Подвійна ставка рівненського чиновника-мільйонера, «друга, соратника і брата» Миколи Сороки

– Я ваш друг, соратник та брат і дбатиму за університет, де б я не був, – так в.о. ректора Микола Сорока переконував 15 жовтня викладачів на студентів Національного університету водного господарства і природокористування (НУВГП) у підтримці його на посаді ректора.

Сьогодні, 17 жовтня, має відбутися голосування.

ОСТАННІ НОВИНИ З ЦІЄЇ ТЕМИ:

«Добрєйший чоловік» Микола Сорока рівненському журналісту: Вам треба ще жить… [ексклюзивна розмова]

Як у рівненському «воднику» нового ректора обирали: фоторепортаж

Ректором «водного університету» у Рівному обрали Миколу Сороку

Із-за трибуни виглядає голова і погруддя виконуючого обов᾽язки ректора. Попри те, що він на дві третіх сховався за трибуною, голос твердий – начальницький.

Як розповідають викладачі університету, пан Сорока вже встиг когось замінити.

Проректори також встигли активно проагітувати поліських студентів голосувати за Миколу Петровича, щоб він став народним депутатом (він балотується від Партії регіонів на Поліссі, де зазвичай Партія регіонів набирає більше голосів ніж в інших округах Рівненщини (округ №155 з центром у Дубровиці) – авт.).

Не зрозуміло тільки для чого йому ставати депутатом, якщо він таких хороший ректор, зі слів проректорів. Чи це завуальоване прохання: «голосуйте, хай швидше йде звідси»?

Перед трибуною, за якою сховався Микола Сорока, повен зал викладачів і студентів – актова зала в головному корпусі на четвертому поверсі.

За столом біля трибуни проректор з науково-педагогічної, виховної роботи та соціального захисту Володимир Гавриш – модератор заходу. Під час агітації перед студентами НУВГП з Полісся 8 жовтня, Володимир Гавриш порівняв Миколу Сороку із Суворовим.

Цю агітацію спостерігачі від ОПОРИ назвали порушенням виборчого законодавства.

Зокрема, пункт 21 статті 74 закону «Про вибори народних депутатів України» забороняє кандидатам використовувати для проведення передвиборної агітації службовий транспорт, зв᾽язок, устаткування, приміщення, інші об᾽єкти та ресурси за місцем роботи, службові чи виробничі наради, збори колективу…

Микола Сорока розказує, що ставши ректором робитиме капітальний ремонт в університеті, що бібліотека «водніка» буде кращою за бібліотеку Острозької академії.

Обіцяє подбати про підвищення зарплат викладачів, правда не уточнює як саме. Хоча зазначає, що не дозволить нікому залазити в кишеню університету. Про дозвіл «залазити» в кишені батьків і студентів не каже нічого, голосуватимуть за ректорську посаду тільки представники трудового колективу.

Кандидат в ректори обіцяє змусити ВСІХ працювати, а не тільки бути споживачами.

–  Тож думайте чи голосуватимете за мене.

В кінці десь півгодинної промови закінчує свій спіч. Проректор пропонує задавати запитання. Зал аплодує і… мовчить. За секунд 30 піднімається Любомир Гладун – викладач НУВГП і депутат Рівнеради – в недавньому минулому голова фракції партії «Батьківщина».

Пан Гладун задає питання про внутрішнє життя університету – про те, що мало студентів закінчують аспірантуру, про якісь наукові праці, потім про те, що ліфт в якомусь корпусі вже «сто» років не працює і студенти з обмеженими можливостями не можуть на шостий поверх вийти.

Судячи з тону, Миколі Сороці питання не подобаються і дратують.

Хоча пропонує пану Гладуну зайти до нього і переконати його, а також надати свої пропозиції. А також, підвищуючи тон – «строїть» ретивого викладача:

– Хто винен у тому?!! – це про те, що багато відмінників, а мало аспірантів і про видачу якихось наукових праць.

– Ну-у, університет, – це пан Гладун.

– Я питаю хто саме винен!

– Ну-у, всі ми…

– Хто винен!!!

Після такого діалогу навряд чи знайшовся б сміливець, який би ще спробував задати якесь запитання.

– Багато тих, хто пропонує, а робити немає кому, – чомусь обурюється пан Сорока, коли Любомир Гладун сів на місце.

Прямо як у тому фільмі: «Ти как чєлобітную подайош – холоп!!!».

Проректор запропонував далі задавати питання. Мовчання залу.

– Чи хоче хтось виступити? – запропонував модератор заходу.

Знову мовчання.

– Ну тоді будемо дякувати Миколі Петровичу… – тільки сказав, як хтось вже піднявся з місця.

На вигляд похилого віку чоловік у класичному костюмі підійшов до мікрофона. Невже є ще сміливці?

– Не звертайте уваги, Микола Петрович, на таких (киває на Любомира Гладуна, який перед цим задавав питання – авт.). Хай кому треба, то ремонтує ліфти, а ви робіть своє!

Як кажуть, прогин зарахований, пане в костюмі, тепер вас точно не звільнять. Чомусь відразу пригадались кадри з фільмів про партійні збори в Радянському союзі…

Ще раз зал зааплодував, на закінчення і всі тихо розійшлися.

Ніхто не задав питання чому ж, пане Сороко, ви такі золоті гори нам обіцяєте і б᾽єте себе в груди, що все зробите для університету, а самі на повному ходу мчитесь у Верховну раду? Якось лицемірно виходить… Чи це просто ставка на двох зайців – як не одного так іншого піймаю?

А щодо того, що Микола Сорока вміє освоювати кошти на будівництво, то про це яскраво свідчить біографія голови Рівненської облдержадміністрації за президента Кучми. Тоді ще, нині покійний, опозиціонер Василь Червоній обіцявся посадити на нари губернатора Сороку. Не судилось…

Чомусь ніхто не цікавиться звідки у скромного екс-чиновника гроші на вибори.

Як на зарплаті держслужбовця можна заробити три житлові будинки площами 729,4 кв. м., 389,2 кв. м. та 141,7 кв. м. і дві квартири? Це ті, які задекларовані.

А також автомобіль Лексус 2010 року випуску. Такий автомобіль, за інформацією сайту kyiv-west.lexus.ua, коштує близько 140 тисяч ДОЛАРІВ, тобто більше МІЛЬЙОНА гривень.  Переглянути декларацію Миколи Сороки.

І поцікавитись складно, адже пан Сорока один із найбільш закритих чиновників був раніше і є досі.

Пригадую, як на виборах мера Рівного у 2008 році з усіх кандидатів не вдалося задати кілька запитань тільки одному йому. Навіть через прес-службу. Всі інші відповіли.

Думав, що зможу задати запитання після його виступу – та де, пан Сорока швидко зник в дверях з іншого боку сцени.

Ні преси, ні телебачення в залі не було (портал «Четверта влада» дізнався про захід випадково – авт.), хоча зміна ректора в найбільшому рівненському університеті, та ще й на колишнього губернатора – подія далеко не пересічна для Рівного.

Ось і тепер, під час агітації Миколи Сороки у Рокитнівському районі виставили із зали журналіста газети «Точка опори».

Після відкритого листа до пана Сороки від Рівненського прес-клубу та Агентства журналістських розслідувань – мовчок. Поставив це питання на Фейсбук-акаунті Миколи Сороки і отримав ухильну відповідь – хай міліція розбирається. Ось повна відповідь:

На наступне запитання поки що відповіді немає:

Сьогодні, 17 жовтня о 15.00, представники трудового колективу вибиратимуть ректора на безальтернативних виборах.

Вперше прозорі і демократичні альтернативні вибори ректора «водніка» відбулися у 2005 році, тоді балатувалось 7 кандидатів. Схоже, що часи непрозорості повернулися.