховна Рада повинна внести правки до Податкового кодексу.

Зараз транспортні перевезення не обкладаються податком на додану вартість, бо є соцпослугою. Але коли з’явиться муніципалітет або уповноважена особа, податок має бути, каже Васючков. Тоді вартість проїзду автоматично зросте на 20%. Для України, зі слів експерта, це критично майже для кожного міста.

Іван Васючков каже, що терміни розгляду правок до законів цілком залежать від політичної волі Міністерства інфраструктури України або Кабінету міністрів.


Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED та в рамках проекту «Четвертої влади», спрямованого на підвищення якості контенту, який проводиться за підтримки «Медійної програми в Україні», Інтерньюз Нетворк


Якщо наша діяльність вам подобається, і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу». Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще. Зробити це можна ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі або на нашу фейсбук-сторінку.

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте