«Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за публікації блогерів»
Profile picture for user Porovchuk
священик, голова благодійної місії «Православне діло»

Україна – перша країна в Європі, де при владі – кримінальна мафія

Сів писати ці міркування, бо переповнюють почуття, коли спостерігаєш за тим, що відбувається довкола. Хочеться цим поділитися, особливо тому, що друзі і знайомі, брати і сестри протягом останнього місяця ставлять мені питання, на які я сам не можу зразу відповісти. Доводиться носити це у собі, роздумувати, шукати відповіді.

Питання ці, на перший погляд, стосуються суспільно-політичної тематики і зводяться, загалом, до того, що люди питають, чим закінчиться криза в країні, що буде з Україною. А я цього не знаю і ніхто точно не знає.

Та все ж, багато людей,  розуміють, що корінь наших проблем лежить не у суспільно-політичній площині. Корінь лежить у площині духовній.

Спілкуюся з людьми у церкві, у монастирях  чи на наукових конференціях, під час прощ чи на пластовій ватрі, просто дома на кухні. І вже близько десяти років все частіше мені кажуть, що якщо далі ми будемо чинити таке беззаконня, то це закінчиться чимось дуже поганим.

Люди не знають чим поганим, але передчуття катастрофи є у дуже багатьох. Так відчувають віруючі християни і не заперечують навіть багато номінальних християн або невіруючих. Проте значна частина людей про це не задумується.

Не задумуємося чому ми не  молимося, тобто не спілкуємося з Богом, який є Любов і Правда. Чому не хочемо жити у цій Любові і Правді. Чому на перше місце поставили себе улюблених, свої пристрасті та свій егоїзм, а не Любов, яка віддає і жертвує собою заради Правди і ближнього.

Ми воліємо закривати очі на те, що чоловік зраджує дружині, дружина чоловікові. Молодь живе у блуді як тварини і це стає нормою та подається як норма у школі.

Вбиваємо своїх рідних дітей мільйонами у жіночих лонах (не можу назвати ці лона материнськими). Не каємося за це та ще й з піною біля рота захищаємо ці вбивства, коли їх хочуть заборонити законом.

Нам добре, коли ми лихословимо і ця лайка звучить уже майже всюди – від підліткових та чоловічих компаній через кабінети влади до університетських аудиторій і навіть дитячих майданчиків, на яких гуляють мами з дітьми  та лихослів’ям на вустах.

П’ємо горілки найбільше у світі, от Росію залишилося тільки догнати. Даємо хабарі і беремо їх.  У нас діє право сильного. Перед законом у нас є рівні і рівніші. На виборах крадуть голоси, тобто виборів немає, і це замах на державну владу. Взагалі, ми  любимо красти..

 Дехто каже, що все це від того, що ми бідні. А ще кажуть, що всі так у нас роблять. Ні, ми маємо проблеми, тому що такі у нас бездуховні орієнтири. Та й не всі так роблять.

У нас є багато хорошого. Є люди, які не за гроші допомагають, наприклад, онкохворим дітям та іншим людям у потребі. Ніколи не забуду як дівчата волонтерки в онкогематології опромінювалися разом з немовлятами сиротами, бо їх потрібно було комусь з дорослих тримати на руках Це вже зараз з’явився у Рівному єдиний на всю Західну Україну сучасний апарат.

Я дякую чесним журналістам, які на біле кажуть біле, а на чорне – чорне і готові за це стояти до кінця. Чесним можновладцям і міліціонерам, які попри все, служать людям всупереч системі, витвореній мафією при владі. Системі, яка виштовхує всякого, хто в неї не вписується.

Я дякую фермеру, до якого після 2010 року почали приїздити бандити, як у 1990-их, щоб «охороняти» за гроші, а він не заплатив їм ні копійки. Намагався шукати захисту у міліції та марно. Тварин потруїли, а ферму спалили. Чоловік знову її відбудовує і готовий стояти за Правду теж до кінця.

Я молюся за священиків, які без підтримки з боку байдужого і застрашеного духовенства, намагаються захистити чистоту віри від купівлі-продажу таїнства священства, церковних посад та іншої корупції.  Які захищають семінаристів від гомосексуального насильства з боку радянських червоних «архієреїв» та їх ставлеників.

Згадалося тільки те, що згадалося і свідком чого був сам. А скільки ще хорошого є у нашому народі.

Отже, у нас є хороше і погане і це поєднується не тільки у суспільному житті, але в кожному з нас. Зло бореться з добром і поле цієї битви – це наше серце. Куди це серце буде схилятися? Якщо будемо каятися за гріхи і просити у молитві до Бога сили виправлятися, то серце буде схилятися до добра і на добре буде змінюватися наше суспільне життя.

Зараз переживаємо дуже складні часи. Нещодавно український історик професор Ярослав Грицак сказав, що важко передбачити як буде змінюватися ситуація в Україні – державі,  що знаходиться у центрі Європи.

Ні у Європі, ні в Америці до влади ніколи не приходила мафія. У людства був би досвід, каже Грицак, що з цим робити, якби на виборах у США в 1930-х роках переміг, скажімо, Аль Капоне. А так невідомою є  логіка  думок і планів української мафії у владних кріслах.

Отже, Україна перша країна у Європі, де при владі, на думку науковців, є кримінальна мафія. Додам – мафія, яка сконцентрувала у своїх руках великий капітал. Мафія, яка фактично відмінила вибори через систему фальсифікацій та підкупу. Мафія, яка контрольована у більшій чи меншій мірі з Москви. Мафія, яка вчора знищила парламентаризм.

Ми бачимо, що вони б’ють людей і за кагебістським сценарієм, як у радянські часи, звинувачують громадських активістів у поширенні порнографії та розбещенні малолітніх. Хочуть залякати, бо самі дуже бояться.

Свідченням цього є «закони», які вони наприймали підніманням рук. Це може бути тільки початком.

Проте, Майдан запустив у дію цікаві та важливі суспільні процеси. Відбувається організаційне оформлення різних активних суспільних середовищ. Налагодження горизонтальних і вертикальних зв’язків між ними Народ не боїться. Дуже добре, якби це дало поштовх до створення у майбутньому справжнього профспілкового руху, якого в Україні не існує і без якого неможливо дієво відстоювати інтереси людей.

Прекрасно, що практично всі інтелектуальні середовища в Україні і світі підтримують Майдан не тільки як явище суспільне, але як ідейне, цивілізаційне і навіть духовне.

Майдан підтримує українське православне духовенство незалежно від юрисдикцій (окрім москвофілів) і про це свідчить Михайлівський монастир, за стінами якого ховалися люди від свавілля можновладців, молитви і проповіді на Майдані, статті, як от отця ієромонаха Кирила Говоруна з Московського Патріархату.

Зауважмо, і духовенство, й інтелігенція підтримують не якусь політичну партію, чи втручаються у політичну боротьбу, а говорять про духовні та ціннісні орієнтири для народу. Говорять про те, що люди на Майдані вчаться служити країні, нації, один одному, Правді, захищати Правду від свавілля.

Мені пишуть друзі християни з країн, що знаходяться на території Євросоюзу. Вони противники ЄС, бо розуміють, що всяке наддержавне утворення, та ще й зі спільною неоліберальною конституцією і валютою, веде до знищення Європи християнських націй, до перетворення її у плавильний котел під керівництвом світового уряду.

Європейські консерватори кажуть, що та Європа, де є свобода людини, законність, де держава для громадянина, а не громадянин для держави, будувалася століттями завдяки християнській вірі та національному патріотизмові. Такі цінності – не заслуга ЄС, скоріше Євросоюз сприяє розмиванню цих цінностей.

Ці мої друзі вважають, що стояння Майдану з молитвою за цінності консервативні, національні, хай і не усвідомлено чи вимушено під гаслами ЄС, це також боротьба за повернення Європи, в тому числі й України, до своїх витоків – християнства, національного патріотизму і справжньої свободи.

Це боротьба проти глобалістських чи імперських зазіхань,звідки б ці зазіхання не виходили – з тоталітарної кагебістської Москви чи з Брюсселю, а, можливо, з Вашингтону.

Згадаймо, яку політику стосовно України проводили ці столиці, у трагічному 20 столітті... Запитаймо себе, чи хочуть вони сильної християнської української України. Розумію, що тактично маємо зараз шукати контактів з Заходом, але стратегічно сподіватися тільки на Бога і себе.

Відбувається кристалізація української нації і цей процес уже не спинити нікому.

Пам’ятаю одне зі своїх повернень з Майдану. Мене просили помолитися разом і благословити у дорогу три великих автобуси братів галичан зі Стрия. Помолившись і благословивши людей у дорогу, спілкувався з ними. Самі чоловіки, переважно від тридцяти до п’ятдесяти років. Спокійні, тверді, жодного п’яного.

Кажуть, що України не віддадуть. Розказували про свою службу в Афганістані, Іраку та Косово. Дуже хочуть, щоб усе відбулося мирно, бо блаженні миротворці. Люди не зі слів знають, що таке війна.

А я думав про те, що Україна, слава Богу, єдина з Естонією країна на пострадянському просторі, де не було збройних сутичок і війн, де не гинули люди у протистоянні. Думав, що багато хто хоче, щоб тут тепер була війна.

Після подій у парламенті 16 січня, розумію, що ми стоїмо на порозі великої біди.

Щоб відвернути біду кожен має молитися за мир, один за одного. В тому числі і за тих, хто з іншого боку барикад.

Не плекаймо у собі ненависті.

Потім маємо згуртуватися і відстоювати Конституцію, а відтак громадянські свободи і нашу незалежність. Тут багато залежить від інтелігенції, особливо, журналістів, а також чесних державних службовців, міліціонерів, працівників юстиції, військових.

Невиконання і саботаж неконституційних рішень і дій, врятує країну від непоправного. Ми всі пливемо в одному човні.

Маємо не боятися, бо зродились ми великої години.

Мир Вам.

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте

Profile picture for user golovred

Володимир Торбіч

02 лютого 2020 в 03:55
0
коментарі

Підпишіться на нашу розсилку

(найважливіші новини двічі на місяць)