500 гривень на кафедру: як студент «водника» намагався боротися з вимаганням грошей

Анатолій – студент Національного університету водного господарства та природокористування (НУВГП). Цьогоріч він захистив диплом бакалавра з культурології. За словами хлопця, перед захистом дипломної роботи один із викладачів через його одногрупника нібито попросив принести по 500 гривень на кафедру.

Анатолій каже, що коли написав заяву керівництву університету про випадок корупції, йому зателефонувала одна із доценток кафедри з проханням забрати заяву, а одногрупники почали його цькувати та погрожувати.

Ми поспілкувалися із викладачами університету та побували на засіданні кафедри, а також намагалися запитати у ректора університету, що вони робитимуть з цією ситуацією.

«Ви з Володею тримайте контакт»

26 червня 2024 року на кафедрі філософії та культурології НУВГП академічна група «К-41» захищала свої дипломні роботи бакалаврів.

Анатолій, один із семи студентів групи та син головного редактора «Четвертої влади» Володимира Торбіча, розповів нам, що за три дні до захисту його одногрупник Володимир надіслав у спільний телеграм-чат голосові повідомлення про збір грошей. Ці аудіо Анатолій зберіг.

– У мене є декілька слів, які я маю передати, бо я спілкувався з Максимом Святославовичем [Мельничуком], – каже на одному зі звукових повідомлень чоловічий голос. Анатолій каже, що це його одногрупник Володимир.

– Він сказав довести до відома, передати такі слова: нам потрібно зробити якийсь внесок, а саме у розмірі 500 гривень на кафедру, – це вже наступне повідомлення.

Також Анатолій показав нам скриншот, який цей же ж одногрупник надіслав у  спільний чат за дві години до захисту. Одногрупник Володимир назвав це листуванням з доцентом кафедри Максимом Мельничуком, який просить «зібрати з усіх те, що казав, й передати діловоду».

Анатолій розповідає, що одразу ж зателефонував Максиму Мельничуку (це керівник дипломної роботи Анатолія) та запитав в нього за гроші. Дзвінок хлопець записав.

– Мені тут Вова надіслав повідомлення. Ви казали, на кафедру треба гроші занести? – Анатолій.

– Я нічого не казав, це ви з Володею спілкуйтеся, я не знаю, про що ви говорите, з Володею спілкуйтеся. Вам Володя казав? – доцент Максим Мельничук.

– Ну, так.

– То з Володею розмовляйте. Чого ви до мене телефонуєте?

– Ви не казали такого?

– Ви з Володею … Вам Володя … Чому ви до мене телефонуєте з цим питанням?

– Бо я у вас хотів перепитати. Мені Володя скаже, що я йому маю довіряти?

– Значить так, дивіться: Володя, ви з Володею тримайте контакт. Ви зрозуміли? Все.

«Напишіть, що ви помилились і тут ніхто грошей не вимагає»

Ввечері 26 червня – одразу після захисту – Анатолій заповнив університетську форму повідомлення про корупцію. Запис розмови з доцентом Мельничуком, голосові повідомлення одногрупника та скриншоти переписок надіслав на електронну пошту відділу з питань запобігання та виявлення корупції університету [email protected].

Наступного дня, 27 червня, о 12 годині 46 хвилині до нього зателефонувала інша доцентка кафедри – Оксана Сарнавська. Розмова тривала 13 хвилин. Зі слів Анатолія, вона просила його відкликати заяву.

Студент надав «Четвертій владі» основну частину їхнього діалогу:

– Доброго дня, мені вступ пропустити, чи пояснити? – доцентка Сарнавська.

– Ви про дипломну? Я там вам скинув але… – Анатолій.

– Я не про це. Мені щойно дзвонили, Сказали що ви прийшли в перший корпус, і пожалілись що на нашій кафедрі гроші вимагають.

– Я не ходив, заповнив форму.

– Яку?

– Протидії корупції, на вашому сайті (веб-портал НУВГП. – Ред.).

– Анатолій, я вас попрошу, як людина, відкличте ту форму.

– Ні.

– Чому?

– Я вже не можу, форма надіслана.

– То напишіть що ви помилилися і тут ніхто грошей не вимагає.

– Ні, я вже всі докази надіслав.

– Які у вас докази?

– Ну я записав розмову з куратором, де він...

– Ви записали розмову?! А нашу ви теж записуєте? Бо якщо записуєте то я на вас в суд подам.

***
– Я вас як людину прошу, ви зробили помилку, і у вас є шанс все виправити, напишіть що ви помилились і відкличте заяву.

– Я цього не зроблю.

– Чому?

– Бо корупція це погано, я з нею борюся.

– Розкажіть мені, я з вами зараз спілкуюсь як психолог, я бачу що за цим лозунгом у вас стоять якісь особисті мотиви.

– Жодних особистих мотивів, я дитя журналістів, мене так виховали, в мене критична не толерантність до корупції.

– Анатолій, давайте ви скажете мені правду, я ж бачу що це якась ваша вендетта Максиму Святославовичу.

– Я вам ще раз кажу, в мене просто установка, корупція – зло, я поважаю вас як викладача, і більшість людей на кафедрі, але корупція є корупція, так мене навчили батьки.

– А вас батьки не навчили, що треба залишатись людиною? От ви кажете що ви такий принциповий, ми ж вам бали ставили, хоч ви на парах не з'являлись, відповіді вам скидали, а ви нас так підставили.

– Ви зараз маніпулюєте і підміняєте поняття. Ви мені подарували ті бали, а тепер торгуєтесь за них, ніби я вам за них щось винен. Ви хочете сказати що немає корупції на кафедрі?

– Може десь там Максим Святославович десь неправильно виразився, чи щось таке...

– Ні, проблема не в подачі, а лише в факті вимагання грошей.

– Слухайте, він же попросив гроші після диплому...

– Ні! Якраз в цьому і проблема! Він за 2-3 дні до здачі сказав Володі щоб той зібрав гроші, а потім перед самою здачею написав Вові і ще одному одногрупнику, нагадав про гроші і аж знаки оклику поставив.

– Ох... Я вас вчила бути не таким. Ви подумали, що коли будете викорінювати корупцію... В Сталіна така приказка була, «лес рубят – щепки летят». Так от, ви не подумали, що після вашої заяви постраждає якась хороша людина?

– А ви чого апелюєте до радянських приказок?

– Я в негативному контексті. А от що буде, як вся група скаже, що з вас не просили грошей, ви ж тоді сам залишитеся.

– Де я залишуся сам?

– В своїй заяві.

– Ну, думаю я когось та й переконаю, може не всіх... Але когось вийде, і ще скажу що ви надоумили інших дати хибні показання.

– Анатолій... В мене зараз серце розірветься, я була про вас кращої думки, я вам подзвонила перед дипломною, допомогла, бо безмежно вас поважала. А ви таке мені зробили.

– Ви знали про гроші?

– Оце щойно дізналася! Мені подзвонили.

– Ну, я не вказував у формі конкретно вас, якщо ви не причетна то вам нічого боятися. Я вказав Максима Святославовича, і все.

Неконфіденційна заява про корупцію

Згодом ми спробували дізнатися, як пані Оксана Сарнавська так швидко дізналася про повідомлення про корупцію, яке надіслав Анатолій. Адже при поданні форми знизу стоїть така примітка:

«Цей звіт є конфіденційним та не може бути повністю або частково розголошений третім особам або працівникам НУВГП, які не беруть участь у роботі каналу або в опрацюванні повідомлень, які надходять на канал про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень».

Наш журналіст зустрівся з Оксаною Сарнавською 3 липня.

– Звідки вам стало відомо, що Анатолій звернувся з заявою до відділу з питань корупції?

– Не було відомо, я зателефонувала і запитала, що він зробив, і він мені пояснив.

– «Мені щойно дзвонили і сказали, що ви прийшли в перший корпус і пожалілися, що на нашій кафедрі гроші вимагають». Це ваші слова? – запитав журналіст Оксану Сарнавську.

– Не впевнена, я була дуже емоційна. Не впевнена, не підтверджую.

– «Анатолію, я вас попрошу, як людина, відкличте ту форму». Це ваші слова?

– Не впевнена, я була дуже емоційна, збуджена. Мені було прикро. Вам Анатолій повідомив, що я напередодні пів ночі з ним доопрацьовувала роботу?

Цькування та погрози через повідомлення про корупцію

Анатолій надав «Четвертій владі» скрин з чату академічної групи «К-41» за 27 червня. Того дня декілька студентів написали, що до них телефонувала завідувачка кафедри Тамара Шадюк.

Одногрупник Анатолія записав відеоповідомлення з безліччю матюків. Передаємо приблизно суть:

– Толіку, дивись що ти наробив. Ти написав ту заяву, тепер наші всі дипломи ставляться під питання. І тепер може бути, що будуть збирати комісію і ще раз ми будемо їх здавати. Як йо**ні деб**и б**дь. А ти своєю головою не думав і підставив всіх. І це по-твоєму нормально?».

За декілька хвилин не менш емоційне відеоповідомлення надіслала одногрупниця Анатолія:

«Толіку, що ти наробив? Ти – дурник? Мені Тамара Адамівна подзвонила і сказала, що ти кажеш, що вони ком … комп … копціонери оці. Кароче, хабарники».

Згодом від одногрупниць Анатолія було ще два повідомлення про дзвінки з кафедри:

«Мені вже Шадюк дзвонить. Толік, такої дурні наробив. Нам можуть анулювати дипломи».

«Дзвонила Шадюк. Журналіст приїхав у водник. Шукає там докази корупції».

Наш журналіст і справді завітав на кафедру того дня та спілкувався орієнтовно 5 хвилин лише з діловодкою Іванною Пасевич.

Публікуємо заблюрене коротке відео на якому студентка-випускниця спеціальності культурологія підтверджує те, що гроші доводилося платити неодноразово під час навчання. Обов'язково послухайте, можливо це в майбутньому начальниця управління культури :) 

Анатолій стверджує, що він з вимаганням коштів стикнувся вперше за чотири роки навчання (це може бути пов'язано з тим, що викладачі ще з першого курсу взнали, що його батьки журналісти. – Ред).

«Якщо війна, то війна»

Того ж дня, 27 червня, на пошту Анатолія надійшло повідомлення від Анатолія Захарця – начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції в НУВГП. З вересня 2020 року пан Захарець також відповідає за захист викривачів корупції в університеті.

У листі пан Захарець повідомив номер та дату реєстрації звернення щодо корупції та залишив свій номер телефону з проханням зателефонувати, якщо у студента є додаткова інформація.

Анатолій зателефонував та запитав, чи є до нього запитання. Пан Захарець перепитав, де і від кого Анатолій отримав інформацію про потребу здати гроші на кафедру, та уточнив, чи його одногрупники ще у Рівному. Попросив організувати з кожним із них зустріч.

Анатолій розповів, що його одногрупники хвилюються, що їм анулюють оцінки за захист дипломних робіт або не видадуть дипломи.

Пан Захарець пояснив, що після захисту робіт дипломи не можуть не видати, а можливий тиск з боку викладачів – злочин. Також він сказав, що перед тим, як спілкуватися з працівниками і викладачами кафедри, він спочатку поспілкується зі студентами.

– У мене часу небагато на перевірку, після того я ці матеріали спрямую в правоохоронні органи, які будуть цими питаннями займатися. Вони будуть ухвалювати рішення, бо я не уповноважений, – сказав Захарець та подякував студентові за його позицію.

Через чотири дні після спілкування з паном Захарцем, Анатолію написала у телеграмі завідувачка кафедри Тамари Шадюк і запросила відвідати «розширене засідання кафедри». На запитання Анатолія, чому його запросили, Шадюк написала лише: «Є питання до документів, які ви принесли». Уточнити детальніше відмовилася.

Водночас, за словами Анатолія, одногрупниця, яка була на кафедрі, переповіла йому (голосовим повідомленням, яке ми прослухали. – Ред.) слова викладачок кафедри:

«Вони сказали, що якщо ти мирно закінчиш з отою от корупцією, то вони приймають твою диплломну роботу і допускають її до захисту на 74 бали, як тобі й поставили. Якщо ні – вони її анульовують і можуть не допустити тебе, поставити там двойку, і карочєєє да... Так Шадюк і сказала: "Якщо війна, то війна, якщо мир, то мир" і вони закривають очі на те, що ти заповнив ту анкету».

«Тут питання я "задаю", ви запрошений»

Засідання на кафедрі філософії та культурології, що у другому навчальному корпусі університету провели 3-го липня.

На це засідання також намагався потрапити наш журналіст. Він зустрів Анатолія за десять хвилин до початку та попрямував за ним.

Анатолій постукав у двері кабінету кафедри та зайшов, вітаючись із присутніми. Вони привіталися у відповідь.

– Добрий день. З яких причин мене сюди запросили? Про які документи мова? – звернувся Анатолій до завкафедри Тамари Шадюк.

Пані Шадюк привіталася, але проігнорувала запитання студента, який так і залишився стояти посеред кабінету. Вона запитала колег, чи ті готові розпочати засідання.

– Присядьте, будь ласка, ми вас надовго не затримаємо, – відповіла завідувачка студентові, який запитав, чи можна сісти за стіл, і звернулася до журналіста:

– Ми вас не запрошували, вибачте. Почекайте, будь ласка, – і вказала на двері.

– А яка причина зібрання? Якщо це пов’язано з корупцією, то я можу лишитися, – журналіст.

– Ні-ні-ні-ні, це зовсім інше питання, – відмовляє Шадюк.

Журналіст наполягав на присутності, посилаючись на суспільну важливість інформації. А пані Шадюк наполягала, що засідання кафедри закрите, а питання повідомлення про корупцію розглядати не будуть.

Суперечка тривала близько п’яти хвилин, допоки пані Шадюк не сказала журналістові, що документ, який вони обговорюватимуть, – це дипломна робота Анатолія.

Питання виявилося одне: чому письмова робота, яку здав Анатолій, відрізняється на чотири сторінки від тієї, яку він подав в електронному вигляді на сервіс перевірки на плагіат «Unicheck».

Анатолій зауважив, що офіційного запрошення з поясненням, чому він має бути присутнім на засіданні, йому не надіслали.

– Цього немає в документах нашого університету, – пояснила Оксана Сарнавська відсутність офіційного запрошення.

– Ми вас запросили, ви прийшли. Надайте, будь ласка, відповідь. Просто. Надайте нам відповідь і виходьте, – продовжила Тамара Шадюк. – Тут питання я «задаю», ви запрошений. Я вам задала питання, на яке я ще не почула відповідь.

Анатолій пояснив, що проблема електронної версії лише в нумерації, а не у кількості сторінок. Послався на технічну помилку програмного забезпечення.

Зокрема згадав, що вона також інакше відображалася у його наукового керівника Максима Мельничука, але по змісту не відзрізняється від паперової.

– Тобто ви хочете сказати, що ось ця перевірка «Unicheck», – каже завкафедри і бере на столі якийсь аркуш, – стосується оць цієї наданої роботи? – вказує на якийсь непідшитий стос паперів на столі.

– Так, – відповідає Анатолій.

– Все, дуже дякую, ви вільні, – сказала пані Шадюк та попрощалася з Анатолієм.

