«Совоксквер» у Рівному: як хочуть реконструювати зелену зону на березі Усті

І скільки за це заплатять рівняни «фіалковій» фірмі

Сквер на вулиці Набережній у Рівному може змінитися. Дорого. І не по сучасному.
Джерело
«Рівне вечірнє»

Чому урбаністи критикують проект реконструкції скверу на Набережній, який обійдеться рівненським платникам податків дорожче, аніж міг би.

Показати туристам у Рівному, якщо відверто, майже нічого. Зазвичай усіх гостей рівняни водять до зоопарку, на Лебединку та у бари і кафе, яких, на відміну від культурно-естетичних цінностей, у місті вистачає.

Те, що Рівне не цікаве архітектурно та концептуально на сьогодні, насправді – не проблема. Місто можна поступово робити більш привабливим для туристів у майбутньому.

Наприклад, відкривати унікальні музеї чи арт-простори, сучасно відремонтувати парки та набережні. Попри свою забрудненість, Устя та Басівкутське водосховище також можуть стати красивими прогулянковими зонами і для місцевих, і для туристів.

Але для цього потрібно не просто їх відремонтувати, а зробити це продумано та цікаво.

Спроба змінити Рівне у міської влади є. Але уже виникають сумніви, що початок вдалий і що можна очікувати якісного результату.

Що не так із реконструкцією скверу

Розпочати у міськраді вирішили не з Басового Кута, який далі від центру, і не з Гідропарку та зони біля «Авангарду», а зі скверу над Устею, що між продуктовим ринком та проспектом Миру. Через нього щодня – чималий потік людей, які йдуть до вокзалу та автостанції поряд, а заодно і тих, хто вигулює собак.

Для відпочинку сквер поки що приваблює хіба мешканців сусідніх будинків, проте за планами міської влади це мало би змінитися.

Ще восени 2017-го року заступник міського голови Олексій Хмилецький, який курує міське управління ЖКГ, презентував проект реконструкції цього скверу на вулиці Набережній. 

– Це буде серйозна зона відпочинку типу «Лебединки», навіть краще, – заявив під час презентації пан Хмилецький, передавало тоді «Радіо Трек».

Олексій Хмилецький демонструє проект реконструкції скверу. Фото – з сайту «ЧаРівне».

На замовлення міського управління ЖКГ проектно-кошторисну документацію розробляло рівненське товариство «МБЛ Компані», яке належить члену містобудівної ради Рівного Роману Літвінчуку.

«МБЛ Компані» – активний підрядник управління ЖКГ та міського УКБ. Саме цьому товариству чиновники замовляють розробку проектів на дотендерні суми. Наприклад, на ремонти будинків у місті, перехресть, підземних переходів і таке подібне.

Роман Літвінчук з «МБЛ Компані». Фото – «UA:Рівне».

За розробку проекту на реконструкцію скверу у 2017-му році «МБЛ Компані» отримала з міського бюджету 198 тисяч.

Ремонтні роботи мали стартувати у 2018-му році, проте їх не розпочали, оскільки місто не виділило кошти.

У серпні цього, 2019-го, року міське управління ЖКГ замовило коригування проекту у «МБЛ Компані», доплативши товариству ще 64 тисячі.

Якщо у 2017-му році, згідно з проектом, реконструкція скверу мала обійтися у 19 мільйонів, то після змін у 2019-му подорожчала до 23,4 мільйона.

За задумом проектувальників, у сквері мали би повністю замінити покриття прогулянкових доріжок, додати кілька нових, посадити дерева та кущі, засіяти траву, встановити дитячий майданчик, лавочки, а також передбачити місця для вигулу собак та для кованих скульптур.

Також у планах – зробити освітлення скверу, а ще – встановити тактильну плитку для людей з проблемами зору.

Проект реконструкції скверу на Набережній. Фото – з сайту «Радіо Трек»

За описом проект наче й непоганий, проте, вважають рівненські урбаністи, він застарілий і не відображає ні сучасних тенденцій, ні взагалі потреб рівнян.

– У рамках одного з проектів Ради реформ Рівного ми аналізували цей проект реконструкції скверу на Набережній, – розповідає координаторка ініціативної групи «Рівне – місто дружнє до дитини» Олена Пінчук.

– У нас виникли зауваження і до деталей, і до стратегії. Набережна – важливий рекреаційний ресурс для будь-якого міста. Якщо грамотно підійти до її облаштування, то вона стає популярним місцем відпочинку і навіть візитівкою міста. Дуже важливо, щоб на ній було все якісно і правильно організовано.

Натомість, проект, який розробили для Рівного, більш такого радянського зразка, тому що він взагалі не враховує сучасні тенденції розбудови набережної. Я переглянула чимало набережних у Польщі – там концептуально зовсім інші підходи, ніж у цьому проекті, – каже Олена Пінчук.

– Окрім того, цей шматок набережної, так би мовити, вирвано з контексту. Потрібно було взяти всю набережну у Рівному: від Басівкутського озера і аж до Литовської – і хоча б ескізно продумати, якою вона повинна бути, як має далі розвиватися, а лише після цього братися за окремий її кусок.

