Долари для суддів: як закінчилося перше «хабарне» затримання НАБУ на Рівненщині

Адвоката – обличчям на бруківку, у суддів – обшуки у кабінетах та вдома. Так детективи Національного антикорупційного бюро України наприкінці грудня 2015 року вперше працювали на Рівненщині. Справа стосувалася вимагання й отримання хабаря для суддів Здолбунівського районного та Рівненського апеляційного судів.

Минуло більше як сім років. Справа розглядається вже у четвертому суді. Один з обвинувачених – тодішній голова Здолбунівського районного суду Олег Плевако –  помер. Двоє інших отримали вироки, але до колоній не потрапили. Хоча їхні дії, як визнав Вищий антикорупційний суд, підривають довіру до судової влади та принижують її авторитет у суспільстві.

Як усе почалося, «Четверта влада» писала у публікації «Як НАБУ проводило своє перше на Рівненщині затримання».

У цій публікації ми розкриваємо деталі історії, що стали відомими з оприлюдненого вироку й інших судових документів, та розповідаємо, на якому етапі справа нині.

До суду – через колишню свекруху

28 вересня 2015 року до квасилівчанина Анатолія Онопрійчука зателефонувала жінка і відрекомендувалася Ольгою.

«Чи можете ви мені допомогти? Мене заочно позбавили батьківських прав. Я хочу подати апеляцію, мені потрібен адвокат. Моя знайома порадила до вас звернутися: каже, ви знаєте хорошого адвоката. Я готова заплатити за вашу послугу сто доларів (за знайомство з адвокатом – ред.)», – приблизно так Ольга звернулася до Анатолія (це слова із вироку у справі – ред.).

Ольга на той час була матір’ю трьох дітей, але доглядала лише наймолодшу доньку, народжену у нових стосунках. Двоє інших дітей, як йшлося на судових засіданнях, були з родичами чоловіків-батьків.

У квітні 2015 року колишня свекруха, яка виховувала трирічну доньку Ольги, подала на жінку позов до Здолбунівського районного суду, щоб позбавити її батьківських прав. Мовляв, Ольга не цікавиться дитиною та не дає на неї гроші.

Ольга на ті засідання не з’являлася. Рішення ухвалили без її участі.

Справа на три з половиною тисячі

Анатолій, якому зателефонувала Ольга, адвоката знав. Адвокатом був його кум – Дмитро Поліщук, який ще й боргував йому сімсот доларів і товаришував із тодішнім головою Здолбунівського райсуду Олегом Плеваком. А останній мав, звісно, контакти в апеляційному суді. Тож Анатолій був зацікавлений привести кумові клієнтку.

У Дмитра Поліщука була додаткова причина взятися за цю справу: на той час, окрім кума, він позичив гроші і в судді Олега Плевака – дві тисячі доларів. А Анатолій йому сказав, що у жінки на вирішення справи «є бюджет» у три чи три з половиною тисячі доларів.

28 вересня 2015 року куми зустрілися з Ольгою. За версією жінки, саме Дмитро назвав фіксовану суму у три з половиною тисячі доларів як плату за вплив на суддів апеляційного суду. Жінка погодилася. Але почала записувати зустрічі з Дмитром на диктофон.

«Я припинила довіряти адвокатові після того, як він повідомив, що за вирішення питання потрібно заплатити кошти, але продовжила з ним спілкуватися, бо була в стресовому стані через ймовірність втратити права на дитину, і вважала, що у мене немає іншого виходу», – розповіла жінка пізніше на засіданні антикорупційного суду.

Після зустрічі з клієнткою Дмитро зустрівся із головою Здолбунівського райсуду Олегом Плеваком і розповів йому про Ольгу. Як ідеться у вироку, суддя погодився посприяти у її справі за дві тисячі доларів. Ці гроші начебто мали піти апеляційним суддям.

29 вересня 2015 року Дмитро знову зустрівся із Ольгою. Сказав: гроші треба вже. І розповів, як вони ділитимуть їх між учасниками справи: п’ятсот доларів він візьме собі, три тисячі віддасть судді Олегові Плеваку, суддя собі лишить одну тисячу, а дві – передасть для суддів Апеляційного суду Рівненської області (під час реформи цей суд перейменували на Рівненський апеляційний суд).

