Російське лихослів'я про жіночі геніталії та русню

Російське лихослів'я (про жіночі геніталії та русню) поширюється зараз на хресті, який є символом смерті і воскресіння Христа та символом нашого викуплення з гріха. Такий осквернений хрест я бачив нанесеним на машини деяких волонтерів та на футболках, що продаються в інтернет магазинах. Кажуть, що це зробила якась відома модна художниця.

Цей наш стилізований неосквернений хрест вже декілька років нанесений на військову техніку Українського Війська, як символ продовження віковічної боротьби Русі-України проти Московії-Орди, боротьби свободи і демократії (козацької християнської вольниці) проти деспотизму зі Сходу.

Орда зараз воює проти України під незрозумілими навіть для москвинів пінктограмами чи під більшовицькою символікою безбожників. Хрест же на нашій техніці сприймається дуже багатьма притомними і діяльними  людьми закордоном, як символ боротьби добра проти зла, свободи проти поневолення, христинської традиції проти видозміненої совдепії та більшовизму. То що ж ми робимо?

Звичайно, те, що відбулося є природнім для країни, де матюкаються навіть на дитячх майданчиках діти і мами, які поруч гуляють з немовлятами.

Хочу запитати друзів, що ми робили довгі роки не так, що така велика кількість наших людей лихословить, використовуючи московитські матюки? Тобто ми ментально включені в систему координат російського світу («Русского мира»).

Немає досліджень, але у мене складається враження, що більшість українців десь приблизно з 6+ постійно чи періодично розказує один одному у громадських місцях та вдома про чоловічі й жіночі геніталії, статевий акт з чиєюсь мамою, про міньєт, різні інші збочення.

Особливо популярним є слово, яке знецінює і зневажає Жінку, Маму, Сетру, Доньку. І цим словом ми називажмо один одного в розмовах. Зауважте, так розмовляють винятково українці, білоруси і росіяни. Останні пішли ще далі – вони лихословлять на Ісуса Христа та Його Пресвяту Матір Богородицю. Я вперше таке почув у Росії у 1987 році й був шокований.

До речі, порівняно з 1987 роком у нас, в Україні, лихословити стали непомірно більше. Отже, що ми робили не так? І які наслідки цього «не так»? Що робити з цим «не так»? Чому про це всі мовчать? Буду вдячний за думки та ідеї, пропозиції.

«Той,хто хоче насолоджуватися життям,
й завжди бачити тільки кращі часи,
нехай береже язик від зла,
щоб з уст його слова лукаві не злітали».
Перше послання апостола Петра 3.10.