По-правильному, потрібно було провести архітектурний конкурс на якесь хороше та цікаве рішення, адже це важлива для міста зона.

Олена Пінчук. Фото – з її сторінки у Фейсбук

Крім того, вважає Олена Пінчук, проект не враховує потреб людей: і тих, хто там просто відпочиватиме, і тих, хто проходитиме через сквер.

– Сквер розташований у місці, де досить інтенсивний трафік людей, зокрема з ринку до залізничного вокзалу, – каже Олена Пінчук. – Потреби цих людей потрібно враховувати, думати, кудою вони ходять, що їм потрібно на набережній. А цього у проекті немає, тож його втілення, на мою думку, – неефективне витрачання коштів.

Наприклад, за проектом, фактично, просто відремонтують деякі доріжки, які вже є, та зроблять деякі накручені доріжки для прогулянок. Але проект не враховує, як там ходять люди. У сквері є дуже багато витоптаних доріжок – вони по тій причині, що людям незручно ходити тими, які були заасфальтовані колись.

Якщо такий транзит не врахувати, люди потім знову почнуть ходити через газон. Потрібно було провести дослідження, прорахувати, щоб людям було зручно, адже набережна має бути не просто для картинки чи для «галочки».

Також проект передбачає різні майданчики: і спортивні, і дитячі, і для собак, і для кованих фігур. Можливо, не варто в одному місці робити все, щоб не виникло перенасичення функціями. Наприклад, майданчик для вигулу собак можна було б зробити в іншій частині набережної. 

Окрім того, зважаючи, що сквер – це місце, куди приходитиме багато людей, потрібно передбачити там не типовий дитячий майданчик, який ставлять у дворах багатоповерхівок, а якийсь якісний і цікавий дитячий простір для дітей різного віку.

А у розробленому проекті використали традиційні елементи: яскравих кольорів гойдалки, гірки і т.п, які орієнтовані на дітей дошкільного віку. 

Також я не розумію, для чого у сквері передбачили таку велику кількість парканів. Навіть дитячий майданчик хочуть обгородити парканом, який ставлять вздовж доріг і який потягне сотні тисяч гривень з бюджету.

Для чого дітей відгороджувати від зеленої зони? Це ж набережна – діти мають бігати, рухатися. 

Не зрозуміло, навіщо по всьому тротуару вздовж вулиці Набережної має бути напрямна тактильна плитка.

Також передбачили немало клумб з декоративними кущиками, гравійною засипкою. А хто за ними буде доглядати? Краще привести до ладу дерева. Якщо все засадити кущиками і у сквері не буде тіні, то на лавках влітку ніхто сидіти не зможе. 

Отаких зауважень багато. Взагалі хороший благоустрій – це дійсно дорого, але витратити понад 20 мільйонів на цей проект реконструкції скверу, як на мене, нераціональний і неправильний підхід.

Зрозуміло, що у проекті не все погане. Великий плюс, що він передбачає освітлення скверу, появу додаткових лавочок, але це все одно не буде сучасна набережна.

Набережна у Кракові. Листопад 2018 року. Фото – авторки тексту

З зауваженнями урбаністки директор та власник «МБЛ Компані» Роман Літвінчук не погоджується:

– Вигляд скверу продумували не лише ми, враховували також пропозиції київських архітекторів. У кожної людини є своя думка. Якщо немає думки, то немає і людини. Щодо того, що потрібно було розробити спершу концепцію всієї набережної, то варто зауважити, що частина земель там уже у приватній власності, є також забудова.

Окрім того, є й інша сторона. Наприклад, громадська організація просила включити велодоріжку, яка теж не вписується у проект, але прохання було виконано. Зазвичай спершу у міської влади щось вимагають, а потім починають критикувати. 

Подібну думку має і міський голова Рівного Володимир Хомко:

– Мені проект до вподоби. А щодо критики, то що б ми не зробили, все буде не так. Можна провести експеримент: навіть якщо розроблять проект урбаністи, все одно знайдуться люди, які будуть критикувати і яким він буде не подобатися. Немає такого об’єкту у Рівному, яким би всі були задоволені.

От Богатир у парку Шевченка: спершу кричали, що треба його зносити, почали зносити – що треба зберегти, почали розпилювати, вже кричать, що дорого то робити.

Сквер реконструюватимуть «житомирські» з рівненським корінням

6-го серпня міське Управління капітального будівництва на Prozorro опублікувало звіт про укладений з «МБЛ Компані» договір на коригування проекту реконструкцію скверу на Набережній, а вже наступного дня оголосило тендер на саму реконструкцію.

На торги подалися три товариства: «Фірма Опорядрембуд», «Прогрес Девелопмент Компані» та «Будівельна компанія Случ». 

Найнижчу ціну під час аукціону запропонував «Опорядрембуд», який ще називають «недубасівською фірмою», – 19,15 мільйонів. Проте тендерний комітет відхилив пропозицію учасника, знайшовши декілька зауважень до документації.

Відмовили також і «Прогрес Девелопмент Компані», що збиралося відремонтувати сквер за 20,3 мільйонів.

