Духовний фронт: як громада на Рівненщині відстоює свій храм, зайнятий православними московського патріархату

Це історія про боротьбу вірян у Корецькій громаді, які ще у 2019-му році перейшли з московського патріархату у Православну церкву України. Не просто перейшли, а й усе грамотно юридично оформили. Включно з власністю на храм. Тим не менш, досі їхнім храмом користуються православні московського патріархату, продовжуючи його займати, чи, як кажуть місцеві, окуповувати.

На вербну неділю ми їдемо у двох автівках в село Устя, яке за двадцять кілометрів на північ від Корця на Рівненщині. Чоловік за кермом – Михайло Голос. Він везе нас показати свою малу батьківщину і розповісти історію, як і чому він очолив у селі громаду Православної церкви України.

А також як законно домігся того, що церква московського патріархату не змогла офіційно забрати у громади села храм. Офіційно не змогла, але роками силою продовжує його займати.

– Їдемо в село Устя, веземо священника отця Віктора, якого призначили до нас, – коментує Михайло Голос. – Його їде представляти отець Іван Мациканич, який є благочинним нашого району. Будемо проводити богослужіння, освячувати Вербу.

В час відновлення незалежності України було кілька періодів релігійного протистоянням між прихильниками старої церкви московського патріархату і, створеної зі здобуттям незалежності, української православної церкви.

Часто конфлікт супроводжувався насильством з обох боків і довгий час в суспільстві сприймався як суто релігійний.

Але після початку російсько-української війни у 2014-му році почалося суспільне переосмислення конфлікту не як внутрішньо релігійного, а як протистояння української ідентичності та російського імперіалізму.

Це протистояння ще більше посилилося в лютому 2022-го року, коли росія повномаштабно вторглася в Україну, щоб окупувати її частину та розширити вплив так званого «рускава міра». Того «рускава міра», частиною якого є і церква московського патріархату.

У Свято-Різдво-Богородичній парафії в селі Устя протягом 35 років служить священник московського патріархату – отець Володимир. Багато хто звик до нього.

Православний храм у селі, як і більшість храмів ще в 19-му сторіччі, будувала місцева громада. Та із загостренням церковних конфліктів культові споруди по селах, селищах і містах почали оформляти на релігійні громади.

Юридично ці громади налічували 20, а потім і 10 людей, наближених до церковного керівництва на рівні району чи області. Таким чином культова споруда, яку будували і ремонтували кілька поколінь мешканців місцевої громади, ставала власністю обмеженої групи людей, а фактично – власністю церковної структури з духовним центром у Москві чи Києві.

Те ж саме мало статися у селі Устя.

– Почався цей процес доволі давно. Від того як вони таємно років 15 тому збирали списки громадян, хотіли передати наш храм в користування московського патріархату, – розповідає Михайло Голос.

Але на заваді цьому став активний мешканець села, підприємець, багатодітний батько.

Українська православна церква московського патріархату масово пропагувала, що конкуруюча з нею православна церква Київського патріархату – це структура, яку не визнає у православному світі жодна інша церква.

Людям насаджували думку, що у такій церкві немає бога. Але все змінилося 2019-го року.

Церковна діяльність в Україні тісно пов'язана з політикою. Зокрема з поширенням серед вірян проросійських чи проукраїнських поглядів. Це особливо помітно під час виборів на різних рівнях влади. Щоб зменшити російський вплив на вірян в Україні експрезидент Петро Порошенко домігся офіційного визнання на міжнародному рівні для Української православної церкви з центром у Києві.

Вселенський патріарх підписав томос про визнання канонічної та самоврядної Православної церкви України («в межах політично сформованої і цілковито незалежної держави Україна»).

Це вибило аргумент московського патріархату про неканонічність української церкви і дало поштовх для переходу частини громад московського патріархату під духовний центр у Києві.

Тоді ж, у 2019-му громада села Устя також проголосувала за перехід до Православної церкви України.

Громада не просто проголосувала, а й юридично оформила зміну власної назви та власності храму у селі. Хоча місцева влада цьому не сприяла.

– Органи місцевого самоврядування не дуже йшли на зустріч. Таке було відчуття, що так як в росії в якійсь Рязані і в мене українська діаспора і я хочу для них створити ПЦУ, – каже Михайло Голос. – Ти приходиш з цими документами і доводиш людям, що ми от провели збори і на тебе дивляться так, як на ворога народу. Тим не менше, ми все зробили. Все грамотно, все правильно, ніякого підкупу ніде не було.

Адвокат Євген Воробйов, якому ми показали для перевірки копії документів, що надала нам релігійна громада ПЦУ, каже, що документи в порядку. А священник УПЦ московського патріархату не має права перешкоджати користуватися храмом.

Головою громади ПЦУ в селі Устя став Михайло Голос.

– Мене обрали під час зборів, коли ми робили перехід від УПЦ до ПЦУ.

Але священик отець Володимир не прийняв вибору громади. Не просто не прийняв, а й відмовився передавати храм у користування законних власників.

Він і його прихильники, за потуранням місцевої світської і церковної влади, не давали громаді ПЦУ користуватися своєю власністю і проводити богослужіння протягом трьох років.

