Шахрайська гуманітарка

Понад рік тому «Слідство.Інфо» провело журналістське розслідування зловживань у Товаристві Червоного Хреста. Тоді з`ясувалося, що в українському осередку організації торгують гуманітарною допомогою, що безкоштовно надходить від закордонних благодійників.

Цей матеріал «Слідства.Інфо» викликав чималий резонанс, який зрештою, призвів до того, що народні депутати відмовилися виділяти бюджетні гроші українському «Червоному Хресту». Вони не були впевненими, що державні кошти використають належним чином.

Тема торгівлі гуманітарною допомогою в Україні виявилася масштабною. «Слідство.Інфо» довідалося, хто і як, під виглядом гуманітарної допомоги, завозить в Україну численні комерційні вантажі, не сплачуючи при цьому податки і прикриваючись фіктивними благодійними фондами. Про все це у сюжеті Євгенії Моторевської для програми «Слідство.Інфо». «Четверта влада» допомагла вивчити ситуацію з фейковою гуманітаркою на Волині.

В одному з будинків в центрі польського міста Люблін зареєстрований благодійний фонд, який за останні роки передав в Україну десятки тонн гуманітарної допомоги. Остання партія одягу та взуття за документами мала надійти на початку травня. Домоуправитель розказує, що, так званий, засновник фонду зник ще кілька років тому.

– Ми розшукуємо пана Ульріха Йозефа, – кажемо. 

– Я теж його розшукую, він винен мені 20 тисяч злотих за оренду, – відповідає домоуправитель. 

Львівський підприємець Ростислав Макух допомагав армії з початку війни. Його благодійний фонд ввіз на територію України більше ніж 40 гуманітарних вантажів. Все під суворим контролем. Ростислав показує стоси паперів. Переконує, що відзвітувати може за кожен кілограм гуманітарки, яку отримав:

– Інвалідний візок, сам договір, акт прийому-передачі, тепер заява від цієї людини, ксерокопія паспорта, посвідчення інваліда, програма реабілітації. На одну особу ось такий перелік документів, без цього ви нічого нікому не маєте права передавати, – розповідає підприємець і волонтер Ростислав Макух. 

Разом з іншими громадськими активістами Ростислав розслідує діяльність аферистів, які видають комерційні вантажі за гуманітарну допомогу. В Україні понад тисяча організацій отримують гуманітарну допомогу з-за кордону.

У той час, коли відомі волонтери вибивають необхідний статус, сотні сумнівних організацій отримують від міністерства соціальної політики зелене світло та завозять тисячі тонн вантажів без будь-якого оподаткування.

З опублікованих на сайті Міністерства соцполітики даних, активісти уклали базу отримувачів гуманітарної допомоги. Привертає увагу «Львівська жіноча рада». Назва не на слуху. Реальні волонтери зазвичай знають один одного.

На папері ця організація ввезла 7 гуманітарних вантажів за п’ять неповних років. Це майже 160 тонн або 8 фур одягу та взуття. Документи на погодження останнього вантажу організація подала на початку цього року. Адресатами є чотири благодійні фонди та низка фізичних осіб.

У приватній квартирі будинку у Львові «прописаний» Християнський громадський центр «Милосердя», який мав би отримати від «Львівської жіночої ради» 6 тонн гуманітарної допомоги. Засновниця фонду на місці, а от сам фонд, схоже, існує лише на папері. Свого підпису у документах керівниця організації Тетяна Іванова не упізнає.

– Цього року я нічого не підписувала, – відповідає директор Християнського громадського центр «Милосердя» Тетяна Іванова.

– Але бачите список...

– Я вам ще раз кажу, цього року я нічого не підписувала!

– Завірено вашим підписом!

– Але я нічого не підписувала.

Зрештою пані зізнається, що погодилась стати засновницею та директоркою фонду на прохання однокласника.

– А хто власники безпосередньо? Ви не знаєте, хто?

– Ні...

– Ви просто підписуєте документи?

– Ну, фактично так.

Крім центру «Милосердя», гуманітарну допомогу від «Львівської жіночої ради» мали отримати майже півтори сотні соціально незахищених осіб. Наша знімальна група навідалася за кількома адресами. Жоден із них не подавав заявок.

На околиці Львова розташувався офіс, очевидно, фіктивного благодійного фонду. Саме «Львівська жіноча рада», начебто, отримувала і розподіляла гуманітарну допомогу між соціально незахищеними.

Засновниця організації 25 річна Дзвенимира Довгалюк ще два роки тому шукала на сайті працевлаштування роботу офіціанткою у Львові.

– Цим займається мій бухгалтер, – відповідає засновниця «Львівської жіночої ради» Дзвенимира Довгалюк.

– А можна якісь контакти вашого бухгалтера?

– Думаю, ні.

– Ви розумієте, що йдеться про можливу підробку документів?

– (мовчить)....

«Львівська жіноча рада» далеко не єдина організація, оформлена на Дзвенимиру Довгалюк. Як засновниця вона фігурує ще в двох благодійних фондах, які також отримують гуманітарну допомогу з-за кордону.

Три організації Дзвенимири Довгалюк за останні 3 роки отримали майже 320 тонн гуманітарної допомоги.

– А можна ознайомитися з вашими документами? – запитуємо.

– Залиште мені свій номер телефону..., – мовить жінка.

Адресант гуманітарки – польський донор. Однак, жодних подробиць угод директорка не пам’ятає.

– А хоч з якого міста фонд? Ви пам’ятаєте?

– Ні! Я пам’ятаю, що з Польщі.

– А хоч яким організаціям ви передаєте, ви знаєте?

– Так...

– Яким?

– Я не хочу говорити з вами на камеру.

Щоб поспілкуватися із засновниками «Фундації Лемберг», яка, начебто, тоннами передає допомогу «Львівській жіночій раді», наша знімальна група разом з волонтером Ростиславом Макухом вирушила до польського міста Люблін.

Офіс, так званого, благодійного фонду ми знайшли в історичному центрі міста. Домоуправитель запевняє, керівник організації давно не з’являвся, на його ім’я досі приходять листи. Виявляється, ми не перші, хто розшукує пана.

– Ним також цікавиться місцева поліція і прокуратура, приходили до мене, розпитували. На його ім’я приходить купа кореспонденції, але я його вже 3 роки не бачив, – розказує домоправитель.

Київ. Вулиця Фролівська, 9/11. Співкоординаторка волонтерського центру Оксана Сухорукова пояснює, що статус гуманітарного вантажу гарантує організації повний «ол-інклюзів» на митниці:

– Гуманітарний вантаж – не сплачується при розмитненні 20% від вартості ПДВ. Не сплачується мито. Не сплачуються кошти за розмитнення, за послуги брокерів, там спрощена процедура розмитнення. Спрощена процедура на реєстрацію цих складів для тимчасового митного контролю, – каже Оксана Сухорукова.

З 2014-го центр на Фролівській 9/11 спеціалізувався на допомозі переселенцям з Донбасу. Одяг та взуття, розселення, пошук роботи та навіть перша медична допомога. Нині волонтери переорієнтували діяльність центру. Головний напрямок – це допомога лікарням. Відтак, Оксана Сухорукова регулярно отримує медичне обладнання з-за кордону.

Та попри бездоганну репутацію центру на «Фролівській 9/11», чиновники регулярно блокують проходження його гуманітарних вантажів. На публічних акціях волонтерам довелося вимагати розблокування на митниці швидких для зони бойових дій на Донбасі.

– Ми проводили акції, ми зверталися до Гройсмана, це була публічна акція в Українському домі з тими машинами, які могли бути на Світлодарській дузі, але їх не було, тому що Міністерство соціальної політики ставило нам палки в колеса, – додає пані Сухорукова.

Щороку в Україну завозять тисячі тонн гуманітарних вантажів з-за кордону. Як правило, це одяг, меблі, техніка. Однак, під виглядом допомоги, до прикладу одеський фонд отримав з Китаю сковорідки-гриль, дзвінки для виклику офіціанта та пробки для пляшок.

Єврейська громада – делікатеси з Ізраїлю: в асортименті салямі, пастрома, маринований язик, швейцарський стейк. Києво-Печерській Лаврі допомогли тракторами та комбайнами на загальну суму півмільйона євро.

– Цей закон виписаний для того, щоб під виглядом гуманітарної допомоги можна було завозити все, що завгодно, – пояснює волонтер Оксана Сухорукова.

Ростислав Макух розповідає про схеми ввезення гуманітарних вантажів з-за кордону.

– Найбільш поширена схема – це ввезення під виглядом гуманітарної допомоги Second Hand. Ця схема працювала ще з 90-х років, як мені вдалося з’ясувати, вона була досить поширена під час правління Януковича. Під час 2014-го року вона трошки притихла, але зараз знов успішно стартує, – пояснює Ростислав Макух.

Однак, під виглядом гуманітарки в Україну ввозять і нові брендові речі. Так, минулого року відомий львівський благодійний фонд «Волонтерський рух України» намагався завезти в Україну 9 тонн із Великобританії. Габаритний вантаж застряг на митниці через проблему з документами, а за деякий час просто зник зі складу.

