Життя людини, як біологічного індивідума, починається з моменту зачаття

Роздуми з приводу захисту Верховним судом Польщі хворих дітей під серцем у мами...

Вперше я задумався над трагедією аборту десь у 1989 році. Я щойно прийшовши з війська, повернувся до навчання на історичному факультеті Московського держуніверситету.

І от одного разу теревенивши з друзями і подругами на перерві, побачив на стіні гарно зроблену наліпку, тоді таких ще було мало і вона привернула мою увагу.

Там був короткий текст за підписом двох професорів з сусіднього біологічного факультету. У тексті стверджувалося, що життя людини, як біологічного індивідума, починається з моменту зачаття – злиття чоловічої та жіночої статевих клітин і що аборт – узаконенне вбивство.

Була там і статистика втрат з шістьма нулями. Згодом я з'ясував, що в Україні, на той час, щороку робили 1 100 000 абортів. Для мене це стало потрясінням.

Потім було багато всякого. Читання серйозних наукових книг з цієї проблематики.

Участь у навчальних семінарах, у підготовці рішень місцевих рад та законорпоєкту Верховної Ради на захист ненароджених дітей.

Були зустрічі з лікарями, вчителями і молоддю та проповідь про захист Життя від зачаття до природної смерті, виставки. Були, дякувати Богу, врятовані діти.

І завжди я бачив свідчення жертовності Матерів та Батьків, які зберегли своїх дітей у складних життєвих обставинах. Або не зберегли, пройшовши через трагедію аборту, але покаялися, осмислили, пережили цю трагедію, щоб стати теж жертовними у молитві, у підтримці «Руху за Життя».

Одночасно бачив закритість людей, їх небажання осмислити те, чим є злочин аборту, незрозумілу сатанинську затятість щодо найбільш незахищених – малюків у лоні мам. Молюся за всіх.

Знайшов старі фото з 1999 року. Я і Сергій Одарченко у Гданську мали робочу зустріч з активістами «Pro life» і з депутатами Сейму, авторами законопроєкту про захист життя ненароджених дітей, який став законом, що забороняє аборт після падіння комунізму.

На фото я з однією з чільних польських провідниць «Руху за Життя» та з хресним мого найстаршого сина Сергієм Одарченком.

На жаль, Україна так і залишилася країною з найгіршим у світі законодавством, яке дозволяє убивство. Причина цього – холод і байдужість сердець більшості українського народу. Цікаво, що навіть вподобайок моїх друзів під текстами з цією тематикою майже немає.

У Польщі більшість громадян проти абортів, тому там дітей захищає закон. Звичайно, ліві та ліберальні атеїстичні кола теж мають впливи. Теперішні маніфестації під прапорами ЛГБТ за сегрегацію найменших дітей за ознакою стану здоров'я свідчать про це.

Та я свято вірю, що і в Україні будемо мати подібний як у Польщі закон, інакше України згодом не буде.