Всі українці «обшмалені радіацією»

Ви забули назви «Чорнобиль», «ЧАЕС»? А вони Вас не забувають! – адже радіація й радіонукліди нікуди не щезли з нашої землі. Вони давно тихенько «розтеклися» по всій Україні...

Радіонукліди нагадують про себе лише раптовою смертю Вашої сусідки або Вашого племінника від несподіваної онкологічної хвороби. Чи неочікувано збільшеною щитовидною залозою Вашої дитини. Чи Вашою власною непояснюваною лейкемією.

...Вже всі забули про Свічу чорнобильської пам'яті на підвіконнях. Воно й не дивно, бо пам'ять про «ліквідаторів» і жертви ЧАЕС витіснилась болем тисяч героїв і жертв сьогоднішньої війни з московитами.

А РАДІАЦІЙНА ВІЙНА ДОСІ ТРИВАЄ І ДЛЯ ВАС – тих, хто сьогодні продовжує жити поза Зоною відчуження на радіоактивно-забрудненій землі, споживає радіоактивно-забруднені яблука з вишнями чи сало та рибу, вдихає радіоактивний дорожній пил з радіонуклідами...

…Я дуже добре пам’ятаю, як у 1986 прямісінько за колючою огорожею 3они відчуження ЧАЕС комбайни збирали пшеницю. З неї потім пекли хліб. Мабуть, влада сподівалася, що радіонукліди через колючий дріт не перелізуть?! До речі, той хліб їли і Ваші батьки. Як і всі українці.

...Купаючись у Київському морі, сьогоднішні діти навіть не здогадуються, скільки радіонуклідів приніс вітер зі звичайним пилом в товщу муляки на дні під ногами ще 37 років тому! 

Той самий вітер, що приніс радіонукліди на тодішній зловісний травневий парад-86, розвіяв радіацію над київськими дахами; подальші дощі лише змили її на клумби і садки. Отак цезій, стронцій та плутоній з 1986 року й досі переселяються в організми сьогоднішніх поколінь...

Радянський уряд Горбачова тихцем змінив норми радіації, допустимі для проживання: так уся нація стала жити там, де «чистіше» (це щоб українці давали «странє» більше хліба, м'яса й молока).

Між тим, японський уряд у 2011 категорично виселив все населення з таких самих забруднених територій навколо Фукусіми! Японці там не проживають і не вирощують НІЧОГО... 

Але там було лише населення невеликої префектури... А нам, мільйонам українців куди було виселятися?!

…Коли далеко від чорнобильської зони відчуження – в південних степах України – маленькі діти підростають з нестачею природного імунітету, ніхто не пов’язує це з головною причиною. Вона полягає в тому, що батьків цих малюків у 1986 своєчасно не евакуювали до Криму чи за кордон.

Тож за тодішню недбалість влади розплачуються своїми хворобами сьогоднішні малюки Миколаївщини чи Одещини! А що вже казати про сьогоднішнє покоління киян чи житомирян…

Навіть школярі знають, що період напіврозпаду стронцію, цезію і плутонію триває впродовж життя кількох людських поколінь! Тимчасом пам'ять українців вперто стерла за минулі короткі 37 років непростий фрагмент нашої історії з назвами: Чорнобиль, ЧАЕС, Прип’ять тощо.

Українці АДАПТУВАЛИСЯ до радіації. Адаптувалася і наша ПАМ'ЯТЬ про Чорнобильську біду-трагедію.

А для «ліквідаторів» наслідків аварії на ЧАЕС їхня незрима війна почалася в 1986 і триває й досі. Вона досі продовжується для всіх нас, «ліквідаторів»! – для тих, хто тихо вмер у 1986, і для тих, хто дотягнув до сьогоднішнього дня.

…Ось чому увечері 25 квітня я запалюю Свічу пам'яті на своєму підвіконні. Навіть, якщо вона буде однією-однісінькою на всю Дарницю чи на весь Київ.