«Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за публікації блогерів»
Profile picture for user torbich
журналіст, редактор

Про справжню «етику» ректора Острозької академії

Вчора вранці прочитав у книжці буддійського монаха Геніма Суніма одну розумняшку.

«Ніхто не є за своєю суттю добрим чи поганим. Лише обставини, за яких ми зустрічаємо одне одного, хороші чи погані. Злочинець, який зупинив машину, що мало не налетіла на мене, – ангел, посланий Богом. Лауреат Нобелівської премії миру, який штовхнув мене в метро, – негідник».

Отож знову про вчинок ректора Острозької академії Ігоря Пасічника, за який йому зовсім не шкода.

Ситуація з нав'язуванням «батьківства», твердженням, що ми (три тисячі студентів) «сім'я» і водночас авторитарна поведінка ректора нагадали традиції іншої «сім'ї». Використаний стоп-кадр з фільму Френсіса Форда Копполи «Хрещений батько»

Для тих, хто вважає, що матеріал «Четвертої влади» применшує те, що Ігор Пасічник зробив за 25 років для становлення академії – спеціальне роз'яснення.

Це не аналітика про 25 років життя і роботи Ігоря Пасічника. І не спроба применшити його заслуги. Вони, безперечно, є. І про них багато написано. Багато нахвалено (студентам-журналістам ректор навіть наголошує, що «ви маєте «піарити академію»), але тут не про них.

Слід розділяти мухи і котлети. В матеріалі Анни Дікун, і в цьому блозі йдеться про конкретну поведінку ректора, його реакцію на те, що студентка академії надіслала ректору інформаційний запит.

Тому всіх захисників і вигороджувачів Ігоря Пасічника прошу не спригувати з теми на «ой-ой-ой замахнулись на святого, а він скільки зробив».

Давайте про конкретику, яку, на жаль, багато хто не бачить, або просто заплющує на неї очі.

Одна з активних коментаторок у Фейсбуку на захист ректора запитала про етику вчинку журналістки. Отже стверджує, що запит на доступ до публічної інформації в Острозькій академії – це не просто інструмент забезпечення конституційного права на інформацію. А це вчинок! І виходить, що, на її думку і думку ректора – неетичний вчинок.

На жаль, багато хто захищає ректора або не читавши оригіналу тексту, або читавши його вибірково, або просто із заплющеними очима. Принаймні складається таке враження.

Тож до вашої уваги ще раз підбірка цитат ректора про «етику» з його виступу перед студентами.

Саме в порушенні «неписаної етики» (на тюремному жаргоні це нагадує «понятія») звинувачує Ігор Пасічник студентку-журналістку, яка надіслала йому інформаційний запит.

Про «етику» домашнього насильства: «Якби це була моя дитина, я б її просто відлупцював» .

Про «етику» погроз: «Ще один такий запит і буду говорити по-іншому»?

Про етику посадовця, який сплутав фінансований з державного бюджету заклад, в якому навчаються або за власні кошти або за результатами ЗНО, зі своєю хатою, де він сам вирішує як всім жити: «Якщо вам щось не подобається в Острозькій академії і те, що я сказав, то переводьтеся в інший вуз».

Про «етику» марнославства і напівправди: «Острозьку академію зробив я. Це зробив я. Все робиться за гроші, а гроші в Острозьку академію привіз я, більш ніхто».

Про «етику» лицемірства: «Те, що ви маєте право робити цей запит я абсолютно підтримую».

Про «етику» готовності до переслідування: «Потім ви мені скажете, хто з викладачів попросив зробити офіційний запит на ректора».

Про «етику» дотримання Конституції, яка дозволяє отримувати інформацію в зручний для запитувача спосіб: «Підійдіть до мене, переконайте мене, що вам потрібно офіційно».

Про «етику» поширення недостовірної інформації: «Студент, який пише статтю про УКУ, викладач, який пише статтю про УКУ, віддає її на рецензування деканові або завідувачу кафедри» (колишній викладач УКУ Отар Довженко заперечує твердження ректора).

Про «етику» життя «по-понятіях»: «Є у нас неписаний закон етики».

Про «етику» цензури: «Ніхто з наших студентів не давав інформаційних запитів» (про цензуру сигналів з ОА багато, і цензура в газеті, і цензура фільму).

Про корупційну «етику» «телефонного права»: «Я можу зараз зателефонувати ректору будь-якого вузу, починаючи від УКУ і закінчуючи Києво-Могилянкою, її відразу через тиждень зарахують студенткою цього вузу».

Ось така х**ня малята, як казав дід Панас. Заплющуйте далі очі. Деколи незрячим бути вигідно, а деколи зручно.

Хто не читав оригіналу тексту, то вам сюди: «Якби це була моя дитина, я б її відлупцював»: ректор Острозької академії про студентку.

Дякую студентам і студенткам, які не прогнулися, не злякалися, не змирилися з лицемірством і розуміються на тому, що таке гідність і що таке бути людиною і журналістом/журналісткою.

А тим студентам і студенткам, які дбають про піонерські традиції – вам відосик про ваших попередників (дивитися зі звуком).

Різні позиції конфлікту, а також те як ректор так і не зрозумів чому неправий можна подивитися в сюжеті ТСН журналістки Анни Махно.

P.S. Усіх наклепників, які тріпаються про те, що хтось журналістам заплатив, бо хтось захотів отримати посаду ректора, прошу будьте максимально конкретними. Кажіть максимально чітко, наприклад ось так: «Четверту владу» підкупив той, хто хоче отримати посаду ректора, а краще назвіть хто саме.

Адже якщо ви просто розмито тріпаєтесь, то притягнути до відповідальності за брехню в суді вас складно, будете потім співати, що це оціночні судження і ви насправді не те мали на увазі. А для того, хто сумнівається, що за оббріхування у Фейсбук можна покарати, почитайте як ми це вже робили: Рівненську навколополітичну активістку суд офіційно визнав брехухою.

Всім бобра.

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте

Підпишіться на нашу розсилку

(найважливіші новини двічі на місяць)