5 причин, чому благодійність не входить в ТОП 10 важливих справ для українців

За 10 років роботи організації ми вивчали, як благодійність працює в Україні та закордоном. Перевіряли схожість та відмінність принципів роботи. Так, як для України явище благодійності відносно нове – наша робота дуже відрізняється від закордонних колег.

Фактично волонтерський рух та розвиток благодійних організацій почався з страшних подій історії України, що розгорталися на Майдані 2014 року.

Історичний розвиток країни дуже вплинув на розвиток благодійності в нашій країні. Не стабільний розвиток держави, низький соціальний рівень населення і ви не повірите, навіть низький рівень пенсій впливає на формування популяризації благодійності в Україні. Звичайно наявні об’єктивні причини такій ситуації.

На мій погляд існує 5 основних причин:

1. Традиція благодійності та волонтерства.
2. Відсутня міра особистої відповідальності. Держава має все зробити, я плачу податки.
3. Ви не можете вирішити мої глобальні проблеми. Це не моя історія.
4. Шахрайство та псевдо фонди.
5. Низький рівень пенсій. 

Розглянемо перший пункт з ТОП 5.

Стара Європа живе своїми сформованими традиціями. Після воєнні роки сколихнули масу волонтерської активності. Пересічні громадяни відбудовували свою країну. Укорінилася особиста відповідальність.

Ці традиції волонтерства та благодійності полетіли європейськими країнами. При чому ці традиції з’явилися після Першої Світової війни, після Другої Світової вони набули інших форм.

Чому я акцентую саме на традиції. У нас в країні існує лише одна яскрава традиція пожертв, яка ні у кого не викликає сумніву, через те, що ця традиція описана в книзі книг – Біблії.

Я пам’ятаю свою історію знайомства з церквою. Моя бабуся постійно оповідала нам цікаві біблійні історії. І мені цікаво було іти в церкву, бо в моєму уявлені всі ці історії жили саме там.

Так от, я добре пам’ятаю, як бабуся сказала перед сповіддю, куди покласти гроші, перш ніж підійти до священика. І це було важливим для мене, бо сказано бабусею. Далі мої діти роблять те саме, бо це традиція від бабусі до онучки.

В благодійності України не має цієї традиції, так склалось історично. Наші бабусі та батьки не знали і не чули нічого про благодійність (тільки прошу не плутати з допомогою співробітникам, чи сусідам в складну хвилину – це трошки інше, про це згодом...).

Епоха Радянщини диктувала свої традиції та закони. Наша країна післявоєнного періоду розвивалась зовсім іншим шляхом у порівнянні з Європейськими країнами.

Шлях розбудови Радянського союзу – це шлях наказів партійних лідерів: залякування, примусу, бідності, репресій, знищення національної ментальності країн охоплених червоним звіром, знищення людської гідності не підкорених, формування тотальної не довіри через чорну роботу спец.служб.

Звичайно за таких умов не могла зародитися традиція благодійності, адже вона побудована на довірі та відкритості.

Становлення Незалежності нашої держави теж виявилося не простим і довгим процесом виходу з тотальної кризи та відновлення Національної свідомості. Відсутність середнього класу, низький рівень економічного стану кожної родини не сприяли зародженню цієї важливої традиції в Україні. 

Та Майдан сколихнув все. Мільйони людей почали допомагати майданівцям, військовим, добровольцям. З’явилися ідейні волонтери, нові благодійні фонди. Почали формуватися нові традиції.

Такий історичний виток заклав новий тип взаємовідносин між українцями. Традиція благодійних пожертв почала набирати важливості та популярності в українських родинах. Та має пройти трохи часу для національного вкорінення нових традицій.

Я вірю, що традиція благодійних пожертв додасть нам всім добра і відчуття важливо прожитого дня, тижня, місяця!

Далі буде…