Маленька підробка одного підпису: кандидат в мери Рівного фігурує у справі про фальсифікацію документа

Кандидат на посаду міського голови Рівного Віктор Шакирзян володіє фірмою, яка обслуговує водогони у селах. Він набув частки 11-х із 14 засновників цього підприємства. «Четверта влада» з’ясувала, що в одному з випадків угода відбулася з порушенням: зокрема, із фальсифікацією документів. Фальсифікацію вже підтвердили у суді, тепер триває апеляція.

Бізнес на селі

Два роки тому Віктор Шакирзян зацікавився товариством з додатковою відповідальністю «Рівненський райсількомунгосп».

Основна діяльність фірми – обслуговування водогонів у селі (забір, очищення та постачання води): тих водопроводів, які зазвичай ведуть від колишніх колгоспних водонапірних башт до «кранів-гусаків» на сільських подвір’ях.

Окрім постачання води, вона має ще чотири види діяльності: спеціалізовані будівельні роботи, торгівля деревиною, будматеріалами та санітарно-технічним обладнанням, вантажний автомобільний транспорт та надання в оренду чи в експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Заснували «Рівненський райсількомунгосп» у 1996 році у селі Кустин Рівненського району (14 кілометрів від Рівного) як відкрите акціонерне товариство. У 2011-му акціонери вирішили реорганізувати ВАТ у ТДВ – товариство з додатковою відповідальністю.

Нині статутний капітал підприємства – 471,2 тисяч гривень, а власниками часток є четверо людей. Проте кінцевим бенефіціарним власником віднедавна є Віктор Шакирзян: йому належить 95,7% частки у статутному капіталі.

За інформацією аналітичної платформи Youcontrol, товариство минулого року мало близько пів мільйона виручки, має середню ринкову потужність, але високу фінансову стійкість.

Усі частки Шакирзян скупив за останні два роки. Ще у вересні 2018-го у ТДВ було 14 засновників з різними сумами у статутному капіталі: від 606,5 гривень до майже 139 тисяч гривень.

З колишніх акціонерів не продали свої частки лише рівняни Сергій Буток та Ганна Шевченко, в яких по 606,5 гривень у статутному капіталі, що менше 1%, та лучанин Анатолій Сєрков, частка якого – 4%.

Знайти колишніх засновників складно. Більшість із них не мають іншого бізнесу і не є публічними людьми. Вдалося поспілкуватися лише із рівненським підприємцем Олегом Фечиком, який мав частку 1 тисячу 213 гривень та, як і більшість, передав її Віктору Шакирзяну.

Про те, що будемо питати про кандидата на посаду міського голови, пан Фечик здогадався одразу.

– Хочу розпитати детальніше про це товариство. Ви продали свою частку. Що з товариством сталося? Бо ж більшість акціонерів продали, – журналістка.

– Це ви з приводу Шакирзяна копаєте чи що? – сміється Олег Фечик.

– Товариство до 2018 року активно вело діяльність?

– Як вам сказати, активно чи не активно? Щось робило, але вбоге підприємство було таке, що і не було діяльності як такої. При совковому обладнанні, при совковому підході – що ж воно могло робити? Там одні пенсіонери.

– Воно і будівництвом займалося?

– Воно не займалося ніколи будівництвом. Це був райкомунгосп. Обслуговували водонапірні труби, воду в районі. Люди за воду платити не хотіли. Мотали ті дірки, і в кінці кінців воно було... Воно прибутковим ніколи не було, скажемо так.

Тим не менше аналітична платформа Youcontrol подає інформацію про активи і виручку фірми і вона виглядає так:

Частку подарувала, але не передала

У 2018 році найбільшою часткою товариства володіла жителька Костополя Ірина Вікторівна Соротинська. Розмір внеску дорівнював 138 тисяч 600 гривень – на той час 29% статутного капіталу.

12-го вересня 2018 року Ірина Соротинська підписала із Віктором Шакирзяном договір дарування, віддавши, як передбачають такі договори, свою частку… безкоштовно.

Договори дарування під час передачі частки у статутному капіталі – не рідкість. Проте підписування договору дарування найчастіше значно кращий варіант, аніж договір купівлі-продажу.

– Для того щоб продати свою частку у статутному капіталі, необхідно дотриматися вимоги про обов'язкове письмове повідомлення інших співвласників, оскільки інші співвласники мають переважне право на придбання частки. Якщо вони відмовляться, тільки тоді можна продати частку будь-якій іншій особі, – роз'яснює адвокат Василь Харчук.

