«Ми просто хочемо, щоб нас послухав суддя!»: якими бувають мотиви розлучень

Однакових розлучень не буває.

Розглянула близько 250 справ про розірвання шлюбу. Мало це чи багато – не знаю. Але висновки про типи пар і їх мотиви, – зробила.

Знаєте, тут юридичної складової практично немає. Більше потрібна допомога психолога. От у Польщі в сімейних спорах спочатку для подружжя і навіть дітей суд призначає спеціальні психологічні програми (окремі чи спільні). У нас же держава таких послуг не надає... на жаль.

Звідси перший різновид: мусимо поговорити!

1. «Ми просто хочемо, щоб нас послухав суддя!»

Людям треба виговоритись і обов’язково перед судом, який авторитет для обох. Ох, що починається... Поки перші емоції не вщухли... Від «він алкаш»-«сама ти язва» до «а вона зі священником гуляє»-«безбожник, що ти несеш, на коханку гроші має, а дітей не глядить».

Заспокоюються, коли нагадуєш, що це відкрите судове засідання і все, що вони скажуть, може стати загальнодоступним))) Але у таких пар є хоч шанс примиритись... Після того як випустять пар і сторонній арбітр допоможе розставити пріоритети.

Судові засідання більше схожі на сеанси психотерапії. В такі моменти думаєш, як же шкода, що в суді штатний психолог відсутній...

Другий різновид: виховний засіб.

2. «Хай побачить, що я не жартую і розлучусь з ним!»

Жінки, подаючи позов, намагаються привести до тями чоловіків (дуже рідко-навпаки). Колись одну спитала, чи не шкода грошей на судовий збір і часу на суди? Відповіла, що то дешевше і простіше, ніж кодувати...

І тут професійні знання психолога були б потрібні. Допомагає геть не завжди. Є чоловіки, для яких шлюб уже не має значення. Але частіше за все жінки просять залишити справи без розгляду і сім’я зберігається.

Третій різновид: один все вирішив

3. «Звільніть мене від неї/нього! Ні, разом «і в горі, і в радості!»

Досить розповсюджена ситуація, коли один з подружжя категорично не бажає жити в шлюбі. А інший намагається втримати його будь-якими засобами (діти, хвороба, гроші, тяжка артилерія у виді мам подружжя і т.д.).

Це найскладніший варіант з усіх.

Але на якомусь етапі психолог міг би допомогти. Позивач, зазвичай, уже емоційно виснажений, а відповідач продовжує гнути свою лінію. Часто підключаються родичі, що лише поглиблює кризу. Добровільність шлюбу зникає, але негайного звільнення не відбувається.

Один чоловік так розривав шлюб близько двох років... На моїй пам‘яті не було випадків збереження подібного шлюбу. Розлучення-лише питання часу.

Четвертий різновид: взаємна згода

4. «Ми дорослі люди і прийняли рішення розлучитись. Просто зробіть це!»

З якихось причин люди можуть розірвати шлюб лише через суд (неповнолітні діти, один з подружжя не прийшов у РАЦС, не досягли згоди по майну і звертаються до суду після відвідин нотаріуса/адвоката і т.д.).

Тут ніхто не піднімає питання про збереження шлюбу. Допомога психолога уже не треба. Роль суду-узаконити волевиявлення сторін, швидко і просто. Зазвичай, у таких парах і чоловік, і жінка мають високий рівень емоційного інтелекту.

П'ятий різновид: прихований мотив.

5. «Ми вирішили розлучитись, чесно-чесно».

Це найболючіша категорія. Маскуються під четверту. Але їх не складно вирахувати... Від особливостей позову: наприклад, позивач-УБД і просить малесеньку дитину лишити з ним (як варіант, але не в кожному випадку).

І до поведінки в судовому засіданні: намагаються переконати, що вже не сім‘я, але очі опущені, плечі підняті, червоніють, заламують руки і сидять поряд на одній лавці.

Ніхто в суді не визнає, що це фіктивне розірвання шлюбу... Але ти відчуваєш...

Розлучаються з певних причин: меркантильних або бажання вберегти коханого/кохану. Найганебніша для нашої країни підстава: не дають субсидію... Ще варіант: батько, який сам виховує дитину, більше не хвилюється про мобілізацію... і т.д.

Я не берусь осуджувати цих людей, кожен розпоряджається своєю долею як вважає за потрібне. Умови життя і відношення до них – ось причина.

Парам, які на межі...

Перед тим як зробити останній крок, згадайте: з чого все почалось? Чому поєднали свої долі? Були почуття? Чи є хоч слід від них у серці? Кохання точно втрачене? Чи воно придавлене побутом і надмірними претензіями? Ви спробували змінити обстановку? Вороття немає?

І після цього приймайте рішення. Але не забувайте, що безвихідних ситуацій не буває!

Будьте мудрі!