Попрощалися з доброю вчителькою

Минуло два роки як я писала блог про нашу вчительку зарубіжної Наталю Шишканову. Ще тоді вона важко захворіла і злягла.

Вчора вчителька лишила наш світ і відійшла у вічність. Сьогодні в 12.15 її поховали.

Я згадую Наталю Петрівну як дуже добру людину і добру вчительку. Вона не викладала, а проживала свої уроки. І постійно намагалася показати нам глибину літературних оповідей, щоб ми замислилися де в них добро, де – зло, і як прихильність до добра чи зла випливає на літературних героїв і всіх нас.

– Вона дуже сердобольна була, – з любов'ю говорить про Наталю Петрівну її онучка Марія, яка нею опікувалася в ці роки.

Онука ледве не з самого народження була Наталі Петрівні як дочка. Адже коли єдиний син відмовився від важкохворої дочки (у Марії – інвалідність 1-ї групи), Наталя Петрівна оформила над нею опіку. Потім настала черга Маші опікуватися бабусею.

– Я її раніше бабусею називала, – каже Марія. – А вже як паралізувало, то стала звати мамою. Як вона хотіла. 

Всі ці роки жінки жили разом, підтримуючи одна одну. Коштів з їхніх двох пенсій зачасту не вистачало, адже значна сума потрібна була на ліки. Інколи допомагали друзі та інші добрі люди. Зокрема опікувався отець Віталій Поровчук зі своїми парафіянами.

Поховати Наталю Петрівну допомогли друзі, знайомі, учні.

Сьогодні Марія лишилася одна. Жінка розгублена і ще не знає що робитиме далі. Адже останні роки вона віддала опіці бабусі, і це стало її світом. Марія потребує часу щоб оговтатися від втрати і розібратися в собі.

Якщо ви маєте можливість допомогти Марії у цей важкий для неї час, в пам'ять про її добру бабусю, можна пожертвувати посильну суму на картку отця Віталія Поровчука (5168 7422 2614 4172). Він – друг сім'ї, займався організацією похорону. Якщо будуть пожертви, він передасть їх Марії.