РІВНЕНЩИНА

Сепаратизм, блокування і неоднозначність. Або як в Острозькій академії привласнюють фільм студентів

10.02.2017, 17:10      Анна Калаур, «Четверта влада»      Переглядів: 6808

Між ректором Острозької академії Ігорем Пасічником і студентами, які знімали фільм, виникла суперечка через одну цитату. Попри повагу до академії, студенти не дозволили втручатися в їхню роботу. Усі фото, крім підписаних у матеріалі, зі спільноти «Острог: в тіні історії» у ВК

Недоспані ночі, зйомки о п`ятій ранку, тонни перечитаної літератури. Все проходило серйозно: з гримерами, графіками, трейлером і запланованою прем`єрою. У цій історії не було гонорарів і юридичного захисту. Замість цього – мотивація і бажання розповісти правду про багату історію Острога. Вдалося. Втім замість очікуваних аплодисментів автори були змушені захищати роботу. Яку Острозька академія вважає своєю. 

Якою є історія фільму «Острог: в тіні історії» за лаштунками – дізнавалась «Четверта влада».

Як усе розпочалося

Більше року група студентів Національного університету «Острозька академія» працювала над стрічкою «Острог: в тіні історії». За жанром, це документальний фільм – перша у своєму роді картина про насичену і багатогранну історію міста. 

Знімальна група складалася з режисера Андрія Малюського (по центру) і студентів академії, які працювали на волонтерських засадах. Фото Євгена Мальчика

Усе розпочалося восени 2015-го. Острозька академія саме готувалася до святкування свого 440-річчя. А це подія, яку університет зустрічав з розмахом. 

– Я знав, що мені треба буде щось знімати. Але вже давно була ідея зняти фільм саме про Острог. Тим більше неодноразово звучала думка, що місто треба розвивати, робити більш привабливим для туристів, – розповідає режисер і автор стрічки «Острог: в тіні історії» Андрій Малюський.

Андрій Малюський тоді працював у академії на посаді інженера. Каже, ректору університету Ігорю Пасічнику ідея фільму сподобалась. Вони одразу домовилися, що знімальна група працюватиме автономно. 

Режисер і автор фільму Андрій Малюський 

– При найпершій зустрічі з Ігорем Пасічником я говорив, що нам треба максимально дистанціюватися від академії для того, щоб це не сприймалось як самореклама. І він погодився, – говорить Андрій Малюський. 

Робота пішла. Студенти сформували знімальну групу, зняли промо-ролик і готували сценарій. Процес був максимально відкритий. Автори у соцмережах повідомляли про інтерв`ю, ділилися фото і відео, про кожного учасника знімальної групи був окремий пост. Публіка чекала чогось грандіозного. 

– В процесі почало вияснятись, що нам треба апаратура. Все куплялося за рахунок зібраних грошей в студентів. Тобто краудфандингу, – розповідає режисер Андрій Малюський, – Ми пропонували людям купувати сертифікати на показ фільму (ціна одного – 50 грн., – авт.). Тобто квитки. Вони купували показ фільму, а ми за ці гроші придбали техніку. Також, ми обіцяли людям, що внесемо їх в титри. Друге – це те, що вони першими побачать фільм.

Коштами поділилися більше 200 людей. Серед них: студенти, жителі Острога, викладачі, випускники. Загалом зібрали близько 57-ми тисяч гривень.

Острозька академія доклалася 30-ма тисячами до купівлі квадрокоптера, який обійшовся у 47 тисяч гривень і зараз перебуває у власності університету. 

 

Зйомки проходили в приміщеннях університету, на вулиці, у підземеллі і за межами міста. Іноді доводилось знімати з самого ранку, іноді увечері

Автор фільму розповідає, що в процес зйомок Острозька академія не втручалась. Втім іноді знімальна група уточнювала деталі, спілкувалася про стрічку з викладачами, які давали інтерв`ю. Всі були задоволені і чекали на прем`єру, яка мала відбутися у жовтні 2016-го. Аж тут почалися суперечки. 