– Була вивіска назва нашого храму. І зірвали он бачте, по живому вирвали. Тоді порізали ворота, була на воротах вивіска ПЦУ. Це сталося 20 вересня 2021-го року. Священники московського патріархату приїжджали до нас на престольний празник і вони позривали все, щоб нічого не було, щоб нічого не нагадувало Православну церкву України, – показує місце відірваної вивіски і воріт Михайло Голос.

24-го лютого 2022 року трапився новий переломний момент – росія почала повномасштабну війну проти України.

Сільська громада Православної церкви України спробувала знову налагодити діалог, щоб мирним шляхом відстояти своє право. 26 березня запросила звершити богослужіння у храму Корецького благочинного ПЦУ Івана Мациканича.

В свою чергу Іван Мациканич запросив отця Володимира до спільної молитви за воїнів та Україну, але той відмовився. Це видно на відео із того дня, яке дав нам Михайло Голос.

– Ніколи захватів ще шось, як ви любите говорити, не відбудеться з нашої сторони. Ми запрошуємо вас разом звершити богослужіння, – Іван Мациканич.

– Я не можу разом. Моя церква не московська, хоч я кінчав духовну семінарію в Москві, – Володимир Зіньков. 

– Освіта не має значення ваша. Парафія ваша належить до РПЦ. Те, що її автономна одиниця називається УПЦ – це нічого не означає. Це як велика єпархія в межах україни, – диякон. 

– Нам треба війну закінчити, – Володимир Зіньков.

– А війна начинається звідки? – хтось із натовпу. 

– Із церкви, – Володимир Зіньков. 

Ми спробували дізнатися у релігієзнавиці Анни Мельниченко чи забороняють православні канони спільну молитву священнослужителів УПЦ (МП) і ПЦУ. Вона каже, що не забороняють.

Громада ПЦУ продовжує наполягати на своєму праві. Про наступні служіння в храмі довелося домовлятися із залученням влади, розповідає благочинний Корецького благочиння ПЦУ Іван Мациканич.

Перешкоджання богослужінням – це кримінальна стаття, каже адвокат Євген Воробйов:

– Це стаття 180 ККУ – це незаконне перешкоджання здійснення релігійного обряду і стаття 161 ККУ це образа почуттів громадян із зв'язку з їхніми релігійними переконаннями.

Із головою громади ПЦУ села Устя Михайлом Голосом ми зустрілися 16-го квітня.

– За цей період часу, буквально за 15 днів, ми їдемо третій раз. До того не мали такої змоги, через те що був великий тиск на нас з боку московського патріархату, – каже він.

16-го квітня благочинний представив громаді Усті настоятеля Віктора Герасимчука, який відтепер має тут служити і він налаштований рішуче.

Щоб дізнатися, чому священик УПЦ (МП) отець Володимир роками перешкоджає користуватися храмом громаді ПЦУ нам довелося його зустріти на вулиці. Оскільки він ухилявся від домовленості про інтерв'ю. Але всього запланованого запитати ми не встигли.

– Те, що ви служите під духівництвом Кирила що для вас означає? – журналістка.

– Ви в це все вірите? Це суща брехня. Я тільки знаю пісні, наші українські повстанські, що ви таких не знаєте. 

– А чого ви 26 березня відмовились від спільного служіння?

– Слухайте, нема коли. Я вас люблю, поважаю, те, чесно.

– А чому ви відмовились? Вас же запрошували до спільної служби.

– Бувайте здорові. Вам здоров'я, щастя, всього найлутшого. Святкуємо пасху хрестову і молімося, щоб нам москалів перемогти.

В селі Устя є прихильники церкви московського патріархату. За словами Михайла Голоса, вони підтримують швидше не Москву, а самого священника. З нами вони спілкуватися відмовилися. Один з них навіть пригрозив журналістці «люстрацією»:

– Закінчиться війна, ми будемо робить люстрацію і я вашого номера збережу і де ви є, і як ви, я збережу смски, які ви пишете збережу. Ви согласні? Ми того, буде люстрація.

– Нічого не розумію, а до чого тут люстрація, я журналістка.

– Буде люстрація і ми розберемся, що ви і звідки, і шо.

росія зацікавлена мати в Україні контрольовану церкву, каже релігієзнавиця Анна Мельниченко. Вигнати її неможливо на законному рівні, тому що Конституція передбачає свободу віросповідання.

Натомість, українці можуть самі витіснити московський патріархат, вважає експертка:

– Я вважаю, що це найкращий вихід. Маргіналізувати УПЦ МП, зробити так, щоб просто людям було соромно туди вступати.

Боротьба в Усті досі триває. Писати заяву в поліцію про перешкоджання служінням у власному храмі громади Михайло Голос не хоче. Каже, що хоче вирішити конфлікт мирно і вірить, що це вийде.

– Для мене віра це сенс життя, це сім'я, це любов, це все, що мене оточує, це мої діти, моя дружина, мій храм, мої люди. Все, що ми бачимо. Треба, щоб воно було все українське. Тому, що Україна понад усе, – каже голова релігійної громади.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.

Підтримайте ЗСУ

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське ЗМІ – підтримайте «Четверту владу»