Як дерибанять узбережжя Чорного моря

Площа  пляжів у Коблевому щороку стрімко зменшується. Тут хаотично зводять торгові кіоски, приватні котеджі та забігайлівки.

Місцева влада, нехтуючи туристичною привабливістю курорту, зацікавлена лише у власному збагаченні. Саме через це мальовниче коблівське узбережжя  перетворилося у суцільний торговий павільйон з надання неякісних послуг...

Про це у розслідуванні Ярослава Чепурного для Миколаївського центру журналістських розслідувань.

Чому зникає пляж?

Коблеве – один з найпопулярніших курортів України, де щороку відпочивають десятки тисяч туристів. Це селище на півдні Миколаївської області з розвинутою туристичною інфраструктурою.

Тут є готелі та бази відпочинку на будь-який смак і гаманець, не злічити барів та ресторанів,  плюс – два аквапарки та навіть власний дельфінарій.

Та головний ресурс Коблевого – Чорне море і лінія узбережжя, яка простяглася на сім кілометрів. Тільки от з пляжами у Коблевому останнім часом біда – їхня площа стрімко зменшується.

Директорка бази відпочинку «Алые паруса» Наталія Полякова каже, що пляж зникає:

– Якщо взяти пляж в дванадцятому році, він був тридцять метрів, то зараз пляжу немає. Те, що сталося в цьому році, – це було першого квітня – море просто «з’їло» пляж. Весь.

Чому коблівські пляжі зникають? Фахівці кажуть: це природний процес, який важко передбачити і на який ще важче вплинути. Але декому це вдається.

Еколог Олег Деркач каже, що господарча діяльність людей суттєво впливає на зменшення площі пляжів:

– Хаотична забудова узбережжя, добування піску на узбережжі, руйнування природної рослинності, руйнування пісчаного валу, який традиційно захищає берег від хвиль, гасить ці хвилі, – дуже впливають на стан наших берегів.

Місцева активістка Тетяна Дабіжа мешкає у Коблевому вже майже сорок років. Жінка доводить: ситуація з пляжами різко погіршилася після приходу сюди підприємців:

– Маленькими ми їздили на пляж прибирати: збирати скляночки, черепашки. Хлопчики носили відра. Ну і пляж був чистий, а зараз? Зараз підприємці позабирали ділянки пляжу, а прибирати ніхто не хоче, – каже Тетяна Дабіжа.

Тетяна не сидить склавши руки. Вона роками намагається достукатися до влади. Та, схоже, безуспішно:

– Я намагалася донести, але все марно. Якщо сам губернатор приїжджав і бачив, що там бетонні блоки заливають на пляжі. Я йому привезла всі документи, всі докази, і до цього часу на це ніхто навіть око не відкрив, – бідкається жінка.

«Прокурорське» містечко

Першими стали зазіхати на коблівські пляжі бізнесмени. Вісім років тому на східному узбережжі Коблевого з’явились дванадцять шикарних котеджів, дев`ять з яких – усупереч закону – виходять просто до води. 

Дорогоцінні метри отримали багаті одеські та миколаївські підприємці. А ще тут побудувала собі хатинку дружина відомого на всю Україну прокурора Миколи Стоянова. Ми завітали у це закрите містечко, але нам там були не дуже раді.

– Проходьте, проходьте: одні вже знімали. 

– А скажіть, чий це маєток? 

– Ідіть, ідіть! Усе!

– Скажіть, будь ласка, хто тут живе? 

– Ну, підприємець з Одеси. І поруч теж підприємець. І жодного судді тут немає, розумієте. Аби брехати, – розповів один з працівників.

Микола Стоянов – можна сказати, легенда українського півдня. Він тривалий час очолював Одеську та Миколаївську прокуратури і працював у Генеральній прокуратурі. А ще прославився своїми неймовірними статками на мільйони доларів, записаними переважно на дружину.

За дивовижним збігом обставин члени кооперативу «Посейдон Тауер», серед яких засвітилася дружина тоді ще головного прокурора Миколаївської області Стоянова, змогли в 2008 році отримати майже півтора гектара землі і побудуватися просто на Чорноморському узбережжі.

Легко обійшовши українські закони, члени кооперативу зіткнулися із законами природи, яка не дуже зважає на посади й гучні імена. Багатомільйонне майно загрожувало через деякий час опинитися у воді. Довелося зміцнювати берег. Та коли укріпили свій, зруйнували сусідній.

– Тут ми спостерігаємо зниження, звуження на 10 метрів по ширині піщаного пляжу. І відбулося це «завдяки» цій споруді, яка називається пасивний берегозахист. Це той тип споруд, який заборонений категорично українськими державними будівельними нормами для будівництва на піщаних берегах, – пояснює експерт з берегоукріплення Юрій Верба.

І справді: тепер на східному узбережжі Коблевого піщаного пляжу майже не лишилося. Місцеві й приїжджі скаржаться, що нормально відпочити стало просто неможливо.

– Незручно відпочивати. Ми були на тому пляжі, але бачите скільки там трави? Ніхто не прибирає її, не піклується про цей пляж. Умови взагалі дуже погані. З родиною дуже незручно. Там не спуститися – ми он з коляскою їздимо ось з такою інвалідною. Дуже незручно. Ніяких умов немає, – висловлюють своє невдоволення відпочивальники.

Про проблему добре знає й місцева влада. Але каже, що нічого не може вдіяти. Заступник Коблівського сільського голови Віктор Малиновський так пояснює ситуацію:

– Ми вивчили це питання. Чому так трапилось, що у прокурорського містечка, за яке ви ведете розмову, у них пляж чудовий, а у бази відпочинку «Зоря», за якою стоїть крупне підприємство, зник пляж узагалі? Я звернувся до спеціалістів, і вони пояснюють, що коли провели укріплення пляжу біля так званого прокурорського містечка, змінили русло течії води.

«Червоний півень» Коблевого

Та на коблівські пляжі наступає не тільки прокурорський кооператив. Так, на західному узбережжі Коблевого пляж почав зникати внаслідок активної діяльності місцевих підприємців, яким сприяє влада.

Олег Боз – один з найавторитетніших бізнесменів у Коблевому. Найвідоміші об’єкти, якими володіє підприємець, – нічний клуб «Бразіл» та пляжний комплекс «Бора-Бора». 

А ще Боз прославився тим, що разом зі своїми мамою та сестрою отримав від місцевої влади прямо або опосередковано майже п’ять гектарів дорогоцінної коблівської землі. А в тих, хто виступає проти нього, чомусь горять будинки.

В минулому році у місцевої активістки Тетяни Дабіжи загорілась хата.

– У нас на виборах Боз програв Миронцю один голос. Були суди, Боз просив, щоб я не йшла на суд, щоб виграти його. Я пішла. Ну, а влітку, коли була спроба захоплення Мами-пляжу, то я пішла туди фотографувати, скинула все це в Фейсбук. І після цього, через два дні, спалили дах, – розповіла Тетяна Дабіжа.

Активістка Тетяна Дабіжа наполягає, що збіг у часі не випадковий, а пожежа в її будинку спалахнула не сама по собі. Від вогню мало не постраждали діти.

– Наймолодшій було два, ще двом – чотири і шість, найстаршій – тринадцять. Пожежники, коли приїхали, то почали розбивати шифер, він почав стріляти, горіти і, ясна річ, діти, яких ми  виводили з палаючої будівлі, страшенно перелякалися, – згадує коблівська актівістка 

«Червоний півень» – частий гість у Коблевому. Причому діє він дуже вибірково і точно. Другого червня згоріло кілька об’єктів на місцевій базі відпочинку, яку тільки-но почали зводити. А в ніч на п’ятнадцяте червня запалав будинок на давно функціонуючій базі «Лимани».

– Приїхала пожежна машина, загасила пожежу, приїхала полиця, слідом – пожежний інспектор. При огляді пожежний інспектор визначив, що це підпал, – розповідає Олександр Гаврилов, директор бази «Лімани». 

Директор не впевнений, але припускає: пожежа трапилася через те, що на територію бази зазіхнув підприємець Олег Боз.

– Нам була призначена зустріч з Бозом, зустріч у Коблевому. Коли ми прийшли на зустріч, то побачили двох людей. Ми запитали: Боз Олег Костянтинович? Хлопці кажуть, що це до нас. І почали пропонувати нам поділитися землею.

Частину землі ми віддаємо, а на частину вони дають нам акт на землю, виданий Коблівською сільрадою, – розповідає Олександр Гаврилов деталі спілкування з людьми Олега Боза.

У директора бази «Лимани» є всі документи на землю, але він не впевнений, що його залишать у спокої.

Місцеві підприємці переконують, що Олег Боз користується підтримкою Коблівського сільського голови Володимира Панича і що саме завдяки цьому Бозу вдалося безперешкодно отримати ласі шматки землі на узбережжі.

Наприклад,  фірма ТОВ «Волкон», яку Боз створив у березні минулого року, вже у травні отримала погодження на будівництво набережної просто на пляжі. І це при тому, що зводити капітальні споруди у пляжній зоні прямо забороняє закон.

Набережна генделиків

Експерт з берегоукріплення Юрій Верба не підбирає слова, даючи оцінку будівництву набережної.

– Це неподобство. Це наруга над пляжами. Це порушення державних будівельних норм, земельного і водного кодексів. Ви бачите, що набережна збудована прямо посеред пляжу. Далі від моря ми бачимо продовження пляжу, яке вже найближчим часом теж буде забудовано будочками, тирами, кафе і таке інше. Так робити не можна.

Відповісти на запитання, чому так відбувається, сільський голова не може – він у відпустці. Але його підлеглі  стверджують, що все законно.

– Будівництво знаходиться на постійному контролі. І у відділі архітектури, і у заступника голови Миколаївської ОДА Валентина Гайдаржі. Про це відомо і губернатору. Якщо б воно було незаконним, то, напевно б, уже було призупинено, – переконаний заступник Коблівського сільського голови Віктор Малиновський. 

У сільраді нас запевняли, що і громадські слухання з приводу створення набережної провели – усі дев’ятнадцять учасників висловились за її появу. Тільки ніхто з місцевих не пам’ятає про ті слухання. Ми попросили Тетяну Дабіжу проаналізувати, хто ті люди, що одностайно підтримали набережну.

– Олексій Осипенко – депутат, Олег Ангелов – помічник Олега Боза, Аркадій Курічук – начальник «Комунгоспу», Марія Мандригеля – секретар голови сільської ради, Олександр Слинкін – невідомий, не коблівський. П'ять депутатів, шість робітників сільскої ради, – назвала учасників громадських слухань Тетяна Дабіжа.

270 метрів набережної розрізали піщаний пляж навпіл. Дальня частина від води – це тепер місце, де фірма Олега Боза побудувала комерційні об’єкти і здає їх в оренду підприємцям. За розповідями місцевих, ціна питання – тисячі доларів з кожного генделика.

Відпочивальникам це не до вподоби.

– Я думаю, все-таки, це не дуже добре. Саме для відпочивальників. Тому що, в принципі, вистачає місць, де можна посидіти, відпочити, а безпосередньо для пляжу має бути більше місця, – каже відпочивальниця з Мінська Катерина. 

Пляжні ділянки, на яких звели набережну, потрапили у власність Олега Боза за допомогою шахрайської схеми.

У грудні 2012-го Коблівська сільрада виділила їх підставним особам для ведення сільського господарства, а вже за два тижня змінила їхнє цільове призначення, дозволивши там будівництво.

У 2014-му щасливі власники ділянок дружно подарували їх Олегу Бозу та його мамі. Прокуратура намагалася скасувати ці рішення через суд, але той залишив землю Бозу, пославшись на давність терміну. На іншу ділянку наклали арешт, що не завадило Бозу там будуватися.

Ми спробували з’ясувати, кому і скільки платять місцеві орендатори, але розмови не вийшло. Продавчині магазинів уперто не хотіли  спілкуватися з журналістами.

– Хто зараз орендар? 

– Нема її. 

– А можна якось побачити? Нам поспілкуватись потрібно. 

– Он там поряд є – йдіть туди, – порадили нам в одній з торгових точок.

В інших кіосках, куди ми звертались за коментарем, з нами також ніхто не захотів спілкуватись.

200 мільйонів на пляж

Тетяна Дабіжа каже, що в цьому місці на всьому заробляють люди Боза. Торік вона зняла на камеру, як працівники брали гроші з місцевих мешканців навіть за продаж морозива та напоїв на пляжі Боза.

На відео добре видно, як з продавців збирають  гроші. Тетяна Дабіжа спробувала дізнатись, кому вони йдуть.

– А скажіть, будь ласка, на якій підставі ви берете гроші, Юра? Гроші на якій підставі ви берете? – звернулась жінка до одного з них. 

– Тут тепер головний Боз, до нього всі питання. 

– Покличте його сюди. 

– Я повинен кликати?

Ми запитали в Олега Боза, як йому та його родичам вдалося отримати стільки земельних ділянок у Коблевому,  а на деяких з них навіть змінити цільове призначення. Підприємець пояснив, що виключно завдяки своїй чесній та наполегливій праці, а про зміну цільового призначення відповідати не захотів.

– Олег Костянтинович, можете відповісти на запитання: як вам і вашій родині вдалося отримати майже п’ять гектарів землі у Коблевому? Знаєте якийсь секрет?

– Наполегливо працювати. Треба чесно вести бізнес, працювати цілодобово з ранку до ночі багато десятиліть.

– Скажіть, будь-ласка, а сільській голова Коблевого Володимир Панич допомагав вам отримати землю? От до прикладу: ті земельні ділянки, на яких  ви збудували набережну, там попередньо було змінено цільове призначення?

– Я не зовсім розумію ваші запитання. Хочете про діяльність поспілкуватися – давайте запити – фірма відповість, на питання які вас цікавлять.

Тим часом місцева влада, нарешті, придумала, як збільшити площу коблівських пляжів. Тут вирішили розробити проект із залученням коштів з Державного бюджету України.

– Зараз стоїть  питання  про укріплення пляжу. І на це наша громада вже зараз готує проект на виділення коштів із державного бюджету на створення умов для укріплення пляжу.

Я був на нараді, де сільський голова планував «страшну» суму. Ну, як «страшну» – до 200 мільйонів на укріплення території пляжу, – розповів заступник сільського голови Коблевого Віктор Малиновський.

Виходить так: спочатку місцева влада роздає безцінне коблівське узбережжя впливовим людям та бізнесменам під котеджі й бізнес, що призводить до руйнування пляжів.

Потім, коли проблема стає очевидною всім, вона просить кошти з державного бюджету, щоб ці пляжі укріплювати. За рахунок платників податків, тобто нас з вами.

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Сприяння локальним центрам журналістських розслідувань» за підтримки Інтерньюз-Нетворк