Шкільні оцінки в теперішній системі освіти – це помилка і сором

Що вам хочеться робити, коли ви відчуваєте сором?

Навряд пізнавати світ і прагнути більшого, так? Найбільша помилка, яку ми робимо у навчанні дітей, це коли ми своїми діями та словами (навмисно чи ні) змушуємо їх відчувати сором.

• Не соромно зробити помилку. 
• Не соромно не знати банальних речей.
• Не соромно не знати того, що знають всі.
• Не соромно отримати двійку, забути книгу, щоденник...

Школа, дитинство, сім'я – це місце росту і розвитку і точно не місце сорому.

Є речі, які викликатимуть сором, але ми, дорослі маємо показати як з тим справитись, як попросити пробачення, в кого можна отримати прощення. 
Сором однозначно не рушій розвитку чи навчання. 

Робити помилки – необхідно. Чогось не знати – не проблема. Наші слова, коли дитина чогось не знає, мають показувати вихід і шлях до отримання цих знань (якщо вони потрібні).

Тому, шкільні оцінки в теперішній системі освіти – це помилка і сором для тих, хто систему підтримує і розвиває. Бо оцінки волають: «тобі має бути соромно, бо ми визначили, що ти маєш вже це знати». 

В житті в кожного з нас є не просто другий шанс, але і третій і п'яти і навіть 114. В робочих процесах, успіх, це не тоді коли ти помилився, бо чогось не знав, а коли зміг впоратись із помилкою і розрулити її.

Нам необхідно прибрати сором із освітніх закладів і навчити просити про допомогу, визнавати, що ти чогось не знаєш, навчити шукати відповідей.

Коли я відчуваю сором, я не шукатиму відповідей, але шукатиму втечі, я не проситиму допомоги, але намагатимусь заховатись. 

Нам має бути соромно коли ми порушуємо етичні стандарти, зраджуємо своїм принципам, а не тоді коли ми забуваємо чи не знаємо чогось. І навіть тоді, коли я зробив ганебний вчинок, і моя совість гризе мене.

Коли я відчуваю страшенний сором, мені потрібний Той, хто допоможе змінитись і позбавить почуття сорому.