Про «то не для наших людей» у Рівному. Або чому зручно – це «незаконно»

Про небажання змінюватися на прикладі ставлення профільного управління транспорту і зв'язку (УТіЗ) до малесенької зручності  – можливості знати час прибуття тролейбусу на зупинку за допомогою похвилинного графіку руху.

Одним з базових елементів зупинки, окрім знаку, лавки і смітника, у всьому світі є футляр з розкладом руху.

За допомогою нього можна дізнатися, в який час по зупинці рухається громадський транспорт – відповідно ефективніше планувати свій час.

В країнах «постсовка» показували/-ють інтервали (з яким проміжком ходить громадський транспорт, далі ГТ). Але це неінформативні дані, оскільки не дають розуміння,скільки часу необхідно чекати: 1 хвилину чи 10 хвилин.

Два роки тому ми запропонували місту долучитися до проведення «європейського тижня мобільності» задля популяризації європейської моделі просторового розвитку міста і реалізувати декілька проектів, серед яких був «похвилинний розклад руху».

Не успішно...

Цього року я вирішив спробувати реалізувати розклад за допомогою «Громадського бюджету».

Але люди, що відповідають у місті за громадський транспорт, мають власні інтереси, не бажаючи, щоб це було реалізовано, і маніпулюючи «вигідним для себе» трактуванням підзаконного акту, не дали можливість цьому статися.

Тож допис також про розвінчування невігластва.

В УТіЗ вважають, що інформування мешканців про час руху громадського транспорту – «це порушення закону», тобто злочин?

Які використовують для цього підстави?

Застосовують пункт постанови кабміну від 2004р., де пише «Інтервал руху не повинен перевищувати 10 хвилин. У разі перевищення інтервалу перевезення пасажирів здійснюється за розкладом».

Але де тут якась заборона інформувати мешканців про час руху громадського транспорту? Навпаки, обов’язково інформувати, якщо проміжок більший ніж 10 хвилин.

І що забороняє інформувати про час руху тролейбусів, що рухається з рекомендованим інтервалом (менше 10 хвилин) ? Адже транспорт рухається в певний визначений час, який знають водії, служба перевізника, але не знають користувачі.

Чому Вінниці, Хмельницькому та іншим містам постанова 2004р. не забороняє влаштовувати похвилинні розклади руху?

«Злочин» у Вінниці:

Можливо, справа у відсутності бажання щось якісно змінювати?

Тепер про реальність у Рівному

Якщо все ж трактувати постанову так примітивно (або розклад, або інтервал), як трактує її уУТіЗ, то що ми повинні в такому разі мати? Інтервали чи розклад руху?

Я сфотографував «графіки інтервалів руху тролейбусів»:

Об’єднав і порахував, який відсоток часу протягом тижня тролейбуси їдуть з інтервалом 3-10 хвилин, а які з інтервалом 11 і більше. І ось що отримав:

З моменту існування постанови пройшло 12 років, де ж розклад руху?

Та оскільки важливим є саме пошук найефективнішого рішення, а не знаходження «вигідних норм, чому не можна, або можна тільки так», продовжу.

Що таке 10 хвилин у Рівному?

Це час за який середньостатистичний мешканець може:

• Заїхати з віддалених куточків міста до центру на автомобілі (при середній швидкості 30 км/год – можна проїхати 5 км);
• 10-15 хвилин – середня поїздка в громадському транспорті міста;
• Проїхати велосипедом 2-3 км (на швидкості середньостатистичного жителя – 13…15 км/год., еквівалент відстані від Покровського до Пивзаводу);
• Пройти пішки близько 1 км (еквівалент відстані від Покровського до Злати Плази);
• Зробити покупку у розташованому поруч магазині;
• Стояти сухим під навісом в дощ, очікуючи необхідний час, замість мокнути, виглядаючи «що там їде?»;
• ... ще якось більш ефективніше використовувати «вільні» хвилини;
• ... Або сісти в маршрутку, що приїде трошки раніше і 80% шляху їде по тому ж маршруту, що і тролейбус, адже у Рівному майже по усіх маршрутах тролейбуса прокладені «дублюючі» маршрути маршруток.

Беручи до уваги масштаб Рівного, 10 хвилин – це відчутний проміжок часу.

Зважаючи на стан і потребу розвитку муніципального транспорту, можливо, варто вказувати точний розклад і на менших проміжках – більша кількість мешканців зможе ним користуватися.

Ось співвідношення, коли можливий інтервал руху в 10 і більше хвилин:

Інші причини, чому розклад руху #ТоНеДляНашихЛюдей:

«У Рівному будуть встановлювати електронні табло».

Найперше електронні табло є додатковим сервісом, який доповнює основний сервіс – похвилинний розклад, в нього інша функція – інформувати про найближчий транспорт.

Приклади.

Зупинка в Польщі. Е-табло і розклад руху аж по 9-ьох маршрутах:

Німеччина. Є розклад руху і є табло (так, невдале розміщення павільйону):

Франція:

«Але в нас так не можна!»

Звісно, я хотів би, щоб на зупинках були й електронні табло, але, на мою думку, зараз це найменш ефективне витрачання і так мізерних міських коштів.

Можливо, раціональніше було б, за ціною 1...2 електронних табло забезпечити усі тролейбусні зупинки звичайними розкладами руху.

