Відводи, скарги і публічність: негативні аспекти суддівського життя

Кінець і початок року були напруженими. Велика кількість справ потребувала вирішення. І лишалось катастрофічно мало часу. Хтось хотів, щоб його справа була розглянута. А хтось намагався досягти зриву засідання будь-якими методами.

За декілька тижнів мені заявили таку кількість відводів, що перевищує усі разом за майже три роки. Наприклад, на фото-це із заяви про відвід. Просто почитайте, щоб розуміти яким чином може бути сприйнята і подана інформація.

Також в кримінальних провадженнях почались зміни захисників. Або обвинувачені хворіли. Хтось пустився у біга. Був навіть потерпілий, який бажав, щоб кримінальне провадження потрапило у інший суд.

Посипались скарги на мене до Вищої ради правосуддя і Громадської ради доброчесності. Останній адресат явно доданий для того, щоб я не пройшла кваліфікаційне оцінювання завдяки громадськості. Так би мовити, «чужими руками жар загребти».

Але найбільше здивував мене запит про надання публічної інформації. Людина вимагає біографії моїх батьків, щоб написати чергову скаргу. Родзинка в тому, що запитувач – мешканець сусідньої області, ім‘я якого мені нічого не говорить. То для кого збирають персональні дані на родину?

Все це-також частина суддівського життя. В результаті вирішення спору є переможці і переможені. Для одного суддя видається добрим, а другому –втіленням зла. Незадоволені судом були, є і будуть.

Бо суд вирішує конфлікт. Після чого негативні емоції переносяться на суддю. Помста.

Я ж своє звільнення пережила давно. 

Мене не лякає перспектива втратити посаду. Чогось люди ніяк цього зрозуміти не можуть. Якщо державі мій мозок і воля будуть не потрібні, то знайду інше заняття.

Але роботу свою дуже люблю, незважаючи на усі супутні ій негативні явища :) Тому відновлюсь, готуватимусь до іспитів, підтримуватиму кваліфікаційний рівень і писатиму, доки майбутнє невідоме.

А там час покаже, який варіант розвитку подій буде кращим.