Пізніше в суді Ольга конкретизувала, що дві тисячі мали начебто передати голові апеляційного суду. Так написано у вироку.  Зараз, як і тоді, Рівненський апеляційний суд очолює Олег Полюхович.

А ще під час зустрічі Дмитро нагадав Ользі про обіцяні сто доларів Анатолію – «за сприяння». Забігаючи наперед, Анатолій так нічого й не отримав.

Частину грошей дало НАБУ

Дмитро вивчив матеріали оскаржуваної справи, але офіційно за неї не взявся і договір з Ольгою не підписав. Вони домовилися, що роботу робитиме він, але в суді Ольжині інтереси за довіреністю представлятиме його давня знайома і колега. Це обійдеться Ользі «в межах ста доларів». Гроші адвокатці потім передав Дмитро.

25 листопада 2015 року Ольга подала скаргу до Апеляційного суду Рівненської області. Після цього двічі зустрілася з Дмитром біля будівлі Здолбунівського райсуду у його авто Hyndai Hid – частинами віддавала гроші.

2 грудня передала п’ятсот доларів. 3 грудня – ще п’ятсот. Це були її власні гроші. Перед зустрічами Ольга зробила їхні ксерокопії.

12 грудня вона побувала у Києві і написала правоохоронцям заяву про злочин. До заяви додала флешку із аудіозаписами зустрічей і зображеннями доларів, які віддала адвокатові.

17 грудня Ольга і Дмитро зустрілися в здолбунівському кафе «Старе місто» – Ольга віддала ще одну тисячу доларів. Ці гроші жінці вже надали у НАБУ.

Відповідно до зазначеного у вироку, дві тисячі, які Ольга передала Дмитрові в першій половині грудня, згодом опинилися в Олега Плевака. Потім їх вилучили під час обшуку в його будинку. Чи були вони помічені спеціальною люмінесцентною фарбою, з вироку не зрозуміло.

Після апеляції – арешт 

21 грудня 2015 року колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області (головуючий Сергій Хилевич, Іван Собіна та Оксана Оніпко) скасувала рішення Здолбунівського райсуду про позбавлення Ольги батьківських прав.

23 грудня адвокат Дмитро Поліщук зустрівся із суддею Олегом Плеваком в кабінеті останнього, зателефонував зі свого мобільного Ользі й передав слухавку судді. Розмову записували правоохоронці. Суддя запевнив жінку: якщо Вищий спеціалізований суд раптом скасує рішення апеляційного і поверне справу на новий розгляд у здолбунівський суд, то рішення буде на її користь.

Після цього жінка під будівлею райсуду віддала адвокатові решту хабаря – півтори тисячі доларів. Ці гроші вже були помічені фарбою.

Запис розмови під судом свідчить: Дмитро сказав жінці, що п’ятсот доларів він лишить собі, а тисячу віддасть Олегові Плевакові. Але потім на суді адвокат запевняв, що під вечір він зустрівся у Квасилові з кумом Анатолієм і віддав усі гроші йому.

24 грудня 2015 року детективи НАБУ затримали Дмитра Поліщука, а також провели обшуки у кабінеті й вдома в Олега Плевака, у квартирах обох кумів, в авто Дмитра Поліщука і побували у кабінеті голови Апеляційного суду Рівненської області Олега Полюховича.

На сайті НАБУ з’явилося повідомлення про викриття судді на вимаганні й отриманні хабаря. Але самих суддів не затримували.

Тодішня речниця Апеляційного суду Рівненської області Олена Кузьменко повідомила: детективи НАБУ у кабінеті Полюховича працювали з документами, зробили копію Ольжиної справи і пішли.

У змивах рук адвоката Поліщука і судді Плевака не виявили люмінофора, яким правоохоронці мітять гроші.

У коментарі для сайту «Рівне вечірнє» Олег Плевако після обшуків сказав: «Працівники НАБУ не знайшли у моєму кабінеті ні грошей, ні документів, які могли б їх зацікавити. Просвітили мої руки – фарби на них не було, тож взяли ще мазки і поїхали до мене додому. Обшук проводили там без мене, навіть адвоката не хотіли допустити.

Серед моїх заощаджень знайшли купюри з номерами, які були в їхньому списку. За тиждень до події мені віддавали борг. Можливо, ці купюри були там. Не знаю, що й думати. Загалом у мене було п’ятнадцять тисяч доларів заощаджень. Хіба це велика сума, зважаючи на зарплату судді і стільки років праці?

Мабуть, працівники НАБУ хотіли знайти зв'язок між мною і головою апеляційного суду, оскільки обшук проводили й у його кабінеті. Проте до цієї справи про позбавлення батьківських справ я не маю жодного стосунку, ніколи не зустрічався ні з однією стороною у ній. Олег Полюхович взагалі не веде цивільних справ і ніяк не може впливати на колегію суддів…».

Відео, на якому частково зафіксовані події того дня, можете подивитися за посиланням.

Захист говорить про провокацію

Ольга у судовій справі має статус свідка. Жінка з-поміж іншого у суді зазначала, що адвокат Дмитро Поліщук при зустрічах постійно їй наголошував, що без грошей «питання вирішити неможливо». Також вона розповідала, що під час телефонної розмови Олег Плевако сказав їй «про необхідність передати для нього кошти».

Сторона захисту намагалася подати дії Ольги як провокацію. Мовляв, Ольга була заявницею ще у трьох схожих кримінальних провадженнях про неправомірні вигоди. Але суд із цим не погодився. Зазначили, що те, що жінка неодноразово зверталася до поліції щодо чиїхось вимагань від неї хабарів, не означає, що вона у цій справі була провокаторкою злочину. Також сукупність досліджених доказів і обставин не підтверджують цю версію захисту.

Ще адвокати обвинувачених повідомили, що Ольга двічі у різних судах була визнана шахрайкою. Відтак, казали вони, її покази недостовірні. Суд заперечив: Ольгу допитали на перехресному допиті, її свідчення узгоджуються із доказами і не мають суперечностей.

Кажуть: суддя ні при чому

Адвоката Дмитра Поліщука обвинувачували за частиною 3 статті 369-2 Кримінального кодексу. У ній йдеться про зловживання впливом: прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Покарання за це – ув’язнення на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Дмитро Поліщук свою вину не визнав. Мовляв, з його боку це було шахрайство. Начебто він обманював Ольгу, коли казав, що гроші передасть суддям як хабар.

На суді він захищав Олега Плевака: мовляв, той не знав про його домовленості з Ольгою. Лише надавав у її справі «незалежні оцінки», а телефоном вони розмовляли начебто про риболовлю.

Також Дмитро Поліщук запевняв суддів, що гроші Олегу Плеваку «надавалися в борг», але він не пам’ятає, коли це відбулося.

Додав також, що він планував витратити «гонорар» від Ольги на повернення своїх боргів. І запевняв, що то Ольга сама наполягала на даванні хабаря суддям, бо, мовляв, її позбавили батьківських прав теж за хабар.

Анатолій Онопрійчук має статус співучасника злочину. Його обвинувачували за частиною 5 статті 27 Кримінального кодексу (пособництво) і за частиною 3 статті 369-2 (як у Дмитра Поліщука). Йому загрожувала та ж відповідальність, що і кумові.

Свою вину Анатолій Онопрійчук також не визнав. Казав, що не був знайомий ні з Ольгою, ні з тією жінкою, яка порадила їй до нього звернутися. Що був зацікавлений привести кумові-адвокату клієнтку, бо той був винен йому гроші. Що приблизну суму хабаря назвав він і на власний розсуд: «реальних цін» він не знав.

Також Анатолій казав, що не пам’ятає зміст телефонних розмов із кумом, що суддю Олега Плевака не знає і про його залучення до справи із кумом не домовлявся.

Судді Апеляційного суду Рівненської області були допитані як свідки. Двоє із них уже у відставці. Третій працює. Усі на допиті сказали, що про рішення щодо Ольжиної апеляції вони ні з ким не спілкувалися, що їх ніхто не просив скасовувати рішення першої інстанції і що про гроші від Ольги їм нічого не відомо або ж відомо з повідомлення правоохоронців.

Голова Рівненського апеляційного суду Олег Полюхович сказав, що з Олегом Плеваком мав робочі стосунки, але про справу Ольги вони не говорили і що Плевако не просив його на щось вплинути. Запевняв, що із суддями у справі він не спілкувався і ні на кого не впливав. І додав, що такий вплив узагалі неможливий. Про хабар від Ольги він нічого, зазначив, не знає, а про кримінальне провадження дізнався під час обшуку в його власному робочому кабінеті.

Винні, але уникли покарання

Досудове розслідування у справі здійснювало НАБУ. Обвинувальний акт затвердив прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

21 березня 2016 року цей акт передали до Нетішинського міського суду Хмельницької області, потім до Славутського міськрайонного, потім до Шепетівського міськрайонного.

Коли в шепетівському суді нарешті почали розглядати справу по суті, у вересні 2019 року розпочав роботу Вищий антикорупційний суд, що у Києві. І у жовтні справу передали туди – за підсудністю.

У аналітичній системі YouControl є дев’ятнадцять судових документів за період з 11 листопада 2019 року до 19 серпня 2022 року, коли справу розглядав Вищий антикорупційний суд. Вирок датований 19 серпня 2022 року.

Дмитра Поліщука суд визнав винним не за частиною 3-ю, а за легшою частиною 2-ю статті 369-2 Кримінального кодексу, в якій немає нічого про вимагання. Суд вирішив, що вимагання хабаря не було, оскільки воно завжди поєднане із відкритими погрозами чи створенням безвиході, а цього судді не виявили.

Покарання за частиною 2 – або штраф, або ув’язнення на строк від двох до п’яти років. Суд призначив Дмитру Поліщуку позбавлення волі на чотири роки. Але звільнив від покарання, бо минув строк притягнення до відповідальності.

Анатолія Онопрійчука суд визнав винним у пособництві в одержанні хабаря і призначив ув’язнення на три роки. Але так само звільнив від покарання через закінчення строку притягнення до відповідальності.

В обох випадках строк притягнення до відповідальності складає п’ять років – із дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили. Цей строк сплив 24 грудня 2020 року.

Чому судді обрали покаранням позбавлення волі, а не штраф? Бо вчинене чоловіками «підриває довіру до судової влади та принижує її авторитет у суспільстві», а застосування штрафу не буде співмірним, вказали у вироку.

Помер у статусі обвинуваченого

Щодо покійного голови Здолбунівського райсуду Олега Плевака правоохоронці також відкривали кримінальне провадження. Обвинувачували, як і Дмитра Поліщука, у зловживанні впливом, вимаганні й отриманні хабаря.

11 березня 2016 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України за клопотанням Генпрокурора відсторонила Олега Плевака від посади на два місяці у зв'язку з підозрою у скоєнні злочину.

30 липня 2016 року суддя Олег Плевако помер. Сайт «Рівне 1» писав: ймовірно, від давньої невиліковної хвороби, яка могла «прогресувати після резонансної справи».

19 серпня 2022 року Вищий антикорупційний суд ухвалив закрити провадження щодо Олега Плевака у зв’язку з його смертю. Однак у серпні 2022-го у мотивувальній частині вироку його згадали як одного з обвинувачених.

На вирок подали апеляції

Вирок Вищого антикорупційного суду не набрав законної сили. На нього подали апеляції: як адвокат з кумом, так і родичі покійного судді.

Після смерті Олега Плевака його сторону в судових засіданнях представляють дружина і син – у статусі зацікавлених осіб. Вони клопочуть про «реабілітацію» судді.

У юридичному значенні реабілітація – це поновлення в правах людини, яку протиправно притягнули до кримінальної відповідальності, її виправдання і закриття кримінального провадження щодо неї.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду отримала від них скаргу наприкінці вересня 2022 року.

Зі скаргою рідних судді перегукується судовий документ під назвою «Окрема думка» від одного з суддів колегії Вищого антикорупційного суду Олега Коліуша. Він вважає неправильним те, що у мотивувальній частині вироку йшлося про участь Олега Плевака. Бо суд так і не встановив його винуватість чи невинуватість.

Встановити це можливо, лише якщо провадження відкрите, розглядається у суді і, зрештою, доводиться до вироку. У випадку з Олегом Плеваком вироку не було, тож, на думку Олега Коліуша, суд порушив презумпцію невинуватості.

Дмитро Поліщук продовжує працювати адвокатом. Анатолій Онопрійчук з 1997-го до 2012 року був квасилівським підприємцем. Чим займається зараз, не відомо. Обидва через своїх адвокатів у вересні 2022 року теж подали апеляції на вирок.

Засідання за апеляційними скаргами Дмитра Поліщука, Анатолія Онопрійчука та родичів померлого судді Олега Плевака тривають із кінця вересня 2022 року. Наступне має відбутися 6 квітня 2023 року у приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у Києві.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.

Підтримайте ЗСУ

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське ЗМІ – підтримайте «Четверту владу»