Інші кошти – інвестувати в покращення параметрів швидкості, зручності, безпеки, надійності деградованого муніципального транспорту.

У Рівному тільки 0,25% з усього громадського транспорту відповідає міжнародним вимогам Всесвітньої організації охорони здоров'я до ГТ. Єдиний з 360-400 одиниць ГТ є низькопідлоговим.

Потрібно усвідомлювати, що 1/3 мешканців відноситься до маломобільної групи населення. А ГТ є основним способом пересування рівнян.

Можливо, найперше варто забезпечити хоча б по одному низькопідлоговому тролейбусу на кожному з маршрутів і інформувати мешканців, коли він ходить:

«На зупинках де проходить 6 маршрутів розміщення на одному стенді не відповідатиме зоровому сприйняттю людини (1,4-1,8м)».

Серйозно? 1,8м ? і ніяк інакше? А як же ж тоді в інших містах?

Краків. Цілих 9 маршрутів:

І що «забороняє» повісити 2 стенди поруч?

Або спочатку подумати, а потім замовляти стенди відповідної форми? (поганий павільйон, але стенд на цілих 11 маршрутів):

Можливо, проблема не у кількості розкладів, що необхідно розмістити в «зоні візуального сприйняття», а у відсутності бажання його там розмістити?

Ну і про «подвійні стандарти» і приклади «коли Їм відступати від закону можна» 

Згідно «Правил розміщення та обладнання зупинок міського транспорту»: 3.27. На ділянках міських вулиць та доріг, де сумарна частота руху автобусів і тролейбусів перевищує 30 одиниць за годину, їхні зупинки слід роззосереджувати.

Спочатку за ходом руху розміщується тролейбусна, а потім автобусна зупинка.

Але у нас чомусь здебільшого навпаки, спочатку зупинка маршруток і в кінці тролейбусів. Як же так, це ж порушення закону? Хіба так можна?

Таке розміщення є очевидним наданням пріоритету маршруткам перед тролейбусами, адже більшість зупинок розташовані за перехрестями (за пішохідними переходами), то ж на початку зупинки більше потенційних пасажирів, відповідно і більше прибутку.

А корисніший місту тролейбус, який до того ж є муніципальним (хоча це і не повинно бути критерієм), попри захист законом, свідомо ставиться в менш вигідне становище, і як наслідок: менше пасажирів → менші прибутки → більші інтервали → повільніший транспорт... і так по колу.

Нехтування цією нормою приводить до того, якщо вірити статистиці, знайденій в інтернеті, що тролейбусами користується тільки 15-20% пасажирів-платників попри те, що мережа покриває своєю доступністю близько 70% населення.

Для більшості мешканців маршрутки є більш швидкими, зручними, безпечними і, можливо, дешевшими (не потрібно пересідати).

«Гармонія злиднів» вона така.

Але ж ,звісно, є «непереборні обставини», чому так. 

Ще один приклад, де бажання чим швидше попіаритися, приорітетніше за зручність мешканців – «розміщення зупинкових павільйонів на зупинці Театральна площа».

Є вимоги, нехай навіть рекомендаційні:

«4.16. У разі розміщення лави між посадочною площадкою зупинки і пішохідною частиною тротуару над нею доцільно улаштовувати тільки навіс (без спорудження павільйону).

4.17. ... Лави з навісом і павільйони забороняється розміщувати на пішохідній частині тротуару, якщо її ширина становить менше 3 м”

4.18. На тротуарах шириною понад 5 м установлення лави з навісом (павільйону) з частковим обмеженням їх пішохідної частини можливе у разі, якщо пропускна здатність вільної ширини тротуару буде достатньою для зручного руху пішоходів.»

А що маємо ми?

Через наявність комунікацій під зупинкою (теж приклад того, коли роблять «аби було зручно їм», про наслідки ніхто не думає) і бажанні найперше «показати» якомога більшій кількості мешканців, які павільйони дали місту, їх встановили бездумно.

Тепер пересуватися, принаймні мені, стало менш зручно – павільйон широкий, проходити за ним, враховуючи «спотикачі», – не найзручніше, а проходити спереду – теж буває незручно, обходячи людей, що очікують транспорт.

Так, це не #зрада і, звісно, на зупинці повинен бути захист від опадів, про це говорилося не один раз.

Але якщо зважати на усі фактори (включно зі стандартами, від яких ні в якому разі не можна відступати) і намагатися зробити якомога зручніше, то там необхідний зручний навіс, а не павільйон.

Так, це не безкоштовно, але через зупинку проходить десятки тисяч мешканців і такі рішення повинні бути пріоритетними.

Щось типу такого:

Таких прикладів відступу від законодавства є багато, частина з них є цілком логічною і корисною для міста, але фактом є їх наявність, якщо є бажання отримати певний результат.

То як зробити так, щоб мешканці знали про час руху муніципального перевізника?

Відповідь від УТіЗ – «ніяк».

Адже зробити зручніше – це «злочин», а робити погано, підганяючи під норми, ні.

Тож похвилинного розкладу руху, що є нормою для усіх міст світу, які намагаються бути/стати якомога зручнішими для життя, у Рівному не буде, бо декілька людей вважають, що:

В дописі використав матеріал Дем`ян Данилюк, та інших, знайдені у всесвітній мережі.