Орієнтації в нікуди...

Нинішнє суспільство, таки правда, можна назвати суспільством відкритої інформації, декларативної демократії та рівноправ´я, а ще все більше і більше узаконюваних моральних злочинів, тобто гріхів.

Завдяки сміливості, «пронирливості», а часом жертовності чесних служителів ЗМІ, ми знаємо про найпотаємніші сторони життя найбагатших і найвпливовіших членів нашої спільноти. Тих, кого можна назвати очільниками, вони ж, логічно, найбільше впливають на напрямок і якість розвитку Держави.

Отже, багато моральних переступів легалізувалися, узаконилися, перестали викликати відразу у більшості суспільства.

Та я зупинюся на одному з них, об який спотикаються політики, який є предметом суперечок не лише у нас в Україні, а і в інших розвинутіших державах.

Велика частина людей просто соромиться говорити про все це, а ще більше, як завжди, займає позицію премудрого піскаря. На щастя, чималий відсоток старшого покоління і молодих людей не знають навіть про існування морального вивиху, що колись у багатьох народів, а зокрема, у старозавітних євреїв, дорівнював гріху людиновбивства.

Нині ж він реабілітований аж до ступеня «іншої орієнтації». Ба, більше! Нині цей гріх бажає назватися привілеєм, справляти паради, рівнятися до нормальних людей, або ж і вивищуватися над іншими.

Оскільки мені довелося зіткнутися із цією елітарно-тюремною огидою, і боротися з її поширенням, то я з різних джерел ознайомився з природою виникнення і наслідком цього падіння людського духу.

Напевно, є аксіомою твердження, що вседозволеність веде до падіння, а розумне самообмеження веде людину до вдосконалення. Тому то, певно, серед людей, що впали у гріх содомії, так багато представників найвищої влади, найвищого достатку, словом, людей, що їм закон не перешкода, і ціна до всього доступна, звичайно, людей безбожних.

Якби ж то біда цього гріха полягала лише в огидності його існування, то хай би. Ці люди у своїй більшості страждають владолюбством! Вони владою намагаються наче б реабілітуватися у своєму падінні.

Часто ці люди мають неабиякий талант. Чи не сам сатана дарує їм легкі успіхи у їх справах, як компенсацію. Чудні вони люди. Той завжди, як плату, обіцяє за продану душу гроші і владу, інші принади світу цього, а в кінці життя розраховується черепком…

І от ми дожили до днів, коли у парламентах обговорюють питання чи варто легалізувати цей гріх, чи ні, дозволити чи не дозволити усиновлення цими людьми дітей, сім’я це чи не сім’я з двох «тат» чи двох «мам». Про що тут дискутувати? Наші діди сказали б : «Кінець світу». І не перебільшили б.

Чого доброго, владоможці, що вже перейшли всі рубежі моралі, зобов’яжуть нас приязно посміхатися назустріч цим збоченцям і подавати для привітання правицю…

Гірко дізнаватися, що перед у цьому падінні людства ведуть найцивілізованіші, найпрогресивніші держави. Схоже, що темні сили до коліна ламають від віку усталені принципи співжиття, протягують силоміць із темних нетрів підземелля антимораль, щоб погубити те, що від світла: любов, чистоту, цноту, батьківство, материнство.

Кволий голос і вплив Церкви, постійна пропаганда розпусти на каналах телебачення, недостатня увага школи до питання виховання цноти, занепад християнської сім’ї становлять передумову цих страшних проблем.

Молімося за наш народ, щоб ми не спокусилися на принади світу цього, щоб не загинули. Захищаймо і словом, і ділом свою православну християнську віру, сім’ю, своїх дітей. Особливо твердими і активними у цьому має бути наша молодь, інтелігенція, духовенство.