Про кадровий голод судів на Рівненщині

Станом на 01 березня 2016-го Україна мала приблизно 9 000 суддів. На березень 2019-го лишилось близько 5 200.

Всіх суддів, які працюють далі, держава вирішила оцінити. І лише після цього платити суддівську винагороду, яку подано як «цукерочку».

Вам цікаво, яка ситуація зараз?

Неможливо здійснювати правосуддя в 11-ти судах України. 

541 суддя без повноважень (в тому числі і я, «суддя-п‘ятирічка»). Їх повернуть лише за умови успішного оцінювання.

Не завершено процедуру кваліфікаційного оцінювання 3 192-х суддів. 

На процес кваліфоцінювання судді не впливають. У нас «вибір» один: або оцінювання, або звільнення.

Я, наприклад, успішно склала тести на знання права, «ухвалила вирок» під час практичного іспиту. Мене піддали психологічному тестування, а потім і годинній співбесіді з психологом. Паралельно проведено спецперевірку за допомогою ГПУ, НАБУ, СБУ і ДФС.

Тепер чекаю співбесіди з членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які і визначать мою подальшу професійну долю. Довго чекаю. Вперше в списках було зазначено, що все відбудеться до 18-го червня 2018 року. Зараз новий список-моя черга десь в липні 2019-го року.

І в цей час повноважень не маю. Ухвалювати рішення заборонено. А колега лишився один в районі. Не так давно в суді було 8 повноважних суддів...

Цікаво, стало від того легше людям? Покращився для них доступ до правосуддя?

Нові судді в першу інстанцію де? Немає. 

Колись Комісія планувала до 15.05.2019 вже завершити конкурсні процедури по добору нових суддів (згідно з першими інфографіками).

Але не так сталось, як гадалось. Навіть результатів кваліфіспиту, який складали кандидати в судді восени 2018 року, – ще немає...

А вже країна заходить в турбулентність виборів. Навряд чи нам, суддям, варто очікувати на «нову кров». Куди тих нових суддів призначати? В ліквідовані суди? Так-так, згідно президентських указів від 29.12.2017 суди першої інстанції ліквідовані.

Адже Президент України указами номер 449/17-455/17 від 29.12.2017 ліквідував (окремі-реооганізував) українські суди та утворив нові. 

Це було подано як «оптимізація» і «укрупнення». 

В більшості випадків «об‘єднано» декілька менших місцевих судів в один великий окружний. Хоча такої адміністративно-територіальної одиниці як «округ», – в Україні не існує.

На прикладі нашого суду.

Об'єднано Демидівський, Млинівський, Радивилівський і Дубенський районні суди в один Дубенський окружний суд із центром в Дубні.

І система авторозподілу справ – лише в Дубно. Але судді з нового «об'єднаного» суду залишаться у приміщеннях по своїх «старих» судах, і кому яка справа потрапить – невідомо. При цьому штат суддів ще планується скоротити.

Наприклад, у Демидівці має бути лише 1 суддя. Хоч зараз там фактично є повний штат суддів – троє. Тобто хочуть скоротити 2 одиниці, які зайняті.

А скорочення посад суддів автоматично потягне скорочення і секретарів судових засідань, і помічників, і судових розпорядників, і працівників канцелярії. Тобто, відбудеться звільнення людей.

Судді першої інстанції не розуміли для чого це робити. Бо чому людина з Демидівки має їхати в Дубно чи Радивилів на розгляд?

Чому їм потрібно буде витрачатись на дорогу? Як ми, судді, маємо в колегії збиратись з різних судів?.. Де брати техніку, шоферів, а головне ЧАС?! 

Щоб вирішити проблеми нестачі суддів, потрібно заповнити вакансії. А не утворювати із 4-х судів один.

Оскільки практичних проблем так багато, ДСА не пояснює як же це функціонуватиме в реальності, то і досі тих «нових» судів нема.

Згідно пункту 3 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ми продовжуємо працювати в ліквідованих судах до утворення і початку діяльності нових окружних судів.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

А по суті, в новоутворених судах працювати нікому, бо судді так і не пройшли кваліфоцінювання.

Замкнуте коло проблем.

Найбільше тримають удар саме судді першої ланки. Це триває вже 30 місяців.

22 вересня 2016-го відбулось масове звільнення суддів у відставку. 

Відтоді процес не припиняється... Звільняються і за власним бажанням, і через дисциплінарні стягнення, і у відставку.

Україна мала 2 670 суддів-відставників станом на 01.01.2017. Але вже на 01.01.2019 кількість відставників збільшилась до 3 294 (дані Пенсійного фонду України).

Тобто, ще 624 судді, які відпрацювали більше 20 років, не дочекались обіцяної «цукерочки». Покинули все і пішли на заслужений відпочинок.

Як надовго вистачить сил судовій владі? Висновки робіть самі, шановні читачі.