Хто цензурує волинські інтернет-ЗМІ

У волинському медіа-середовищі з’явились перші факти передвиборчої цензури. Про це повідомив редактор газети “Хроніки Любарта” у своєму зверненні до порталу “Четверта влада”. Зокрема, його збентежило зникнення авторського посту в одному із інтернет- видань – тут було розміщене розслідування, що стосувалося кандидата у нардепи від Луцька Ігоря Палиці.

Цитуємо звернення Андрія Лучика:

“Мене прикро вразили й збентежили інші свіжі факти: так сьогодні був видалений мій пост на "ВолиньPosti", де він повисів близько доби. У ньому дублювалося моє з Андрієм Калаханом журналістське розслідування про перельоти Палиці та інші цікаві речі з кримінальним душком.

Щоб розуміти, якщо така інформація з’явилася на сторінках "Волиньпосту" в період виборів, то це означає, що модератори отримали згоду від власника сайту на оприлюднення цих даних. А те, що інформація зникла з "Волиньпосту" можна пояснити тим, що “палицюки” провели з власником сайту виховну бесіду.

Інший кричущий факт – закриття на Луцькому форумі тем, у яких би обговорювався Палиця. Станом на сьогодні закрито як мінімум дві теми (Про Палицю та про сонячний годинник), а також закрито тему з протестом на закриття цих тем”. 

Крім того, як тільки у соціальній мережі розпочали активно обговорювати ці теми, до газети “Хроніки Любарта” надійшло (10 вересня) повідомлення від податкової інспекції про перевірку.

Чи випадково це трапилось? Волинські журналісти назвали це початком податкового тиску  на ЗМІ (документ клікабельний).

Детальніше про факти цензури портал «Четверта влада» розпитав у самого Андрія Лучика, головного редактора газети “Хроніки Любарта”.

Поцікавишся «постом» – підставиш друзів

– В якому саме розділі було опубліковане згадане розслідування на “ВолиньPost”?

– “Колонка автора”.

– А якого числа воно було знято звідти?

– Воно було знято або в п’ятницю ввечері, або в суботу вдень (7-8.09). У суботу ввечері я побачив, що його немає.

– Чи проявлялись факти цензури щодо твоїх матеріалів в інших виданнях?

– Скажімо так. Декілька разів я подавав свої матеріали у розділ “Свої новини” на сайті “Волинські новини”. То були такі речі, які не опубліковували. Вони були про Романюка (міський голова Луцька). Але це було ще раніше.

Або ж була така технологія – деякий час не ставлять текст, потім ставлять, але його вже з першої сторінки не видно, бо вона вже перекрита трьома іншими новинами, тобто вона вже опускається вниз.

Зрештою, я припинив подавати туди матеріали. Ми довго і плідно співпрацювали із “ВолиньPost”. Знову ж таки кажу – я не маю ніяких претензій до журналістського колективу сайту, не маю ніяких претензій до головного редактора і навіть не маю претензій, бо я розумію власника цього сайту Володимира Пащенка (просив не писати цього прізвища – авт.)

Хоча він офіційно заявляє, що не він є власником. Я розумію, що на нього просто чинився шалений тиск. Колись у цьому виданні і “Колонка”, і “Стіна” публікувались відразу. Але після того, як кілька неадекватних осіб писали неадекватні речі, зробили премодерацію. І всі речі перед тим як публікувати, зараз проходять попередню модерацію.

– А тобі відомо хто їх попередньо модерує?

– Я так собі думаю – той хто виконує функції редактора. Але потрібно розуміти, що такий матеріал під час виборів і навіть не під час виборів той, хто модерує, не поставив би без згоди власника. І знову ж – таки вони б самі його не забрали без прямої вказівки власника.

– Це перший випадок цензури із твоїми текстами чи вже були подібні випадки?

– Я можу сказати одне – загалом вважається, що інтернет є тим майданчиком, де цензура є малоймовірна, це вільний простір для спілкування журналістів, для висловлення своїх ідей і думок. А тут ми зіткнулись із тим, що цей єдиний майданчик для нас перекривають. Тобто ми маємо на Волині чотири сайти першої величини, два чи три – другої величини й інші сайти, які можна віднести до третьої категорії. З цих шести сайтів чотири прямо чи опосередковано контролюються Палицею.

– Можна почути назви сайтів?

– Я думаю, що вони відомі. Це “Волинська правда”, “Волинські новини”, “Під прицілом”. “Волинський інформаційний портал” контролюється Романюком, але позаяк Романюк активно підтримує Палицю, то в даному випадку він теж “грає” на цьому боці.

– Але випадки зняття матеріалів, крім цього, у тебе вже траплялись?

