Слава Україні: над чим Вакарчук думає в Стенфорді

«Ще до їхнього переїзду до Києва я побачив запис львівського концерту «Океан Ельзи». Вакарчук стояв на краю сцени та кричав «Я Міккі-Маус, я Міккі-Маус!».

Коли Віталій Клімов (перший продюсер гурту – ред.) сказав, що зробить з них супергурт, я, м’яко кажучи, не повірив», –  згадує Юрій Нікітінський, дитячий письменник та один з перших піар-менеджерів «Океану Ельзи».

20 років по тому «Океан Ельзи» – єдиний український рок-гурт, який може зібрати 75-тисячний стадіон своїх прихильників. А його лідер Святослав Вакарчук утретє за останні декілька місяців запевняє, що не має президентських амбіцій, – пише Максим Каменєв на «Громадському».

Цього разу він зробив це у відеозверненні, в якому запропонував 10 кроків для реформування держави.

Тези зі звернення могли б слугувати програмою політичної партії – зміна виборчого законодавства, створення антикорупційного суду, реформа держслужби, приватизація тощо.

Для походу в публічну політику Вакарчук, окрім бачення, що саме необхідно змінити в країні, має інші складові потенційного успіху на виборах – майже 100% упізнаваність, позитивний баланс довіри громадян, друзів-підприємців, у яких є гроші й медіа-ресурс.

Чому ж тоді він так наполегливо заперечує політичні амбіції та чи може в майбутньому змінити рішення?

«Там, де нас нема»

18 червня цього року зі сцени на стадіоні «Львів-Арена» Святослав Вакарчук повідомив, що йде у «творчу відпустку».

Концерт у рідному місті співака завершував міжнародний тур «Океану Ельзи» на підтримку альбому «Не йди». За два місяці співак вирушив у США на навчання до одного з найпрестижніших університетів світу – Стенфорду.

З журналістами наразі не спілкується. На прохання Громадського про інтерв’ю прес-служба співака повідомила, що до кінця року це неможливо.

У Стенфорді в ролі запрошеного вільного слухача до Нового року Вакарчук слухатиме курси в «Центрі демократії, розвитку та верховенства права».

Також співак залучений до 10-місячної програми «Розвиток українських лідерів». Серед викладачів Вакарчука – відомий політолог, автор «Кінця історії» Френсіс Фукуяма й колишній посол США в Росії Майкл Макфол.

«Святослав поїхав думати», – пояснює Мустафа Найєм, народний депутат від БПП, у 2014 році він також слухав курс лекцій у Стенфорді. Як він стверджує, саме Фукуяма переконав його, на той час журналіста, піти в політику.

Олександр Стародубцев, один з трьох студентів програми «Розвитку українських лідерів», що слухає курси разом з Вакарчуком розповідає: кожен зі слухачів зосереджений на окремому кейсі, пов’язаному з розвитком демократії.

Так, Стародубцев вивчає, яким чином якісно змінити бюрократію, Вакарчука ж передусім цікавлять питання верховенства права – створення дієвої судової системи, боротьба з корупцією тощо.

Студентам і викладачам Стенфорду Вакарчук каже те саме, що й українським виборцям: він щиро не хоче бути президентом.

«Коли Святослав знайомиться зі студентами чи викладачами, то каже, що він – громадський активіст з кар’єрою музиканта», – каже Стародубцев, а відтак додає: Вакарчук може стати своєрідною «точкою довіри», якої критично не вистачає українському суспільству після смерті таких моральних авторитетів як Любомир Гузар та Богдан Гаврилишин.

«Друг»

Громадською діяльністю Святослав почав займатися після Революції Гідності. Співак неодноразово повторював: після тих подій пообіцяв собі, що за жодних обставин більше не стоятиме осторонь процесів, що відбуваються в країні. З 2009 року існує благодійний фонд Вакарчука «Люди майбутнього».

У травні 2015-го разом з інвестиційним банкіром Томашем Фіалою та колишнім віце-прем’єром Словаччини Іваном Міклошем заснував «Центр економічної стратегії».

ЦЕС досліджує державну політику, а головним завданням визначає підтримку реформ в Україні. Разом з Фіалою та Рустемом Умеровим (власником компанії ICG Investments) Вакарчук виступив донором програми «Розвиток українських лідерів».

«Нас зі Святославом об’єднує дружба й спільний інтерес зробити Україну сильною та успішною», – сказав Громадському Фіала.

Вакарчук спілкується з багатьма іншими бізнесменами. Разом зі співвласником Alfa Group Михайлом Фрідманом входить до консультаційної ради фестивалю Leopolis Jazz Fest, який з 2011-го щороку проходить у Львові. А разом з мільярдером Віктором Пінчуком – до наглядової ради меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».

Бізнесмени запевняють: до походу в політику вони Вакарчука не спонукають. Приміром, Віктор Пінчук у розмові з Громадським називає будь-які чутки про підтримку співака «маячнею» та висловлює сумнів, що той узагалі піде на вибори.

