Координаторка руху «За життя»: «Законодавча заборона абортів разюче зменшує кількість убитих дітей»

Два законопроекти подані до Верховної Ради з приводу законодавчої заборони абортів – регіоналом Журавським та свободівськими депутатами. Законопроект Журавського передбачає відповідальність лише за аборти на пізніх термінах вагітності, оскільки вони несуть більшу загрозу для здоровя жінок. Законопроект «свободівців» забороняє штучне переривання вагітності на будь-яких термінах, за окремими винятками.

Захисники дітей у лонах матерів наполягають, що захищати потрібно усіх дітей в лонах матерів, не роблячи жодних винятків, адже кожна людина починає своє життя з моменту зачаття. 

Координатор руху «За життя!» на Рівненщині Антоніна Торбіч – про необхідність захисту життя кожної людини:

Життя кожної людини починається від моменту зачаття. Це визнано ембріологами як незаперечний факт.

На всіх етапах свого розвитку – від зачаття і до смерті людина – та ж сама особа – і її життя як до народження, так і після – однаково цінне. Перебування в лоні матері і поза ним – просто різні етапи розвитку цього життя. Під час внутрішньоутробного розвитку людини немає жодного моменту, який би свідчив про якусь принципову, разючу зміну.

Є лише один момент, який пролягає між неіснуванням та існуванням особи – саме мить зачаття. З цього моменту ми маємо ставитися до дитини в лоні матері так само, як і до народженої. Ми мусимо ставитись до дітей, яких абортують так само, як до дітей на вулиці, яких теж можуть убити.

Місія держави – захищати, насамперед, найбільш беззахисних. Це стосується і хворих, і соціально незахищених, і, звісно, дітей у лоні матері.

Поки ми вбиватимемо тих, хто не може захиститися, не можна говорити про гуманність суспільства. Навіть якби законодавча заборона уберегла від загибелі десяток, сотню, тисячу дітей – це вже було б добре. Досвід же інших країн показує, що кількість вбивств меншає на сотні тисяч у рік.

На статистику самих абортів законодавча заборона впливає разюче. В тій-таки Польщі до заборони абортів, на початку 90-х років, їхня кількість доходила до кількасот тисяч на рік. Зараз, включно з абортним туризмом, польки сукупно роблять близько 14 тисяч абортів на рік.

Різниця відчутна.

З іншого боку, опитування, які проводили в США, свідчать, що 75 відсотків жінок не погодилися б на аборт, якби це було заборонено державою. Тобто, законодавча заборона створює моральний орієнтир. Для тих жінок, які в душі переконані, що аборт – це зло, це дає додатковий аргумент для відмови. Бо саме по собі рішення про аборт для жінки неймовірно важке, і в цьому виборі будь-яка дрібниця може мати вирішальне значення.

Зараз не потрібно особливої мужності для аборту, бо до цього штовхають часто й обставини, і його доступність. Навпаки, рідні часто наполягають на аборті, навіть якщо сама мати проти. Часто потрібна мужність якраз для того, щоб зберегти дитину.

Коли стверджують, що нелегальні аборти призводитимуть до смерті матерів або безпліддя, то забувають, що жоден легальний не є безпечним. Це й так часто призводить як до смерті, так і до безпліддя.

Дослідження показують, що рівень смертності, пов'язаний за абортами, на кілька процентів вищий, ніж під час вагітностей з нормальною тривалістю.

Жінка, яка робить аборт, підвищує свій ризик захворіти на рак грудей як мінімум, на 50-300 відсотків. У жінок, які робили один аборт, вдвічі збільшується ризик позаматкової вагітності. В свою чергу, позаматкові вагітності спричиняють 12 відсотків усіх, пов’язаних з вагітністю, жіночих смертей.

Майже третина абортів призводить до запалення тазових органів, що може призвести до безпліддя. Аборти збільшують ризик того, що в дітей, які народяться пізніше, будуть вади розвитку.

Частота ранніх смертей немовлят, які народилися після того, як їхня мати зробила аборт, є більшою у два-чотири рази, ніж звичайна. Таким чином хоча легалізація абортів і зробила кожен окремий аборт трохи безпечнішим для жінки, через масовість дітовбивства загальна  кількість жінок, що втрачають від аборту здоров’я, а часом і життя, зросла.

Заборона абортів однозначно зменшить кількість жінок, які намагатимуться позбавити життя свою дитину. І, завдяки цьому зменшиться і кількість жіночої смертності та ускладнень здоров’я через аборти. Не існує абортів, які не несуть смерть.

Згідно з дослідженнями, саме чоловіки є найбільшими прихильниками абортів. Зокрема, це чоловіки віком від 20 до 45 років. Саме вони вважають, що не готові мати дітей. Парадоксально, що абортом стали маніпулювати якраз як правом жінки. Хоча жінки якраз хочуть народжувати.

Заборона абортів захищає саме право жінки народити дитину. Бо тоді в неї з´являється додатковий аргумент для чоловіка, який змушує її йти до лікаря.

Кожна дитина, знаючи, що її братиків чи сестричок убивали, розуміє, що на місці вбитої дитини могла опинитися і вона. Це відбивається і на самооцінці дитини, і на стосунках з батьками, яким вона, виявляється, має постійно доводити, що вона є бажаною і заслужила право на життя. Також батьки, які позбувалися інших дітей шляхом аборту, не можуть повноцінно розкритися в любові до іншої, народженої дитини.

Законопроекти, які розглядалися і розглядаються в Україні, не передбачають кримінальної відповідальності жінки за аборт. Майже ніде в тих країнах, де аборти поза законом, такого немає. Відповідальність несе лікар.

Проектом передбачено для нього ув´язнення від 3 до 7 років. Бо жінка, після тієї-таки дитини – друга жертва. А от лікар, який його робить аборт, чинить злочин. Що ж до чоловіка, то однозначно на ньому також лежить моральна відповідальність за долю його дитини.

Нарікати жінкам на те, що все ж таки на них чи не найбільша доля відповідальності, це все одно що нарікати, що Бог створив жінку Жінкою, що дав їй плідність і можливість виносити дитину.

Так, це наша природна місія – виношувати і народжувати дітей. У цьому – сила жінки, а не слабкість. Зрештою, кожен чоловік вийшов з лона Жінки. І саме ми, жінки-матері, справляємо найбільший вплив у вихованні майбутніх чоловіків.

Щодо зґвалтування чи виявленої невиліковної хвороби дитини, то законопроект «свободівців», на жаль, дозволяє робити аборт у подібних випадках. Хоча це теж неправильно. Адже обидва чинники нічого по суті не змінюють. Дитина, зачата від зґвалтування, не винна в ньому.

Держава, навпаки, мусить сприяти соціальній адаптації цієї дитини і її матері. Можливо, додаткові виплати робити. Створити можливості для всиновлення дитини. Але не вбивати. І у хворобі дитина не винна.

Я і мої друзі спілкуємося з дітьми з особливими потребами. Це чудові діти, які радіють життю. Кожен з нас має якісь свої особливі потреби і є в чомусь неповносправний. Ми всі різні, але від того не повинні бути менш цінними в очах інших.

Держава чи будь-хто з людей не має права позбавляти кожного з нас життя. Окрім цього, відсоток самогубств серед неповносправних набагато нижчий, аніж серед здорових. Тобто вони хочуть жити навіть більше ніж ті, хто вважає себе здоровим. Як можна підтримувати наших параолімпійців, уболівати за них, і погоджуватися абортувати неповносправних дітей?

Хіба дитині не однаково хто її вбє? Багато штатів США затвердили закони щодо вбивства дитини в лоні матері, вважаючи його вбивством – зумисним позбавленням життя – для всіх, окрім матері.

Такі закони явно підтверджують розуміння людей, що дитина є людиною. Але подивімося що з цього виходить. Якщо жінка вирішила зробити аборт, і по дорозі до абортарію на неї вчинять напад, через який її дитина загине, нападника звинуватять у вбивстві. Але якщо це вбивство відбудеться годиною пізніше, в абортарії, з волі матері, то це вже перетворюється на «операцію». 

Конгрес США підтримав рішення відтерміновувати смертну кару для жінок, якщо вони вагітні, до пологів. Цим кожен конгресмен визнав, навіть ті хто підтримує аборти, що дитина – це окрема особа, хоч вона й перебуває в лоні жінки. Ніколи відтермінування смертної кари не вимагалося заради материнських гланд, серця чи нирок. Бути всередині чогось не означає бути частиною цього.

Властьімущим було простіше узаконити аборти, ніж шукати гуманніший вихід. Після сексуальної революції і, як наслідок, різкого зростання кількості абортів, які на той час були нелегальними, перед владою постало питання жорсткішого притягнення до відповідальності лікарів, які убивали дітей, чи дозволити вбивство.

І, на жаль, значна частина країн Заходу пішла шляхом меншого опору, легалізувавши аборти. Адже діти в лонах матерів не могли відстоювати свої права.  Хоча для самої дитини момент народження зовсім не є і не був переломним.

Біологи, ембріологи визнають дитину людиною вже від моменту зачаття. У неї власний генетичний код, своя група крові, і навіть – приблизно в половині випадків – інша, ніж у матері стать. Це ж не внутрішній орган, а окрема жива істота.

Потрібно це просто ввести в наші закони, бо природній закон і так існує. Право жінки на вибір не може бути вищим за право на життя людини. Адже право на життя – це найбільше природнє право людини. Не завжди суспільство його дотримується.

В стародавні часи існувало рабство, яке знецінювало життя людей. Свого часу вважали, що жінки не є повноцінними людьми. Також вважали, що афроамериканці чи індіанці неповноцінні. Тепер те саме з ненародженими дітьми. І щоразу законодавство не відображало природне право. Щоразу доводилося це відвойовувати. Так само як і зараз в Україні.