– На даний момент я не можу пригадати таких матеріалів. Були варіанти, коли новину швиденько опускали вниз.

– Ці новини теж стосувались кандидата в нардепи Палиці?

– Ні. Не обов’язково. Швидше за все це стосувалося Романюка. Але щоб взагалі знімали, видаляли повідомлення – такого не було.

– Наскільки я розумію, у “колонці автора” автор може розміщувати все, що захоче. Чи тебе поперджували про політику видання, як ставив свої матеріали?

– Повертаюсь до того, що вже казав. На сайті є премодерація. Спочатку мій матеріал цю премодерацію пройшов, а потім його зняли. Якщо він пройшов премодерацію, то, на мою думку, це означає, що редакція отримала згоду від власника на його публікацію.

– Ти не пробував з’ясувати в редакції чому знятий матеріал?

– Скажімо так. Там працюють мої друзі і я нікого не хочу підставляти. Я маю певні здогадки, які не були публічно заперечені.

– Тобто?

– Я маю здогадки, що матеріал був знятий із подачі власника сайту, але вони не були публічно заперечені.

– Йдеться про здогадки, які ти поширив у мережі Фейсбук?

– Можна і так сказати.

– Відомо, що в тебе іще були матеріали, що стосувались кандидата в нардепи Палиці. Чи не було проблем із їхнім опублікуванням?

– Ми повинні розуміти, що зараз вибори і всі ті матеріали напряму стосуються політики. Тому ці матеріали могли бути використані в чиїйсь іншій підкилимній чи прямій боротьбі і на той момент вони не знімались.

– Чи багато твоїх текстів, що стосувались саме цього кандидата, вийшли у цьому виданні у “Колонці автора”?

– З півдесятка напевно.

– А якийсь тиск ти відчував через ці матеріали?

– Слава Богу, поки що ні. Але готовий до цього. 

– Лист із податкової про перевірку газети “Хроніки Любарта” ти можеш пов’язати із фактами видалення твоїх матеріалів?

– Тоді як отримав цей лист (10.09) я був переконаний, що ці факти пов'язані. Сьогодні я маю сумніви. Тобто, сьогодні я не виключаю того, що це був ексцес виконавців.

– Ти на 100 відсотків упевнений, що це був ексцес виконавців?

– Ні.

– Як тобі в податковій пояснили цю ситуацію?

– Що вони надсилають сотні листів, вони є стандартними за формою і в цей стос увійшов лист до “Хронік Любарта”.

– У газети все було добре із податковою звітністю?

– Податкову звітність ми здали вчасно.

– А питання, які ставлять податківці у листі, мають якісь підстави?

– Питання полягало в тому, що у податкової є питання до нашої податкової звітності щодо 200 гривень. Вони хочуть з’ясувати що це за 200 гривень і звідки вони взялись. Тобто, чому витрат більше ніж надходжень. 

– Ти повідомляв, що тобі телефонували  із податкової і все пояснили. А яка зараз із цим ситуація?

– Ми готуємо офіційний лист-відповідь, у якому будемо посилатись на постанову Верховної Ради і на лист ДПС своїм підрозділам з приводу недопустимості перевірки ЗМІ під час виборчого періоду.

Редактор не знає, хто власник видання, у якому він працює

Як і чому зник допис постійного дописувача із сайту “ВолиньPost”? Ці запитання ми адресували редактору цього видання Юрію Ричуку. Із паном Ричуком ми спілкувались через соціальну мережу «Фейсбук», оскільки у нього на той момент не було можливості для розмови по телефону.

– Чому зник допис Андрія Лучика із "Колонки автора" на сайті " ВолиньPost"? За словами Андрія, там було розміщене розслідування про кандидата в нардепи Ігоря Палицю.

– Матеріал видалив модератор, виконуючи відповідну вказівку власника видання.

– Чи були проблеми із премодерацією та розміщенням даного посту?

– Ні, не було.

– Як видання "Волиньпост" може пояснити зникнення цього  тексту із колонки?

– Див. відповідь на питання 1)

– Чи існують певні правила та вимоги до публікацій у «колонці автора»?

– У колонці автора мають право публікувати власні тексти на будь-яку тематику зареєстровані під справжнім іменем користувачі видання (детальніше див. правила). Якщо ж ви маєте на увазі заборону публікувати у Колонці автора матеріал на певну тематику/про певних осіб / політичну силу тощо – то такої заборони (і офіційної і неофіційної) не існує.

– Чи відчуло Ваше видання  тиск або ж прояви цензури через публікацію матеріалів про кандидатів у нардепи? Якщо так – то через які матеріали?

– Такі прояви мали несистемний характер. "Схема" така: після публікації "неугодного" матеріалу власнику телефонували, просили зняти. Якщо "аргументи" були переконливими – редакція отримувала відповідну вказівку. За 9 місяців роботи видання така ситуація виникала не більше трьох разів (принаймні ті, про які я пам’ятаю).

– А власник повідомляв тобі як редактору про те, хто саме і в який спосіб вимагав зняти матеріал Андрія Лучика?

– Ні.

– Як я можу поговорити із власником видання?

– Станом на сьогодні я толком і не знаю, хто власник. Чесно.

– Хто давав вказівку модератору?

– Власник.

– Так я про нього і запитую. Хочу кілька запитань поставити йому.

– Я сказав все, що міг. Все, що у моїй компетенції. Хто власник “ВолиньПост”, (принаймні був донедавна) – не знає тільки лінивий.

– Я не питаю таємницю. Я питаю телефон власника. Якщо ж головний редактор не може надати телефону власника, значить він його приховує.

– Тим не менше я не маю що додати до сказаного.

Власник-загадка

Ми поставили кілька запитань ймовірному власнику сайту, який нібито дає вказівки і якого нібито не знає головний редактор. Адже сайт “Волиньпост” пов’язують саме із його іменем, крім того, про це неодноразово розповідали і журналісти видання у приватних розмовах.

Саме це прізвище називав і Андрій Лучик. До того ж пан Пащенко у інтерв’ю на тому ж таки “Волиньпості” стверджує, що “як самого себе знає власника видання Волиньпост”.

– Ми телефонуємо до вас як до ймовірного власника видання “Волиньпост”. Ви є власником цього видання?

– Ні. Я не власник цього видання.

– Тоді підкажіть хто? До прикладу на сайті “Волиньпост” було інтерв'ю з вами і ви кажете “як самого себе знаю власника видання”. Підкажіть до кого нам звернутись?

– Ну... вам треба просто звернутись до головного редактора. Він вам підкаже.

– Ми вже звертались. Він сказав, що не знає.

– Взагалі, просто щоб ви вірили мені на слово чи не вірили. Є підприємство “Волиньпост”. Здається, є таке держпідприємство, туди звертайтесь офіційно і вони вам нададуть хто є керівником і власником цього ресурсу. Щоб я не був голослівним.

– Підкажіть, будь ласка, якийсь вплив на цю редакцію ви все таки маєте?

– Ну, ви розумієте, який вплив може мати скромний держслужбовець на видання.

– Все таки цей сайт вам належав чи й зараз належить. Роз’ясніть, будь ласка, ситуацію?

– Я вам можу роз’яснити це у тому плані, що... я стояв у витоків цього ресурсу, у плані того, що надихав людей на таку ідею, а люди вже її реалізовували.

– Але все таки, якийсь вплив на редакційну політику ви маєте зараз?

– Абсолютно ніякого.

– Вам відомі факти цензури, що відбувались останнім часом на сайті?

– Ні, не відомі.

– Ви кажете, що є підприємство “Волиньпост”?

– Напевно що є, якщо є якась структура, то має бути і юридична якась структура.

– Я теж так розумію. А оскільки ви кажете, що знаєте власника як самого себе, то я вас прошу детальніше роз’яснити.

– То я вам детальніше і сказав – потім буде щось не так сказав, щось не зрозумів...

– Наскільки мені відомо сайт “Волиньпост” належав вам раніше ніж ви стали держслужбовцем.

– Ні, неправильно.

– Ви стали власником пізніше ніж стали на держслужбу?

– От ви розумієте? Ви знаєте, коли був заснований Волиньпост?

– Припустимо, не знаю.

– Ну то “Волиньпост”, здається мені по пам’яті, був заснований у грудні минулого року. А я радник міського голови  і державний службовець, якщо не помиляюсь, – з липня 2011 року. То я не міг бути засновником, власником, я просто не міг.

– То ви все таки натхненник цієї ідеї?

– Да (радісно -авт.), да, я ще раз вам кажу і в інтерв’ю казав – знаю власника і люди до мене звернулись – як це зробити, як краще, як я це бачу – люди цю ідею взяли і реалізували.

У пошуках таємничого власника ми звернулись і до пошукових систем. Нам вдалося відшукати інформацію про підприємство “Волиньпост” у єдиному державному реєстрі:

Ідентифікаційний код юридичної особи 37940532

Повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВОЛИНЬ ПОСТ" ( ПП "ВОЛИНЬ ПОСТ" )

Місцезнаходження юридичної особи 43000, Волинська обл., місто Луцьк, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 108, квартира 33

ПІБ керівника юридичної особи ПІХ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

Інформація про здійснення зв’язку з юридичною особою тел. +380997377973

Місцезнаходження реєстраційної справи Виконавчий комітет Луцької міської ради Волинської області

Дата та назва останньої реєстраційної дії 07.11.2011 Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи

Дані про перебування юридичної особи у процесі припинення: не перебуває в процесі припинення.

