«Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за публікації блогерів»
Profile picture for user Hlotov
адвокат, член Ради адвокатів Рівненської області

Як в Україні намагаються зруйнувати середній клас

Нещодавно по всій країні прокотилась хвиля повідомлень про те, що народні депутати хочуть скасувати 3 групу єдиного податку.

Спробую вставити і свої «5 копійок» як коментар до такої законодавчої ініціативи. Отож…

Дійсно 01 березня 2018 р. у Верховній Раді було зареєстровано законопроект №8089. І, справді, таким законопроектом пропонується позбавити підприємців можливості здійснювати свою діяльність як платники єдиного податку 3-ї групи.

Якщо проаналізувати зміст законопроекту, то мета його хороша — вивести бізнес із тіні. Однак, хочеться звернути увагу на один важливий момент, який підтверджує, що вказаний законопроект по суті руйнує одну із конституційних підвалин на рівні взаємодії «людина-влада».

Так, ч. 1 ст. 19 Конституції України передбачає: «правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством». Якщо перевести цей набір юридично розумних слів у просту людську мову, то він означає “людина в Україні може роботи будь-що, що прямо не заборонено законом»

Саме такий підхід міститься сьогодні і в нині чинній редакції ст. 291 Податкового кодексу України, у п. 291.5. ст. 291 якого наведено вичерпний перелік видів діяльності при здійсненні яких суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи — підприємці) не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп. Тобто, наразі існує визначений на рівні закону перелік видів діяльності при здійсненні яких фізична особа-підприємець чи юридична особа не може бути платником єдиного податку.

В той же час своїм законопроектом №8089 його автори пропонують:ліквідувати третю групу платників єдиного податку з можливістю переходу на другу групу для фізичних осіб-підприємців, якщо вони відповідатимуть вимогам до перебування у 2-й групі; надати Кабінету Міністрів України повноваження затверджувати «Перелік товарів, виробництво та роздрібний продаж яких може здійснюватися платниками єдиного податку другої групи” і «Перелік послуг (робіт), які можуть надаватися (виконуватися) платниками єдиного податку другої групи».

Тобто, з одного боку, автори законопроекту пропонують ФОПам, які наразі ведуть свій бізнес як платники єдиного податку на 3-й групі, скористатися можливістю перейти на другу групу при ліквідації третьої групи як такої.

В той же час, з іншого боку, така можливість переходу з 3-ї на 2-гу групу буде поставлена в залежність від волі Кабінету Міністрів України. Останній не затверджуватиме виключного переліку видів діяльності, що заборонені до здійснення ФОПами-платниками єдиного податку 2-ї групи, а визначатиме перелік дозволених видів діяльності.

Отже, в порушення закріпленого у ч. 1 ст. 19 Конституції України принципу «те, що не заборонено, дозволено» народні обранці хочуть запровадити для ФОПів, які самі себе забезпечують робочими місцями, той самий принцип, що діє наразі для органів влади і їх посадових осіб – «дозволено лише те, що прямо передбачено законом» (ч. 2 ст. 19 Конституції). От тільки в ситуації з органами влади і посадовцями все ясно – їх роботодавцем є народ України, а Конституція в демократичній правовій державі покликана обмежити сваволю влади. Чим же ФОПи (малий і середній бізнес) заслужили таку немилість депутатів? Чи не тому, що вони – вихідці із великого бізнесу?

То ж, по суті вищевказані ініціативи нардепів можуть привести не лише до порушення ст. 19 Конституції, але й до пригнічення будь-якої ініціативи зі сторони підприємців.

На моє переконання, такі законопроектні ініціативи виглядають як намагання зруйнувати середній клас. Фактично у разі їх запровадження відбудеться скорочення кількості зайнятого населення. Адже, підприємці, які не захочуть працювати в таких нестабільних умовах (коли уряд «сьогодні» певний вид діяльності не внесе у перелік, бо «елементарно» не знає про його існування чи працівнику КМУ представники професії «не занесли подяку», або ж спочатку внесе його в перелік, а потім виключить з нього) будуть вимушені припинити свою діяльність.

Сьогодні ж як-ніяк, а закон (наразі Податковий кодекс) дає певну стабільність і правову визначеність – в ст. 291 (п. 291.5.) Податкового кодексу України містить перелік видів діяльності, які не сумісні зі статусом платника єдиного податку 1-ї, 2-ї і 3-ї груп. Всі ж іншіі види діяльності дозволені!

Слід відзначити і те, що автору статті аж ніяк не зрозуміла позиція законотворців, які могли б просто внести ініціативу щодо розширення переліку видів діяльності, які не можуть здійснювати ФОПи – доповнення окремими позиціями п. 291.5. ст. 291 Податкового кодексу України. Такі б зміни не призводили б до порушення Конституції, створення нових корупційних можливостей на рівні КМУ та до зростання безробіття.

На завершення нагадаю, що нині платниками єдиного податку третьої групи є фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (Підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу).

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте

Підпишіться на нашу розсилку

(найважливіші новини двічі на місяць)