Як вшанували загиблих від совєтських розстрілів у Дубенській в'язниці

Совєтські розстріли у Дубенській в'язниці 1941 року. Під час будівельних робіт у травні знайдено рештки закатованих в'язнів, почалися роботи з ексгумації. 

Вчора був на вшануванні пам'яті загиблих, також і мого діда Гната Поровчука.

Ідучи у Дубно, був упевнений, що вшанування відбудеться у дворі колишньої дубенськоі тюрми, де було скоєно злочин і виявлено нещодавно його сліди. Та насправді людей зібралася невелика жменька.

На територію в'язниці, де зараз знаходиться військова частина, нікого не пускають. Міська влада організувала панахиду поблизу в'язниці біля невеликого пам'ятного знаку.

Для мене це стало несподіванкою. Добре, що прийшло багато священиків, майже стільки, скільки й вірян.

Спілкуючись з журналістами і громадськими активістами, зрозумів, що достатньо не висвітлюється інформація про подальші пошукові роботи на місці захоронення. Невідомо чи вони зараз проводяться. Ніхто не прийшов від групи спеціалістів, що провадять ексгумацію.

На жаль, не було і військової варти, хоча дві військові частини є поруч. В уніформах були тільки польські реконструктори, українські поліцейські,що наглядали за порядком, і я у пластовому однострої.

Та коли звучав український гімн, поляки, хоч не всі, салютували, але всі стояли на струнко, а поліцейські ні.

Пишу про це не заради критиканства, просто хочеться, щоб ми пам'ятали тих, хто гинув і гине за нашу свободу, бо ті, хто вбивав і вбиває, не покаялися і не заспокоїлися досі.