В очікуванні на Томос...

Я ходжу в церкву в середньому на 2 рази в рік менше ніж середньостатистичний українець. Тому не дуже знаю, що там до чого.

Але чув, що зараз усі чекають на якийсь Томос, який – історична подія ледь не останніх тисячі років для України.

Кажуть, що якщо цей Томос нам дадуть, то все почне змінюватися на краще. Навіть за Порошенка можна буде проголосувати, якщо він Томоса доб’ється. Розумні люди так кажуть, яких я поважаю.

І українські віруючі почнуть об’єднуватися. Автокефальна обєднається з УПЦ. А інші перестануть за Кірріла молитися, а стануть за українських солдат тільки, і за усіх українців.

І заповіді почнуть виконуватися одразу більше, напевне, і цінності в суспільстві зростуть...

Єдина проблема. Томос нам мають дати якісь там мужики в Константинополі. Без цього усе вище перелічене ми робити не зможемо. Чи зможемо?

Може самі собі дамо той Томос? Якийсь там мужик на ім’я Матвій написав щось типу де двоє чи троє людей людей зібралися славити Бога, там уже Бог з ними.

Вродє навіть він це в Біблії написав. І цю Біблію, вродє ми можемо читати і використовувати як закон Божий. Але це не точно, по ходу, бо всі в очікуванні на ТОМОC...

Схоже ми залежні від якихось незнайомих нам чоловіків в Константинополі. А жаль.

P.S. Цей допис я писав, коли з'явилася інформація, що надання томосу можуть відкласти. Я радий, що справа вирішилася позитивно і ми стали ще на крок ближчими до справжньої незалежності.