Утім, знайомі Вакарчука переконують: він має необхідні якості для того, щоб стати політиком національного масштабу. Зокрема, перший генеральний менеджер «Океану Ельзи» Віталій Клімов (працював з гуртом до початку 2000-х) стверджує – Вакарчук має талант менеджера.

«Після того, як я пішов з гурту, в «Океана Ельзи» не було генерального менеджера. Цю роботу виконував Святослав. Результат каже сам за себе», – розповідає Громадському Клімов.

Керівник ЦЕС Гліб Вишлінський звертає увагу на те, що Вакарчук досяг усього сам на очах у людей і постійно займається інтелектуальним розвитком.

Співачка Руслана Лижичко в інтерв’ю Громадському розповіла, що багато розмовляла з Вакарчуком про політику й порадила йому подумати про те, що бути одночасно співаком і політиком дуже важко.

«Славко, відчуваю, Україну любить, він львів’янин, я його знаю багато років і такі люди, зокрема, теж мають право бути президентами, претендувати на цю роль», – каже Лижичко.

Про недоліки Вакарчука-політика, люди, які добре його знають, під запис говорити не хочуть, побоюючись образити співака. Утім, визнають – Святослав надто важко переносить публічну критику, уникнути якої жоден політик не може.

«На лінії вогню»

Перепрофілювання Вакарчука з музиканта в громадські діячі привернуло увагу українських соціологів.

У листопаді «Центр імені Разумкова», КМІС, «Рейтинг» та «Социс» опублікували результати спільного дослідження електоральних уподобань українців.

Результати дослідження свідчать: якщо б вибори президента відбулися цієї осені, за співака готові були проголосувати 12% громадян (з тих, хто має намір взяти участь у голосуванні). Це третій результат після Петра Порошенка (16%) та Юлії Тимошенко (14%).

Але стратег передвиборчого штабу Петра Порошенка на останніх президентських виборах Ігор Гринів почав спостерігати за Вакарчуком іще раніше. З 2014 року він «міряє» потенційний президентський рейтинг рок-музиканта.

«Вакарчук – один з тих, хто представляє несистемну політику. Я казав, що основна загроза для України – це поява несистемних політиків. Я вважаю неправильним, коли люди починають шукати кандидатів серед політиків, які я називаю несистемними», – розповідав Гринів у червні 2016-го.

Що буде, якщо недооцінити потенційного конкурента на виборах, Гринів чудово розуміє.

У 2006 році він працював у передвиборчому штабі Віталія Кличка, який тоді вперше балотувався на посаду мера Києва.

Головним конкурентом Кличка тоді був чинний міський голова Олександр Омельченко, але несподівано на виборах переміг третій претендент – банкір Леонід Черновецький, якого до початку кампанії навіть не зараховували до списку потенційних учасників перегонів.

«Не йди»

Про плани балотуватись у 2019-му на посаду президента наразі офіційно не повідомив жоден український топ-політик.

Навіть Петро Порошенко уникає прямо відповідати на це запитання. Один з потенційних учасників перегонів, що неодноразово брав участь у виборчих кампаніях і навіть одного разу переміг на парламентських виборах, у неформальному спілкуванні з Громадським пояснює це так:

«Виборча кампанія – це такий величезний «лайновоз». Ти стоїш на сцені чи трибуні, а тебе з усіх сторін поливають лайном, а ти нічого не можеш удіяти».

Тож не дивно, що політики не поспішають завчасно оголошувати про наміри балотуватися в президенти.

Так, у 2013-му Петро Порошенко почав готуватися до президентських виборів, що мали відбутися за два роки, однак жодних заяв з цього приводу не робив, натомість фігурував у списку потенційних кандидатів на вибори мера Києва.

Святослав Вакарчук уже відчув «темну сторону» української політики.

Згідно з дослідженням «Центру контент-аналізу», у серпні, після того, як співак на прес-конференції у Харкові закликав українців зосередитися на державних проблемах та припинити «мовну війну», в соціальних мережах проти нього провели неінтенсивну інформаційну кампанію.

Менше з тим, за даними соціологів, Вакарчук досі єдиний з потенційних кандидатів у президенти, який має позитивний баланс довіри населення.

«Але це довіра до Вакарчука-співака. Якщо він зробить заяву про те, що йде в президенти, частина цих людей відійде від нього, інша частина навпаки почне його підтримувати», – каже Олексій Антипович, директор соціологічної групи «Рейтинг».

Натомість політтехнолог Сергій Гайдай переконаний – нині політична позиція Вакарчука виглядає слабко:

«Як політтехнолог, не пов’язаний з Вакарчуком, можу сказати, що його поведінка виглядає як «і хочеться, і колеться». Мовляв, я не маю політичних амбіцій, але маю власний план для країни, тому якщо мене дуже сильно попросять люди, то добре, так і бути – я піду».

Святослав Вакарчук має досвід участі в українській публічній політиці. На дострокових парламентських виборах 2007-го він пройшов до Верховної Ради за списком «Нашої України», та вже за рік склав депутатський мандат, зосередившись на музиці.

Який вибір співак зробить цього разу, дізнаємось у серпні 2018-го, коли анонсований початок нового туру «Океану Ельзи». Одночасно з ним розпочнеться активна фаза президентської кампанії.