– З договором дарування все значно простіше. Вимога запропонувати придбання частки іншим співвласникам не застосовується, бо це не є продаж. Співвласник вільно обирає, кому він хоче подарувати.

Якщо підписувати договір купівлі-продажу, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір має заплатити продавець частки. Під час підписання договору дарування – навпаки.

– У випадку купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) виникає інвестиційний прибуток, – зазначає Василь Харчук. – Він розраховується як різниця між отриманим доходом від продажу частки та її вартості. Інвестиційний прибуток оподатковується за ставкою 17%, а в окремих випадках 15%.

– Під час укладання договору дарування ніякого прибутку (офіційно) дарувальник не отримує, тому не сплачує податок. Обдаровуваний сплачує податок за ставкою, яка встановлена для оподаткування спадщини (5% від вартості частки).

– До 2-го листопада 2019 року такі договори (і дарування, і купівлі-продажу) не підлягали нотаріальному посвідченню, укладалися у простій письмовій формі, відповідно, сторони дуже часто уникали будь-яких податкових наслідків.

– Після 2-го листопада 2019 року закон змінився і відтоді такі договори нотаріально посвідчуються, а нотаріус діє як податковий агент і звітує до податкового органу про вчинені ним нотаріальні дії.

Втім договір дарування, якщо йдеться про бізнес, має і свої недоліки. Він юридично нікчемний, якщо немає підписаного акту приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства. Такий акт, реєструючи «отриману у подарунок» частку ТДВ, Віктор Шакирзян реєстратору надав – документ підписали у той же день, що і договір дарування, і засвідчили у рівненського нотаріуса Олександра Бештинарського.

Втім через рік Ірина Соротинська (після одруження у 2018 році – Старцун) подала на Віктора Шакирзяна до Господарського суду Рівненської області, звинувативши, фактично, нинішнього кандидата на міського голову Рівного у підробці документа.

Пані Соротинська (Старцун) у позовних вимогах зазначила, що договір дарування підписувала власноручно. А ось акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТДВ «Рівненський райсількомунгосп» вона, як стверджувала у позові, не підписувала, тому і просила суд визнати його недійсним.

У грудні 2019 року суд призначив почеркознавчу експертизу. Рівненський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС місяць встановлював, чи на акті приймання-передачі стоїть підпис Ірини Соротинської чи чийсь інший.

Експертиза підтвердила, що підпис Ірині Соротинській не належить. Про це написано в рішенні Господарського суду.

Суддя Віта Бережнюк винесла рішення у справі 1-го липня цього року – без участі позивачки, яка попросила розглядати без неї та її представника.

Шакирзяна на розгляді не було: він кілька разів відкладав розгляд справи і чергове клопотання суд відхилив, оскільки «учасникам у справі було надано достатньо часу та можливості скористатися своїми процесуальними правами та обов'язками», а «зібраних у підготовчому провадженні доказів по справі достатньо для повного, всебічного, об’єктивного розгляду справи та вирішення господарського спору».

Суд став на сторону Ірини Соротинської (Старцун) та визнав недійсним акт приймання-передачі від 12 вересня 2018 року, опираючись, перш за все, на висновок почеркознавчої експертизи.

До суду ні Віктор Шакирзян, ні його представник не з’явилися. У судовому рішенні згадується лише відзив на позов, в якому пан Шакирзян доводив, що підпис на акті не підроблений, бо… документ засвідчений нотаріусом – нібито це достатня підстава вважати документ справжнім.

Нотаріус Олександр Бештинарський, який засвідчував акт і був залучений до судової справи як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, у суд не з’явився. І не надіслав свої пояснення, аби спростувати чи підтвердити справжність підписів.

Віктор Шакирзян подав на апеляцію. Розгляд скарги має відбутися 9 грудня у Північно-західному апеляційному господарському суді. Якщо справу він знову програє, то втратить частку «Рівненського райсількомунгоспу», «подаровану» Іриною Сорочинською.

– Частка у статутному капіталі товариства може бути відчужена. У такому разі укладається договір (купівлі-продажу, дарування або інший), – пояснює адвокат Василь Харчук. – Обов’язковим доказом виконання такого договору є акт приймання-передачі частки. Саме акт засвідчує, що право на частку у статутному капіталі товариства перейшло від однієї особи до іншої.