Увага! Сепаратизм 

Критика є логічним і навіть обов`язковим супроводом будь-якого твору. Втім у випадку з фільмом «Острог: в тіні історії» вона супроводжувалася ультиматумами і, зрештою, забороною показувати фільм на широкий загал.

13 жовтня мала відбутися прем`єра, яку чекали, як мінімум, дві сотні людей, що придбали сертифікати. Напередодні автори показали чорновий варіант стрічки ректору Острозької академії Ігорю Пасічнику. 

Після першого перегляду, розповідають автори, ректор загалом був задоволений фільмом. Були внесені деякі правки – все було тихо і мирно. Всі чекали на прем`єру. 

– Після здачі чернетки, були запропоновані зміни. Деякі з них були внесені. І все було нормально. Ми мали везти цей фільм у Київ на 440-річчя академії у Лавру. Але обійшлося без цього, – розповідає Андрій Малюський

Відміна показу у Києві стала початком перепетій і суперечок. Як виявилось, після перегляду фільму, не одразу, а лише з часом, ректор академії висловив думку, що у заключній цитаті стрічки, яка належить відомій острожанці, ветерану бібліотечної справи Ользі Руй, є ознаки сепаратизму. Так-так, саме сепаратизму...

Ось, власне, цитата:

«От дивіться, я народилася при Польщі, прийшла радянська влада, тоді окупація, знову радянська влада, потім Україна. От хто я? Я всім кажу, що я ніякого патріотизму не маю, ні українського, ні польського, ніякого. Я патріотка Острога».

Звичайно, ці слова не випадково лунають у кінці стрічки. Автори хотіли їх виділити. Оскільки саме ця цитата, на їхню думку, є важливим посилом. Знімальна група одразу висловила думку, що ніякого сепаратизму у фільмі немає. Автори принципово не погоджувалась вирізати ці слова. 

У керівництва академії були й питання до «українських поліцаїв», про яких згадувала Ольга Руй. Їх, на думку ректорату, у 41-му році вже не було. Автори вирізали цей момент, бо питання, кажуть, не таке принципове

– Нам роз`яснили, що це концептуальний сепаратизм, що оскільки звучить фраза в кінці фільму то це, ніби, весь фільм призиває до сепаратизму, – розповідає Андрій Малюський. – Почались навіть не погрози, а наставництво: «Ви ж задумайтесь, ви сепаратизм просуваєте! Розумійте, що у вас будуть проблеми, за призиви до цього можуть на три роки посадити. Це з конфіскацією майна». Я тоді вже почав казати, що я беру на себе цю відповідальність.

Автори фільму переконували керівництво університету, що без цих слів Ольги Руй втрачається ключ до розуміння картини. Натомість ректор Ігор Пасічник, зі слів авторів стрічки, стверджував, що фільм – власність академії, і з цитатою, хіба, він лежатиме на полиці. 

У інтерв`ю сайту «Острог. Інфо» Ігор Пасічник висловлює думку, що фільм зроблено дуже талановито і він майже готовий до показу. Втім до ідеологічної складової стрічки, з його слів, виникли питання. Він вважає, аби в Україні був мир та спокій, ніхто б не звернув увагу на спірні моменти.

– Цей фільм є власністю «Острозької академії», сценарій – Андрія Малюського, але власність – університету. Острозька академія не може не проаналізувати свою власність і не розпоряджатися нею так, як вважає за потрібне. Говорити про те, що фільм зняли, а студентам не покажуть – це абсолютно неправильно, – каже ректор Острозької академії Ігор Пасічник

Ігор Пасічник вважає фільм власністю академії і переконаний, що в стрічці бракує «світлої плями»

 – До того ж я у фільмі не бачу майбутнього. Там є біль, муки, страждання, але там немає світлої плями: інтерв’ю студентки чи дитини. Я сказав свою принципову позицію — два слова вони вирізають і все, нехай показують, – продовжує Ігор Пасічник.

