Чому третій рік тягнеться справа про хабар «маминому прокурору»

Ще у вересні 2017 року суд поновив Андрія Таргонія на посаді прокурора. До того ж  зобов’язав Рівненську обласну прокуратуру виплатити йому майже 120 тисяч за «вимушений прогул». А справу щодо обвинувачення прокурора в хабарництві не можуть почати розглядати у суді вже майже три роки.

Наразі Андрій Таргоній працює прокурором у Березнівському відділі Сарненської місцевої прокуратури.

З чого почалося

Ще 2 липня 2015 року на прокурора Рівненської районної прокуратури Андрія Таргонія поскаржився рівнянин. За його словами, правоохоронець вимагав у нього хабар за закриття кримінального провадження. 

Наступного дня прокурора затримали. У шухляді його робочого столу знайшли 15 тисяч гривень міченими купюрами.

Ще 35 тисяч, за версією слідства, екс-прокурор взяв раніше і передав адвокату-спільнику.

В результаті Андрію Таргонію оголосили про підозру та звільнили із правоохоронних органів. Однак, через три дні, прокурора звільнили під заставу у сто тисяч. 

Чому справу по суті ніхто не розглядав

Рік тому захисниця Андрія Таргонія – Вікторія Власик подала клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. За її словами, в обвинувальному акті не конкретизовано як саме її підзахисний вимагав хабар.

Суд задовольнив клопотання.

Також звернув увагу, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування немає інформації про прийняття процесуального рішення щодо призначення проведених трьох експертиз (серед яких криміналістична експертиза відеозвукозапису)

Втім, уже в липні 2017-го року Апеляційний суд Рівненської області скасував ухвалу Рівненського міського суду та зазначив, що обвинувальний акт складений правильно. І відправив справу на повторний розгляд з самого початку, у Рівненський міський суд.

Після цього у справі почався черговий раунд пінг-понгу

Із серпня 2017 року справу про хабарництво Андрія Таргонія по суті не розглядав ніхто. Причина – самовідвід або спроба відводу суддів чи прокурорів.  

У серпні 2017 року Андрій Таргоній заявив відвід судді Рівненського міського суду Святославу Рогозіну. Через те, що має сумнів в неупередженості судді при розгляді справи. Суд у задоволенні клопотання відмовив. 

Пізніше цього ж суддю Рогозіна намагався «відвести» прокурор Юрій Леськів. У заяві він зазначив, що суддя вже брав участь у цьому кримінальному провадженні. У задоволенні клопотання йому теж відмовили.

Натомість у листопаді Андрій Таргоній подав клопотання про відвід прокурора Юрія Леськіва від справи. Нібито через те, що «прокурор Леськів, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, вчинив протиправні дії проти батька обвинуваченого». Втім, у клопотанні відмовили. 

У грудні Таргоній спробував знову «позбутися» судді Рівненського міського суду Святослава Рогозіна. У заяві зазначив, що суддя необґрунтовано відмовив у задоволенні його заяви про відвід прокурора Леськіва. Однак Таргонію відмовили.

У січні 2018-го Андрій Таргоній знову заявив відвід прокурору, який бере участь у кримінальному провадженні Юрію Леськіву.

Своє клопотання обґрунтовав тим, що «прокурор Юрій Леськів систематично ігнорує його клопотання та постійно відмовляє у їх задоволенні, упереджено ставиться до нього». Вимоги знову ж таки не задовольнили.

У лютому Таргоній знову заявляє про відвід судді Рогозіна. Вважає, що суддя особисто заінтересований у результатах кримінального провадження.

І тут вже не витримав сам суддя. Написав заяву про самовідвід.

Обгрунтував тим, що в судових засідання обвинувачений тричі подавав заяви про його відвід. Таку ж заяву подавав і прокурор, який вказував на неможливість розгляду кримінального провадження суддею, який вже постановляв ухвалу про повернення обвинувального акту прокурору і яка була скасована.

У лютому наступний призначений суддя Віктор Кухарець теж подав заяву про самовідвід, посилаючись на те, що у травні 2016 року він ухвалив повернути обвинувальний акт. Заяву судді задовольнили.

Цього ж місяця наступний суддя Рівненського міського суду Мар’ян Головчак подав заяву про самовідвід, адже він «обирав запобіжний захід для обвинуваченого у вигляді тримання під вартою строком 60 діб».

12 квітня наступний суддя Рівненського міського суду Сергій Наумов подав заяву про самовідвід у розгляді кримінального провадження.

Він посилається на те, що як слідчий суддя розглядав скарги Таргонія на дії прокурорів та слідчих області, які брали участь у досудовому розслідуванні цього кримінального провадження. Заяву судді задовольнили.

Місцеве правосуддя хоче позбутися цієї справи

Рівненський адвокат, експерт у галузі кримінального права Олександр Бражніков вважає, що все що відбувається, цілком відповідає Кримінально-процесуальному кодексу. Адже Кожен суддя має право заявити самовідвід, а чи він обгрунтований, вирішують інші.

Поки що усі самовідводи задоволено, а тому вони є законними.

– Міркувати про навмисне затягування я б не став, бо суддям байдуже скільки часу на оте усе піде, тому і поспішати їм нікуди, – каже експерт.

– Інша річ, недалекоглядно  взятися за розгляд справи, у котрій є хоч якийсь натяк на власний суб'єктивізм через службову дотичність до особи обвинуваченого, а потім шкодувати про це, відписуючись на неминучі скарги однієї або іншої із сторін у справі. А ще гірше потерпати від праведного гніву тих, кому зараз попускається виражати його у формі, яку свого часу випробував на собі і сам фігурант.

Олександр Бражніков вважає, що справу можна було би розглядати поза територією Рівненщини.

– Було б логічним розглядати схожі справи десь на теренах іншої територіальної юрисдикції, однак нормативно це не забезпечено, хіба що список ще не задіяних суддів вичерпається і місцеве правосуддя нарешті зітхне з полегшенням, – каже адвокат.

– Така практика набуває все більшого поширення, прикладом чому служить хоча б справа «про бурштинову мафію», яка оминула свою батьківщину транзитом на шляху з Києва до Львівської області. Отже нам навряд чи доведеться почути остаточний вердикт у рідних стінах і найближчим часом.