«Боже, яка тишина. Військові не голосують, і всьо»: репортаж із дільниці з військовослужбовцями

На цій дільниці із 1511 виборців майже половина – військовослужбовці. Як вони робили свій вибір, як їм забороняють висловлювати власну думку і як проголосувала дільниця – у матеріалі «Четвертої влади» з дільниці по вулиці Дубенській у Рівному.

Також дивіться: Результати виборів у Рівному: що відомо про переможця

Ранок. Всього кілька хвилин по восьмій, виборчі дільниці тільки-но почали працювати.

За кілька десятків метрів, через дорогу від військової частини А-0796 (Оперативне командування «Захід») – студентський гуртожиток колишнього аграрного коледжу, який тепер коледж Національного університету біоресурсів та природокористування України.
 
Тут знаходиться виборча дільниця. І тут, разом із іншими рівнянами голосують військовослужбовці.

Всього їх за дільницею закріплено 735. Інші виборці – переважно з приватного сектору. Деякі приходять у цивільному, так що й не відрізниш.

 
Трохи по восьмій проголосував лише один військовий. Вже вийшов із дільниці і попрямував на зупинку для транспорту.

– Кожному військовослужбовцю згідно закону надається відпустка тривалістю чотири години, – розповідає начальник прес-служби ОК «Захід» Анатолій Прошин.

– І за ці чотири години військовослужбовець іде в місто. Хоче – йде на дільницю, хоче – не йде і не голосує.

– Потім повертається у військову частину. Це я за строкову службу кажу. Інші військовослужбовці – це контрактники, офіцери, прапорщики – голосують за місцем проживання, якщо не брали відкріпний талон і не поїхали в інше якесь місце.

В коридорах гуртожитку – напівтемрява та напівпустка. На стінах – папір зі списками кандидатів. При вході – поліцейський та вахтерка.

Питаю чи ходять військові голосувати поодинці чи організованими групами і в який саме час? Каже, зазвичай зранку і зазвичай – гуртом. Та поки – затишшя. 

 
Затишшя – підтверджує і голова дільничної виборчої комісії Наталія Савицька.

Якщо на виборах минулих років люди приходили за хвилин п’ятнадцять до відкриття дільниці, то нині вже хвилин п’ятнадцять після восьмої, а проголосувало лише троє. Один із них – військовослужбовець.

У залі для голосування крім членів виборчої комісії та спостерігачів – більш нікого.

Одна зі спостерігачок нарікає на відсутність столу. Мовляв, – писати на коліні якось незручно і негарно.

Голова виборчої комісії спочатку наче й відмовляє – столи великі і щоб принести одного з них, треба знімати якусь там решітку.

Та, глянувши у мій бік, чи то просто убік – думку змінює. За кілька хвилин стіл приносять.

У залу заходить одна зі спостерігачок і починає щось з'ясовувати із головою виборчої комісії незадоволеним різким тоном.

Вочевидь, непорозуміння між ними виникло ще до мого приходу на дільницю. Запитую, що трапилось?

– Я взагалі перший раз на виборах спостерігачем, – каже жінка.

– Я її просто запитала, треба було, щоб вона мені одразу всю інформацію надала.

– А яка інформація? – питаю, перед тим представившись.

– Ніяка, – каже спостерігачка усміхаючись, явно не маючи бажання продовжувати розмову.

– А ви з якого штабу представник?

– Не скажу.

– Тоді хоч скажіть, через яке питання виникло непорозуміння?

– Через ніяке.

Приблизно о 8.30 ранку надходить ще три виборці.

– Не спи, – чую жартівливе зауваження спостерігачки, яка відмовилася назватися, до свого колеги.

– Боже, яка тишина. Військові не голосують, і всьо. Треба музику якусь включити, чи що, – пізніше не витримує голова виборчої комісії.

 
Щоб якось боротися з нудьгою, спостерігачі спостерігають… що нового у соцмережах.

 
Лише перед дев'ятою ранку надходить перша група військовослужбовців строкової служби.

На виході запитую у них: чи довго вагалися, за кого голосувати, а чи йшли на дільницю вже із свідомим вибором?

– Голосував легко, довго не думав. І взагалі, я не можу давати коментарі. В нас є командири підрозділів і є командири військової частини. Нам заборонено давати коментарі.

– Але ж я не прошу вас говорити, за кого ви голосували. І це ваша особиста думка, яку ви можете висловити без погодження керівництва…

– Військовим думати не дозволено, – хлопець розвертається і йде геть, відмовившись назватися.

Його товариш більш привітний. Хоча розповідати, хто він і звідки, також відмовляється.

Та зауважує – йшов на дільницю вже зі свідомим рішенням, вагання були лише щодо мажоритарників, бо не знає ні їхніх прізвищ, ні що вони за одні.

До 10-ї ранку встигає проголосувати близько 20-ти військовослужбовців у формі.

Борис родом із Луцька, у Рівному служить три місяці. Розповідає, бо виборів ставиться серйозно.

– Я прийшов з готовою думкою, кого обирати. Я ознайомився з політичними програмами усіх партій і вибрав ту, яка мені найбільше сподобалася.

– А було таке, що вам розказували у військовій частині, за кого слід голосувати?

– Ні, в нас такого немає. Кожен це робить самостійно.

Тільки-но ми встигли договорити, вийшовши з приміщення на вулицю, до Бориса підходить чоловік у цивільному.

Відвів його вбік і почав наполегливо щось пояснювати. Єдину фразу, яку мені вдалося розчути: «ти військовослужбовець».

Після цього Борис приєднався до своїх товаришів.

Цікавлюсь у його співрозмовника у цивільному, який йому щось пояснював.

– А ви хто, якщо не секрет?

– Це секрет.

– Конфлікт виник через те, що я задавала йому запитання?

– Ні, ні.

Борис також заперечує, що його вичитували через спілкування із журналістами.

Один із військовослужбовців, якого розпитувала на ходу, каже: «Добре, що нам, військовослужбовцям, дають таку можливість – голосувати».

Керівництво не дозволяє говорити, – кажуть. Але дає можливість голосувати. То що ще треба?

На цій дільниці (№560924) дільниці проголосували 39,5% виборців – 597.

І проголосували вони, за інформацією Центральної виборчої комісії так: