Що про Україну та Білорусь розповідають білоруські патріоти в Польщі

На цьому тижні спілкувався з білоруськими політичними емігрантами у Спілці білорусів Вроцлава. Це – білоруські інтеліґенти і активісти опозиційного руху, яких переслідує та неодноразово затримував режим Лукашенка. Вони великі прихильники України.

Син одного з моїх співрозмовників воював у складі полку Кастуся Калиновського за нашу і їхню свободу. Білоруська спілка у Вроцлаві активно підтримує не тільки білоруські формування у складі ЗСУ, але загалом українців та Україну – починаючи від привітань на Різдво білоруськими колядками у храмі Православної Церкви України та допомогою евакуйованому до Вроцлава сиротинця з Донбасу, закінчуючи зборами для нашого війська.

Пропоную увазі читачів думки білоруських патріотів у вигнанні, які я занотував, про ситуацію в Білорусі, яка змагається з Москвою, як може.

Шанси змінити владу у Білорусі в 2020 році були реальними за умови єдиного керівництва протестним рухом та наявності лідерів цього руху.

Оскільки всі лідери руху були в ув’язненні, а в новостворених структурах, які були покликані координувати опозиційні протести, не вистачало досвідчених політиків, то змінити владу не вдалося. Люди виходили на вулиці й не знали, що робити далі.

14 серпня, коли був апогей виступів, а міліція не тільки у Мінську, але в інших містах повтікала, треба було діяти радикально і силовими методами. Після 2020 року білоруське суспільство змінило своє ставлення до влади Лукашенка. Причому, Лукашенка, який дискредитував себе фальсифікацією виборів, обманом і насиллям, не підтримують як білоруські патріоти, так і певна частина прихильників орієнтації на Росію.

Проте потенціалу до протесту в країні немає. Це пов’язано з репресіями, які проводилися і проводяться далі.

Переважна більшість громадських активістів перебуває в ув’язненні, на еміграції або під контролем спецслужб.

Білоруське КГБ та міліція створила широку мережу секретних співробітників та інформаторів в трудових колективах, як державної так і приватної форм власності.

Трохи конкретики. Наприклад, брат активістки, який працює на керівній посаді середньої ланки інженером, а сестра на еміграції  живе у Польщі, говорив з нею по телефону, а на другий день його викликали у КГБ. Допитали і попередили про неприпустимість контактів з ворогами держави.

Останні січневі репресії в Білорусі – це черговий етап активності репресивної машини, спрямований на залякування суспільства, обезголовлення опозиційного руху та знищення соціальної бази протесту.

Спецслужби використовують підписні листи на підтримку опозиційних кандидатів на виборах президента 2020 року, які знаходилися в ЦВК для виявлення потенційних противників режиму, та активістів протестних настроїв. В країні відсутні опозиційні ЗМІ, провадиться активна пропаганда на підтримку влади Олександра Лукашенка, орієнтації на Росію та підтримки війни в Україні.

Війна в Україні кардинально не вплинула на протестні настрої в Білорусі, натомість значна частина суспільства перебуває в стані занепокоєння щодо участі Білорусі у війні і перенесенні бойових дій на її територію.

Більшість білоруського суспільства не підтримує агресію Росії в Україні та допомогу режиму Лукашенка  уряду Росії. Хоча в Білорусі  певна частина населення під впливом пропаганди підтримує війну.

На думку одного з моїх співрозмовників, це може бути до половини населення. На думку іншого, кількість прихильників війни складає меншість.

У Білорусі відомо про білоруські військові формування у складі ЗСУ. Їх підтримує патріотична частина суспільства, у тому числі і матеріально через переказ коштів на рахунки, як з самої Білорусі, хоч це і небезпечно, так і з еміграції.

Влада через медіа проводить активну дискредитацію цих підрозділів у стилі російської пропаганди і це дає свої негативні наслідки у вигляді демонізації білорусів, що взяли в руки зброю для захисту свободи.

Між іншим, представники полку Кастуся Каліновського минулого тижня зустрічалися з білорусами у Вроцлаві та в інших містах Польщі, Чехії і Литви.

Рівень білоруського патріотизму та національної свідомості географічно збільшується зі сходу на захід. Найбільший їх рівень на теренах, які до 1939 року перебували у складі Польщі.

На думку одного з моїх співрозмовників, у Білорусі залишилися люди, які готові приєднатися до похідних груп з України чи з інших країн для проведення диверсійних та інших збройних операцій за умови чіткої, злагодженої роботи і організації такої боротьби.

Протягом цих останніх років після виборів 2020 року проводиться цілеспрямована робота зі знищення білоруськомовної освіти. У Мінську залишилася лише одна білоруська школа.

Всі вищі навчальні заклади і середні спеціальні навчальні заклади навчаються російською. Подібна тенденція по всій країні – стоїть завдання знищити національну свідомість дітей і молоді.

Генерал Ніколай Карпенков організовує по всій Білорусі систему «патріотичного виховання» молоді та дітей у дусі совєтсько-лукашенківської пропаганди. Створюють цілу мережу у прив'язці до шкіл та університетів, коледжів.

Білоруська еміграція проходить етап свого становлення у різних країнах Європи та на американському континенті. Її зв’язок з білоруським суспільством не міцний, лише на рівні особистих і родинних стосунків. Це пов’язано з тотальним контролем влади, яка намагається звести вплив еміграції до мінімуму.

Як виняток може бути праця телевізійного каналу Белсат, редакція якого знаходиться у Варшаві.

На думку моїх співрозмовників, немає бажаної єдності білоруських політичних сил в еміграції.

Щодо майбутніх парламентських виборів у Білорусі, то їх ніхто в патріотичному середовищі та у суспільстві загалом не сприймає серйозно, оскільки в умовах репресій та тоталітарної системи, в умовах виборчих фальсифікацій, провести справжні вибори не можливо. Наприклад двоє білорусів, з якими я спілкувався, навіть не знають дати цих виборів.

В еміграції створили Білоруську Координаційну Раду, як майбутній представницький орган білорусів за кордоном, альтернатива лукашенківському парламенту.

Нині проходить підготовка до виборів в цю Раду. Зокрема, минулого тижня у Вроцлаві, в рамках дискусійного клубу, обговорювали принципи забезпечення виборів до цієї Ради та її роботи.

Найбільш серйозними, діяльними і національно орієнтованими політиками в ув'язненні є Миколай Статкевич, Дмитро Дашкевич, Едуард Пальчис, Павло Севяринець.

Білоруська армія – під повним контролем режиму і командування проросійськи налаштованих генералів. Хоча більшість військових не бажають брати участь у війні.

Близько 20% старших офіцерів армії мають національно-патріотичні погляди, проте як і у випадку з протестним рухом, вони не мають на кого опертися і з ким співпрацювати, є під контролем спецслужб. Єдиним джерелом впливу на свідомість цивільних та військових залишається інтернет, зокрема, телеканал Белсат.

Перебування українських дітей, депортованих з наших окупованих земель, на території Білорусі ініційована на найвищому рівні домовленостей між Білоруссю та Росією.

Лукашенко використовує для цього кошти з бюджету так званої Союзної держави Білорусі та Росії і кошти компанії «БілорусьКалій», транспорт цього підприємства, санаторії та бази відпочинку.

Держсекретар так званої Союзної держави Мезенцев заявив, що рішення про переміщення українських дітей з тимчасово окупованих територій України в Білорусь узгодив і підтримав Путін і Лукашенко.

Народне антикризове управління на чолі з опозиційним політиком в еміграції Павлом Латушком проводить розслідування цих злочинів і оприлюднюює факти причетності Лукашенка до незаконного переміщення українських дітей.

Діти перебувають у Новополоцьку на території Брестської області та в інших місцях, про які не розголошують.

Провладний білоруський активіст паралімпієць Олексій Талай координує проект спорудження в селі Новоборисів під Борисовом реабілітаційного центру для вивезених з України дітей.

Білоруські мої друзі висловили великий жаль і перепрошували, що з території їхньої батьківщини відбуваються акти агресії проти України і сподіваються, що спільними зусиллями вільних народів московський імперіалізм буде переможений.