Причини революцій, можновладці, – у ваших палацах, дорогих авто та іграшках

Перш за все, маємо визнати, що суспільні хвилювання, бунти, революції є закономірність, а не примха певних політичних сил. Щоправда, неприємна, руйнівна закономірність. Закономірність, що постає на основі накопичення соціальної, політичної чи ще якоїсь несправедливості, переступу законів і насильства.

Ті, хто стверджує, що революція 1917 року була єдино наслідком дій більшовиків, німецьких шпигунів і жидів, забувають про атмосферу суспільних відносин у Російській імперії.

Це був результат хвороби суспільства. Найяскравішу характеристику тогочасного суспільства дав М. В. Гоголь у своїх безсмертних творах «Мертві душі» і «Ревізор». Варто було б сучасникам прочитати їх уважно. Дуже багато аналогій. Хоч часу пройшло достатньо та змінилося на описуваній території мало.

Дехто із владної еліти доводить, що причина виникнення нинішнього Майдану лише у недостатній інформованості суспільства про згубні умови європейських домовленостей для України.  Заявляють про підривну діяльність Заходу та підступи опозиції. Причини, насправді, значно глибші. Непідписання домовленостей – це лише капсуль у бомбі невдоволення.

Причини, можновладці – у ваших палацах,  дорогих авто та іграшках – годинниках, телефонах, дорогоцінних прикрасах, ваших ледачих дітей. Причини у ваших ручних неправедних суддях, ваших прокурорах, що замість законності часто охороняють беззаконників.

І все це на фоні бідної, пограбованої, зруйнованої виробничої бази України. На фоні духовного і морального розтління вами започаткованого, на фоні новітньої русифікації мого народу.

Це говорить про те, що державою керують, переважно, люди немудрі, нечесні, ненаситні, а може й вороги. Вони і є причиною Майдану, а може й революції.

Ось де потенціал нинішніх протестів, який вже давно накопичувався у суспільстві.

Лише принципова правда, яку повинна випромінювати всяка влада, об’єднує людей. Гріхи ж, злочини, переступи закону – розділяють суспільство. В цьому допомагають і «куми» Путіна, які завжди працювали на знищення Української держави.

І щось не чути ні єдиного сигналу від СБУ. Та воно і зрозуміло. Колись у лавах  КГБ кадри були надійні. Де ж вони поділися, ці патріоти чужої держави, яничари? Вони тихенько керують і спрямовують Україну в обійми Росії.

А оті тітушки, точніше «чорна сотня» правлячих, що не за так вірні владі… Яким вони духом живуть? Ті, в кого ще хоч  залишилося щось за душею, якби вони хоча б трошки знали  історію України не за книгами радянських чи російських авторів, то чи стали  б старатися для нової імперії? Блудні сини України. Скільки їх? Чи повернуться вони від мачухи до Матері? У них, напевно, замість серця камінь, а замість розуму – програма, закладена чи то Медведчуком, чи то Жириновським.

Хтось із легковірів сподівається на вибори 2015 року. Яка наївність. Навіть останні вибори, від яких мало що залежало, показали – все під контролем влади, яку своєю може назвати тільки дуже наївна людина.

Бідні бюджетники – першої ступені приречені раби існуючої влади – вчителі, лікарі, міліціонери. Вони бояться втратити кусень хліба.

Та Майдан показав – є ще мужні люди в Україні, причому у всіх прошарках суспільства.

Слава і честь довіку мужній журналістиці, що відкриває потаємнії, найогидніші справи влади і пристосуванців усіх рівнів. Недаремно міліція б’є журналістів і стріляє по них гумовими кулями. Хочуть залякати і помститися.

Найбільша суспільна цінність, найкращий стимул до розвитку суспільства – це справедливий закон, що виконується. Для всіх один. Найбільше порушників закону у процентному відношенні, звичайно, серед влади. І про це пишуть  чесні журналісти. Звідси і люта ненависть до них від властьімущих. От кому потрібна недоторканість, а не високопоставленим беззаконникам.

Пам’ятаймо, що можновладці бояться, тому у брутальний та незаконний спосіб прийняли «закони про диктатуру», які суперечать Конституції. Ми ж маємо не боятися.

Що нам чекати? Зрозуміло, що це не та влада, котра визнає власну неспроможність і , схиливши голову, піде з миром. Людська стихія завжди непередбачувана і некерована. До того ж «старший брат» не пропустить можливості «допомогти». Тож бережи нас, Господи і дай нам мудрості, твердості, сміливості і розуму. Правда, рано чи пізно, завжди перемагає.