– Відповідно до статті 17 Закону «Про державну реєстрацію речових прав», щоб зареєструвати свою частку та внести відомості про це до державного реєстру, державному реєстратору подається не договір, а акт приймання-передачі частки. Тобто акт є тим документом, який породжує права.

– Дарувальник не зобов’язаний підписувати акт приймання-передачі частки після підписання договору дарування. У такому випадку договір вважатиметься не виконаним. Якщо суд визнає недійсним акт приймання-передачі частки і це рішення набере чинності, обдаровуваний втратить частку у статутному капіталі товариства. У цьому випадку рішення суду буде підставою для перерозподілу часток і внесення змін до реєстру (повернення до попереднього становища), – каже Василь Харчук.

«У нас все добре». А у рівнян?

Говорити про судовий спір жодна зі сторін не хоче. Нотаріус Олександр Бештинарський говорити відмовився, тільки почувши прізвище Шакирзяна: «Ви знаєте, я на підставі статті 6-ї, як нотаріус, не можу бути публічною особою. Коментарі не надаю. Вибачте».

Стаття 6 закону «Про нотаріат», на яку посилається пан Бештинарський, містить присягу нотаріуса. Окрім збереження професійної таємниці, нотаріуси присягають «виконувати обов’язки нотаріуса чесно і сумлінно, згідно з законом і совістю, поважати права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб».

Засвідчення підробленого документа для нотаріусів може мати плачевні наслідки – анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Ірина Соротинська (Старцун) – донька костопільських підприємців Лариси та Віктора Соротинських. Ми дотелефонувалися до Лариси Соротинської, яка є ФОПом та керує Рівненською обласною товарною біржою. Проте розмова була короткою.

– Ларисо Юріївно, підкажіть, будь ласка: Ірина Вікторівна Старцун – це ваша донька, можливо?

– Так.

– А як можна з нею було б поговорити?

– Не треба з нею розмовляти. Я знаю, чому ви дзвоните. У нас все добре. Ніяких інтерв’ю давати не будемо.

– А чому?

– А для чого? У нас все добре. Що ви хочете від нас почути?

– Я хотіла запитати про справу…

– Нема ніякої справи. У нас все добре.

– Але є судовий позов до Господарського суду, його розглядають.

– Я вам ще раз кажу: не турбуйте нас, у нас все добре.

Про суд між Віктором Шакирзяном та Іриною Соротинською колишній акціонер «Рівненського райсількомунгоспу» Олег Фечик, із його слів, дізнався від нас. Проте про конфлікт він чув:

– Ну, бачте, як вам пояснити правильно, скажемо так. Ну, допустім, всі люди продавали свої частки добровільно. І нормально Шакирзян позаплачував за ті частки, скажем так. А вона просто захотіла дуже багато. Таку суму, що просто... Чи підроблювали документи, я не знаю, я вам в цьому не допоможу. Якщо я не помиляюся, це він купляв уже в других людей, оцей комунгосп, якщо я не помиляюся. А я можу і помилятися. Там все покрито мраком. Шакирзян – просто покупець, а хто там крутив…

Розповісти про суд, акт з підробленим, як визначив суд, підписом та майбутнє «Рівненського райсількомунгоспу» ми просили у самого Віктора Шакирзяна. Від коментаря він спершу не відмовився, лише попросив узгодити час та дату зустрічі із його прессекретарем Олесем (Олександром) Лопачуком.

У п’ятницю, 13-го листопада, зранку на прохання пана Лопачука ми надіслали детальні запитання, відповіді на які сподівалися отримати від Віктора Шакирзяна.

– Віктор Володимирович готовий зустрітися і відповісти на усі запитання, які у вас будуть, – запевняв Олесь Лопачук.

– Єдине, для того, щоб підготувати якісно відповідь і щоб не витрачати зайвий час, на пошук документів чи ще щось, ви мені на будь-який месенджер надішліть перелік точних запитань. І я вам скажу, коли зустріч буде, ми з вами зустрінемося, підемо по тих запитаннях і дамо вичерпну, ґрунтовну відповідь».

Місце та час зустрічі від Віктора Шакирзяна так і не повідомили, а з понеділка вже ні сам кандидат, ні Олесь Лопачук на дзвінки не відповідали, проігнорувавши запитання, відповіді на які мають право знати рівняни, обираючи нового міського голову Рівного.

Більше про кандидатів на міського голову Рівного дивіться за тегами: Віктор Шакирзян і Олександр Третяк 

Якщо наша діяльність вам подобається і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу» за цим посиланням. Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалу.