Рівненський «водник» лихоманить: працівників закликають писати заяви на звільнення та ліквідовують кафедри

Минуло кілька місяців після обрання Миколи Сороки спочатку ректором, пізніше – президентом Національного університету водного господарства та природокористування, а університет «лихоманить».

Плануються скорочення викладацького складу. Частину кафедр об’єднують між собою. Натомість планують створити нові кафедри, запровадити нові дисципліни і запросити для їх викладання нових викладачів.

Викладачі скаржаться, що їх безпідставно примушують писати заяви на звільнення.  А студенти нарікають на вказівку «зрізати» їх під час сесії, щоб зекономити бюджетні кошти. 

ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ: У страшній ДТП постаждала вагітна рівнянка та двоє викладачів рівненського «водника»

70 років? На вихід!

– На факультеті, де я працюю, усім викладачам, котрим більше 66 років, сказали писати заяву на звільнення, – обурюється викладач «водного», який попросив не називати його ім’я. – Сказали, що мають звільнити на цьому факультеті  близько 15-16-ти викладачів.  Через деякий час, щоправда, повідомили, що буцімто це питання зняте з порядку денного і все залишається як було.

Керівництво університету планів щодо скорочення частини працівників не заперечує, однак наполягає, що ці кроки необхідні  для розвитку вузу та вдосконалення управління навчальним процесом. Також запевняють, що скорочення стосуватиметься не викладачів.

– Пропонували написати заяви не для викладачів, а для допоміжного персоналу, якому за 70 років, а не 66, – запевняє перший проректор університету Світлана Левицька. – В нас є десятки молодшого персоналу, яким за 70 років.

І їх просили написати заяви, щоб на їхнє місце запропонувати тим аспірантам, які зараз захищаються, але поки що не мають навантаження.  Для того щоб зараз цих аспірантів-викладачів не вивести на базар, за межі університету.  Кілька чоловік такі заяви написали.

– Казав Микола Петрович [Сорока], – продовжує Світлана Левицька, – що якщо я побачу, що студенти звертаються щодо того, що викладачі мають з ними неформальні стосунки, і, не дай Бог, ці неформальні стосунки стосуються якихось фінансових чи благодійних коштів, ви працювати в університеті не будете.

А відносно примусового звільнення, то у страху очі великі. Усі викладачі, які працювали, спокійно здавали сесію, вони спокійно працюють. Просто відчувається, що навчальне управління систематично збирає дані про хід екзаменаційних днів. Раніше це збиралося н кінець сесії, зараз це робиться щодня.

Майже 30% студентів бюджетної форми навчання не отримують стипендії

Студенти та викладачі «водного» також розповідають, що в університеті викладачів переконують «зрізати» студентів під час сесії, щоб зекономити на виплаті стипендій.

– Офііційно такого не говорили, але негласно дали зрозуміти, що якісна успішність не повинна бути високою, – розповідає викладач НУВГП.

Керівництво університету заперечує, що у вузі «зрізають» студентів на сесії навмисне.

– Майже 30% студентів бюджетної форми навчання не отримують стипендії. Це середній показник по Україні. Так завжди було. Ми ніколи не будемо зрізувати комусь стипендію, – запевняв в.о. ректора НУВГП Микола Корецький в коментарі для «Рівне вечірнє».

– Якщо студент старається, він отримуватиме оцінки, на які заслуговує. Навіть роздумуємо над тим, щоб запровадити своєрідні бонуси для тих, хто гарно працює протягом семестру. Якщо студент набере велику кількість балів, то йому не потрібно буде йти на іспит.

Тепер перевіряємо, як проходить сесія. Ми хочемо викорінити хабарництво. Звільняти нікого не будемо. Діятимемо цивілізовано. Є різноманітні дисциплінарні стягнення, будемо проводити роз´яснювальну роботу як серед студентів, так і викладачів, – каже Корецький.

«Найбільше вражає заляканість викладацького корпусу»

Лихоманить університет і від структурної реорганізації закладу.

– Кафедру українознавства, на якій викладалися українська мова, історія української культури, народознавство, історія України, педагогіка та психологія – її вирішили ліквідувати, – продовжує викладач НУВГП.

– Українську мову хочуть приєднати до кафедри іноземних мов і назвати цю кафедру кафедрою іноземних мов і українознавства. Ну це нонсенс. Історію української культури та України хочуть об’єднати з політологією і соціологією – зробити кафедру суспільних і політичних наук. Це при тому що кафедра українознавства була найкращою з гуманітарних кафедр в університеті.

– І в кадровому плані виросла дуже сильно, і, врешті-решт, це українознавча кафедра. Це те що потрібно нашій державі. Кафедра українознавства виникла в нашому університеті однією з перших серед вузів технічного спрямування в Україні – 1990 року. А тепер її отак взяли просто і ліквідували, ні в кого нічого не спитавши.

Планів щодо реорганізації кафедр керівництво вузу керівництво вузу не заперечує.

– Колись кафедра української мови була віднесена до кафедри іноземних мов, – розповідає Світлана Левицька. – Зараз виникає така сама необхідність через те, що чисельність студентів денної форми за останні 3-4 роки впала на 25-27 відсотків.

– Тому ми претендуємо на зменшення чисельності викладачів, оскільки їхнє навантаження залежить від кількості студентів. Разом з тим до нас зараз йде кілька докторів наук, які необхідні для того, щоб очолити новостворені кафедри.

Згідно розподілу обов’язків, за усі стратегічні речі, які діються в університеті, відповідальність несе президент НУВГП Микола Сорока, який після обрання нардепом очолює вуз на громадських засадах. Та й усі поточні питання вирішуються за його погодження. Про це «Четвертій владі» розповіла Світлана Левицька.

Процеси, які відбуваються в НУВГП, прокоментував також для «Четвертої влади» професор Національної академії управління, директор Інституту Трансформації Суспільства (м. Київ) Олег Соскін, який аналізує розвиток освітніх процесів у різних регіонах України.

– Дуже тривожний процес відбувається у найбільшому університеті Рівного, – вважає Олег Соскін. – Складається враження, що в даній ситуації поставлено якусь приховану мету – розгромити корпус старих кадрів і знищити старі викладацькі школи.

– Якщо подивитися, на кого їх міняють, то це не є, скажімо, якісь видатні науковці, керівники наукових шкіл, знані люди в науково-викладацьких колах. Це люди сірого кольору, так би мовити, які виконують чиюсь волю. 

Не розумію, наприклад, чому з кафедри українознавства зробили кафедру суспільних наук. Я розумію, якби був створений Інститут суспільних наук чи гуманітарних наук. А це все якісь комуністичні і дикунсько-капіталістичні механізми руйнації університетів. Така реорганізація не відповідає вимогам Болонського процесу.

– Адже суть Болонського процесу полягає у мобільності студентів і викладацького, професорського, наукового складу. Мобільність означає, що потрібно розробити рамки кваліфікацій, розробити систему ЄКТС – Європейської кредитно-трансфертної системи, диплом, додаток до диплому, потрібно зробити стиковку спеціальностей, які викладаються в ліцензованому університеті із спеціальностями у тих партнерах-університетах, з якими є споріднена спеціалізація в європейських країнах.

Щоб студенти і викладачі могли навчатися в тих університетах Європи. У Рівному я цього стрижня не бачу, все, що відбувається – це просто ламають університет і міняють кадри з єдиною метою – підпорядкувати їх нинішньому почесному президентові, який, на мій погляд, використовує університет просто як плацдарм для свого політичного, фінансового і кар’єрного зростання, а не як унікальний науковий викладацький заклад, який би розглядався як колиска, з якої будуть народжуватися кадри.

І немає якоїсь широкої дискусії серед громадськості, серед колективу університету. Але найбільше вражає заляканість викладацького корпусу, які поводять себе, наче жертовні тварини, яких ведуть на бійню, а вони мовчать і зі всім погоджуються, не борються, не утворюють своїх потужних центрів спротиву цьому диктату.