Згадуючи 5-ту річницю розстрілу мітингувальників на Майдані

П’ять років тому у Києві на Майдані. На цей час вже відсвистіли кулі.

Поранених розвезли в лікарні. Частина вбитих протестувальників залишилась лежати – їх склали в рядок.

Пам’ятаю як було страшно коли свистіли кулі, а зі сцени казали, що є поранені і вбиті, не йдіть на Інститутську. Хто може здавати кров – йдіть здавайте.

В паніці не знав куди кидатись – чи кров здавати, як донор, чи нові барикади споруджувати. А ще захищати від лінчування ВВшників, пійманих в полон, яких дехто хотів забити на місці.

Весь в сажі, ще досі в балаклаві, в чиємусь светрі під курткою і в поношених берцях, які знайшов напередодні серед речей, які кияни приносили в Михайлівський собор. Своє взуття угробилось ще 18-го ввечері.

На голові синій мотоциклетний шолом з пластиковим забралом. Ноги, нижче колін перемотані якимись сорочками, щоб захистити від повторного поранення.
Тільки через кілька місяців незаживання ран взнав, що там лишились гумові осколки.

Коли 18-го вибухнула поруч перша газова граната, думав, що це дрібні камінці осколками полетіли по ногам. Виявилося, що гранати мали на собі щось на зразок гумових шипів. Я так і не нагуглив що то за гранати такі. Можливо модифіковані вручну.

Після того як 22-го ввечері повернувся в Рівне ще місяць не міг спокійно чути як бахкають петарди, не міг нормально спати і всі події з розстрілом людей на Майдані дивився з мокрими очима. Справді.

Такий порівняно невеликий період вуличного протистояння проїхався по нервах. Складно уявити як тим бійцям, що пережили обстріли Градами на сході...

Але попри трагічність тих подій, попри проблеми розвитку країни, вважаю, що ми вибрали правильний напрям руху країни.

Складно бачити корупціонерів, яким попускають, і потерпілих, які незахищені як слід законодавством. Складно бачити «нових у владі», які за своїми цінностями мало відрізняються від старих.

Складно бачити чесних служивих (у всіх галузях), яких ставлять в складні умови існування, але вони досі не опускають рук.

Водночас в багато у чому є рух у бік змін і надія на розвиток.

Тому не шкодую.

Згадати про події протесту, який змінив хід історії в Україні, можна за тегом: Революція Гідності