Така діяльність фонду зацікавила львівську прокуратуру. «Слідство.інфо» отримало епізоди кримінального провадження. До прикладу, у документі зазначено, що на території ЄС вантаж йшов як комерційний. І не з Великобританії, а з Італії.

– Там були товари, які йшли з італійського Ріміні. А Ріміні славиться тим, що там є склади з брендовим одягом, – розказує голова громадської ради при ГУ СБУ у Львівській області Галина Янко.

На польській митниці відправником товару вказували італійську компанію «Тедді-спа», виробника торгових марок «Міс-Міс», «Калліопе», «Терранова». Купували товар відразу 4 українських фірми. Одна з них – одеське ТОВ «БЕАР». Номер телефону та адреса компанії співпадає з одеським магазином «Терранова». Щоправда, кілька місяців тому крамницю закрили.

Для розуміння обсягів зловживань: 9 тонн одягу – це, наприклад, 27 тисяч футболок або 18 тисяч пар джинсів. Вартість вантажу складала 350 тисяч євро.

– У розмовах митники дійсно підтвердили, що там був брендовий одяг, але чому вони не звернули на це увагу? Чому вони дозволили з тою дарчою запхати, я перепрошую, в склад брендовий одяг і чому півроку тому на це ніхто не звертав уваги та чому він зник? – додає Галина Янко.

Через український кордон брендовий одяг проходив під виглядом гуманітарної допомоги «Волонтерському руху України» від британської компанії «Арентіно Імпекс». Керівник львівського фонду, відомий громадський діяч Михайло Кот фігурує у співзасновниках ще 2-х благодійних організацій. Його фонд «Майбутність» також отримував понад 20 тонн гуманітарки від «Арентіно Імпекс».

Наші британські колеги з журналістської організації «Finance Uncovered» відвідали офіс англійського донора. Однак, компанія за місцем реєстрації має лише поштову скриньку. Засновники, так званого, благодійного фонду – офшорні компанії з сейшельських островів.

– Як ми і очікували, нам не змогли надати жодну інформацію щодо того, хто конкретно орендує поштову скриньку від імені компанії. Утім, я написав їм листа, якого опустив у цю орендовану поштову скриньку, – розказує британський журналіст Ліонель Фолл.

«Слідство.інфо» вирішило проаналізувати діяльність «благодійних» організацій Михайла Кота. До прикладу, «Західно-регіональна благодійна організація міжнародного центру впровадження програм ЮНЕСКО» отримала за останні 3 роки 12 гуманітарних вантажів. Частина з них – від британських компаній.

– Якщо дивитися на ці компанії, то вони викликають дуже великі сумніви у тому, що вони є активними, – говорить аналітик Центру протидії корупції Антоніна Волкотруб.

Експертка звертає увагу на маркери фіктивності компаній. До прикладу, візьмемо донора «БАМФОРЗ ІНТЕРГО», який передав 43 тонни нового одягу благодійному фонду Михайла Кота. «Прописка» в Великобританії за місцем масової реєстрації. Директор фігурував у більш як ста двадцяти компаніях.

– Ще ми маємо цікавий момент в тому, що власник і директор – це одна фізична особа, тобто, як ми маємо, що в нашій компанії директор лише один, це чоловік шістдесят четвертого року народження і громадянства Вануату. Я не впевнена, чи цей чоловік реально знає, що він є власником цієї компанії і виконує фактично керівну функцію в ній, – додає Антоніна Волкотруб.

Журналісти «Слідства.Інфо» протягом місяця домовлялася про інтерв’ю зі співзасновником львівських благодійних фондів, які опинилися в центрі скандалу. Однак Михайло Кот спершу запевняв, що знаходиться за межами України, потім переконував, що на лікарняному, і врешті-решт взагалі перестав відповідати на дзвінки.

Навіть в умовах війни на Сході, левову частку гуманітарної допомоги отримують саме західні та центральні області України. У п’ятірці лідерів – Київ, Львів, Тернопіль, Луцьк, Житомир.

Майже 2 роки прокуратура спільно зі Службою безпеки України розслідує схему незаконного ввезення комерційних товарів під виглядом гуманітарної допомоги до Волинської області. В ухвалах, які слідчі отримували на обшук, фігурують вражаючі цифри.

«За наявними даними, у такий спосіб, щомісячно, ввозиться близько 70 тонн товарів та предметів домашнього вжитку, які розпродаються за готівку та надалі привласнюються учасниками протиправної оборудки, чим завдається матеріальна шкода державі та фактичним набувачам гуманітарної допомоги на загальну суму близько 10 мільйонів гривень», – йдеться в ухвалі суду.

