Чому я не міняю аватарку на підтримку Супрун

Моє ставлення до Уляни Супрун сформувалось навіть не у вересні 2014, коли я з нею особисто познайомився, а у березні 2015, коли ми почали готувати бійців нашого розвідбату, який тільки формувався.

Але почалось все на початку вересня 2014, коли одні дуже спеціальні хлопці запропонували мені прийняти участь в кількаденних заняттях з такими ж дуже спеціальними хлопцями з НАТОвщини. Однією з основних тем цих занять був такмед для роботи малих груп в різноманітних умовах.

Це були надзвичайно насичені дні (і ночі), кожну хвилину я всотував в себе все нові і нові знання, навіть не усвідомлюючи тоді, наскільки вони будуть для мене важливими. Все, що стосувалось медицини, курувала Уляна.

Потім були заняття з волонтерами та бійцями, збори на війну, навчання моїх пацанів з бату, втики від військового начальства за розірвані шаблони. І евакуації, евакуації, евакуації...

Евакуацій було багато. При пораненнях поряд з хлопцями медиків, як правило, не було. Все залежало від того, що вони реально вміли, якими навиками володіли.

Результат – ми не втратили жодного бійця на етапі евакуації. Особисто я вдячний за це Уляні та її команді Patriot Defence/Захист Патріотів. Ви не уявляєте, друзі, скільки мам та дружин ви зробили щасливими, повернувши їм синів та чоловіків.

Тому я не буду ставити якісь написи на аватарки. Я радо буду намагатись допомогти Уляні та її справі. Не дифірамбами – мені далеко не все подобається в тому, як відбувається реформа. Буду критикувати, але конструктивно. Буду задавати неприємні запитання, стібатись з дурниць, які часто роблять її підлеглі, підсвічувати недолугі ініціативи «на місцях». 

Не знаю, чи вдасться в неї те, що вона запланувала. Але мені подобається саме та Україна, якою її уявляє Уляна Супрун. Я би з радістю там пожив.