Через хвилину Анатолій повернувся та попросив Тамару Шадюк надіслати йому копію протоколу засідання кафедри. Але завідувачка сказала, що може дати витяг з протоколу, який стосується лише питання Анатолія.

«Жахлива людина і корупціонер»

Перед засіданням кафедри журналіст «Четвертої влади» зустрівся з доцентом Максимом Мельничуком та доценткою Оксаною Сарнавською.

– Я не маю бажання з вами розмовляти до засідання кафедри, – одразу заявила Оксана Сарнавська, проте розмовляти не припинила. У цей час Максим Мельничук для відеозапису розмови з журналістом попросив смартфон Сарнавської. Та знову пожартувала:

– Ми тут – корупціонери, у нас у всіх – «Apple» і останні моделі ноутбуків. Бачите, які ми корупціонери?

– Ви визнаєте себе винною у корупції? – журналіст.

– Я жартую! Повторюю ще раз: я жартую.

Пан Мельничук намагався почати розмову з «квінтесенції журналістської діяльності», але журналіст зауважив, що прийшов спілкуватися не на філософські теми.

– Я чув розмову, до вас телефонував Анатолій. І запитував…, – почав журналіст.

– Я пам’ятаю цю розмову, – Максим Мельничук. – Я сказав: «Які гроші?». Каже: «Ну, мені Володимир там телефонував». Я не знаю, про кого він говорить, я якраз йшов на захист дипломної роботи. Я кажу: «Якщо вам хтось дзвонить, то дзвоніть йому». Він не назвав ні прізвища, хто до мене… про кого він має… щодо кого він має тему розмови, розумієте?

Коли журналіст запитав, що пан Мельничук думає про можливі причини повідомлення про корупцію, викладач почав звинувачувати студента. Мовляв, Анатолій найгірше захистив кваліфікаційну роботу, отримав найнижчий бал, не виконував його зауваження, як наукового керівника. Доцент стверджував, що не хотів зі студентом далі співпрацювати. Запевнив, що має докази цього – скриншоти.

– Моя оцінка була надзвичайно завищена – 70 балів, – продовжував Мельничук. –  Вона і 60 не заслуговувала. Для того, щоб не кидати тінь на прекрасну групу і на нашу велику роботу, було проголосовано за вищий бал. Кафедра поставила 74 бали.

– Кафедра затвердила вищу оцінку, але Анатолій все ж повідомив про корупцію. Що вам про це відомо? – журналіст.

– Нічого. Абсолютно нічого. Тобто при мені ніяких розмов, ніяких натяків, ніяких рухів щодо можливості такого явища, як корупція.

Під час розмови до кабінету зайшла завідувачка кафедри Тамара Шадюк. Привітавшись, сказала:

– Перепрошую, Максиме Святославичу, оскільки я – завідувачка кафедри, хочу зробити вам важливу ремарку. Кафедра і викладачі не уповноважені надавати будь-які коментарі журналістам щодо корупційних ризиків. Ви повинні мати дозвіл від ректора, щоб ставити нам такі питання, – звернулася уже до журналіста.

Журналіст пояснив, що такий дозвіл йому не потрібен та продовжив ставити запитання Максимові Мельничукові. Зокрема, попросив пояснити фразу «Тримайте контакт з Володимиром» та запропонував прослухати запис тієї розмови.

– У мене немає бажання. Розумієте, це дуже брудна ситуація, – відповів Мельничук.

Після цього знову втрутилася Тамара Шадюк:

– Максиме Святославовичу, припиняйте цю розмову, будь ласка, тому що на ці теми нам заборонено давати будь-які коментарі.

– Так, добренько, – одразу ж погодився пан Мельничук.

Завкафедри Шадюк на запитання журналіста відповіла, що на той момент службове розслідування щодо повідомлення про корупцію на кафедрі не проводили. І одразу сказала, що не дає згоди на використання її слів у публікації.