У схемі, нібито, залучено відразу 10 волинських благодійних фондів. Псевдогуманітарку, за даними слідства, реалізовували через підконтрольні мережі магазинів відомих європейських брендів. «Слідство.інфо» проаналізувало засновників фондів, які фігурують в кримінальному провадженні. Щонайменше 6 з них пов’язано з Олександром Рудинцем, пастором церкви «Царство Боже».

У церкві поспілкуватися з Олександом Рудинцем не вдалося. Однак його однодумці запевняють – нужденні отримують гуманітарну допомогу «Царства Божого».

Та об’єми гуманітарки, які зайшли на фонди, пов’язані з паном Рудинцем протягом останніх п’яти років, дійсно вражають. Наприклад, фонд «Плече» отримав 196 вантажів, «Незалежна Христова церква» – 86 вантажів, духовне управління Християнських Церков «Царство Боже» – 66 вантажів.

Фонди, пов’язані з Олександром Рудинцем, отримували чимало допомоги з Великої Британії. Наприклад, в жовтні 2016 року на церкву «Царство Боже» зайшов вантаж вагою 17 тонн від компанії, яка за документами на той момент вже 3 місяці була ліквідована.

Олександр Рудинець відмовився зустрічатися із нашою знімальною групою. Натомість, відповів на кілька запитань у соціальній мережі.

– Навіщо Вам і Вашій родині стільки благодійних фондів? – цікавимось.

– Я є єпископом ДУХЦ «Царство Боже» в Україні. Служу церквам у 9 областях. ДУХЦ отримує і роздає вантажі на всю Україну. Два з половиною роки я сам і волонтери возили вантажі на прифронтові території. Останній раз я був з допомогою в березні, – відповідає пастор Олександр Рудинець.

На уточнююче запитання, хто ж є кінцевим набувачем гуманітарної допомоги, Олександр Рудинець відповідає неоднозначно.

– Всю інформацію формує комісія при Мінсоцполітики. Контролюють різні правоохоронні служби та обласна адміністрація. Часто вони пропонують набувачів. Наша квота для власних пунктів десь у межах 15 відсотків вантажів, – пояснює він.

Слідчі, нібито, встановили також факт махінації з гуманітаркою через низку благодійних фондів, і причетність до схеми окремих посадових осіб Міністерства соціальної політики. Ми направили запит до Служби безпеки України із запитанням, чому за 2 роки справа не передана до суду? Однак, пославшись на таємницю слідства, СБУ не надала жодної інформації у відповідь.

Зі схемами Міністерства соціальної політики волонтер Оксана Сухорукова бореться вже рік. Спершу отримувала специфічні пропозиції.

– Нам запропонували створити асоціацію із фондів з бездоганною репутацією для того, щоб гуманітарка йшла саме через цю асоціацію. Тобто, наша репутація – їхні ресурси, нас виводять на міжнародних донорів і ми підконтрольно Кабміну розподіляємо цю гуманітарку. Нам пообіцяли високі заробітні плати, як керівництву цієї асоціації, і прямими словами сказали, що ми пропонуємо вам «кришу» силових структур, – розповідає волонтер.

Коли ж відповіли відмовою, почалися проблеми.

– Ну і тоді почалося саме цікаве, тому що всі вантажі, які були від волонтерських організацій, вони зупинялись з будь яких причин, тобто виключного переліку документів на визнання вантажів гуманітарними не було, – додає Оксана Сухорукова.

Лише після публічного скандалу ситуацію частково врегулювали. Утім, на цьому проблеми реальних волонтерів із гуманітарними вантажами не закінчилися. Що визнавати гуманітарною допомогою, а що ні – вирішує спеціальна робоча група при Міністерстві соціальної політики. Вона засідає щотижня. Складається із представників різних міністерств, однак, документи та аналітику готує саме профільний департамент Мінсоцполітики.

Прес-служба відомства відмовила нам у інтерв’ю з міністром Андрієм Ревою. Поставити кілька запитань ми змогли лише перед початком робочого дня, буквально на ходу. Масштабні корупційні схеми за участі чиновників пан Рева спростовує. Чому робоча група погоджує «фейкові» вантажі? Міністр пояснює цей факт браком людей та ресурсу.

Наразі керівництво Міністерства соціальної політики ініціює законодавчі зміни, аби гуманітарною допомогою опікувалося Міністерство з питань тимчасово окупованих територій. Однак, чи готові урядовці міняти підходи? Адже це занадто ласий шматок, щоб він нього відмовлятися.

«Програма і публікація створена за фінансової підтримки Уряду Канади через Департамент закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD) за посередництва Інтерньюз-Нетворк».

Уряд Канади не відповідає за зміст публікації і може не поділяти точки зору висловлені в публікації.

«Program undertaken with the financial support of the Government of Canada provided through the Department of Foreign Affairs, Trade and Development (DFATD)»