Рятувати не можна залишити помирати. Рандомні коми і випадкові діагнози

Миколка Антонюк помер у стаціонарі Рівненської обласної дитячої лікарні 3 листопада 2015 року. Дитину госпіталізували з підозрою на гострий апендицит, в посмертному епікризі написали – ГРВІ, Інфекційно-токсичний шок.

Пізніше головний дитячий патанатом України на основі дослідження гістологічних зразків встановила діагноз – Хвороба Крона. Потім комісія МОЗ в останній експертизі здивувала усіх просто таки вбивчим висновком, який грунтувався на висновку Шатрової:

«Таким чином, враховуючи усе вище указане, комісія вважає, що навіть за умови надання якісної медичної допомоги, прогноз на збереження життя дитини Антонюка М.С. був не сприятливим. Тобто смерть дитини Антонюка М.С. була обумовлена не недоліками у надані медичної допомоги, а власне тяжкістю його захворювання»

Медики у складі комісії роблять такі висновки, спираючись на висновки Шатрової і її діагноз – Хвороба Крона. Мовляв, рятувати не можна залишити помирати. Коми ставлять самі. Рандомно.

Не зважаючи на важкість втрати, важкість стану батьків Миколки та й решти рівненських матусь. Підписались під вироком, фактично дозволивши лікуючому лікарю не рятувати, сім світил медицини.

Прокуратура і поліція попри все готує підозру за частиною 2 статті 140 Кримінального Кодексу України.

В суді ми чуємо про діагноз Хвороба Крона від свідків і адвоката Костянтина Думановського. Адвокат на допиті рідних Миколки просить їх назвати діагноз, в який вони не вірять. Вони не вірять в тяжке системне захворювання, не вірять у приреченість дитини.

І ось - відеозв`язок із зали столичного Шевченківського суду. У якості свідка допитують головного патанатома України В`ячеслава Діброву.

– Мертві повинні рятувати живих. Чому не з`ясувати правду? Для чого приховувати? – каже суду головний патанатом України Вячеслав Діброва, який провів гістологічне і бактеріологічне дослідження і встановив інший діагноз – ієрсиніоз.

Такого діагнозу як хвороба Крона у Миколки Антонюка не було. І головний патанатом України має докази цього – дослідження і фотографії скелець з висіяними бактеріями ієрсиніями.

Головний патанатом України Вячеслав Діброва ознайомив зі своїми висновками свого рівненського колегу – головного патанатома Рівненської області Богдана Богуславця.

Той погодився з ними, але лише усно. Зі своїми висновками Вячеслав Діброва ознайомив і судово-медичних експертів, які проводили експертизу у Луцьку. Знали про них і київські колеги, які винесли своїми висновками вирок Миколці.

Головному патанатому України не зрозуміло також – як дитина могла померти в ліфті, як дитині можна було забороняти пити. Як можна було не перевести в реанімацію дитину в тяжкому стані? Це безвідповідально, каже пан Діброва – патанатом з сорокарічним стажем.

Оцет, клізма – це теж безвідповідально.

– Я не бачу, щоб там проводили якусь протишокову терапію. Уксус, клізма, я цього не розумію.

Головний патанатом України здивований, де, як і чому його колеги взяли такий діагноз.

Звідки, хочемо зрозуміти і ми.

Давайте спробуємо проаналізувати обидва діагнози.

Отже, варіант Шатрової – хвороба Крона – хронічне неспецифічне гранулематозне запалення. При цьому можуть уражатися всі відділи шлунково-кишкового тракту.

Однак в першу чергу уражаються нижні відділи тонкого і товстого кишківника, рідше стравохід і ротова порожнина.

Для хвороби Крона є характерними дискретні сегментарні ураження слизової оболонки кишківника, тобто одночасно може уражатися декілька відділів кишківника, які розділені між собою здоровими ділянками.

Хвороба Крона – захворювання системне. Піддається симптоматичному лікуванню.

Патанатомічна картина доволі характерна – макроскопічно видно і потовщення всієї товщини стінки кишки. На слизовій оболонці міститься велика кількість бугриків і вона нагагадує бруківку. Виразки довгі вузькі і глибокі вздовж кишки, хоча іноді виразки бувають поперечними.

Це все мали побачити рівненські патанатоми.

Крім того, вони повинні були побачити ще одну характерну для Хвороби Крона особливість – наявність товстостінних сегментів кишки в жировій оболонці, яка формується за рахунок брижового жиру навколо серозної оболонки кишки, про шо зауважив на допиті в якості свідка В`ячеслав Діброва.

А мікроскопічно на основі гістологічних зразків все характерне для Хвороби Крона, що можна було побачити, побачила Клавдія Шатрова. Її висновки – як з підручника. Хворобу Крона у пацієнта Антонюка Клавдія Шатрова не ставить під сумнів.

Але її старший колега Вячеслав Діброва доводить – хвороби Крона не було. Був ієрсиніоз, схожий за симптомами, але іншої етиології і з іншими прогнозами.

Ієрсиніоз – захворювання інфекційного типу, уражає зазвичай органи шлунково-кишкового тракту, а також генералізованим ураженням, що зачіпають шкіру, суглоби і інші органи і системи організму.

Це захворювання, ієрсинії, вільно переносять вплив на них у вигляді знижених температур. Більш того, при температурі 4-6 градусів, актуальною для холодильника, вони не тільки зберігаються, але й не втрачають можливості до розмноження.

Враховуючи цю особливість, ієрсиніоз часто визначають ще й як «хвороба холодильників». Сприйнятливість людей до ієрсиніозу є досить низькою. Як правило, клінічні форми цієї інфекції практично не зачіпають здорових людей.

Маніфестний і тяжкий перебіг відзначається серед дітей, а також серед осіб з імунодефіцитами. Саме ієрсиніоз призвів до розвитку шокового стану, розвиток якого можна було помітити. Якщо хотіти помітити. Якщо спостерігати. Якщо намагатися рятувати.

Лікар, в умовах стаціонару не може за такий короткий проміжок часу встановити ні один, ні інший діагноз.

Але повинен помітити погіршення в стані пацієнта і призначити адекватне лікування, підтримувати життєдіяльність до моменту, коли можна буде провести клінічні дослідження, консультації і встановити причину захворювання.

Лікування, яке отримав п`ятирічний Микола Антонюк в умовах СТАЦІОНАРУ Рівненської обласної дитячої лікарні:

• оцтові обтирання;
• аналгін внутрішньом`язево;
• димедрол внутрішньом`язево;
• но-шпа внутрішньом`язево.

Цього явно не достатньо, щоб попередити настання ендотоксичного, інфекційно-токсичного або ж септичного шоку.

До того ж, є один суттєвий момент, на який вказують усі клініцисти, з якими я спілкувалася, вивчаючи історію Миколи Антонюка – це розвиток зневоднення, тобто гіповолемії.

Цей стан також призводить до шоку і ускладнює шокові стани іншого походження. Натомість черговий лікар Думановський К.Г. забороняє дитині пити. Після клізми і дворазової блювоти. Дитині, яка просила лише одного – ковток води.

Забороняє пити, не зважаючи на те, що через дві з половиною години після госпіталізації знімає діагноз «гострий апендицит».

Батькам важливо від чого помер Миколка. Важливо і нам знати правду.

Новий діагноз, про який ми взнали, доводить те, що Миколка не був приреченим, доводить це і те, що в цій історії надто багато маніпуляцій з фактами, з висновками і діагнозами. І нести відповідальність за це повинні усі причетні.