Із такими ж запитаннями ми звернулись до керівника підприємства Володимира Піха. Однак, як тільки він почув наші запитання, відразу попросив надіслати їх на електронну скриньку видання і пообіцяв відповісти у той же день. Однак відповіді ми так і не отримали. А наступного дня на наші дзвінки ніхто не відповідав.

Крім того, подиву додав той факт, що на сайті “Волиньпосту” не вказано жодних вихідних даних підприємства. Єдине що вдалося знайти – це згадка про “ПП “Волиньпост” у правилах , що розміщені внизу сторінки.

Складається враження – що таке “кишенькове” видання насправді дуже вигідне – адже можна опублікувати тільки те що вигідно, зіграти у мовчанку і відхреститись від будь якої цензури чи іншої проблеми. До того ж автори бояться щось з’ясувати про свої матеріали, бо можуть підставити друзів. Виникає запитання – що тут спільного із журналістикою?

Ми спробували ще один варіант пошуку загадкового власника “Волиньпосту” через пошукову систему доменних імен. Однак там були зазначені лише номери телефонів у Києві.

Ми зателефонували в офіс національного реєстратора доменних імен “Імена.ua”. Працівник офісу представилась Юлією і повідомила: “Інформацію про клієнта ми не можемо вам надати. Якщо ви не бачите інформації по базі пошуку доменних імен – то клієнт не побажав її відкрити. Ми можемо надати інформацію про власника доменного імені лише на запит правоохоронних органів.”

Ті ж самі контактні номери київського офісу реєстратора доменних імен ми отримали і при пошуку доменного імені сайту “Волинські новини”.  Пошук доменного імені сайтів  “Волинська правда” та “Волинський інформаційний портал” вказав на місцевого волинського провайдера – підприємство “Візор”, однак вказаний телефонний номер не відповідав.

У такому ж пошуку сайту “Під прицілом” ми отримали лише поштовий індекс одного із відділень Луцька та мобільний телефон. На наш дзвінок відповів молодий чоловічий голос, представився Олександром Володимировичем. Але про власника сайту таємниче мовчав – попросив передзвонити через десять хвилин.

На наступний наш дзвінок повідомив, що власник сам нам передзвонить і записав наш телефон. При цьому прискіпливо допитувався що саме ми хочемо питати у власника сайту і хто саме турбує його.

Палиця відхрестився від волинських ЗМІ

Оскільки за словами Андрія Лучика, деякі волинські інтернет-ресурси контролюються нардепом Ігорем Палицею і саме про нього був знятий матеріал із сайту, то ми звернулись до вказних видань у пошуках власника.

Однак наше запитання сприймали із переляком. Слухавку у “Волинських новинах” підняла головний редактор Ольга Дацюк. Як виявилось, про власника вона нічого не знає, але пообіцяла передати запитання директору підприємства. І пообіцяла що він нам обов’язково передзвонить. Дзвінка так і не було.

Натомість редактор “Волинської правди” Олексій Шумик сам зателефонував на наше прохання і авторитетно заявив – що Ігор Палиця не є власником видання “Волинська правда” і не має там жодної частки власності.

В Ігоря Палиці ми поцікавились – які волинські ЗМІ йому належать:

– Скажіть будь ласка, які волинські ЗМІ ви придбали або ж маєте у них частку власності?

– У мене немає ні одного волинського ЗМІ. У мене немає такого переліку, ні волинських ЗМІ.

– У вас є частини акцій у будь-яких ЗМІ?

– У мене немає ні однієї акції ні в одному волинському ЗМІ.

– Ви маєте вплив на деякі волинські ЗМІ?

– От зараз ви зі мною говорите. Вам цікаво від мене почути?

– Цікаво.

– От такий вплив я маю на решта волинських ЗМІ. Що сьогодні ЗМІ треба? Якісь сенсаційні цифри, якісь звинувачення, ще щось. От таким чином я маю на них вплив. Більше ніяк. Зарплату не плачу, бюджети не приймаю, в акціях участі не приймаю, що писати і що не писати – теж не говорю.

Як ми не намагалися віднайти «загадкового власника», який дає вказівки модератору і якого не знає навіть головний редактор – нам це не вдалося. Наші співрозмовники не побажали щось розповісти про цю особу, а сам автор не хоче підставляти друзів. А відтак можна припустити – що мовчання у цій ситуації породить, можливо, навіть жорсткіші прояви цензури.