У інтерв`ю Ігор Пасічник говорить, що дав переглянути фільм експерту у галузі масмедіа. Кому саме – не розповідає. З його слів, експерт сказав, що закордонні медіа можуть «вихопити» заключну цитату з контексту і сказати, що у Острозі є місцевий патріотизм і Україна має бути федеративною.

Ми звернулися до Управління СБУ у Рівненській області, аби з`ясувати чи бачать правоохоронці у цій цитаті ознаки сепаратизму. Втім у прес-службі нам повідомили, що єдиною експертною думкою може бути заключення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. 

За словами авторів фільму, його долю мали б вирішувати перші глядачі – студенти ОА. Їх обіцяв зібрати ректор академії і після перегляду запитати чи бачать вони у стрічці сепаратизм. Втім, жодних запланованих показів так і не відбулося. Ні 13 жовтня, ні пізніше. А все – через принципову позицію не лише ректора, а й знімальної групи, яка залишила стрічку без змін. 

Заблокований фільм і раптове повідомлення

Наприкінці жовтня режисер Андрій Малюський оприлюднив фільм на своєму каналі в Youtube. Згодом, за власним бажанням, звільнився з посади інженера НаУ «Острозька академія». 

– Чому я звільнився? Бо не було перспектив. Почали говорити, що дарма вони не сказали, який точно фільм треба було знімати. Я сказав, що, аби мені сказали, я б і не брався його знімати. Це була моя ініціатива. Я який хотів фільм, такий і зняв, – розповідає Андрій.

Андрій працював в академії три роки. З його слів, посадової інструкції, як такої, – не було. Завдання йому давали усно. Коли він працював над фільмом, роботи було дещо менше. Втім зйомки стрічки не були підставою не виконувати решту завдань. У травні 2016-го його преміювали за активну громадську роботу і створення інформаційної продукції до 440-річчя Острозької академії. Інших коштів, саме за роботу над фільмом, Андрій не отримував. Як і решта членів знімальної групи.

Зате забираючи документи з академії, Андрій отримав повідомлення від проректора з навчально-наукової роботи Петра Кралюка, який є одним зі спікерів фільму. Петро Кралюк повідомив, що раніше озвучував заборону використовувати інтерв`ю з ним у версії, яка й потрапила в мережу. Зоборонив, бо «в загальному контексті його слова інтерпретуються неправильно». Які саме слова – загадка. Решта спікерів не висловлювали невдоволення. 

Проректор Петро Кралюк просив вилучити фільм із загального доступу. Студенти, які були присутні на засіданні 10 жовтня, кажуть, що оприлюднювати фільм він не забороняв. Фото Андрія Малюського

Згодом Острозька академія прийняла радикальні міри – фільм, розміщений на Youtube-каналі автора, заблокували через скаргу університету.

Фільм заблокували. Втім, лише на одному каналі, а тому він є у доступі

Патентний повірений Юрій Трачук вбачає у таких діях Острозької академії порушення

– Особа, яка давала інтерв`ю, має також авторське право на нього. Серед інших, особа має право вимагати дотримання логіки викладення інтерв`юером матеріалу, аби не було спотворень і перекручень, – розповідає Юрій Трачук, – Якщо академія, а не особи, які надавали інтерв`ю, блокує показ фільму – то це, без сумніву, можна розцінювати як ознаки перешкоджання діяльності.

Зі слів Юрія Трачука, проректор Петро Кралюк, як і решта спікерів, може заборонити використовувати його інтерв`ю, якщо змінено суть, яку він кладав у свої слова. Аби спікери надавали письмову згоду на використання їхніх інтерв`ю – все було б інакше.

Втім автори кажуть, не знають, що саме зробили не так і які слова подали не зовсім правильно. 

То чий фільм? 

«Четверта влада» звернулася до Острозької академії із запитом, щоб отримати усі документи, які підтверджують право власності університету на фільм. Також запитували чи оплачувалась праця знімальної групи і хто проводив чи проводитиме оцінку стрічки на вміст сепаратизму. Нам відповіли. У відповіді і критика і водночас захоплення. 

  

Острозька академія стверджує, що оскільки Андрій Малюський був працівником університету, працював над фільмом в робочий час і у межах своїх посадових обов`язків, знімав на техніку академії, то фільм є «службовим твором». Тож виключні майнові права на нього належать НаУОА, – йдеться у відповіді.

У відповіді зазначено, що жодного договору з автором не підписували, він отримував заробітну плату і вже згадану премію. Про решту членів знімальної групи є лише згадка, що вони працювали над створенням фільму. 

«Зрозуміло, що університет врахував всі свої помилки та в майбутньому відносини, пов`язані з авторським правом, будуть врегульовуватись до початку роботи над замовленням», – йдеться у відповіді.

Андрій Малюський підтверджує, що академія не підписувала з ним жодної угоди, не було доручення чи наказу. 

– Нічого не було. Ніякої угоди. Ніхто подумати не міг, що таке може бути. Єдине – студенти-волонтери брали індивідуальний план навчання для того, щоб бути задіяними в зйомках. Домовленості були безпосередньо з тими, в кого ми брали інтерв`ю. Усе було на словах, – розповідає Андрій Малюський, – Треба розуміти, що щонайменше п`ятеро людей працювали і четверо із них є волонтерами. І тобто сказати, що цей фільм знімали в робочий час – це нісенітниця.

«Єдиний представник, який буде з «Четвертою владою» спілкуватися – це юрист», – приймальня ректора

Спроба «Четвертої влади» почути думку ректора Ігоря Пасічника була безуспішною. Ми двічі телефонували в Острозьку академію. Спочатку у приймальній ректора нам відповіли: «єдиний представник, який буде з «Четвертою владою» спілкуватися – це юрист». Потім сказали, що ректора немає на місці.

Ми спілкувалися з юрисконсультом Острозької академії Вікторією Волинчук

– Я офіційний представник академії, але я не можу відповідати за цілий університет, – одразу повідомила Вікторія Волинчук. Втім погодилася говорити про юридичні моменти. 

– Це питання неоднозначне. Тому що дійсно не було укладено конкретного договору на цей твір. Але якщо ми будемо говорити, що і сайт був створений академією під розробку цього фільму. Працювали тут виключно студенти із погодженнями. На тому ж сайті зазначено було, яким має бути цей фільм, – каже Вікторія Волинчук. Мова йде про веб-сторінку, присвячену фільму, що розміщена з використанням доменного імені академії.

Вікторія Волинчук каже, що з огляду на всі факти, стрічка є власністю академії. Фото з її сторінки у Фейсбуці

– Тобто, якщо ми говоримо в контексті всього, що відбувалося, то [це] по усній домовленості. Те, що могло бути у договорі – було, але в усній формі. Або частково було описано в інших домовленостях. Тобто, якщо ми говоримо про конкретний договір на цей фільм, я вам скажу, що такого договору не було. А якщо ми говоримо про домовленість, яка була зафіксована, то це було. [...] Говорити, що якщо нема договору, то академія апріорі неправа – неправильно, – каже Вікторія Волинчук.

Вікторія Волинчук каже, що дати та час зйомок відео, використаного у стрічці, – перевірялися. Каже, більшість було знято в робочий час. Розповісти, про те, на що посилався університет у скарзі до адміністрації Youtube, юристка відмовилася. Бо це, мовляв, справи університету. 

«За це можна нести відповідальність, включаючи кримінальну», – патентний повірений

Ми звернулися до патентного повіреного Юрія Трачука, аби з`ясувати на чиєму боці закон. Юрій розповідає, що «службовим твором» є творча робота, яка входить до безпосередніх обов`язків працівника, коли він отримав завдання (доручення, наказ) на створення твору. Якби твір був службовим, Андрію Малюському мали б виплачувати не лише зарплату, а й авторську винагороду, а фільм мав ставитися на баланс організації. Втім усього цього не було.