25-го вересня Управління капітального будівництва підписало договір із найдорожчим учасником торгів – «Будівельною компанією Случ».

– У цій закупівлі очевидне прискіпливе ставлення замовника до «Опорядрембуду», адже більшість зауважень можна вважати формальними, бо вони не впливають на зміст пропозиції, – коментує експертка громадської ініціативи «За чесний тендер» Мирослава Примак.

Мирослава Примак вважає, що в цьому тендері «Фіалка розцвіла». Фото з архіву.

– Наприклад, відсутність інформації про вартість робіт в довідці про аналогічний досвід та у відповідному відгуку контрагента замовник міг знайти у доданих «Опорядрембудом» договорах.

Інформація про наявність обмежень щодо підписання уповноваженою особою договору перевіряється, наприклад, в статуті. І так само щодо графіку виконання робіт: якщо зміст потрібної інформації є, то форма не повинна мати значення.

Щодо того, що розрахунок ціни поданий у форматі, що не працює в програмі АВК-5, то, дійсно, така вимога тендерної документації недотримана. Однак не зрозуміло, що заважало замовнику переглянути розрахунки у форматі PDF на правильність видів та обсягів робіт?

«Прогрес Девелопмент Компані» трохи недопрацював більше з документами, адже подав, фактично, договори про оренду техніки з «простроченими датами». Також субпідрядник товариства, «Стиль-Декор», не надав ряд документів щодо кваліфікаційних вимог – і це суттєво.

Як зауважує Мирослава Примак, пропозиція переможця торгів, «БК «Случ», підготовлена без зауважень і дуже за стилем та підходами підготовки документів нагадує «почерк» фірми «Фіалка». 

– Крім того, одна аналітична система показує спільну інформацію між «Прогрес Девелопмент Компані», «БК Случ» та «Фіалкою».

А тому в сукупності з іншими даними (поведінка на тендерах, відносини компаній тощо) ми знову бачимо ознаки змови між деякими будівельними фірмами, – додає експертка.

За документами «Прогрес Девелопмент Компані» та «Будівельна компанія Случ», звісно ж, різні.

«БК Случ» зареєстроване у 2014 році на Житомирщині. Належить воно гощанцю Сергію Бондарцю, який свого часу був директором ПП «Інформаційно-консалтингова група». Останнє підприємство зареєстроване на Вадима Сака, людину, що фігурує у фірмах бізнесмена Юрія Фалка та є його шваґром.

Окрім того, як показує портал «Clarity Project», у документах, які подавав «Случ» на тендери, фігурували спільні номери телефонів та електронна пошта із «Укрбудреммонтаж Інжиніринг» та «Стиль-Декор», які цього року навіть Антимонопольний комітет звинуватив у змові та пов’язаності з «Фіалкою» родини Фалків.

Товариство «Прогрес Девелопмент Компані» створено у 2017-му році у Києві. Торік його перереєстрували в Омиті Зарічненського району. Належить фірма рівненській підприємниці Наталії Чикун і не має таких очевидних збігів із «фірмами Фалка».

Проте пані Чикун пов’язана з рівненськими Рожчуками. Так, Наталія Чикун вказана також директоркою товариства «Рівнеавтосервіс», де власницею є рівненська адвокатка та підприємниця Ірина Рожчук, яка, у свою чергу, є бізнес-партнеркою (і ймовірно, родичкою) Віри Рожчук, власниці підприємства «Стиль-Декор».

А пов’язаність цього товариства із фірмою «Фіалка», як ми зазначали раніше, визнавав навіть Антимонопольний комітет.

Втім, звинувачувати фірми у змові на торгах за реконструкцію скверу поки не можна. Те, чи була якась взаємодія чи ні, може з’ясувати або Антимонопольний комітет, або суд. А «Опорядрембуд», якій відмовили у перемозі і яка б могла написати скаргу, цього не зробила.

Святослав Клічук вважає, що у тендері, фактично, була змова. Фото з архіву

– І хоча прямих порушень ми не бачимо в цьому тендері, але перемогу отримала найдорожча пропозиція, при тому, що фірми взагалі не торгувалися. Це значить, що місто за реалізацію цього проекту заплатить дорого, а його доцільність викликає багато питань, – каже координатор Громадської ініціативи «За чесний тендер» Святослав Клічук.

Отримати коментарі учасників тендеру не вдалося. Зокрема, і коментар переможця – «Будівельної компанії Случ», яка, відповідно до підписаного договору, за 22,3 мільйони до 21-го серпня 2020 року має повністю відремонтувати сквер на Набережній.

На цей рік, як передбачено у договорі, «Случ» має зробити два із семи етапів проекту, зокрема – електроосвітлення. До кінця року за роботи товариство зможе отримати 416,8 тисяч, в тому числі 125 тисяч авансу з міського бюджету Рівного.


Матеріал підготовлений у межах проекту «Сприяння прозорості влади у Західній Україні» що реалізовується громадською організацією «Рівненський центр «Соціальне партнерство» за фінансової підтримки NED

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте