Безкарний: неймовірні пригоди судді Рівненського міського суду (ВІДЕО)

Поки судова реформа залишається лише гарними словами на вустах політиків – у містах і містечках України продовжують працювати одіозні судді. На деяких з них і клейма ніде ставити. Герой нашого наступного сюжету – суддя Рівненського міського суду. З неймовірними життєвими пригодами.

13 років тому в ДТП на вулиці Соборній у Рівному загинув 36-річний рівнянин Олександр Лемещук. Попри покази свідків та наявні докази, винуватців пригоди не покарали і навіть не встановили. Дружина загиблого Галина, яка відтоді сама виховувала двох дітей, згадує той страшний вечір:

– Прийшов до нього брат двоюрідній, – розповідає Галина Лемещук, – він вийшов з ним на вулицю, малий побіг за ними, потім прибігає, каже «тата нашого машина збила». Він сказав, шо дядя Юра перейшов через дорогу, а потім тато стояв з цієї сторони, а потім мав переходити тоже на ту сторону через дорогу… Машина проїхала, туди вниз до заправки, зупинився. Вийшов з машини подивився, поїхав далі, номера лишилися на місці.

Водій втік з місця пригоди, та власника автомобіля встановили за втраченим номером. Ним, за довіреністю, виявився суддя Рівненського міського суду Олександр Тимощук.

– Він вивіз машину за місто Рівне і вже до вечора чи до ранку він уже був у Києві, – каже пані Галина. – І потім був на лікарняному і сказали, що... він сказав, що у нього машину угнали десь в центрі. Тобто, що він не був за кермом...

Справу розслідували 9 років, а закрили лише через три місяці після обрання Тимощука суддею безстроково. Сам суддя каже, що машину, якою він «користувався в той день», у нього викрали, а тому він не причетний до ДТП.

Це був один з перших гучних скандалів навколо судді Олександра Тимощука. Ще одним епізодом стала історія з катуванням, яку пам’ятає екс-нардеп від «Свободи», а на той час журналіст Юрій Сиротюк.

– Я працював журналістом, – розповідає Юрій Сиротюк, – і мені пришла... мені привезли люди листочок… такий обірваний листочок, як сьогодні пам’ятаю, зошита з математики, десь четвертинка, на якому було написано: «Мамо, продайте… продайте корову, продайте все шо є, тільки заберіть мене звідси, бо б’ють, то я краще повішуся».

Автором цієї записки був родич Сиротюка Василь Гринь. Його та ще трьох хлопців затримали за підозрою у крадіжці з будинку, що належав матері судді Олександра Тимощука.

Чоловік заявляв про тортури з боку правоохоронців, зокрема й у присутності судді Тимощука та його брата Андрія – помічника прокурора міста Рівне.

Свідчення журналіст Юрій Сиротюк збирав через адвоката і писав про це статті. У відповідь – позов. Брати Тимощуки вимагали 200 тисяч гривень. Ані журналіст, ані редакція не спростовували інформації та коштів не платити, – запевнив пан Сиротюк. (Обставини справи в описі журналу «Права людини» дивіться за посиланням – ред.).

«Я не визнаю і не можу визнати, ці наклепи», – йдеться у відповіді Олександра Тимощука, яку він надіслав «Слідству.Інфо», коли ми запитали його про інцидент з можливим застосуванням тортур.

Наступною плямою в біографії Тимощуків стало побиття рівнянина Віктора Харчука, який після зустрічі з «братами в законі» залишився інвалідом.

У своїй письмовій відповіді суддя Олександр Тимощук пояснив, що нібито це він на пару з братом став жертвою п’яного Харчука, а каліцтво останнього раптово сталося «в результаті застарілої хронічної хвороби кісток, яка викликає їх крихкість – остеопорозу».

Такі пояснення переконали не всіх – особливо його земляків у парлементі. Саме історію з Харчуком та інші пригоди братів нардепи з Рівненщини згадували, щоб переконати колег не обирати Тимощука суддею безстроково.

– Пан Тимощук працює суддею Рівненського міського суду, його рідний брат прокурором працює у Рівненській обласній прокуратурі, – виступав у Верховній Раді нардеп від Партії регіонів Павло Сулковський.

– Побили тяжко людину, порушена кримінальна справа перший раз була по цих Тимощуках, потім по факту змінили кримінальну справу. Друга кримінальна справа у Волинській області порушена, де також передбачається цей пан Тимощук, де вбито автомобілем на смерть людину.

Та суддя Тимощук з трибуни Верховної ради називав усе це брудною інформаційно кампанією.

– Справа з побиттям людини остання – сфабрикована, – заявляв Олександр Тимощук у Верховній раді. – Справа закрита по відсутністю події злочину. Перелом в потерпілого настав не від, як він пише, удару труби, якої даже в нас в руках не було, а від самопадіння і від викручення кістки. На це є висновок восьми експертів комісійної експертизи, з цим висновком погодилася генеральна прокуратура. Хочу зауважити, що я простий суддя і мій брат помічник прокурора...

«Простого суддю» того дня Верховна рада IV скликання не підтримала. «За» висловилися 118 парламентарів.

У цьому та наступних скликаннях проти обрання Тимощука на довічне клопотали ледь не всі нардепи з Рівненщини – крім регіонала Павла Сулковського, це і нашоукраїнець Віктор Матчук, і народник Микола Шершун.

– В мене немає сумнівів, що не може працювати суддею ця людина. В мене тільки одне питання, хто вперто просуває цю людину? – заявляв Микола Шершун.

Після невдалих голосувань постанову про обрання Тимощука знову і знову вносили до порядку денного. Це неможливо без рекомендацій Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії, Апеляційного суду та профільного комітету парламенту. Усі вони підтримували суддю.

– Скалічили життя моє, моєї родини. Всі обвинувачення, які в цьому залі висувалися на мою адресу, абсолютно безпідставні. Я вкотре рекомендований Вищою кваліфкомісією, Вищою радою юстиції. До мене немає жодних запитань, – казав Олександр Тимощук, виправдовуючись перед парламентарями.

Після шести років без повноважень у 2012 році суддю Олександра Тимощука таки обрали суддею безстроково.

Того дня у Раді не було нардепів-рівнян, що так виступали проти обрання земляка. Натомість допомогла підтримка депутата Юрія Кармазіна. Саме його джерела «Слідства.інфо» називають покровителем судді Тимощука. Дзвонимо запитати про це.

– Чи чули ви про звинувачення пану Тимощуку про те, що на його автівці збили людину, про те, що його звинувачували з братом у побитті людини, і ця людина стала інвалідом, і про ті справи, які після його обрання на довічне? Ну тобто ви розумієте, що з його ім’ям пов’язано дуже багато скандалів, – журналіст.

– До мене не надходило, до мене на розгляд, ну, не бачив я їх. Раз. І не чув навіть. [...] Ні про які вбивства, збиття і так далі також я не знаю. Я бачив тільки те, в чому його офіційно звинуватили, що є в стенограмі, більше нічого іншого нема і не було... – каже Юрій Кармазін.

Пан Кармазін заперечив будь-яке сприяння судді Тимощуку на посаді заступника голови профільного комітету парламенту та запевнив, що усі дії його були відповідними функціональним обов'язкам. Насправді ж він клопотав за суддю й раніше, коли ще не був заступником голови комітету. І хоч Кармазін нібито не чув про нові скандали з Тимощуком, вони є.

Правозахисниця Ліана Диновська розповідає, як у 2013-му суддя Тимощук взяв «подивитися» правовстановлюючі документи на квартиру її довірительки Валентини Гуріної. А коли папери опинилися в судді, повернути їх вона вже не змогла. Розповідає, як суддя пропонував їй вирішити квартирне питання:

– Він сказав, що він прийме позитивне рішення, – каже Ліана Диновська, –  і бере на себе позитивне рішення в апеляційній інстанції. За це Гуріна Валентина Іванівна мала віддати в принципі фактично йому половину вартості квартири, в якій вона весь час проживала, і по-іншому, він сказав, бути не може, тому що заберуть всю квартиру.

Правозахисниця відмовила – в результаті довірителька залишися без квартири. Її через суд оформила на себе ріелторка, що, ймовірно, отримала документи від судді.

– На мою думку, я абсолютно в тому переконана, але вже справа слідства це довести, – каже пані Диновська, – це не просто шахрайство, а це злочинне угрупування, шахрайство вчинене групою осіб.

Провадження нині розслідують, та особливої надії на слідчі органи нинішній представник потерпілої адвокат Володимир Сокаль не покладає.

– З урахуванням того, що особою по справі безпосередньо проходить діючий суддя міста Рівне, то, як ви розумієте, вирішити питання його кримінальної відповідальності практично неможливо, – каже Володимир Сокаль. – Він відмовляється давати будь-які покази, як ви розумієте, все закрито відносно нього. Він має рахуватися у всіх випадках чистий, інакше зараз могло би вирішуватися питання його відповідальності.

«Об’єктивні факти по справі, про яку йде мова, свідчать про те, що у мене не було можливості заволодіти правовстановлюючими документами у зв’язку з їх відсутністю у справі», – йдеться у письмовій відповіді судді Олександра Тимощука.

Найсвіжіша «заслуга» судді Тимощука – позбавлення своїм рішенням квартир воїна-афганця та молодої сім’ї. Батько трьох дітей Леонід Войтович розповідає, як укладався договір з Обслуговуючим кооперативом «Квартал.», що забрав «недобуд» у збанкрутілого забудовника. Згадує, як виплатив усю вартість квартири...

– Коли вже будинок здавався в експлуатацію, – розповідає Леонід Войтович, – при оформленні права власності виникли такі, як би, ми тоді узнали, шо тут оказується ще на цю квартиру претендує Добринська, судиться…

Мова йде про Світлану Добринську – дружину екс-очільника МРЕВ Сергія Добринського, який втратив роботу після нашого розслідування корупції під його керівництвом.

Попри наявність договору, квитанцій та усіх інших документів у Войтовичів, суддя Тимощук, без їхньої участі, визнав права на квартиру за дружиною екс-посадовця. І тепер Добринська намагається через суд виселити сім’ю з квартири.

Родзинка у цій історії – представник обох позивачів, на бік яких став суддя Тимощук. Це – адвокат Андрій Сенчук – давній товариш судді Тимощука, який у той самий час представляв спочатку інтереси батька судді, а тепер і його самого.

«Щодо адвоката  Сенчука Андрія Івановича, у місті Рівне  більшість адвокатів  та суддів чудово знають один одного і мають спокійні, врівноважені та  виключно робочі  стосунки, однак  за нормами ЦПК України  це не є приводом для самовідводу», – з письмової відповіді судді Олександра Тимощука.

Після невдалих спроб домовитися про зустріч по телефону ми пішли шукати суддю на робочому місці. На сходах, йдучи до свого кабінету судді Олександр Тимощук дав згоду на зустріч із журналістом.

У призначений час журналіст разом з оператором чекали біля кабінету судді. Пан Тимощук запросив журналіста й одразу замкнув на ключ двері перед носом у оператора... Розмову оператор записував за допомогою радіомікрофона, який до кабінету потрапив разом із журналістом.

– А можна оператор зайде? – журналіст.

– Присідайте, будь ласка, – суддя.

– Тоді я мушу включити відеозапис.

– Я вам не дозволяю знімати, це не є процес. Або ви зараз виходите, або запис не включаєте. Це не є судовий процес.

– Тоді яка ціль нашого спілкування?

– Я не знаю, яка ваша ціль, я вас слухаю уважно. Для чого мені ваш відеозапис, що ви включаєте? Присідайте, будь ласка. Присідайте, слухаю вас уважно. Мету вашого візиту? Я вам забороняю знімати, це не є процес, ви згідно закону не маєте права без моєї згоди мене знімати. Слухаю вас уважно. Ціль вашого візиту?

– Ми досліджували вашу біографію і в нас виникло кілька запитань до вас. І ми хотіли би надати вам можливість відповісти на ці запитання і були би дуже раді з вами поспілкуватися.

– Будь ласка. Готуйте в письмовому вигляді, я вам відповім на всі ваші запитання, обґрунтовано, змістовно. І надам необхідні докази на їх підтвердження. Письмові.

– Але проблема в тому, що у нас відеопрограма, і ми хотіли би відео…

– Шановні, це моє право на всі ваші запитання я даю згоду, відповім виключно на всі запитання і надам вам всі виключні відповіді. І не тільки просто відповіді, а й ще й надам вам письмові докази на їх підтвердження. Офіційні документи, все. Без питань.

Обіцяну письмову відповідь Олександр Тимощук надіслав через 5 днів, підтверджувальних документів так і не надав. Усі спроби журналістів «Слідства.Інфо» поспілкуватися із суддею на відео або хоча б зняти його під час відкритого судового процесу були марними.

Очевидно, уникаючи контактів з нами, Тимощук переніс розгляд щонайменше шести справ.

Українські судді взагалі не люблять спілкуватися з пресою. Бо та постійно нагадує їм та суспільству про їхнє славне минуле. А це може поставити рубом питання про їхнє майбутнє.

«Програма і публікація створена за фінансової підтримки Уряду Канади через Департамент закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD) за посередництва Інтерньюз-Нетворк».

Уряд Канади не відповідає за зміст публікації і може не поділяти точки зору висловлені в публікації.

«Program undertaken with the financial support of the Government of Canada provided through the Department of Foreign Affairs, Trade and Development (DFATD)»