– Наскільки мені відомо, цей відеоролик не відповідає згаданим вимогам службового твору. Сам по собі факт наявності трудових відносин з академією не означає, що творчий здобуток працівника переходить у її власність, – розповідає Юрій Трачук

Юрій Трачук вважає, що всі факти вказують на те, що фільм не належить академії, бо не є службовим твором. Фото зі сторінки Юрія Трачука у Фейсбуці 

– Працівник не є рабом. Відповідно до статті 41 Конституції України «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності». Це – Основний Закон. Ніякі нормативно-правові акти нижчого рівня не можуть суперечити Конституції України. Якщо в нього не було службового завдання, це не входило в його посадові обов`язки, йому не виплачувалася авторська винагорода і він сам не передав майнові авторські права – він залишається власником цих прав.

– Він знімав частково на техніку академії, – журналістка.

– Хай тепер академія виставить йому рахунок за користування камерами, якщо йому не дозволяли користуватися цим безоплатно. Однак, це не дає права набувати статусу суб`єкта авторського права.

– Тобто можна вважати, що це його твір?

– Без сумніву, і його також, як співавтора.

– Академія тут в будь-якому разі не має рацію?

– Навіть якщо припустити в цій ситуації, що він мав якесь службове доручення та обов`язок його виконати, то до створення цього аудіовізуального твору долучений цілий авторський колектив. Тобто, є інші співавтори – окрім оператора, ще і режисер постановник, продюсер, художник постановник, і ці особи не є працівниками національного університету. Як співвласники вони мають законне право користуватися своїм витвором. Тому дії посадових осіб академії не відповідають вимогам закону. Виглядає так, що жодних правових підстав у них для цього немає. Всі ознаки вказують на те, що суб`єктом авторського права на цей аудіовізуальний твір вцілому академія, як юридична особа, не є.

– Якщо академія (а не особи, які надавали інтерв`ю) блокує показ фільму – то це, без сумніву, можна розцінювати як ознаки перешкоджання діяльності.

– Автори можуть тепер вимагати компенсації?

– Якщо вони мають його комерціалізувати, то академія, їм перешкоджаючи, по правді, порушує їхнє конституційне право. За це можна нести відповідальність, включаючи кримінальну.

На завершення...

Якими будуть наступні дії академії – передбачити складно. Автори хотіли б захистити свої права, втім бояться, аби спікери зрештою не сказали, що їхні слова у стрічці інтерпретують неправильно. Хоч і минуло вже багато часу, а фільм бачили, певно, всі, хто має до нього відношення. 

Це історія не так про «сепаратизм», юридичні тонкощі і зірвані покази, як про інше: про те, як не просто йти проти системи. Навіть у випадку, коли мова йде про рідний університет.

Від авторів фільму «Острог: в тіні історії»:

«В академії загалом підтримуються студентські творчі ініціативи. Нам була висловлена підтримка і ми вклали абсолютно весь свій час на створення цього фільму, а це 8 місяців роботи – безоплатної роботи! Ми ніколи не сприймали цей твір, як замовлений керівництвом академії, хоча і розуміли їх очікування і по можливості не суперечили їм, а академія зображена у нас з якомога кращої сторони.

Але, на жаль, наше уявлення про права на нашу роботу, не співпало з уявленнями керівництва академії, і коли ми відмовились вносити правки, з якими ми були категорично не згідні, то отримали у відповідь фразу: «хто платить, той замовляє музику».

Ось, власне, фільм. Бажаємо приємного перегляду. Доки це можливо.


КОМЕНТАРІ

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію, яку не встигли видалити чи пропустили адміністратори. Якщо у вас є докази, що наведені в коментарях факти не відповідають дійсності – звертайтесь на редакційну пошту з конкретними зауваженнями і коментарі будуть адміністровані. Разом з тим нагадуємо, що згідно із українським законодавством, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за оціночні судження.

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором

Розслідування

Рівненщина

Волинь

Консультації

в Україні та світі

вгору