Острозька академія в тіні ректора: знову про «сепаратистів»

Ректор Острозької академії Ігор Пасічник, який при підготовці публікації про цензурований фільм сховався за юристкою, дав себе знати після публікації у Фейсбук. Що він сказав гарними словами і що він сказав насправді читайте далі в блозі.

Пане Ігорю. Ви, як завжди, гарними словами і толерантно відповіли, хоча за вашими добірними словами я, як журналіст, бачу інше. Ви психолог і звикли до дипломатичної мови, тому так висловлюєтесь. Я журналіст – тому висловлюсь прямо. Коротко розшифрую ваші чотири пункти для тих, хто заплутався у красномовстві і прокоментую їх.

1. Насправді цей абзац прямою мовою звучить так: «Автор негідник і сепаратист, який попіарився за рахунок того, що обгадив академію».

Мені ваша позиція нагадує не позицію патріота, а позицію совка. Партійного боса, який переживає, щоб раптом йому по шапці не настукали за те, що поширив кіно, яке неоднозначно висвітлює діяльність радянської влади. Не знаю чи це совкова самоцензура чи просто таке вузьке бачення, але переконаний, що це спроба цензури.

За аналогією. В часи СРСР ви б, очевидно, засудили Володимира Сосюру, який писав: «Любіть Україну…». Бо яка ще Україна, що за сепаратизм!? Наш адрес не дом и не улица – наш адрес – Советский союз!

Всі вірші про любов до Рівненщини, до Полісся, до Київщини, до Буковини, до інших регіонів чи територій або частин країни автоматично сепаратистські? І взагалі, що це за сепаратистська назва академії? Має ж бути українська академія, а не острозька.

Коли мені доводилось місяцями працювати за кордоном, я дуже скучав за своєю батьківщиною. Але зовсім не як за аморфним політичним утворенням. Мені часто снились місця, де я гуляв у ранньому дитинстві на Черкащині. Друзі, з якими ходив у школу на Дніпропетровщині. Перше кохання у Рівному. Снились вулиці міста, парк, кінотеатр – інші місця, де я почувався щасливим.

Це нормальні людські емоції. І серед них любов до рідного міста. Місцевий патріотизм.

Розберіться для початку в термінології. Нагадаю вам з тлумачного словника. Патріотизм – це любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги. А політологічний словник називає сепаратизм – політичною діяльністю, що спрямована на відокремлення частини території від держави, проголошення державної незалежності та суверенітету.

2. Друге ваше твердження в перекладі звучить так: «Яка нафіг заборона! Це просто неетичні маніпуляції журналістів з метою пропіарити автора фільму».

«Ситуації навколо фільму» слід завдячувати вашому ставленню і сприйняттю, а також вашому нерозумінню термінології.

Про маніпуляції краще згадуйте, коли публічно стверджуєте, що відновлена (чи заново створена) у 1994 році «Острозька академія» – це найстаріший ВНЗ Східної Європи.

3. Третє ваше твердження звучить, по моєму, так: «Все хороше, що здобула наша студентка в академії, йде коту під хвіст. Студентка так офігіла, що навіть замахнулася на святе. Але, як вчив дядечко Карнегі, якщо ви отримали лимон, то зробімо з нього лимонад. Вважатиму, що студентка знахабніла, через те, що в нас така крута академія, яка виховує сміливців».

Ви ж як психолог знаєте, що цінності у людини формуються ще до того, як вона вступає у ВНЗ. І за чотири роки у академії (а ще й з другого курсу стусувалась із ЧВ), на щастя, ці цінності зіпсувати не вдалося.

Тому не переживайте, у Ані все гаразд із цінностями. А завдяки практиці, а потім роботі у «Четвертій владі», Ані вдається навчатися тому, чого не може навчити університет із постсовковою затеоретизованою освітньою програмою із журналістикознавства.

Ледь не забув про одну «цінність», якої ви навчали студентів на спеціальності журналістика – «ви маєте піарити академію». Насправді це не одна «цінність». За роки спілкування з різними студентами ОА таких «цінностей» вже трохи назбиралось.

4. Четвертий меседж: «Не було ніякої заборони. Фільм з елементами сепаратизму і крапка».

Сміявся. В СРСР заборони теж не було. Хто хотів – читав самвидав, ловив, попри глушилки, Радіо Свобода…

Ви не припиняєте мене дивувати. Те, що «хто хотів, той побачив» – заслуга технічного прогресу і демократії в країні. Це не доказ відсутності заборони. Це вже не просто маніпуляція – це обман з вашого боку.

Натомість у вашому слові не прозвучало вибачень за цензуру і порушення авторського права вами особисто.

Я б, на місці авторів фільму, взагалі подав би позов на ректора за такі речі.

Віддаю вам шану, що ви створили Національний університет «Острозька академія» з давніх руїн та історії академії, заснованої в 16-му столітті і поставили ВНЗ на ноги в непрості часи.

До того ж забезпечили йому рівень освітньої культури (а на окремих спеціальностях і рівень викладання) вищий ніж в більшості сусідів. А піар закладу (включно із внутрішнім) іще вищий за рівень.

Однак правду кажуть, що коли людина так довго керує будь-чим, вона може втрачати грунт під ногами.

Випускники академії люблять свою альма-матер не тому, що це державний навчальний заклад в Острозі. Її люблять за моменти щастя і радості, які там відчули. За хороших і розумних викладачів, яких там зустріли. За друзів, за кохання і юність.

Так що вони, за вашою логікою, теж сепаратисти :))