Після засідання кафедри наш журналіст спробував зустрітися із Анатолієм Захарцем – начальником відділу з питань запобігання та виявлення корупції.Телефоном він домовився про зустріч в робочому кабінеті пана Анатолія.

Але через пів години він зателефонував журналістові та скасував зустріч:

– Я переговорив з ректором. Будемо раді відповісти на будь-яке ваше письмове звернення.

– Ви не хочете спілкуватися щодо корупції і стану розгляду корупційних справ в університеті?

– Ми будемо раді відповісти на будь-яке ваше офіційне звернення.

– Тобто спілкуватися ви відмовляєтесь, так? – перепитав журналіст, але пан Анатолій поклав слухавку.

Про корупцію – лише у письмовій формі

Журналіст одразу ж попрямував у головний корпус, сподіваючись зустріти там ректора університету Віктора Мошинського та запитати, чому він не дозволяє працівникам говорити про корупцію.

Двері у його кабінет були відчинені. За столом сиділи Віктор Мошинський та його помічниця Ірина Яцкова. Журналіст привітався. Пані Яцкова встала та попрямувала до журналіста, закривши двері у кабінет ректора.

Помічниця перепитала, що журналістові потрібно, зайшла у кабінет ректора, а коли повернулася, сказала:

– Віктор Степанович підтвердив, що дасть відповіді на ваш письмовий запит.

Ми надіслали запит до університету та до поліції. Поліцію НУВГП повідомив щодо заяви Анатолія Сая ще 28 червня.

10 липня Анатолій побачив у розділі «Освітні документи» у додатку «Дія» диплом бакалавра. Проте йому досі не повідомили формальну причину виклику на кафедру та результати її засідання.

Зрештою, Анатолій отримав диплом бакалавра за спеціальністю «культурологія», як і всі інші студенти групи, які розповідали, зі слів своєї викладачки, що їх позбавлять диплому.

Якщо у вас вимагають гроші

Ми звернулися до адвоката, представника громадської організації «Платформа прав людини» Євгена Воробйова щоб він розповів як правильно діяти у випадках корупційних вимог у закладі вищої освіти.

Бажано у випадку вимагання неправомірної вигоди звертатися до правоохоронців негайно, оскільки такі злочини потрібно належним чином задокументувати. Окрім того, органи правопорядку попросять вас написати заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Звісно достатньо і усного звернення, проте на практиці правоохоронці будуть просити письмову заяву. Це зумовлено тим, що заявника мають попередити про кримінальну відповідальність за завідомо недостовірне повідомлення про злочин. Зазвичай, тільки після цього вони почнуть документувати протиправні дії.

До неправомірної вигоди відносять гроші або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру.

Якщо викладач прийняв пропозицію чи обіцянку, або отримав неправомірну вигоду, то несе відповідальність за частиною 3 статті 354 Кримінального кодексу України, а у разі вимагання такої вигоди за частиною 4 тієї ж статті.

У випадку посадових осіб, які здійснюють виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій (директори, ректори, проректори тощо) то притягати таких осіб за неправомірну вигоду мають за статтею 368 Кримінального кодексу України.

Якщо неправомірна вигода більше півтора мільйони гривень то розслідувати злочин буде Національне антикорупційне бюро України, в інших випадках – Національна поліція.

«Четверта влада» та БФ «Скарбниця Надії» збирають гроші для ініціативи «Рівненський дрон», яка складає FPV-дрони для бійців на передовій. Долучайтеся, будь ласка.

Волонтерська монобанка:

https://send.monobank.ua/jar/6hpeyQsBSk

Картка благодійного фонду, прив'язана до рахунку в «Приватбанку»: 5169 3305 3931 4184

Рахунок: КБ «Приватбанк»
IBAN UA663052990000026006000707203
БФ «Скарбниця Надії»
ЄДРПОУ 37685693

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське медіа – підтримайте «Четверту владу»

Підписуйтесь на канали «Четвертої влади» у телеграмі, ютубі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці, твітері, тіктоці. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалів.